Рішення № 93662387, 02.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2020 р. Справа№200/10009/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі – відповідач, управління) про визнання протиправними дії щодо невиплати заборгованості по щомісячним страховим виплатам з травня 2014 року; зобов`язання відновити нарахування та виплату страхових виплат та виплатити заборгованість, що утворилась з травня 2014 року.

В обґрунтування позову зазначено, що у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території міста в якому позивач мешкав, він був змушений звернутись до відповідача із заявою про взяття на облік та виплату страхових виплат. Позивач також звернувся на урядову гарячу лінію, де йому повідомили про наявність заборгованості зі страхових виплат з травня 2014 року, яка не виплачується у зв`язку із затвердженням постанови Кабінету Міністрів України №335 від 25 квітня 2018 року.

Ухвалою суду від 02 грудня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи, відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлення строк звернення.

18 листопада 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» предметом розгляду у даній справі може бути період не більше ніж три роки з дня звернення, тобто з жовтня 2017 року. Також представник відповідача зазначив, що з 01 вересня 2020 року позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує поточні страхові виплати. У період з 01 липня 2017 року по 03 червня 2019 року перебував на обліку в Слов`янському відділенні, де отримував страхові виплати. З 04 червня 2019 року страхові виплати зупинені у зв`язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. З 01 вересня 2020 року виплату страхових виплат було поновлено. У період з 01 грудня 2014 року по 30 червня 2017 року та з 04 червня 2019 року по 31 серпня 2019 року позивач не перебував на обліку в будь-якому відділенні фонду в Донецькій області та не мав статусу внутрішньо переміщеної особи. Сума за цей період обліковуються в Хрустальницькому міському відділенні УВД ФСС України у Луганській області. На запит управління щодо довідки про розмір нарахованих та фактично виплачених виплат, який було направлено до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Луганській області, відповідь не надходила. Представник відповідача також зазначив, що суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах Фонду, в яких збереглись справи про страхові виплати.

Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 05 серпня 2019 року № 1429-5000170413 та відповідно до довідки серії 2-20 СУ № 041281 позивачу встановлено 20% втрати працездатності з 01 червня 2009 року безстроково.

Судом встановлено, що постановою Слов`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 16 серпня 2017 року № 0557/11475/11475/6 позивачу продовжено виплату страхових виплат з 01 липня 2017 року безстроково.

Постановою Слов`янського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 05 червня 2019 року № 0536/11475/11475/13 позивачу припинено виплату щомісячних страхових виплат з 04 червня 2019 року на підставі пп.6 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Постановою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 02 листопада 2020 року № 0536/11475/11475 позивачу продовжено виплату страхових виплат з 01 вересня 2020 року безстроково.

На виконання ухвали суду, в якій відповідача зобов`язано надати довідку про розмір нарахованих та фактично виплачених позивачу страхових виплат з 01 травня 2014 року, відповідачем надано довідку про доходи з якої вбачається, що позивачу нараховано та виплачено страхові виплати за період липень 2017 року – червень 2019 року. Також у жовтні 2017 року позивачу нараховані та виплачені страхові виплати за період травень-листопад 2014 року. За період вересень-листопад 2020 року страхові виплати нараховані, але будуть виплачені в грудні 2020 року.

Суд зазначає, що вищевказана довідка не містить інформації щодо нарахування та виплати страхових виплат за період з 01 грудня 2014 року по 30 червня 2017 року та з 04 липня 2019 року по 31 серпня 2020 року, а тому суд виходить з того, що у вказаний період страхові виплати не нараховувались та не виплачувались.

Таким чином, судом встановлено, що на даний час позивач перебуває на обліку в управлінні, йому не нараховано та не виплачено страхові виплати з 01 грудня 2014 року по 30 червня 2017 року, з 04 червня 2019 року по 31 серпня 2020 року та нараховано, але не виплачено за період вересень-листопад 2020 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я (далі – Закон №1105).

Припинення страхових виплат і надання соціальних послуг встановлено нормами частини 1 статті 46 зазначеного Закону, у якому передбачено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:

1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;

3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;

4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;

5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;

6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Положеннями статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706) встановлено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до норм статті 7 Закон № 1706 для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Факт внутрішнього переміщення, згідно положень статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до норм статті 12 Закону № 1706 підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Разом з цим, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право громадянина на призначення пенсії не може бути пов`язано з такою умовою, як постійне місце проживання або реєстрація місця проживання, а держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того де проживає особа, пенсія якій призначена.

Дійсно, з аналізу норм статті 46 Закону № 1105 вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплат не є вичерпними. Проте, слід зауважити, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що «інші випадки» для припинення виплати страхових внесків повинні також бути передбачені саме законом.

Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Згідно частини 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, суд зауважує, що підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Враховуючи наведене, посилання відповідача на те, що припинення виплати страхових виплат зумовлене скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи судом не приймається, оскільки вичерпний перелік, визначений ст. 46 Закону № 1105-ХIV не містить таких підстав для припинення страхових виплат, а тому постанова управління від 05 червня 2019 року № 0536/11475/11475/13 прийнята всупереч вимогам чинного законодавства, а тому суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушення права позивача шляхом скасування такої постанови.

Судом встановлено, що постановою від 02 листопада 2020 року № 0536/11475/11475/15 позивач продовжено виплату страхових виплат з 01 вересня 2020 року безстроково.

При цьому, як вбачається з наданої відповідачем довідки, за період з 01 грудня 2014 року по 30 червня 2017 року та з 04 червня 2019 року по 31 серпня 2020 року позивачу не нараховувались та не виплачувались страхові виплати. За період вересень-листопад 2020 року страхові виплати нараховані, але не виплачені.

Суд зазначає, що відповідач не може посилатися на відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум страхових виплат, оскільки порядок та умови отримання таких виплат регулюються виключно Законом, а відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій не звільняє державу в особі уповноваженого органу Фонду соціального страхування здійснити таку виплату та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.

Відповідно до частин 5, 6 статті 47 Закону № 1105, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Так згідно довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потребі у додаткових видах допомоги серії 2-20 СУ № 041281, позивачу встановлено 20% втрати працездатності з 01 червня 2009 року безстроково, а отже підстави для невиплати раніше призначених щомісячних страхових виплат відсутні.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач у вказаний період для вирішення питання щодо отримання щомісячних страхових виплат не звертався до робочих органів виконавчої дирекції Фонду з письмовою заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщена особа з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, оскільки позивач сам має право вирішувати про необхідність звернення до Фонду про продовження страхових виплат. Відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2019 року у справі № 243/3505/16-ц.

Згідно положень ч.2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. до ухвалення судового рішення.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин судовий збір у розмірі 420,40 грн. підлягає стягненню з позивача на користь Державного бюджету України та у розмірі 420,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо невиплати ОСОБА_1 заборгованості зі страхових виплат, що утворилась за період з 01 грудня 2014 року по 30 червня 2017 року.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 05 червня 2019 року №0536/11475/11475/13 про припинення виплати страхових виплат ОСОБА_1 з 04 червня 2019 року.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) страхові виплати за періоди з 01 грудня 2014 року по 30 червня 2017 року та з 04 червня 2019 року по 31 серпня 2020 року та виплатити страхові виплати з 01 вересня 2020 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 02 грудня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Є.І. Грищенко