Рішення № 93661900, 21.12.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 грудня 2020 р. Справа № 120/5314/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (далі - Стрижавська селищна рада, селищна рада, відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування рішення 61 сесії 7 скликання №69 від 12 серпня 2020 року про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту селища міського типу Стрижавка, Вінницького району Вінницької області;

- зобов`язання повторно розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту селища міського типу Стрижавка, Вінницького району Вінницької області та прийняти за результатами рішення у відповідності з вимогами статті 118 ЗК України, яким надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,10 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту селища міського типу Стрижавка, Вінницького району Вінницької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він звернувся до Стрижавської селищної ради із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою за наслідком розгляду якого прийнято рішення, яким відмовлено в наданні дозволу з підстав того, що земельна ділянка перебуває у приватній власності.

На думку позивача, така відмова суперечить статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яких на момент надання відмови не існувало, оскільки відсутні докази, які б підтверджували , що земля перебуває у приватній власності.

Ухвалою суду від 02.10.2020 р. відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін у письмовому провадженні.

Стрижавською селищною радою подано відзив на позов (вх.№33275/20 від 22.10.2020 р.), в якому просить відмовити в задоволенні позову вказуючи, що земельна ділянка, на яку претендує позивач перебуває у приватній власності, відтак, не може бути надано дозвіл на розробку проекту землеустрою.

За таких обставин, вважає доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

18.11.2020 р. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вказав, що відповідач не довів належними та допустими доказами, що земельна ділянка перебуває у власності іншої особи.

30.11.2020 р. ухвалою суду витребувано додаткові докази.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

05.06.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Стрижавської селищно ради із клопотанням, в якому, керуючись ст.ст. 116, 118, 121 та 122 ЗК України, просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність в межах населеного пункту селища міського типу Стрижавка, Вінницького району Вінницької області. До клопотання додано копію паспорту та документа про присвоєння ідентифікаційного номера і копії графічних матеріалів.

За наслідком розгляду вказаного звернення, прийнято рішення №69 від 12.08.2020 р., яким відмовлено в наданні дозволу з підстав перебування земельної ділянки зазначеної на графічних матеріалах у приватній власності.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 цієї норми передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Крім того, частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Так, судом встановлено, що до Земельнокадастрової книги внесено запис за №244 в якому вказано, що земельна ділянка площею 0,102 передана згідно рішення від 12.06.1997 р. у власність ОСОБА_3 .

Також, згідно відомостей даної книги, ОСОБА_3 видано державний акт від 19.03.1998 р. Також відповідачем надано викопіювання з публічної кадастрової карти з поміткою спірної землі, що перебуває у власності, та яка збігається з даними графічних матреіалів наданих заявником разом з клопотанням.

Суд акцентує увагу, що положеннями статті 17 ЗК України (в редакції чинній на момент передачі у власність землі ОСОБА_3 ) визначено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ст. 23 ЗК України (в редакції чинній на момент передачі у власність землі ОСОБА_3 ).

Відтак, в 1997 р. рішення про передачу земельної ділянки у власність приймались місцевими радами народних депутатів та право власності посвідчувалось державними актами, які видавались селищними радами.

Отже, факт передачі у 1998 р. у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, яку бажає отримати позивач підтверджено.

В подальшому, згідно договору купівлі - продажу посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою О.Д. від 28.05.2004 р. за реєстровим №647 ОСОБА_3 відчужила належну їй на прав власності земельну ділянку ОСОБА_4 .

При цьому, стаття 81 ЗК України (в редакції чинній на 28.05.2004 р.) визначала, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки серед іншого на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Суд акцентує увагу, що статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Підставами виникнення і припинення прав на земельні ділянки, як і прав на інші об`єкти нерухомого майна, розташовані на них, є передбачені законом юридичні факти, що підтверджуються відповідними документами.

Отже, як видно земельна ділянка, на яку претендує позивач перебуває у власності іншої особи.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи позивача відносно відсутності державних актів щодо спірної землі у відповідача, оскільки право власності на земельну ділянку у ОСОБА_4 виникло на підставі договору купівлі-продажу.

За таких обставин, беручи до уваги перебування земельної ділянки, на яку претендує позивач, у власності фізичної особи, а також те, що сільські ради, в силу закнону, здійснюють розпорядження лише землями комунальної власності, до категорії яких спірна земля не належить, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення прийнято за наявності на те правових підстав, а відтак, не підлягає скасуванню.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а тому, в задоволені позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер за ДРФО - НОМЕР_1 )

Відповідач: Стрижавська селищна рада Вінницького району Вінницької області (вул 40 річчя Перемоги, буд.7, смт.Стрижавка, Вінницька область код ЄДРПОУ 04330007).

Повний текст рішення сформовано:21.12.20 р.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна