Рішення № 93662049, 21.12.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року ЛуцькСправа № 140/12264/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Плахтій Н.Б.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.02.2020 №0001144/1-5033-0307 за 2017 рік в розмірі 6108,80 грн; №0001145/1-5033-0307 за 2017 рік в розмірі 1869,60 грн; №0001144/2-5033-0307 за 2016 рік в розмірі 5261,20 грн; №0001145/2-5033-0307 за 2016 рік в розмірі 1610,19 грн; №0001145-5033-0307 за 2018 рік в розмірі 13052,15 грн; №0001144-5033-0307 за 2018 рік в розмірі 42647,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 є керівником та засновником Фермерського господарства «Маньківські овочі» (далі - ФГ «Маньківські овочі»). Основними видами діяльності юридичної особи є: вирощування зернових культур (крім рису); бобових культур і насіння олійних культур (основний); вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; відтворення рослин; оптова торгівля фруктами й овочами; неспеціалізована оптова торгівля.

Крім того, ОСОБА_1 з 18.12.2017 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, видами діяльності якого є: вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників (основний); вирощування інших багаторічних культур; змішане сільське господарство; оптова торгівля фруктами й овочами.

Відповідно до довідки Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області від 06.05.2020 №355 з 2007 і до сьогодні позивач є сільськогосподарським товаровиробником. При цьому, належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна: холодильна камера для зберігання овочів загальною площею 233,7 кв. м., яка розташована у АДРЕСА_1 , та овочесховище загальною площею 763,6 кв. м., яке розташоване у АДРЕСА_1 , належать йому на праві приватної власності і використовуються у сільськогосподарській діяльності.

14.02.2020 ГУ ДПС у Волинській області прийнято податкові повідомлення-рішення, якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки:

№0001144/1-5033-0307 за 2017 рік в розмірі 6108,80 грн; №0001145/1-5033-0307 за 2017 рік в розмірі 1869,60 грн;

№0001144/2-5033-0307 за 2016 рік в розмірі 5261,20 грн.; №0001145/2-5033-0307 за 2016 рік в розмірі 1610,19 грн.;

№0001145-5033-0307 за 2018 рік в розмірі 13052,15 грн.; №0001144-5033-0307 за 2018 рік в розмірі 42647,06 грн.

Позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати, оскільки належні позивачу будівлі, споруди використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 та ФГ «Маньківські овочі», засновником та директором якого є ОСОБА_1 ), а тому відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не є об`єктами оподаткування.

Ухвалою суду від 28.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.39).

У відзиві на позовну заяву від 16.09.2020 (а.с.42-44) відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та зазначив, що застосування пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: перша - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. У позивача відсутній статус сільськогосподарського товаровиробника, що виключає застосування до останнього пільги, передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Посилання позивача на те, що він є головою та засновником фермерського господарства «Маньківські овочі» є неприйнятними, оскільки доказів того, що спірні об`єкти нерухомості передані позивачем до статутного капіталу ФГ «Маньківські овочі», позивачем не надано. Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак позивачем не надано жодних доказів, що ним провадиться господарська діяльність, яка відноситься до діяльності сільськогосподарських товаровиробників, а також що його нерухоме майно призначене та використовується безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, що може бути підставою для застосування пільги з оподаткування відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Враховуючи вищезазначене, ГУ ДПС у Волинській вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні, та просить у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив від 07.10.2020 позивач заперечив доводи контролюючого органу, викладені у відзиві, та повторно зазначив, що належні йому на праві власності споруди використовуються безпосередньо для ведення сільськогосподарської діяльності, зберігання сільськогосподарської продукції та її реалізації, тому пільга, встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, стосується його, як сільськогосподарського товаровиробника.

Позивач вважає, що належними доказами у підтвердження його діяльності як сільськогосподарського товаровиробника є те, що на праві користування йому належать земельні ділянки, які він використовує у своїй діяльності як сільськогосподарський товаровиробник, довідки Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області від 06.05.2020 №355 та №103 від 09.06.2020, договори купівлі-продажу продукції, яку він вирощує, з видатковими накладними та рахунками фактури. Крім того, на праві власності йому належить сільськогосподарська техніка, яку він використовує для виробництва сільськогосподарської продукції, а саме збиральний комбайн. Нежитлові будівлі: приміщення холодильної камери для зберігання овочів і овочесховище використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, що віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Тому відповідач, не з`ясувавши усі обставини справи, помилково та безпідставно стверджує про відсутність у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника (а.с.57-61).

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна, а саме: холодильної камери для зберігання овочів загальною площею 233,7 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_1 , та овочесховища загальною площею 763,6 кв. м., яке розташоване у АДРЕСА_1 , про що свідчать копії свідоцтв про право власності від 23.03.2009 серії НОМЕР_1 , 01.12.2005 серії НОМЕР_2 , витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно №24350487 від 04.11.2009, №9240334 від 12.12.2005 (а.с.18-21).

14.02.2020 ГУ ДПС у Волинській області винесено податкові повідомлення-рішення:

№0001144/2-5033-0307, №0001145/2-5033-0307, відповідно до яких ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2016 рік у розмірі 5261,20 грн, 1610,19 грн відповідно (а.с.14-15);

№0001144/1-5033-0307, №0001145/1-5033-0307, відповідно до яких ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2017 рік у розмірі 6108,80 грн, 1869,60 грн відповідно (а.с.16-17);

№0001144-5033-03070307, №0001145-5033-0307, відповідно до яких ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2018 рік у розмірі 42647,06 грн, 13052,15 грн відповідно (а.с.12-13).

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням, суд враховує наступне.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із статтею 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради обєднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Водночас у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведені об`єкти, які не є об`єктом оподаткування за вказаної нормою закону.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Аналізуючи вищенаведену норму ПК України, слід дійти висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є засновником та керівником (головою) Фермерського господарства «Маньківські овочі», яке зареєстроване як суб`єкт господарювання 09.11.2007, що підтверджується копією довідки №52 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.22).

Видами діяльності ФГ «Маньківські овочі» є: Код КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; Код КВЕД 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів (основний); Код КВЕД 01.30 Відтворення рослин; Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; Код КВЕД 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, що слідує з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.37).

Водночас ОСОБА_1 з 18.12.2017 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, видами діяльності якого є: Код КВЕД 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами; Код КВЕД 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників (основний); Код КВЕД 01.50 Змішане сільське господарство; Код КВЕД 01.29 Вирощування інших багаторічних культур (а.с.38).

При цьому з матеріалів справи слідує, що об`єкти нерухомого майна «холодильна камера для зберігання овочів загальною площею 233,7 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_1 » та «овочесховище загальною площею 763,6 кв. м., яке розташоване у АДРЕСА_1 », які належить позивачу на праві власності і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов`язання, є будівлями, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та фактично використовуються ФГ «Маньківські овочі» та ФОП ОСОБА_1 у сільськогосподарській діяльності.

Так, відповідно до довідки сільського голови Затурцівської сільської ради Локачинського району Волинської області №355 від 06.05.2020 (а.с.32) належні ОСОБА_1 на праві власності об`єкти нерухомого майна останній використовує у сільськогосподарській діяльності.

Свою господарську діяльність позивач також підтвердив копією договору купівлі-продажу №3 від 14.05.2018, згідно з яким ФОП ОСОБА_1 реалізував СГК «Тернопіль Агросвіт» розсаду суниці (а.с.65-66), видатковою накладною №25 від 20.08.2018 та рахунками-фактури від 07.05.2018, від 17.08.2018 щодо реалізації ФГ «Мельників сад» розсади ревеня (а.с.67-69), наявними у власності земельними ділянками з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», що підтверджується копіями державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯИ №№880415, 880414 (а.с.23, 28).

Також з матеріалів справи слідує, що на праві власності позивачу належить сільськогосподарська техніка, яку він використовує для виробництва сільськогосподарської продукції, а саме збиральний комбайн, що підтверджується копією технічного паспорта (а.с.64).

Таким чином, досліджені судом письмові докази свідчать про те, що позивач за функціональним призначенням (сільськогосподарська діяльність) належні йому приміщення використовує у сільськогосподарській діяльності.

Разом з тим проблемою спору у справі є питання того, чи є позивач, як фізична особа, сільськогосподарським товаровиробником, на якого поширюється пільга, передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Застереження в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу ХIV Податкового кодексу України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін «сільськогосподарський товаровиробник» має інше змістовне навантаження.

Поряд із цим на користь висновку, що нормою підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено податкова пільга, в тому числі і для фізичних осіб, свідчить і подальше законодавче уточнення правового регулювання. Законом України від 23.11.2018 №2628-VIII, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є юридичні і фізичні особи. А відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Відтак перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення.

Слід зауважити, що встановлена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18, від 24.04.2020 у справі №540/2206/19.

Крім того, визначення «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-ІІІ, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Враховуючи встановлені обставини справи, спірні об`єкти нерухомого майна «холодильна камера для зберігання овочів загальною площею 233,7 кв.м., яка розташована у АДРЕСА_1 » та «овочесховище загальною площею 763,6 кв. м., яке розташоване у АДРЕСА_1», з огляду на їх використання у сільськогосподарській діяльності ФГ «Маньківські овочі» та ФОП ОСОБА_1 , відносяться до будівель сільськогосподарського призначення та фактично є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника.

Отже, вказана нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Також судом враховано, що в межах розгляду даного спору ГУ ДПС у Волинській області не надано доказів встановлення за результатами податкової перевірки ФГ «Маньківські овочі» та ФОП ОСОБА_1 порушень податкового законодавства у частині подачі необхідної звітності (не подання такої звітності, зазначення недостовірної інформації), щодо нереальності господарських операцій в межах господарської діяльності, встановлення обставин щодо безпідставного використання майна або використання майна не за цільовим призначенням.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 14.02.2020 №0001144/1-5033-0307, №0001145/1-5033-0307, №0001144/2-5033-0307, №0001145/2-5033-0307, №0001145-5033-0307, №0001144-5033-0307 винесені відповідачем безпідставно.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності податкових повідомлень-рішень від 14.02.2020 №0001144/1-5033-0307, №0001145/1-5033-0307, №0001144/2-5033-0307, №0001145/2-5033-0307, №0001145-5033-0307, №0001144-5033-0307, а тому позов слід задовольнити повністю.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 840,80 грн, сплачений згідно з квитанцій від 25.08.2020 №0.0.1814502435.1 та №0.0.1814437957.1 (а.с.36).

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 14 лютого 2020 року №0001144/1-5033-0307, №0001145/1-5033-0307, №0001144/2-5033-0307, №0001145/2-5033-0307, №0001144-5033-0307, №0001145-5033-0307.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок вісім) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 43143484).

Головуючий-суддя Н.Б.Плахтій