Рішення № 93662396, 16.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 р. Справа№200/8513/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку загального позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної дитини - дочки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 )

до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи-5, код ЄДРПОУ 41325231)

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Слов`янський психоневрологічний інтернат (84108, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Курчатова - 72)

про зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

15 вересня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду подано позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області, в якій позивач просить:

- зобов`язати Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області переглянути заяву ОСОБА_1 про призначення щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після померлого потерпілого ОСОБА_3 та призначити ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати після померлого ОСОБА_3 з дня його смерті.

В обгрунтування позову зазначає, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є інвалідом 1 А групи з дитинства, у зв`язку з розумовою відсталістю внаслідок дитячого церебрального паралічу. Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 12 липня 2002 року ОСОБА_2 визнана недієздатною особою, у зв`язку з чим рішенням виконавчого комітету Дзержинської міської ради від 16 жовтня 2002 року № 388 ОСОБА_1 призначено її опікуном.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_3 , який перебував на обліку у Торецькому міському відділенні Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області та отримував щомісячні страхові виплати внаслідок отриманого професійного захворювання.

У березні 2020 року позивач звернулась до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області з заявою щодо призначення ОСОБА_2 щомісячних страхових виплат після смерті батька, проте, листом від 02 квітня 2020 року № 31.01.08/509 відповідач відмовив у призначенні страхових виплат у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 не проживала спільно з батьком ОСОБА_3 .

Вважає такі дії відповідача протиправними, а відмову необґрунтованою та просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог на підставі того, що відповідно до статті 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є:1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років. Згідно статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Вказує, що згідно довідки №27 від 08.02.2020р. про склад сім`ї, сумісно з померлим проживала дружина ОСОБА_1 , донька ОСОБА_4 , онука ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_1 є повністю дієздатною особою та отримує пенсію згідно довідки про доходи №8525 1655 9952 1772 ПФУ, ОСОБА_4 є повністю дієздатною особою та згідно довідки Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка працює на посаді головного спеціаліста відділу капітального будівництва управління з розвитку міського господарства, згідно розпорядження №46 о/с від 29.03.2019р., по теперішній час.

Недієздатна донька ОСОБА_2 разом з померлим ОСОБА_3 не проживала. Згідно витягу з акту огляду МСЕК від 03.04.2002р. №090122, є особою з інвалідністю з дитинства 1 групи, має постійну реєстрацію за адресою: АДРЕСА_2 з 31.03.2007р. Згідно довідки Слов`янського психоневрологічного інтернату від 31.03.2020р. №86/0108, ОСОБА_2 постійно знаходиться в цьому закладі з 06.03.2007р..

Зазначає, що на момент вирішення питання про право ОСОБА_2 на страхові виплати, як дитини ОСОБА_3 , яка через вади фізичного або розумового розвитку сама не спроможна заробляти (ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування») у Управління відсутнє підтвердження факту проживання ОСОБА_2 та її батька ОСОБА_3 однією сім`єю.

Вважає, що не порушувало прав та законних інтересів ОСОБА_3 та її доньки ОСОБА_2 , а прийняло рішення на підставі поданих ОСОБА_1 документів.

Вказує, що ОСОБА_1 не доведено факту того, що ОСОБА_2 входить до складу сім`ї ОСОБА_3 , у зв`язку з чим у Управління відсутні правові підстави для призначення ОСОБА_2 страхових виплат.

Третя особа пояснень суду щодо предмету спору не надала, проте, факт проживання ОСОБА_2 в інтернаті з 06 березня 2007 року підтвердила, про що надана довідка № 181/01-88.

Ухвалою суду від 17 листопада 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

30 жовтня 2020 року судом вирішено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24 листопада 2020 року. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Слов`янський психоневрологічний інтернат.

24 листопада 2020 року судом закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 200/8513/20 – а та в подальшому вирішено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Представники сторін та третьої особи надали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Спірним питанням даної справи є право недієздатної дитини померлого на призначення страхових виплат.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону № 1105-ХIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до п. 6 частини 1 статті 1 Закону № 1105-ХІV, загальнообов`язкове державне соціальне страхування - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Статтею 44 Закону № 1105-XIV встановлено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Частинами 1 та 7 статті 36 цього Закону встановлено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім`ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Згідно зі статтею 41 Закону № 1105-ХІV, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють; 3) особи з інвалідністю - члени сім`ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов`язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім`ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.

Статтею 42 Закону № 1105-ХІV встановлені щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди.

Відповідно до статті 48 Закону № 1105-ХІV потерпілим, які проживають у будинках-інтернатах для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, пансіонатах для ветеранів війни та праці, щомісячні суми страхових виплат перераховуються на рахунок зазначених установ з виплатою різниці між сумою страхової виплати та вартістю утримання в них, але не менш як 25 відсотків призначеної суми страхової виплати (втраченого заробітку).

Якщо на утриманні потерпілого, який проживає у будинку-інтернаті для громадян похилого віку та осіб з інвалідністю, пансіонаті для ветеранів війни та праці, є непрацездатні члени сім`ї, сума страхової виплати сплачується в такому порядку: на одну непрацездатну особу, яка перебуває на утриманні, - чверть, на двох - третина, на трьох і більше - половина суми страхової виплати. Частина суми страхової виплати, що залишається після відрахування вартості утримання в цих установах, але не менш як 25 відсотків, виплачується потерпілому.

Відмова у призначені та виплаті страхових виплат, вмотивована тим, що на момент вирішення питання про право ОСОБА_2 на страхові виплати, як дитини ОСОБА_3 , яка через вади фізичного або розумового розвитку сама не спроможна заробляти (ст. 41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування») у Управління відсутнє підтвердження факту проживання ОСОБА_2 та його батька ОСОБА_3 однією сім`єю, тобто спільно з померлим батько.

Проте, відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Отже, незалежно від факту спільного проживання дитини із своїми батьками, вона належить до їх сім`ї.

Таким чином, оскільки недієздатна дитина не може самостійно обирати місце проживання, тому факт її непроживання разом з батьком не є безумовною підставою для позбавлення її права на отримання одноразової допомоги, як сім`ї потерпілого.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту заяви про призначення страхових виплат, позивач виступає законним представником недієздатної доньки.

Суд вважає відмову у призначенні страхових виплат дитині померлого як члену сім`ї померлого є незаконною, та вважає за необхідне відновити її право на отримання таких виплат, задовольнивши позов матері, як законного опікуна у повному обсязі.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо страхових виплат безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.

Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь - яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки “на умовах передбачених законом” і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.

Суд зазначає, що відповідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем не надано достатніх та переконливих доказів для законності відмови в призначенні страхових виплат недієздатній доньці за її померлого батька, тому суд вважає таке втручання не виправданим з урахуванням вимог статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини 2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Згідно із статтею 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Судові витрати розподілу не підлягають, оскільки відповідно до п.9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовій збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатної дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Свободи-5, код ЄДРПОУ 41325231) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Слов`янський психоневрологічний інтернат (84108, Донецька область, м. Слов`янськ, вул. Курчатова - 72) про зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Зобов`язати Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області переглянути заяву ОСОБА_1 від 18 лютого 2020 року про призначення щомісячних страхових виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після померлого потерпілого ОСОБА_3 та призначити ОСОБА_2 щомісячні страхові виплати після померлого ОСОБА_3 з дня його смерті.

Повний текст рішення виготовлено, підписано 16 грудня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.Е. Абдукадирова