Рішення № 93662103, 21.12.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/15132/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) в інтересах ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови повернути ОСОБА_2 збір на державне пенсійне страхування; зобов`язання сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області подання про повернення ОСОБА_2 в особі законного представника - матері - ОСОБА_1 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4842,00 грн., сплаченого згідно квитанції №16 від 06.12.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що малолітнім сином позивача було вперше придбано житлову квартиру. У свою чергу, при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири було сплачено збір до державного пенсійного страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 4842,00 грн. Разом з тим, позивач стверджує, що її син звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу, оскільки нерухоме майно ним придбано вперше.

ОСОБА_1 вказує, що звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області з відповідною заявою, однак відповідач повідомив про відсутність в останнього правових підстав для повернення збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у заявленому розмірі, оскільки нею не надано інформації про відсутність офіційного джерела інформації, які б підтвердили факт придбання житла вперше. Однак, позивач вказує, що станом на час придбання позивачем нерухомості, так і станом на теперішній час, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Водночас, за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава, в особі Пенсійного фонду України, як уповноваженого суб`єкта владних повноважень, зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечує проти позову, оскільки ГУ ПФУ у Волинській області було повідомлено позивача, що підстав для формування подання на повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна немає, оскільки позивачем не було надано підтверджуючих документів, що нерухоме майно придбане ним вперше. З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

У свою чергу ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 ухвалено судовий розгляд даної справи продовжити проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у межах строку розгляду справи, передбаченого частиною першою статті 258 КАС України.

У відповіді на відзив від 04.12.2020 позивач вважає вимогу ГУ ПФУ у Волинській області безпідставною та такою, що не ґрунтується на вимогах закону, оскільки держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 06.12.2019 неповнолітній ОСОБА_3 , який діє за згодою батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , які діють як законні представники від імені та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , за яку покупець сплатив 484200,00 грн. Договір посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Іванюк М. В. та зареєстрований в реєстрі за №1291. Під час нотаріального посвідчення зазначеного договору було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% вартості нерухомого майна, що становить 4842,00 грн. Ця обставина підтверджується копією квитанції від 06.12.2019 №16 (код платежу 24140500); про внесення збору також свідчить пункт 4.8 нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 06.12.2019.

04.08.2020 ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області з заявою про повернення коштів з бюджету, у якій просила ГУ ПФУ у Волинській області направити подання щодо повернення коштів помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна перераховані до бюджету у розмірі 4842,00 грн.

Листом від 12.08.2020 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача, що нею не надано інформації про перебування на черзі на одержання житла на момент придбання нерухомого майна та у зв`язку з відсутністю офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало обставину придбання житла вперше, немає підстав видати подання на повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна у заявленому розмірі.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови повернути збір на державне пенсійне страхування, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР також врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740). Цей Порядок деталізує механізм сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Пунктом 9 статті 1 Закону №400/97-ВР встановлено, що підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини статті 2 Закону №400/97-ВР передбачено, що об`єктом оподаткування є, для платників збору, визначених пункту 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

На обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону (пункт 10 частини першої статті 4 Закону №400/97-ВР).

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №400/97-ВР платники збору, визначені пунктами 5-7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачують на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до загального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.

У свою чергу, пунктом 2 Порядку №1740 уточнено, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачується платниками на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Казначейства).

Абзацами третім-четвертим пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, як і пунктом 15-3 Порядку №1740, обумовлено, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Як визначено абзацом другим пункту 15-3 Порядку №1740, документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Абзацом п`ятим пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР також передбачено, що нотаріуси щокварталу, до 20 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають до органів Пенсійного фонду України за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса звіт про укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна, включаючи інформацію про вартість такого майна та суму сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в порядку та за формою, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Такі ж висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №819/1498/17, від 31.01.2018 у справі №819/1667/17, від 20.02.2018 у справі №819/1730/17, від 13.12.2018 у справі №813/969/17.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.12.2019 №191896809 слідує, що він містить лише відомості про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру загальною площею 48,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2019, зареєстрованого за №1291. Відомостей про реєстрацію за ОСОБА_2 іншого нерухомого майна, ніж те, що зазначено вище, відсутні.

Як було встановлено судом, фактичною підставою для відмови відповідачем видати ОСОБА_1 , як законному представникові ОСОБА_2 , подання про повернення сплачених коштів з операції купівлі-продажу нерухомого майна у заявленому розмірі стало ненадання останньою інформації про перебування на черзі на одержання житла та відсутність офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало обставину придбання житла вперше.

У свою чергу, у постанові від 03.07.2018 у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, а невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Враховуючи те, що саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Цей правовий висновок підлягає застосуванню судом до спірних правовідносин відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Аналогічні висновки знайшли своє відображення і у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №819/1553/17, від 23.04.2019 у справі №802/1566/17-а, від 14.05.2019 у справі №813/1514/17.

У даному випадку будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження ОСОБА_1 , яка є законним представником ОСОБА_2 , про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ОСОБА_2 будь-якого іншого житла та свідчили б про відсутність права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Як визначено абзацом шостим пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на запит Пенсійного фонду України та його територіальних органів, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, судів, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, органів Служби безпеки України, нотаріусів, адвокатів надається у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Наведене вказує на те, що відповідач мав можливість безпосередньо перевірити факт придбання житла вперше чи наявність іншої зареєстрованої нерухомості за ОСОБА_2 . Тому безпідставними є доводи Головного управління ПФУ у Волинській області про те, що ОСОБА_1 не надала документів, які б підтверджували факт придбання житла вперше, адже відповідач не здобув доказів того, що у ОСОБА_2 у власності перебуває ще й інше майно, яке було придбане ним раніше - до укладення договору від 06.12.2019.

У свою чергу, порядок повернення з державного бюджету коштів як помилково сплачених потребує дотримання певних умов та процедур.

Частиною другою статті 45 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

У свою чергу, процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 розділу І Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» визначено, що Пенсійний фонд України здійснює контроль за справлянням (стягненням) до бюджету надходжень, що обліковуються за кодом доходів бюджету 24140500 «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна».

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на управління Пенсійного фонду покладено обов`язок щодо формування подання на повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідачем в порушення вимог частини другої статті 77 КАС України не доведено правомірність відмови у видачі ОСОБА_2 подання на повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна вперше.

Враховуючи вищезазначене, позов належить задовольнити шляхом прийняття рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у формуванні подання на повернення ОСОБА_2 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області видати ОСОБА_2 подання на повернення сплаченого згідно з квитанцією від 06.12.2019 №16 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4842,00 грн. з операції купівлі-продажу квартири.

Разом з тим, суд відмовляє в задоволенні позову в частині зобов`язання відповідача подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області подання з огляду на те, що відповідно до положень пункту 5, 10 розділу I Порядку №787 такий обов`язок у відповідача відсутній, оскільки Порядком №787 передбачено, що таке подання до органу Казначейства подається саме платником. Так, згідно вказаних норм подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Таким чином, з огляду на встановлені у справі обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, відповідно до положень пункту 14 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, а тому позивач помилково сплатила судовий збір у розмірі 840,80 грн. Отже, питання про повернення судового збору, сплаченого за подання даного адміністративного позову відповідно до квитанції від 20.10.2020 (а.с.4) може бути вирішено за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови видати ОСОБА_2 подання на повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22 В, ідентифікаційний код 13358826) видати ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) подання на повернення помилково сплаченого згідно з квитанцією від 06 грудня 2019 року №16 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 4842,00 грн (чотири тисячі вісімсот сорок дві грн. 00 коп.) з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя О. О. Андрусенко