Рішення № 93662433, 18.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 р. Справа№200/9583/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бєломєстнова О.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання непроворними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

15.10.2020 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 41247274, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вулиця Героїв праці, 6), у якій просить:

- визнати неправомірними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період строкової військової служби з 24.06.1985 року по 01.06.1987 року в лавах збройних сил СРСР, та періоди роботи: з 08.04.1988 року по 23.06.1988 року, з 01.07.1988 року по 09.02.1989 року, з 29.05.1990 року по 04.04.1992 року, з 06.09.1993 року по 30.06.1995 року, з 11.12.1995 року по 01.07.1996 року, з 02.07.1996 року по 09.09.1996 року, з 28.03.1997 року по 16.05.1997 року, з 07.06.1999 року по 16.09.1999 року, під час призначення пенсії за віком 07.07.2016 року;

- визнати неправомірними дії Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не надання ОСОБА_1 документу про призначення пенсії за віком;

- зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області з урахуванням висновків суду по справі повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії із зарахуванням до пільгового стажу період строкової військової служби з 24.06.1985 року по 01.06.1987 року в лавах збройних сил СРСР, та періоди роботи: з 08.04.1988 року по 23.06.1988 року, з 01.07.1988 року по 09.02.1989 року, з 29.05.1990 року по 04.04.1992 року, з 06.09.1993 року по 30.06.1995 року, з 11.12.1995 року по 01.07.1996 року, з 02.07.1996 року по 09.09.1996 року, з 28.03.1997 року по 16.05.1997 року, з 07.06.1999 року по 16.09.1999 року;

- зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області сплатити ОСОБА_1 усі невиплачені суми пенсії з 07.07.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07.07.2016 року згідно його заяви відповідач призначив йому пенсію за віком на пільгових умовах. 01.09.2020 року він звернувся до відповідача із заявою про надання документу про призначення йому пенсії та інших документів (розрахунок його стажу на час призначення пенсії та персональну відомість форми ОК-5). 21.09.2020 року він отримав від відповідача відповідь на його звернення із документом про розрахунок його стажу. Проте, відповідач проігнорував його прохання щодо надання документу про призначення пенсії та персональні відомості форми ОК-5. З отриманих документів він дізнався, що під час призначення йому пенсії 07.07.2016 року відповідач не зарахував до його пільгового страхового стажу період строкової військової служби з 24.06.1985 року по 01.06.1987 року в лавах збройних сил СРСР, та періоди роботи в умовах зайнятості повний робочий день на шахті на роботах (посадах) які віднесені до списку № 1: з 08.04.1988 року по 23.06.1988 року, з 01.07.1988 року по 09.02.1989 року, з 29.05.1990 року по 04.04.1992 року, з 06.09.1993 року по 30.06.1995 року, з 11.12.1995 року по 01.07.1996 року, з 02.07.1996 року по 09.09.1996 року, з 28.03.1997 року по 16.05.1997 року, з 07.06.1999 року по 16.09.1999 року. Відмова була обґрунтована тим, що він не надав уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників для підтвердження спеціального стажу, та період проходження військової служби передує навчання в технікумі.

Однак з діями відповідача під час призначення пенсії щодо не зарахування до його спеціального (пільгового) страхового стажу вказаних спірних періодів не згодний.

Ухвалою суду від 20.10.2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 02.12.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про продовження встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву та доказів по справі.

11.12.2020 року від відповідача до суду був наданий відзив на адміністративний позов за межами встановленого судом процесуального строку, з якого слідує, що підстави не зарахування позивачу пільгового стажу за спірні періоди є аналогічним підставам вкладеним у листах відповідача від 07.09.2020 року за № 0572-02-8/6402 та № 239-242/К-02/8-0572/20.

17.12.2020 року через відділ діловодства та документообігу позивач надав відповідь на відзив, яка за змістом є аналогічною позовній заяві.

Дослідивши подані позивачем докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий 30.08.2001 року.

Відповідач - Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 41247274) є територіальним органом Пенсійного фонду України, який у спірних відносинах здійснює владні управлінські функції, що передбачені розділом VI Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-IV, п.п. 7, 8 п.4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року №28-2.

З 07.07.2016 року позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до ст.114 Закону №1058 (заява про призначення пенсії від 20.07.2016 року).

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що позивач як отримувач пенсії за віком перебуває на обліку у відповідача.

07.09.2020 року відповідачем відповідно до Закону України “Про звернення громадян” розглянуто звернення позивача та повідомлено, що період військової служби зараховано до загального страхового стажу, оскільки період проходження військової служби передує навчання в технікумі, що суперечить вимогам ст. 38 Закону України “Про професійно-технічну освіту”. Страховий стаж враховано по 31.05.2014 року та складає 26 років 5 місяців 22 дні, в тому числі стаж на підземних роботах за списком № 1 – 12 років 3 місяці 10 днів. Розмір пенсії складає 3691,84 грн.

Також з адресованого позивачу листа відповідача від 07.10.2020 року вбачається, що у разі надання останнім необхідних уточнюючих довідок для підтвердження спеціального стажу за періоди з 08.04.1988 року по 23.06.1988 року, з 01.07.1988 року по 09.02.1989 року, з 29.05.1990 року по 04.04.1992 року, з 06.09.1993 року по 30.06.1995 року, з 11.12.1995 року по 01.07.1996 року, з 02.07.1996 року по 09.09.1996 року, з 28.09.1997 року по 16.05.1997 року, з 07.06.1999 року по 16.09.1999 року буде розглянуте питання про зміну страхового та пільгового стажу.

Не погодившись із даними діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон № 1058).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058 визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1058 визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

У відповідності до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі – Закон № 1788) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.

Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058 (чинна редакція) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Постановою КМ України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 та № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31 грудня 1991 року; якщо пільгова робота продовжується після 01 січня 1992 року (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11 березня 1994 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10; якщо пільгова робота продовжується після 11 березня 1994 року (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16 січня 2003 року, - застосовуються Списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 1994 року № 162.

Судом встановлено, що у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 щодо спірних періодів наявні такі записи:

· 25.02.1988 року переведений підземним гірничим майстром з повним робочим днем в шахті ВП ДП “Селидіввугілля”;

· 23.06.1988 року звільнений по переводу в Донецьке шахтобудівне управління по згоді керівників;

· 01.07.1988 року прийнятий по переводу проходчиком 4 розряду з повним робочим днем на підземній роботі;

· 09.02.1989 року звільнений по власному бажанню з Донецького будівного шахтопрохідного управління треста “Шахтспецстрой”;

· 29.05.1990 року прийнятий по переводу проходчиком 5 розряду з повним робочим днем на підземній роботі на Селидовську дільницю;

· 04.04.1992 року звільнений за вживання спиртних напоїв в робочий час з Селидовської дільниці Донецького будівного шахтопрохідного управління треста “Шахтспецстрой”;

· 06.09.1993 року прийнятий підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем в шахті тресту “Селидіввуглебуд”;

· 30.06.1995 року звільнений у зв`язку з переводом на шахту “Украина”;

· 11.12.1995 року прийнятий проходчиком підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті на Шахтобудівельне управління № 12 треста “Красноармійськшахтобуд”;

· 01.07.1996 року у зв`язку зі злиттям шахт переведений у створене управління № 2 та прийнятий проходчиком 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

· 09.09.1996 року звільнений за власним бажанням;

· 28.03.1997 року прийнятий підземним гірничим майстром з повним робочим днем в шахті на дільницю гірничих робот до ТОВ “Углепром”;

· 16.05.1997 року звільнений по переводу на шахту “Украина”;

· 07.06.1999 року прийнятий проходчиком підземним 5 розряду з повним робочим днем під землею до ДП “Гірник”;

· 16.09.1999 року звільнений за власним бажанням.

Відповідач не заперечує, що вказані посади належать до Списку № 1.

З огляду на наведене, враховуючи сукупність належних та допустимих доказів, приписи законодавства, що діяло до набрання чинності Законом № 1058-ІV, суд дійшов висновку, що записи у трудовій книжці, підтверджують характер роботи позивача у період з 08.04.1988 року по 23.06.1988 року, з 01.07.1988 року по 09.02.1989 року, з 29.05.1990 року по 04.04.1992 року, з 06.09.1993 року по 30.06.1995 року, з 11.12.1995 року по 01.07.1996 року, з 02.07.1996 року по 09.09.1996 року, з 28.03.1997 року по 16.05.1997 року, з 07.06.1999 року по 16.09.1999 року, що надає право включення вищевказаних періодів роботи до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 05 серпня 2020 року у справі № 127/9289/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Окрім того, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпунктом 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Як вже зазначалось судом, згідно з пунктом 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 4.2 Порядку № 383 передбачено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць), атестація робочих місць за умовами праці (далі - атестація) проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

Суд звертає увагу, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а. При цьому Верховний суд відступив від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.

Суд звертає увагу, що у відповідності до положень пункту 20 Порядку № 637 підставою для надання уточнюючої довідки є відсутність у трудовій книжці особи відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, разом з цим, відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах не надав оцінки відомостям наявним у трудовій книжці позивача та не зазначив які саме відомості не містить трудова книжка позивача, та які мають бути підтверджені уточнюючою довідкою.

При таких обставинах суд вважає, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу за Списком №1 періоди роботи позивача з 24.06.1985 року по 01.06.1987 року в лавах збройних сил СРСР, та періоди роботи: з 08.04.1988 року по 23.06.1988 року, з 01.07.1988 року по 09.02.1989 року, з 29.05.1990 року по 04.04.1992 року, з 06.09.1993 року по 30.06.1995 року, з 11.12.1995 року по 01.07.1996 року, з 02.07.1996 року по 09.09.1996 року, з 28.03.1997 року по 16.05.1997 року, з 07.06.1999 року по 16.09.1999 року.

Стосовно не зарахування відповідачем до пільгового стажу позивача часу проходження військової служби, обумовленого тим, що він не навчався за фахом у професійно-технічному навчальному закладі та не працював за професією (посадою), що передбачала право на пенсію на пільгових умовах, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач з 24.06.1985 року по 01.06.1987 року проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії.

Дана обставина підтверджується відповідним записом в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_3 та військовим квитком серії НОМЕР_4 .

Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Тому до спірних правовідносин має застосовуватись законодавство, чинне на момент їх виникнення.

На період проходження позивачем військової служби діяло “Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій”, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі по тексту - Положення).

Пунктом “к” частини 1 пункту 109 вказаного вище Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних сил СРСР.

При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій за віком та інвалідності робочим та службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах зі шкідливими умовами праці та в гарячих цехах та на інших роботах зі шкідливими умовами праці (підпункти “а” та “б” пункту 16), та пенсії у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсії за віком робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт “в” пункту 16) періоди, зазначені в підпунктах “к” та “л”, дорівнюються за вибором особи, яка звернулась за призначенням пенсії або до роботи, що передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала по закінченню цього періоду.

Безпосередньо після періоду військової служби позивач працював на посаді підземного учня проходчика з повним робочим днем в шахті Селидовського шахтобудівного управління, що підтверджено відповідними записами в трудовій книжці.

Тому період служби в Радянській армії з 24.06.1985 року по 01.06.1987 року повинен бути зарахований відповідачем не тільки до загального стажу, але й до пільгового стажу за Списком №1.

Отже, відповідачем неправомірно не зараховано вищевказаний спірний період проходження позивачем військової служби до його пільгового стажу роботи при призначенні пенсії із зазначених ним підстав.

Суд звертає увагу, що позивач звернувся з вимогою про визнання неправомірними саме дій щодо не зарахування до її пільгового стажу вказаних періодів. З цього приводу слід зазначити, що будь-яка дія є активною поведінкою. Тому вказане позивачем формулювання позовних вимог є юридично некоректним. Суд виходить з того, що ним встановлена бездіяльність щодо не зарахування певних періодів до пільгового стажу, яка і підлягає визнанню протиправною у разі задоволення позовних вимог.

Щодо позовних вимог позивача про неправомірність дій відповідача у не наданні йому документу про призначення пенсії за віком, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон № 1058 безпосередньо не містить обов`язку органу Пенсійного фонду України при призначенні пенсії надавати пенсіонеру документ про її призначення. Документи з цього приводу можуть бути одержані у спеціальному порядку, що передбачений Законом України “Про звернення громадян” або Законом України “Про інформацію”. Проте, позивачем не зазначені, а судом не встановлені відповідні підстави для цього.

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дії відповідача щодо не надання позивачу документу про призначення пенсії за віком.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача сплатити йому усі невиплачені суми пенсії з 07.07.2016 року, суд зазначає, що дана вимога є передчасною та задоволенню не підлягає, оскільки у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що позивач звертався до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою здійснити перерахунок пенсії за віком на пільгових умовах та за наслідками розгляду заяви йому було відмовлено в такому перерахунку та виплаті недоотриманого розміру пенсії. Відповідна сума наразі не нарахована.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, на підставі викладеного, з метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне задовольнити частково позовні вимоги позивача шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період строкової військової служби з 24.06.1985 року по 01.06.1987 року в лавах збройних сил СРСР, та періоди роботи: з 08.04.1988 року по 23.06.1988 року, з 01.07.1988 року по 09.02.1989 року, з 29.05.1990 року по 04.04.1992 року, з 06.09.1993 року по 30.06.1995 року, з 11.12.1995 року по 01.07.1996 року, з 02.07.1996 року по 09.09.1996 року, з 28.03.1997 року по 16.05.1997 року, з 07.06.1999 року по 16.09.1999 року, під час призначення пенсії за віком 07.07.2016 року;

- зобов`язання Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2016 року про призначення пенсії, із зарахуванням до пільгового стажу період строкової військової служби з 24.06.1985 року по 01.06.1987 року в лавах збройних сил СРСР, та періоди роботи: з 08.04.1988 року по 23.06.1988 року, з 01.07.1988 року по 09.02.1989 року, з 29.05.1990 року по 04.04.1992 року, з 06.09.1993 року по 30.06.1995 року, з 11.12.1995 року по 01.07.1996 року, з 02.07.1996 року по 09.09.1996 року, з 28.03.1997 року по 16.05.1997 року, з 07.06.1999 року по 16.09.1999 року.

Щодо строку захисту порушеного права позивача слід зазначити, що ч. 1 ст. 118 КАС України визначає процесуальні строки як встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до норм частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як раніше зазначалося, на звернення позивача відповідачем листом від 07.09.2020 року за № 239/242/К-02/8-0572/20 наданий розрахунок стажу, з якого він дізнався про порушення своїх прав. Вказане спонукало позивача до звернення до суду.

Відтак суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру, судовий збір підлягає стягненню з суб`єкта владних повноважень у розмірі 420,40 грн. (50% від сплаченої суми судового збору) на користь позивача, оскільки останнім при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір в сумі 840,80 грн. (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання непроворними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 період строкової військової служби з 24.06.1985 року по 01.06.1987 року в лавах збройних сил СРСР, та періоди роботи: з 08.04.1988 року по 23.06.1988 року, з 01.07.1988 року по 09.02.1989 року, з 29.05.1990 року по 04.04.1992 року, з 06.09.1993 року по 30.06.1995 року, з 11.12.1995 року по 01.07.1996 року, з 02.07.1996 року по 09.09.1996 року, з 28.03.1997 року по 16.05.1997 року, з 07.06.1999 року по 16.09.1999 року, під час призначення пенсії за віком 07.07.2016 року.

Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.07.2016 року про призначення пенсії, із зарахуванням до пільгового стажу період строкової військової служби з 24.06.1985 року по 01.06.1987 року в лавах збройних сил СРСР, та періоди роботи: з 08.04.1988 року по 23.06.1988 року, з 01.07.1988 року по 09.02.1989 року, з 29.05.1990 року по 04.04.1992 року, з 06.09.1993 року по 30.06.1995 року, з 11.12.1995 року по 01.07.1996 року, з 02.07.1996 року по 09.09.1996 року, з 28.03.1997 року по 16.05.1997 року, з 07.06.1999 року по 16.09.1999 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ЄДРПОУ: 41247274, місцезнаходження: Донецька область, м. Селидове, вулиця Героїв праці, 6) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати за сплату судового збору в розмірі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп.

Повний текст судового рішення складено 18 грудня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Бєломєстнов О.Ю.