Рішення № 93662090, 18.12.2020, Волинський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
18.12.2020
Номер справи
140/13820/20
Номер документу
93662090
Форма судочинства
Адміністративне
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/13820/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Волдінера Ф.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Зовнішторгсервіс» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Зовнішторгсервіс» (далі - ПП «Зовнішторгсервіс», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення №204120/2020/000182/2 від 28 травня 2020 року про коригування митної вартості товарів, що декларувались ПП «Зовнішторгсервіс» згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №/2020/03899888 від 27 травня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем придбано запасні частини до легкових автомобілів в асортименті 408 найменувань загальною кількістю 6 923 штуки на загальну суму 20 257,67 євро.

Митним брокером 27 травня 2020 року подано митну декларацію типу ІМ40ДЕ №204120/2020/038988, згідно якої ввезення в Україну в митному режимі «імпорт» товару «Запасні частини до легкових автомобілів» по 33 товарних позиціях згідно УКТ ЗЕД загальною фактурною вартістю 20 257,82 євро, що складає 597 775,86 грн згідно курсу НБУ на дату декларування. Митна вартість визначена декларантом за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу обчислення надав ряд документів.

Однак, відповідачем було відмовлено у митному оформленні та винесено рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів необґрунтованим та такими, що підлягає скасуванню, оскільки на підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення було подано всі необхідні документи, що дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача у рішенні не відповідають фактичним обставинам декларування та підтвердження заявленої митної вартості.

Зазначає, що відповідач, вказавши у рішенні про неповноту відомостей щодо складових митної вартості, не навів аргументованих доводів на підтвердження таких висновків.

Застосовані у рішенні формулювання щодо розбіжностей у документах та неповноти відомостей про складові митної вартості є свідченням штучного створення ознак невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості і розрахунку вимогам законодавства у митній справі.

Разом з тим, у рішенні, яке оскаржується, відповідач посилається на наявність у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держмитслужби (далі - ЄАІС Держмитслужби) інформації про іншу митну вартість подібних чи аналогічних товарів, проте така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості.

Наявність в ЄАІС Держмитслужби відомостей про те, що подібний чи аналогічний товар у попередні періоди розмитнювався за митною вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом. З об`єктивних причин ЄАІС Держмитслужби не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх поставок. При цьому формально нижчий рівень митної вартості інших порівнюваних декларувань, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які беруться за основу для визначення скоригованої митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Однак у рішенні №204120/2020/000182/2 від 28 травня 2020 року крім номерів та дати митних декларацій, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вважає даний позов безпідставним і таким, що не підлягає до задоволення, оскільки в документах встановлено наявність розбіжностей і неточностей, а саме: в митній декларації країни відправлення від 25 травня 2020 року № 20LTLC0100ЕК0ВЕ7Е4 статистична вартість товарів становить 19 497,15 євро, а заявлена декларантом вартість товарів 20 257,82 євро за МД №UA204120/2020/038988; вартість товарів 20257,82 EUR; відповідно до контракту №03/2020/TZ від 03 лютого 2020 року та інвойсу від 18 травня 2020 року №1805200 продавцем виступає Joint Stock Company «Temero» в митній декларації країни відправлення UAB Tikroji Vaivorykste Vaisiij g. 9 76236 Siauliai; відповідно до пункту 3.3 контракту №03/2020/TZ від 03 лютого 2020 року в інвойсі відсутня інформація з якого складу поставка товару.

Митниця також володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів - товар №1 МД від 25 травня 2020 року №UA100070/2020/420757 (6,15 USD/кг), товар №3 МД від 18 травня 2020 року №UA508020/2020/002259 (4,23 USD/кг), товар №4 МД від 26 травня 2020 року №UA100480/2020/805243 (5,02 USD/кг), товар №5 МД від 25 травня 2020 року №UA401160/2020/013885 (4,20 USD/кг), товар №9 МД від 22 травня 2020 року №UA500080/2020/009679 (6,7 USD/кг), товар №10 МД від 26 травня 2020 року №UA500050/2020/205868 (8,01 USD/кг), товар №10 МД від 26 травня 2020 року №UA500050/2020/205868 (8,01 USD/кг), товар №15 МД від 23 травня 2020 року №UA500150/2020/203606 (7,55 USD/кг), товар №19 МД від 31 березня 2020 року №UA204120/2020/028559 (7,35 USD/кг), товар №20 МД від 18 травня 2020 року №UA100020/2020/025839 (2,30 USD/кг), товар №24 МД від 26 травня 2020 року №UA401160/2020/013954 (5,75 USD/кг), товар №26 МД від 26 травня 2020 року №UA807200/2020/008004 (6,15 USD/кг), товар №27 МД від 19 травня 2020 року №UA100060/2020/380820 (7,30 USD/кг), товар №30 МД від 12 травня 2020 року №UA807200/2020/007335 (3,33 USD/кг), товар №31 МД від 21 квітня 2020 року №UA100060/2020/378910 (7,96 USD/кг), товар №33 МД від 29 квітня 2020 року №UA807200/2020/006806 (6,16 USD/кг).

Відповідач вказує, що митна вартість імпортованого товару не визнана митницею за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки надані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових його митної вартості (відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті).

За результатом проведеної відповідно до положень частини 4 статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість товару скориговано із застосуванням шостого резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 Митного кодексу України.

Враховуючи вищевказані обставини, а також факт ненадання декларантом документів згідно переліку, Поліською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості транспортного від 28 травня 2020 року №UA204120/2020/000182/2.

Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей, числові значення митної вартості по товарах становлять в національній валюті України (грн) та у валюті контракту за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення (USD). З наведених підстав представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив, представник позивача не погоджується з відзивом Поліської митниці Держмитслужби, оскільки відзив не містить жодного аргументу на спростування доводів позовної заяви про безпідставність висновків митного органу щодо наявності розбіжностей або неточностей у поданих до митного оформлення документах.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 03 лютого 2020 року Закрите акціонерне товариство «Temero» (Литва) (продавець) з одного боку і ПП «Зовнішторгсервіс» (покупець) з іншого боку уклали контракт №03/2020/TZ, згідно якого, продавець зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продавцю автомобільні запчастини в асортименті.

Згідно умов контракту конкретні найменування, асортимент, кількість, ціна товару вказується у рахунках-фактурах (інвойсах). Оплата за товар здійснюється шляхом повної/часткової передоплати або після отримання товару покупцем. Товар постачається на умовах СРТ-Луцьк згідно з правилами Інкотермс 2010. Підпунктом 2.2 пункту 2 Контракуту встановлено, що ціна товару включає витрати продавця, понесені ним при виконанні цього контракту, у тому числі, транспортні, а також витрати на отримання необхідних дозволів, вартість упаковки, маркування, усі витрати на сплату митних зборів, усіх застосовуваних податків і зборів та інших обов`язкових платежів, що стягуються і сплачуються на території країни продавця (а. с.88-91).

ПП «Зовнішторгсервіс» придбало у компанії «Temero» запасні частини до легкових автомобілів в асортименті 359 найменувань загальною кількістю 6 398 штук на суму 19 497,15 євро (інвойс №1805200 від 18 травня 2020 року) та 49 найменувань загальною кількістю 525 штук на суму 760,67 євро (інвойс №1805201 від 18 травня 2020 року) (а. с. 48-55). Загальний асортимент товару за обома інвойсами складає 408 найменувань загальною кількістю 6 923 штуки на загальну суму 20 257,82 євро.

Продавцем здійснено митне оформлення експорту у Литві, що підтверджується експортними деклараціями від 25 травня 2020 року №20LTLC0100EK0BE7E4 та №20LTLC0100EK0BE851 (а. с. 58-64).

27 травня 2020 року подано електронну митну декларацію ІМ40ДЕ №UA204120/2020/038988, згідно якої задекларовано ввезення запасних частин до легкових автомобілів по 33 товарних позиціях згідно УКТЗЕД загальною вартістю 20 257,82 євро, що складає 597 775,86 грн згідно курсу НБУ на дату декларування. Митна вартість визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом подано наступні документи: контракт №03/2020/TZ; рахунки-фактури (інвойси) від 18 травня 2020 року №1805200 та №1805201; товарно-транспортна накладна (CMR) від 25 травня 2020 року на товар згідно інвойсу №1805200 від 18 травня 2020 року; товарно-транспортна накладна (CMR) від 25 травня 2020 року на товар згідно інвойсу №1805201 від 18 травня 2020 року; експорті декларації країни походження товару від 25 травня 2020 року №20LTLC0100EK0BE7E4 та №20LTLC0100EK0BE85.

27 травня 2020 року митний орган повідомив позивача, що за наслідками опрацювання ІМ40ДЕ №UA204120/2020/038988 і доданих документів встановлено розбіжності, зокрема:

- у митній декларації країни походження товару №20LTLC0100EK0BE7E4 від 25 травня 2020 року статистична вартість становить 19 497,15 євро, а декларантом заявлена вартість товарів у поданій декларації №UA204120/2020/038988 на суму 20 257,82 євро;

- відповідно до контракту від 03 лютого 2020 року №03/2020/TZ продавцем товару є Joint Stock Company «Тemero», а в митній декларації країни відправлення товару №20LTLC0100EK0BE7E4 від 25 травня 2020 року відправником зазначено UAB Tikroji Vaivorykste;

- відповідно до пункту 3.3 контракту №03/2020/TZ в рахунках-фактурах зазначається склад, з якого здійснюється поставка товару, а в інвойсі відсутня інформація, з якого складу здійснено поставку.

Також запропоновано надати в 10-денний термін додаткові документи, а саме: прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; декларацію країни відправлення №20LTLC0100EK0BE851 від 25 травня 2020 року; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за власним бажанням - додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

На запит митного органу ПП «Зовнішторгсервіс» надало пояснення директора компанії «Темеро» про те, що товар який постачався згідно інвойсу зберігався на території митного №1805200 від 18 травня 2020 року зберігався на території митного складу LR0604 в місті Шауляй, власником якого є UAB Tikroji Vaivorykste і саме ця компанія власник складу була відповідальною за вивіз товару за межі ЄС та вказана у декларації як відправник товару. Інших документів в розпорядженні декларанта не було.

Однак, 28 травня 2020 року Поліською митницею Держмититслужби прийнято рішення №UA204120/2020/000182/2 про коригування митної вартості товарів (а. с. 14-22).

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що «І. Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем, визначеним декларантом у зв`язку з: 1) відповідно до контракту від 03 лютого 2020 року №03/2020/TZ та інвойсу від 18 травня 2020 року №1805200 продавцем виступає Joint Stock Company «Тemero», а в митній декларації країни відправлення відправником зазначено UAB Tikroji Vaivorykste g.9 76236 Siauliai; 2) відповідно до пункту 3.3 контракту від 03 лютого 2020 року №03/2020/TZ в інвойсі відсутня інформація з якого складу поставка товару.

ІІ. Митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів: товар №1 МД від 25 травня 2020 року №UA100070/2020/420757 (6,15 USD/кг), товар №3 МД від 18 травня 2020 року №UA508020/2020/002259 (4,23 USD/кг); товар №4 МД від 26 травня 2020 року №UA100480/2020/805243 (5,02 USD/кг); товар №5 МД від 25 травня 2020 року №UA401160/2020/013885 (4,20 USD/кг); товар №9 МД від 22 травня 2020 року №UA500080/2020/009679 (6,7 USD/кг); товар №10 МД від 26 травня 2020 року №UA500050/2020/205868 (8,01 USD/кг); товар №15 МД від 23 травня 2020 року №UA500150/2020/203606 (7,55 USD/кг); товар №19 МД від 31 березня 2020 року №UA204120/2020/028559 (7,35 USD/кг); товар №20 МД від 18 травня 2020 року №UA100020/2020/025839 (2,30 USD/кг); товар №24 МД від 26 травня 2020 року №UA401160/2020/013954 (5,75 USD/кг); товар №26 МД від 26 травня 2020 року №UA807200/2020/008004 (6,15 USD/кг); товар №27 МД від 19 травня 2020 року №UA100060/2020/380820 (7,30 USD/кг); товар №30 МД від 12 травня 2020 року №UA807200/2020/007335 (3,33 USD/кг); товар №31 МД від 21 квітня 2020 року №UA100060/2020/378910 (7,96 USD/кг); товар №33 МД від 29 квітня 2020 року №UA807200/2020/006806 (6,16 USD/кг).

ІІІ. Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею за умови надання підтвердження інформації щодо числових значень складових митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, зокрема, шляхом надання додаткових документів, витребуваних згідно вимоги митниці, таких як: 1) виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; 2) каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; 3) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів.

IV. За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК України процедури консультації з декларантом та у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятої до застосування (згідно положень глави 9 МК України) інформації щодо вартості операцій щодо ціни одиничних товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості, що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. При цьому, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша вартість із альтернативних, згідно інформації, наявної у митниці.

Митну вартість імпортованих товарів визначено на основі раніше визнаних митними органами митних вартостей та числові значення митної вартості товарів №1, 2, 5, 6, 9-11, 13-16, 18, 20 у валюті фактури за курсом валюти Нацбанку України на день подання митної декларації до митного оформлення та в національній валюті України становлять: товар №1 МД - 6,15 USD/кг (МД 25 трвня 2020 року №UA100070/2020/420757 (6,15 USD/кг), числове значення митної вартості товару (далі - ЧЗМВТ) становить 382 664,1374 грн або у валюті контракту 12 967,9731 EUR; товар №3 МД - 4,23 USD/кг (МД від 18 травня 2020 року №UA508020/2020/002259 (4,23 USD/кг), ЧЗМВТ становить 331 241,2135 грн або у валюті контракту 11 225,3193 EUR; товар №4 МД - 5,02 USD/кг (МД від 26 травня 2020 року №UA100480/2020/805243 (5,02 USD/кг), ЧЗМВТ становить 121 621,7913 грн або у валюті контракту 4 121,5989 EUR; товар №5 МД - 4,20 USD/кг (МД від 25 травня 2020 року №UA401160/2020/013885 (4,20 USD/кг), ЧЗМВТ становить 536,0985 грн або у валюті контракту 536,0985 EUR; товар №9 МД - 6,7 USD/кг (МД від 22 травня 2020 року №UA500080/2020/009679 (6,7 USD/кг), ЧЗМВТ становить 194,9658 грн або у валюті контракту 194,9658 EUR; товар №10 МД - 8,01 USD/кг (МД від 26 травня 2020 року №UA500050/2020/205868 (8,01 USD/кг), ЧЗМВТ становить 2154,6078 грн або у валюті контракту 73,0167 EUR; товар №15 МД - 7,55 USD/кг (МД від 23 травня 2020 року №UA500150/2020/203606 (7,55 USD/кг), ЧЗМВТ становить 179,4606 грн або у валюті контракту 6,0816 EUR; товар №19 МД - 7,35 USD/кг (МД від 31 березня 2020 року №UA204120/2020/028559 (7,35 USD/кг), ЧЗМВТ становить 224 230,1364 грн або у валюті контракту 7598,8578 EUR; товар №20 МД - 2,30 USD/кг (МД від 18 травня 2020 року №UA100020/2020/025839 (2,30 USD/кг), ЧЗМВТ становить 5102,9797 або у валюті контракту 172,9331 EUR; товар №24 МД - 5,75 USD/кг (МД від 26 травня 2020 року №UA401160/2020/013954 (5,75 USD/кг), ЧЗМВТ становить 73 706,7348 або у валюті контракту 2497,8221 EUR; товар №26 МД - 6,15 USD/кг (МД від 26 травня 2020 року №UA807200/2020/008004 (6,15 USD/кг), ЧЗМВТ становить 7465,9852 або у валюті контракту 253,0122 EUR; товар №27 МД - 7,30 USD/кг (МД від 19 травня 2020 року №UA100060/2020/380820 (7,30 USD/кг), ЧЗМВТ становить 189,4581 або у валюті контракту 6,4204 EUR; товар №30 МД - 3,33 USD/кг (МД від 12 травня 2020 року №UA807200/2020/007335 (3,33 USD/кг), ЧЗМВТ становить 180,0603 або у валюті контракту 6,1020 EUR; товар №31 МД - 7,96 USD/кг (МД від 21 квітня 2020 року №UA100060/2020/378910 (7,96 USD/кг), ЧЗМВТ становить 2483,8086 або у валюті контракту 84,1729 EUR; товар №33 МД - 6,16 USD/кг (МД від 29 квітня 2020 року №UA807200/2020/006806 (6,16 USD/кг), ЧЗМВТ становить 54,9113 або у валюті контракту 1,8608 EUR.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13 березня 2012 року №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У свою чергу, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товару, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товару - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товару - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товару та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК України).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 року у справі №821/110/18 зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товару за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, посадовою особою митного органу зазначено, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що декларантом не подано у повному обсязі додаткових документів, витребуваних митницею, а також у зв`язку з встановленням у поданих до митного оформлення документах розбіжностей. Однак, суд звертає увагу, що у оскаржуваному рішенні відповідач не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 року у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Так, суд звертає увагу, що до митної декларації №UA204120/2020/038988 декларантом було додано, зокрема: контракт №03/2020/TZ; рахунки-фактури (інвойси) від 18 травня 2020 року №1805200 та №1805201; товарно-транспортна накладна (CMR) від 25 травня 2020 року на товар згідно інвойсу №1805200 від 18 травня 2020 року; товарно-транспортна накладна (CMR) від 25 травня 2020 року на товар згідно інвойсу №1805201 від 18 травня 2020 року; експорті декларації країни походження товару від 25 травня 2020 року №20LTLC0100EK0BE7E4 та №20LTLC0100EK0BE85.

При цьому, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості витребував додаткові документи, а саме: прайс-листи, каталоги, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; декларацію країни відправлення №20LTLC0100EK0BE851 від 25 травня 2020 року; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за власним бажанням - додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

На думку суду, позивачем у відповідності до вимог статей 52, 53 МК України подано всі необхідні документи для митного оформлення зазначеного товару за ціною договору, які не містили в собі будь-яких розбіжностей, зазначених в частині третій статті 53 МК України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. У свою чергу, ненадання позивачем бухгалтерських документів щодо механізму формування ціни на товар, не може мати наслідком не підтвердження заявленої декларантом до митного оформлення митної вартості товару, оскільки подані відповідачу документи містили інформацію щодо усіх складових митної вартості та ціни товару, що підлягає сплаті позивачем. Аналогічно, відповідач не обґрунтував, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Суд враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики товару не може бути підставою для коригування митної вартості за умови, що інші подані декларантом документи дають можливість визначити усі складові заявленої до митного оформлення митної вартості товару за обраним методом її визначення.

Щодо твердження відповідача, що у митній декларації країни походження товару №20LTLC0100EK0BE7Е4 від 25 травня 2020 року статистична вартість становить 19 497,15 євро, а ПП «Зовнішторгсервіс» заявлена вартість товарів у поданій МД№UA204120/2020/038988 на суму 20 257,82 євро суд зазначає наступне.

Згідно поданих до митної декларації документів товар постачався за двома інвойсами від 18 травня 2020 року №1805200 та №1805201. В країні відправлення товару (Литва) продавцем було оформлено дві експортні декларації відповідно до вказаних інвойсів - №20LTLC0100EK0BE851 та №20LTLC0100EK0BE7Е4 від 25 травня 2020 року, які долучені до митної декларації та наявні у матеріалах справи.

Посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що продавцем товару є Joint Stock Company «Temero», а в митній декларації країни відправлення відправником зазначено UAB Tikroji Vaivorykste Vaisiij g. 9 76236 Siauliai також не можуть свідчити про розбіжності у документах та впливати на правильність визначення митної вартості товару.

В матеріалах справи є пояснення директора компанії Joint Stock Company «Temero», згідно яких товар, який постачався відповідно до інвойсу №1805200 збкрігався на території митного складу LR0604 в місті Шауляй (Литва), власником якого є UAB Tikroji Vaivorykste Vaisiij. Саме ця компанія за дорученням продавця була відповідальною за вивіз товару за межі ЄС за митною декларацією №20LTLC0100EK0BE7Е4 від 25 травня 2020 року і вказана у ній як відправник товару, що в свою чергу також не впливає на обумовлену в інвойсі ціну.

Відповідно до пункту 3.1 контракту продавець здійснює поставку товару на умовах СРТ Луцьк, Україна, що обумовлюється в рахунках-фактурах (інвойсах). Умови СРТ згідно правил Інкотермс покладають на продавця товару здійснити оплату витрат на транспортування до визначеного місця поставки. Таким чином, у ціну товару включена вартість його транспортування до визначеного покупцем місця, а відтак будь-який склад, з якого відбувається поставка, незалежно від місця його розташування не має впливу на числові значення складових митної вартості товару при його імпортуванні в Україну.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості товарів UA204120/2020/000182/2 від 28 травня 2020 року лише зазначено реквізити митних декларації, взятих за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, жодних пояснення щодо зроблених коригувань, тотожності товару, який оформлявся на підставі указаної митної декларації не наведено, також відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесені спірного рішення відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Крім того, суд звертає увагу, що в поданих до митного оформлення документах, ціна товару визначена за одиницю, тоді як митний орган в оскаржуваному рішенні посилався на митні декларації, де визначено митну вартість товарів не за одиницю товару, а за кілограм.

Також суд зазначає, що позивачем згідно митної декларації №UA204120/2020/038988 було задекларовано всього 33 товарів, разом з тим, сумнів щодо правильності визначення митної вартості у відповідача виник лише щодо товарів №№1, 3, 4, 5, 9, 10, 15, 19, 20, 24, 26, 27, 30, 31, 33, разом з тим митну вартість товару №№2, 6, 7, 8, 77, 12, 13, 14, 16, 17, 18, 21, 22, 23, 25, 28, 29, 32 було визнано митницею.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числові значення митної вартості.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів UA204120/2020/000182/2 від 28 травня 2020 року є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 15 379,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами п`ятою, шостою статті 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7 статті 134 КАС України).

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як встановлено судом, в підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивач надав наступні документи: копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 17 вересня 2020 року №108/20, укладеного із адвокатським бюро «Сергій Степанюк і партнери»; копію рахунку на послуги правничої допомоги; копію платіжного доручення №390 від 17 вересня 2020 року; копію акта надання послуг №108/20-1 від 17 вересня 2020 року; копію акта здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг); копію рахунка фактури №05/10/2020 від 05 жовтня 2020 року.

У пункті 269 Рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), пункт 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі №826/7375/18.

Так, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи заяву відповідача щодо необгрунтованості витрат на правову допомогу та предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, яка не є складною, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 15 379,0 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг з таких мотиві та підстав.

Відповідно до акту наданих послуг №108/20-1 від 17 листопада 2020 року правнича допомога адвоката складається з: усної консультації клієнта з питань повноважень митного органу щодо контролю правильності визначення митної вартості, самостійного визначення митної вартості, обґрунтованості, мотивованості і законності рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA204120/2020/000182/2, наявності правових підстав оскарження рішення митного органу, способів захисту, позитивних та негативних аспектів досудового адміністративного оскарження до Держмитслужби та судового оскарження до суду адміністративної юрисдикції - 2 197,00 (2 год); складання і подання адміністративного позову - 8 788,00 грн (8 год); супровід адміністративної справи в суді: щоденний моніторинг руху справи, аналіз процесуальних рішень, замовлення перекладу документів за вимогою суду, підготовка, складання та надіслання до суду письмових документів з процесуальних питань (заяви про долучення перекладів, відповідь на відзив, заява про стягнення судових витрат); інформування Клієнта про рух справи - 4 394,00 грн.

Послуга консультації клієнта з питань повноважень митного органу щодо контролю правильності визначення митної вартості, самостійного визначення митної вартості, обґрунтованості, мотивованості і законності рішення Поліської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA204120/2020/000182/2, наявності правових підстав оскарження рішення митного органу, способів захисту, позитивних та негативних аспектів досудового адміністративного оскарження до Держмитслужби та судового оскарження до суду адміністративної юрисдикції, вартість якої склала 2 197 грн, охоплюються загальною діяльністю адвоката та повинні входити до складу послуги «складання позовної заяви» та не можуть бути самостійною складовою витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, у поданому акті надання послуг вказано, що адвокатом позивачу «надано послугу супроводу адміністративної справи в суді: щоденний моніторинг руху справи, аналіз процесуальних рішень, замовлення перекладу документів за вимогою суду, підготовка, складання та надіслання до суду письмових документів з процесуальних питань (заяви про долучення перекладів, відповідь на відзив, заява про стягнення судових витрат); інформування Клієнта про рух справи», вартість якої становить 4 394,00 грн.

При цьому, зважаючи на об`єм поданого адміністративного позову, у справі прийнято лише 2 (два) процесуальних рішення - ухвала про залишення позовної заяви без руху, де чітко вказані недоліки і спосіб їх усунення, та ухвала про відкриття провадження в адміністративній справі, яка не потребує спеціального аналізу; замовлення перекладу не є послугою, що потребує юридичної спеціалізації, а є суто адміністративною дією, а отже не входить до професійної правничої допомоги. Також відповідь на відзив є незначного обсягу і не містить жодних додаткових доказів чи матеріалів, заява про доручення перекладів по суті є супровідним листом, що не містить юридичного змісту. Справу розглянуто в спрощеному позовному провадженні, а відтак відсутні процесуальні рішення та дії, які слід контролювати та інформувати про це клієнта. Також дана справа є вже не першою (аналогічною) справою цього адвоката, суд вважає заявлений до стягнення розмір суми коштів за супровід адміністративної справи в суді явно завищеним.

Проте, з урахуванням принципу справедливості та обсягу опрацьованого матеріалу, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу, понесені у зв`язку з наданням адвокатом послуг по складанню адміністративного позову у сумі 9 886, 00 грн.

Щодо вимог представника позивача про стягнення витрат, пов`язаних із залученням перекладача у розмірі 4 100,00 грн відповідно до рахунку фактури від 05 жовтня 2020 року №05/10/2020 року суд зазначає, що відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Таким чином, витрати позивача, понесені на переклад документів, які подані разом з позовною заявою, не пов`язані з розглядом справи, оскільки такі витрати пов`язані з митним оформленням товару.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3 060,95 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №389 від 17 вересня 2020 року (а. с. 11).

З урахуванням наведеного, оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 12 946,95 грн, з них: судовий збір - 3 060,95 грн., витрати на професійну правничу допомогу - 9 886,00 грн.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби від 28 травня 2020 року №UA204120/2020/000182/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код 43350097) на користь приватного підприємства «Зовнішторгсервіс» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 26, офіс 404, код ЄДРПОУ 35711951) судові витрати у розмірі 12 946,95 грн (дванадцять тисяч дев`ятсот сорок шість гривень дев`яносто п`ять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ф.А. Волдінер

Часті запитання

Який тип судового документу № 93662090 ?

Документ № 93662090 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 93662090 ?

Дата ухвалення - 18.12.2020

Яка форма судочинства по судовому документу № 93662090 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 93662090 ?

В Волинський окружний адміністративний суд
Попередній документ : 93662089
Наступний документ : 93662092