Рішення № 93662330, 21.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Справа № 160/14857/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коренева А.О.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10 листопада 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Омега" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби № UA110130/2020/000079/1 від 13.05.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ТОВ «Омега» з метою митного оформлення товару «Іграшки в наборах та комплектах» подало до Дніпровської митниці Держмитслужби електронні митні декларації: № UA110130/2020/012890 від 12.05.2020 року. Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийняті рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 Митного кодексу України. Так, митницею було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2019/000079/1 від 13.05.2020 року та відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення Картки відмов в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2020/00156 від 13.05.2020 року. У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів органом доходів і зборів зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування, які є аналогічними за своїм змістом та полягають у наступному: договірні стосунки між перевізником та імпортером документально не підтверджено, договір щодо надання послуг на транспортування товару до митного оформлення не надано, ставка за послугу фрахт взята у подвійному розмірі, сума у розмірі 114,0 дол. США не містить розшифрування процедур, здійснених перевізником тощо. Позивачем зазначено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, за наслідками яких розпочалась процедура консультацій та згідно яких скориговано митну вартість товарів. ТОВ «Омега» зазначено, що надані до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч і розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом.

Ухвалою від 11 листопада 2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

25 листопада 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідачем за результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за МД від 12.05.2020 №UA110130/2020/012890, проведеної у спосіб та з урахуванням положень статті 337 МКУ виявлено розбіжності та відсутність відомостей. Зокрема, від початку транспортування оцінюваної партії товару до порту призначення - м. Одеса (Україна) - договірні стосунки між перевізником та імпортером не підтверджено документально. Окрім того, в даному рахунку як складові суми витрат на доставку вантажу перевізником зазначено, що фрахт у розмірі 1994,0 дол. США виставлено за 40-футовий контейнер CMAU7492720. Ставка за послугу (БаФ без розшифрування даного терміну ) взята у подвійному розмірі 345*2-690,0 дол. США. Сума у розмірі 114,0 дол. США теж не містить розшифрування процедур, здійснених перевізником. Перекладу вказаного рахунку декларантом не надано. Таким чином, у відповідача при здійсненні митного контролю Товару, заявленого у МД 12.05.2020 №UA110130/2020/012890 були достатні правові підстави для запиту додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару. Однак, декларант листом від 13.05.2020 №13-051 підтвердив факт проведення консультацій та повідомив про неможливість надати додаткові документи. Враховуючи зазначені результати митного контролю, а також те, що позивач відмовився від надання додаткових документів, відповідачем було застосовано коригування митної вартості товарів заявлених за вказаною митною декларацією.

30 листопада 2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, зміст якої кореспондується з викладеним у позовній заяві.

03 грудня 2020 року на електрону адресу суду надійшли заперечення Дніпровської митниці Держмитслужби проти відповіді на відзив. В якому посилались на не згоду з доводами Позивача, оскільки рішення про коригування митної вартості товарів містить повне обґрунтування підстав, за яких запитувались додаткові документи на підтвердження всіх складових заявленої митної вартості, зокрема: згідно з п.2.6 контракту від 01.07.2016 №010716, товар постачається на комерційних умовах поставки FOB Ningbo. При цьому, зазначили, що до митного оформлення декларантом надано рахунок від 04.05.2020 №UAIM0338802, укладений між перевізником «СМА СіДжиЕм Шиппінг Едженсіз Україна» та імпортером ТОЛВ «Омега». Даним документом декларантом заявлено про наявність договірних стосунків між даними сторонами, проте договору на надання послуг з перевезення декларантом не надано. Отже договірні стосунки між перевізником та імпортером не підтверджено документально. А згідно з п.6 ч.2 ст.53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Таким чином, декларантом не надано договору на перевезення оцінюваної партії товару, що свідчить про небажання підтвердити повноту задекларованих складових митної вартості товару. Крім того, зазначили, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмір 8 000,00грн.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Відповідно до Контракту №NLCH/17012020 від 17.01.2020 року, укладеного між Ningbo Luwin Imp & Exp Co.,Ltd (Продавець) та ТОВ «Омега» (Покупець), останній купує товари, згідно з асортиментом і за цінами, визначеними в наступних Специфікаціях до цього Контракту.

Так, відповідно до п.1.2 Контракту №NLCH/17012020 від 17.01.2020 року, укладеного між Ningbo Luwin Imp & Exp Co.,Ltd та ТОВ «Омега» (далі- Позивач), товар, що поставляється, має бути поставлений партіями у повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Спеціфікаціях або Додатках до цього Контракту, які є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 2.1. Контракту, ціни на Товар встановлюються в Специфікаціях до цього контракту в доларах США і включають в себе вартість Товару, упаковки, тари, маркування, товаросупровідних документів, зазначених в п.4.11 цього Контракту, навантаження на транспортний засіб, доставки до вказаного місця призначення згідно Інкотермс 2010, а також витрати з митного оформлення товарів в країні Продавця.

Згідно п. 2.2 ціни на Товар розуміються на умовах FOB порт Нінбо, Китай, відповідно до умов «Інкотермс-2010», якщо інше не обумовлено в Специфікаціях до цього Контракту.

Згідно п.2.4. остаточна сума Контракту дорівнюватиме сумі всіх підписаних та оплачених Специфікацій за період його дії.

З метою митного оформлення товару «Іграшки в наборах та комплектах» позивачем до митного органу подані електронні декларації №UA110130/2020/012890 від 12.05.2020 року.

Для розмитнення вказаного товару Товариством до відповідача були надані наступні документи: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу; специфікацію, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг, декларацію про походження товару, автотранспортну накладну, коносамент, рахунок-фактуру (інвойс), пакувальний лист, сертифікат якості.

Митну вартість товару підприємством було визначено відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України - за основним методом, який встановлений ст. 58 Митного кодексу України, а саме - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Судом встановлено, що відповідачем, в рамках проведення консультацій, було направлено повідомлення Товариству, відповідно до змісту якого, були виявлені розбіжності у наданих позивачем документах, а саме:

від початку транспортування оцінюваної партії товару до порту призначення - м. Одеса (Україна) договірні стосунки між перевізником та імпортером не підтверджено документально;

в даному рахунку як складові суми витрат на доставку вантажу перевізником зазначено, що фрахт у розмірі 1994,0 дол. США виставлено за 40-футовий контейнер CMAU7492720. Ставка за послугу (БаФ без розшифрування даного терміну ) взята у подвійному розмірі 345*2-690,0 дол. США. Сума у розмірі 114,0 дол. США теж не містить розшифрування процедур, здійснених перевізником.

Зокрема, вказаним повідомленням у ТОВ «Омега» витребувано додаткові документи на підтвердження правомірності застосування обраного методу.

Листом від 13 травня 2020 вих. №13-051 року від повноважного на здійснення зобов`язань з декларування митним органам України представника позивача - ТОВ «Гіперіон Д» відповідачу надано листа про неможливість надання уточнюючих документів в рамках консультації в десятиденний термін.

Так, Дніпровською митницею Держмитслужби (далі - відповідач) прийняте рішення про коригування митної вартості № UA110130/2020/000079/1 від 13.05.2020 року, згідно яких митниця здійснила коригування митної вартості задекларованих товарів.

За наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем було відмовлено у прийнятті вказаних митних декларацій позивачу шляхом оформлення карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Вважаючи протиправним винесене рішення митного органу, позивач звернувся із позовом до суду.

Позивач не погодившись із вказаними рішеннями Відповідача щодо коригування митної вартості товарів та відмови в митному оформлені випуску товарів звернувся до суду із позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб`єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України (далі - МКУ) визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Відповідно до ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи зміст викладеного, вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Статтею 54 МК України закріплено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу, застосовуються у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості, орган доходів і зборів, має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

З огляду на зазначене вище, виходячи з положень ч.3 ст.53, ч. ч. 1, 2, 4 - 6 ст.54, ст.58 МК України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

У разі, якщо митним органом, будуть виявлені розбіжності в документах, ознаки підробки документів або виникне необхідність з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, законом надано право витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч.2 ст.53 МК України.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказаний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі № 815/2501/18, від 20.02.2018 в справі №809/1884/16, від 31.03.2015 в справі №21-127а15 та від 02.06.2015 в справі №21-498а15.

Як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів № UA110130/2020/000079/1 від 13.05.2020 року, відповідачем відмовлено у застосуванні основного методу визначення митної вартості товарів та застосовано другорядний метод за ціною договору подібних (аналогічних) товарів посилаючись, зокрема, на наступне:

- від початку транспортування оцінюваної партії товару до порту призначення - м. Одеса (Україна) договірні стосунки між перевізником та імпортером не підтверджено документально;

- в даному рахунку як складові суми витрат на доставку вантажу перевізником зазначено, що фрахт у розмірі 1994,0 дол. США виставлено за 40-футовий контейнер CMAU7492720. Ставка за послугу (БаФ без розшифрування даного терміну ) взята у подвійному розмірі 345*2-690,0 дол. США.

- сума у розмірі 114,0 дол. США теж не містить розшифрування процедур, здійснених перевізником.

Для визначення числового значення митної вартості товару, позивачем було надано відповідачу, між іншим, рахунок UAIMO338802 та коносамент NBSL 102283 (а.с. 61, 62, 66).

Пунктом 2.2. Контракту №NLCH//1701220 позивачем з продавцем товару погоджено визначення ціни товару на умовах FOB порт Нінбо відповідно до умов «Інкотермс -2010».

Вказаними умовами «Інкотермс-2010» під терміном FOB (Free on board, «франко борт», «вільно на борті») передбачено здійснення продавцем поставки товару покупцеві на борт судна та до порту, визначених покупцем, або забезпечення надання поставленого таким чином товару. Ризики втрати або псування товару переходять, коли товар знаходиться на борті судна, і з цього моменту усі ризики несе на собі покупець.

Аналізуючи вказану умову, суд доходить висновку, про відсутність перебування у будь-яких відносинах позивача безпосередньо із постачальниками вказаного товару від продавця до порту, через покладення обов`язків з поставки на продавця товару.

Вказана позиція узгоджується з практикою Верховного суду викладеної в постанові від 14.08.2018 року у справі №821/1617/17, від 21 лютого 2020 року у справі №813/1229/16.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем надано усі документи, що підтверджують транспортні витрати та необхідні і достатні для визначення митної вартості товару відповідно до вимог ст.53 Митного кодексу.

Крім того, відповідач посилається на відсутність обґрунтування понесених позивачем витрат на фрахт судна, зокрема відсутність розшифровки термінології (БаФ) та обраного розміру ставки за послугу. Сума у розмірі 114,0 дол. США не містить розшифрування процедур, здійснених перевізником.

Згідно Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 "Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року", у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

Проаналізувавши зміст викладених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

В такому випадку, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів, виступає імперативною умовою.

В свою чергу, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд наголошує на тому, що відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару із застосування методу, закріпленого ст. 58 МКУ, тобто за ціною договору, а також фактична можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Частиною 3 ст. 318 Митного кодексу України передбачено, митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказана норма, зокрема, відповідає стандартним правилам, закріпленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

При цьому, суд вказує, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару із застосуванням резервного методу, відповідачем не вказано, яким чином митну вартість товару визначено саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Суд наголошує, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою підставою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви.

Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст. 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, відповідно до п. 3.1. договору про надання правничої допомоги № 29 від 26 жовтня 2020 року, наданого позивачем, вартість послуг за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку в кожній інстанції передбачається у додаткових угодах.

Додатковою угодою №1 до вказаного договору від 26.10.2020 року зафіксовано, що гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження та в суді першої інстанції складає 8000, 00 (вісім тисяч) гривень.

Однак, позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, здійснених витрат та проведення відповідних розрахунків (відповідно до п. 3 Додаткової угоди №1 - строк оплати вартості послуг зазначений до 01.12.2020 року) станом на 21.12.2020 року доказів сплати послуг не надано.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 30 квітня 2020 року у справі №826/4466/18.

Враховуючи відсутність достатніх доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" сплачений судовий збір у сумі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 5667741679 від 21.10.2020 року.

Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби № UA110130/2020/000079/1 від 13.05.2020 року.

Стягнути на Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" (ЄДРПОУ 30982361) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДМС України у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 43350935) судовий збір у розмірі 2102,00грн. (дві тисячі сто дві грн, 00коп).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.О. Коренев