Рішення № 93661562, 10.12.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" грудня 2020 р. Справа № 924/97/20

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали

за позовом керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" с. Колодіївка Кам`янець-Подільський район Хмельницька область

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

товариства з обмеженою відповідальністю "Форк" м. Київ

ОСОБА_1 м. Київ

про витребування земельної ділянки, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку

Представники сторін:

позивача: Сторчай Н.П. за довіреністю від 09.01.2020р. №0-22-0.6/62-20

відповідача 1: не з`явився

відповідача 2: не з`явився

третіх осіб: не з`явились

за участю Веселовської О.П. прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури

У судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 02.03.2020р. провадження у справі відкрито та зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 912/2385/18.

Ухвалою від 17.08.2020р. провадження поновлено. Підготовче засідання призначено на 07.09.2020р. У підготовчому засіданні оголошено перерву до 28.09.2020р. У підготовчому засіданні 28.09.2020р. оголошено перерву до 12.10.2020р. Ухвалою від 12.10.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, у підготовчому засідання оголошено перерву до 02.11.2020р. Ухвалою від 02.11.2020р. підготовче засідання відкладено на 11.11.2020р. Ухвалою від 11.11.2020р. прийнято заяву прокурора про зміну предмету позову, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 03.12.2020р. Ухвалою від 03.12.2020р. судове засідання відкладено на 10.12.2020р.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

Прокурор звернувся із позовом до суду у якому просить витребувати у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0070, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 року №22-20732-СГ ОСОБА_1 ; скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ТОВ "Зарус-Інвест" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0156, 6822455800:03:003:0169, 6822455800:03:003:0170 припинивши право власності ТОВ "Зарус - Інвест" на ці земельні ділянки; скасувати записи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0156, 6822455800:03:003:0169, 6822455800:03:003:0170 припинивши право оренди на ці земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що вивченням питання законності надання земельних ділянок державної власності встановлено, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. року №22-20732- СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6822455800:03:003:0070) та передано йому у власність для ведення особистого селянського господарства. В подальшому, на підставі договору купівлі - продажу від 25.10.2017 № 142 право власності на вказану земельну ділянку перейшло до ТОВ "ФОРК". Зазначає, що шляхом об`єднання земельних ділянок, у тому числі і земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0070, утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:156 площею 73,6956 га. На підставі договору купівлі - продажу від 15.12.2017р. право власності ТОВ "Форк" на дану земельну ділянку припинено та зареєстровано за ТОВ "Зарус - Інвест". 03.01.2018 об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0156 закрито шляхом поділу, утворено земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0169 площею 71 га та 6822455800:03:003:0170 площею 2,6956га, право власності на які зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест". На даний час, як вказує прокурор, вказані земельні ділянки перебувають в оренді ТОВ "Агро-Еко-Граунд". Прокурор зазначає, що рішенням Кам`янець - Подільського міськрайонного суду від 20.05.2019р. визнано недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20732-СГ. Таким чином, земельна ділянка площею 2 га з кадастровим номером 6822455800:03:003:0070 вибула із земель державної власності внаслідок незаконного використання ОСОБА_1 права на повторну безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області. Тому посилаючись на приписи ст.ст. 317, 387, 388 ЦК України, прокурор вважає, що наявні підстави для витребування земельної ділянки у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Крім того, прокурор посилаючись на норми ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ЗУ "Про Державний земельний кадастр" зазначає, що відновлення державної реєстрації спірної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі є умовою відновлення державної реєстрації права власності на неї у Державному реєстрі прав, її статусу як окремого об`єкта цивільних прав.

Тому вважає, що скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно записів про державну реєстрацію прав на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:156, 6822455800:03:003:169, 6822455800:03:003:170 є підставою для відновлення державної реєстрації прав на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі прав (пп.1 ч.4 ст.24, ч.2 ст.26, пп.9 ч.1 ст.27, пп.1,2 ч.2 ст.27, ст.31-1 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У зв`язку з невжиттям ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області заходів, спрямованих на захист інтересів держави та нездійсненням відповідних повноважень як органом уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, прокурор Кам`янець - Подільської місцевої прокуратури на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звернувся до суду із даним позовом.

Прокурор в судовому засіданні 10.12.2020р. підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач 1 представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав.

Відповідач 2 у відзиві на позов від 12.10.2020р. зазначає, що вимога про витребування земельних ділянок у добросовісного власника на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області грубо порушує право особи на мирне володіння майном, передбачене та гарантоване ст. 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і її основоположних свобод. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що втручання у "володіння майном" має забезпечити "справедливу рівновагу" між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав особи. Ухвалення рішення про витребування земельної ділянки спричинить невиправдане та грубе втручання у право ТОВ "Зарус-Інвест" і його учасників та ТОВ "Агро-Еко-Граунд" і його учасників на мирне володіння майном, що є порушенням Конвенції. Вказує, що втручання у мирне володіння майном є незаконним виходячи з наступного: 1) звернення до суду здійснюється з порушенням процесуального законодавства особою (прокурором), який не мав права підписувати позовну заяву; 2) у даній справі відсутній суспільний інтерес; 3) порушується принцип "пропорційності", оскільки не буде прийнято рішень щодо справедливої компенсації у зв`язку з припиненням права власності через відсутність такої вимоги. Також зазначає, що зважаючи на тривале добросовісне користування земельною ділянкою відповідачем, який протиправних дій для заволодіння земельною ділянкою у певному розмірі не вчиняв, втручання держави у право відповідача на мирне володіння спірною земельною ділянкою має ознаки непропорційного втручання. Тому цілком обґрунтованим є висновок щодо необхідності застосування у даному випадку практики Європейського Суду з прав людини та відмови у задоволенні позову.

Повідомляє, що ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018р. у справі № 686/4632/18 на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0169 та 6822455800:03:003:0170 (до складу яких увійшла земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0058) накладено арешт за клопотанням слідчого Якимовського Л.Л., погодженого з прокурором, про арешт майна у кримінальному провадженні №42017240000000195, який не скасований на момент розгляду справи. Зауважує, що господарський суд Хмельницької області не має права скасовувати арешт на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0169 та 6822455800:03:003:0170, накладений ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у кримінальному провадженні №42017240000000195. Дана обставина, як вважає відповідач, є беззаперечною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ТОВ "Зарус-Інвест" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0170 та 6822455800:03:003:0169.

Також зауважує, що для скасування речових прав на нерухоме майно належним способом захисту є лише скасування документів, які були підставою для реєстрації речових прав, тобто наказів про передачу у власність земельної ділянки. Натомість позивачем не надано доказів щодо відмови державного реєстратора у проведення державної реєстрації припинення речових прав відповідно із ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:03:003:0058, а тому така вимога є передчасною, адже не доведено в чому саме виражається порушення права для звернення до суду.

Відмічає, що у законодавстві не має порядку та способу поновлення скасованого кадастрового номеру, в тому числі й на підставі рішення суду, тому звертає увагу суду на дотримання ст.19 Конституції України та п. 67 Порядку ведення Державного земельного кадастру затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051 (Порядок №1051).

Стосовно застосування прокурором по аналогії пунктів 60-61 Порядку №1051 для поновлення запису про кадастровий номер земельної ділянки, відповідач зазначає, що скасовуватися та поновлюватися за рішенням суду може запис лише у Поземельній книзі, однак кадастровий номер не є записом у Поземельній книзі, а є її номером згідно абз. 4 п. 50 Порядку.

У додаткових поясненнях від 01.12.2020р. відповідач 2 також зазначив, що прокурор фактично звернувся у цій справі із позовом на захист прав та інтересів ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, яке наділено повноваженнями щодо розпорядження спірними земельними ділянками, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.

Враховуючи викладене, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області мав право самостійно звертатися до суду з позовом, предметом якого є вимоги, заявлені у даній справі, оскільки є органом виконавчої влади, через який держава Україна реалізовує своє право державної власності на спірні земельні ділянки.

Звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 05.11.2020 у справі №910/21377/17 у якій зазначено, що обставини дотримання прокурором процедури, встановленої ч.ч. 3, 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень ст.ст. 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

У доповненнях до відзиву від 09.12.2020р. звертає увагу суду, що станом на момент звернення до суду із даним позовом, об`єкт - земельна ділянка, яку просить витребувати прокурор, не існує як об`єкт цивільного права, її кадастровий номер скасований; окрім того, будь-яке право на неї не зареєстроване. Одночасно, спірна земельна ділянка як об`єкт права припинила своє існування у визначених для земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0070 межах, що в сукупності свідчить про відсутність індивідуальних ознак витребовуваного майна станом на даний час.

Відповідач 2 також вважає, що з огляду на наявність накладеного в рамках кримінального провадження чинного арешту на земельні ділянки, в які входить спірне у даній справі майно, враховуючи, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог про витребування майна з незаконного володіння відповідача (аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 19.06.2019 року у справі №914/1671/17).

Отже, з огляду на відсутність витребовуваної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав та накладення арешту ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018 року у справі №686/4632/18, відсутні підстави для витребування у ТОВ "Зарус-Інвест" на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0070, загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 року №22-20732-СГ ОСОБА_1 .

Треті особи в судове засідання 10.12.2020 не з`явилися, причин неявки не повідомили, письмових пояснень не подали. Ухвали суду надсилались третій особі ТОВ "Форк" за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а третій особі ОСОБА_1 за відомою суду адресою. Таким чином, треті особи були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Суд під час розгляду матеріалів справи встановив наступні обставини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20732-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 6822455800:03:003:0070). Змінено вид цільового призначення земельної ділянки з "для ведення фермерського господарства" на "для ведення особистого селянського господарства". Надано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 6822455800:03:003:0070) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

21.10.2017 за громадянином ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6822455800:03:003:0070, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області на підставі наказу Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20732-СГ.

На підставі договору купівлі-продажу № 142 від 25.10.2017 право власності на вказану земельну ділянку 25.10.2017р. було зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Форк". У зв`язку з об`єднанням земельних ділянок, 07.11.2017р. такий об`єкт нерухомого майна як земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0070 закрито.

Відповідно до наявної в матеріалах справи інформаційної довідки від 25.11.2019р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 07.11.2017р. проведена державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0156, площею 73,6956 га, власником визначено ТОВ "Форк". В подальшому на підставі договору купівлі - продажу №5021 від 15.12.2017р. право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ТОВ "Зарус-Інвест". У зв`язку з поділом земельної ділянки, 03.01.2018 закрито об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0156.

В результаті поділу земельної ділянки 6822455800:03:003:0156 проведено державну реєстрацію 03.01.2018р. земельних ділянок з кадастровим номером 6822455800:03:003:0169 площею 71 га та з кадастровим номером 6822455800:03:003:0170 площею 2,6956 га. Власником даних земельних ділянок визначено ТОВ "Зарус-Інвест".

На підставі договору оренди землі від 13.03.2018, укладеному між ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та ТОВ "Зарус-Інвест", 14.03.2018р. зареєстровано право оренди вищевказаних земельних ділянок строком дії 7 років. Також 29.03.2018р. проведено державну реєстрацію обтяження на дані земельні ділянки - арешту нерухомого майна, накладеного на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду по справі № 686/4632/18 від 21.03.2018р.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2019р. по справі № 676/154/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. №22-20732-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2,00га (кадастровий номер 6822455800:03:003:0070) для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Заступник прокурора Хмельницької області 16.09.2019р. звернувся до начальника ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із листом №05/2-278вих.19, відповідно до якого повідомляв в тому числі про прийняті рішення Кам`янець-Подільським міськрайонним судом, про наявність підстав для пред`явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах із долученням відповідних підтверджуючих документів.

У відповідь на вказаний лист ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області листом №10-22-0.6-5750/2-19 від 30.09.2019р. повідомило прокуратуру Хмельницької області, що чинним законодавством України та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що значна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачається управлінням у справах, де останнє є відповідачем.

До вказаного листа ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області долучено лист Відділу у Кам`янець - Подільському районі від 30.09.2019р., який містить інформацію з приводу того, у складі яких земельних ділянок на даний час знаходяться спірні земельні ділянки та про вчинення відповідних реєстраційних дій державними кадастровими реєстраторами. Зокрема у п. 4 зазначено, що земельна ділянка із кадастровим номером 6822455800:03:003:0070 була об`єднана в земельну ділянку 6822455800:03:003:0156 (дата реєстрації земельної ділянки 06.11.2017р.) та внаслідок поділу знаходиться у складі земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:03:003:0169 (дата реєстрації земельної ділянки 27.12.2017р.), власником якої є ТОВ "Зарус-Інвест".

11.12.2019 заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури звернувся до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області із проханням повідомити про вжитті управлінням заходи, у тому числі щодо звернення до суду з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок, в тому числі і спірної (лист №90-1871вих-19 від 11.12.2019).

Листом № 10-22-0.6-7613/2-19 від 23.12.2019р. ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило Кам`янець-Подільську місцеву прокуратуру, що чинним законодавством та наявною судовою практикою не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що кошти виділені на сплату судового збору витрачені на справи, де Головне управління є відповідачем.

У зв`язку із викладеним прокурором направлено Головному управлінню Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомлення про встановлення підстав та намір здійснювати представництво інтересів держави в суді відповідно до п.4 ст.23 ЗУ "Про прокуратуру" з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок в т.ч. тих, що є предметом розгляду у даній справі.

Також в матеріалах справи знаходиться лист Земельно-аграрного центру "Карат" № 71 від 26.03.2018р., згідно з яким повідомлено прокуратуру Хмельницької області, що орієнтовна ринкова вартість земельних ділянок по Кам`янець-Подільському району Хмельницької області становить 6-6,5 грн за кв.м.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та пояснення учасників процесу, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч.4 ст. 53 ГПК України).

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 від 26.05.2020.

Також Велика Палата Верховного Суду при розгляді вказаної справи звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

У даній справі керівник Кам`янець - Подільської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" про витребування земельних ділянок, оскільки ГУ Держгеокадастру в області не вживало заходів щодо усунення порушень чинного законодавства України.

Суд враховує, що згідно з ст. 15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

За змістом підп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016р. № 308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, в тому числі розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Хмельницької області.

Суд встановив, що прокурор неодноразово звертався до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області із листами, в яких, у зв`язку з прийняттям рішень Кам`янець-Подільським міськрайонним судом, повідомляв про наявність підстав для пред`явлення позову про витребування на користь держави земельних ділянок та просив повідомити про заходи, які вжито управлінням з метою повного та належного захисту державних інтересів у вказаних спірних правовідносинах (листи прокуратури №05/2-278вих.19 від 16.09.2019, №90-1871вих-19 від 11.12.2019).

У відповідь на вказані листи Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило, що чинним законодавством України та наявною судовою практикою чітко не визначено категорію позовів, що пред`являються Держгеокадастром. Крім того, зазначено, що значна частина коштів, яка виділяється на сплату судового збору, витрачена управлінням у справах, де останнє є відповідачем (листи № 10-22-0.6-5750/2-19 від 30.09.2019, №10-22-0.6-7613/2-19 від 23.12.2019р.).

Оскільки Головне Управління Держгеокадастру у Хмельницькій області протягом розумного строку самостійно не звернулося до суду з позовом, то заступник керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про встановлення підстав та намір здійснювати представництво в суді законних інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області з позовними заявами з метою повернення у державну власність земельних ділянок (лист №33-691/вих-20 від 21.01.2020).

Зважаючи на викладене та з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то суд дійшов висновку, що прокурор підтвердив підстави для представництва інтересів держави у цій справі та обґрунтовано звернувся до суду в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області.

Згідно з приписами ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст.317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Згідно із ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Зі змісту вказаних норм убачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем - має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Суд встановив, що згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017р. № 22-20732-СГ надано у власність земельну ділянку загальною площею 2 га гр. ОСОБА_1 (кадастровий номер 6822455800:03:003:0070) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які розташовані за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області. На підставі вказаного наказу за даною особою зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку.

Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 20.05.2019р. у справі №626/154/19 визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадаcтру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20732-СГ. Зазначеними рішеннями встановлено, що всупереч положень ст.ст. 116, 121 Земельного кодексу України гр. ОСОБА_1 двічі безоплатно отримав у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 4 га.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка вибула з державної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, визнаного недійсними в судовому порядку через його незаконність, то суд дійшов висновку, що волі держави на таке вибуття не було. Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.11.2019 по справі №914/3224/16 та від 29.05.2019 по справі № 367/2022/15-ц.

Встановлення цього факту є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірних земельних ділянок в порядку статті 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 по справі №911/3749/17, від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16, від 21.11.2018 по справі №444/1786/15).

Як вбачається із змісту долучених до матеріалів справи інформаційних довідок від 25.11.2019р., 23.01.2020р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, гр. ОСОБА_1 реалізував свою земельну ділянку площею по 2 га, кадастровий номер 6822455800:03:003:0070, на підставі договору купівлі-продажу №142 від 25.10.2017р. ТОВ "Форк".

Судом встановлено, що ТОВ "Форк" об`єднало земельні ділянки в т.ч. земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0070 у земельну ділянку 6822455800:03:003:0156 про що 07.11.2017р. проведена державна реєстрація.

В подальшому на підставі договору купівлі - продажу від 15.12.2017р. ТОВ "Форк" реалізувало земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:03:003:0156 ТОВ "Зарус - Інвест", яке здійснило поділ земельної ділянки на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0169 та 6822455800:03:003:0170 про що 03.01.2018р. проведена державна реєстрація.

На підставі договору оренди землі від 13.03.2018, укладеному між ТОВ "Агро-Еко-Граунд" та ТОВ "Зарус-Інвест", вищевказані земельні ділянки перебувають в оренді у ТОВ "Агро-Еко-Граунд".

Отже, кінцевими володільцями спірних земельних ділянок є ТОВ "Зарус-Інвест", який вважає себе власником ділянок, та ТОВ "Агро-Еко-Граунд", який використовує ділянки на умовах договору оренди.

Зважаючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:03:003:0070 вибула з власності держави поза волею належного розпорядника землі, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, то суд дійшов висновку, що існують всі правові підстави для витребування її з незаконного володіння відповідачів на підставі ст. 388 ЦК України.

При цьому суд враховує, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 по справі № 367/2022/15-ц).

Доводи відповідача 2 з приводу порушення вказаним позовом його права на мирне володіння майном суд до уваги не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 911/3312/17 від 29.01.2019).

Суд зазначає, що у даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора з вимогою про витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача у цій справі є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу. "Суспільний", "публічний" інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель, що незаконно вибули з такої власності.

Також витребування спірної земельної ділянки із володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми ст. 388 ЦК України, у зв`язку з порушенням вимог Земельного кодексу України при отриманні гр. ОСОБА_1 безоплатно у власність спірної земельної ділянки, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.

В питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії"). ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах "Раймондо проти Італії" від 22 лютого 1994 року, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 5 липня 2001 року, "Аркурі та інші проти Італії" від 5 липня 2001 року, "Ріела та інші проти Італії" від 4 вересня 2001 року, "ОСОБА_48 проти Російської Федерації" від 6 листопада 2008 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання "справедливого балансу" в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Суд зазначає, що відповідачі могли законно набути права приватної власності та користування на спірні земельні ділянки у разі дотримання вимог ст.ст. 116, 121 Земельного кодексу України при отриманні гр. ОСОБА_1 земельної ділянки. Натомість вказана особа набула такого права власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності (права користування) на землю стало можливим у результаті видачі Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу від 17.10.2017 № 22-20732-СГ та наступного укладення договорів купівлі-продажу та оренди.

Однак земельна ділянка була отримана гр. ОСОБА_1 внаслідок надання недостовірної інформації. Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що право власності на спірну земельну ділянку набуто з порушенням вимог законодавства. Вказані обставини, а також подальші дії щодо об`єднання та поділу земельних ділянок, до складу яких увійшла і спірна земельна ділянка, ставлять під обґрунтований сумнів добросовісність відповідачів під час набуття даної ділянки у власність (користування).

Таким чином, установлені судом під час розгляду справи обставини й факти з огляду на зміст "суспільного", "публічного" інтересу у вимогах позивача не дають підстав для висновку про порушення принципу "пропорційності".

Згідно з практикою ЄСПЛ (наприклад, рішення від 8 липня 1986 року в справі "Літгоу та інші проти Сполученого Королівства") одним із елементів дотримання принципу "пропорційності" при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Суд зазначає, що зважаючи на особливості принципів диспозитивності та змагальності у господарському процесі України, у цій справі неможливо вирішити питання щодо належної компенсації кінцевим набувачам з огляду на те, що останні розпорядилися їхніми процесуальними правами, не заявили відповідні зустрічні позови, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання та самостійно збирати докази для встановлення розміру означеної компенсації. Велика Палата Верховного Суду у постанові № від 29.05.2019 по справі №367/2022/15-ц звертала увагу на те, що ЦК України визначає механізм повного відшкодування заподіяних кінцевим набувачам збитків. Так, з урахуванням приписів частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України кінцеві набувачі можуть заявити до власника земельних ділянок позов про відшкодування здійснених з часу, з якого власникові належить право на їх повернення, необхідних витрат на утримання та збереження витребуваних земельних ділянок, а у разі здійснення поліпшень цих ділянок, які не можна відокремити від них без завдання їм шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельних ділянок. Крім того, кінцеві набувачі, із власності та володіння яких витребовуються земельні ділянки, також не позбавлені можливості відновити їхні права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до осіб, в яких вони придбали ці ділянки, про відшкодування збитків.

З огляду на вищевикладене, результат розгляду даного позову по суті не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29).

Поряд із цим судом відхиляються посилання відповідача 2 на накладення на земельні ділянки арешту ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 21.03.2018р. у справі №686/4632/18, оскільки ухвалення рішення у справі, що розглядається, цього арешту не скасовує. При цьому суд зазначає, що наявність (відсутність) арешту не впливає на вирішення питання про витребування майна на користь власника і не скасовує пов`язаних з арештом обмежень щодо земельної ділянки.

Зокрема, за висновками Великої Плати Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.05.2018 у справі №569/4374/16-ц за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст. ст. 174, 539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Крім того, звертається увага на доводи позивача, прокурора про накладення арешту на земельні ділянки у межах кримінального провадження саме з метою унеможливлення подальшого відчуження земельних ділянок та захисту інтересів держави як їх власника.

Щодо вимоги про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ТОВ "Зарус-Інвест" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0156, 6822455800:03:003:0169, 6822455800:03:003:0170 припинивши право власності ТОВ "Зарус - Інвест" на ці земельні ділянки; скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0156, 6822455800:03:003:0169, 6822455800:03:003:0170 припинивши право оренди на ці земельні ділянки судом звертається увага на таке.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Поряд із цим, ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26 Закону України № 1952 було викладено у новій редакції та визначено, що відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 3 ст. 26 Закону України № 1952 відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, яка діяла в тому числі і на час звернення прокурора до суду із даним позовом, на відміну від положень ч. 2 ст. 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Поряд із цим, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Із змісту інформаційної довідки від 23.01.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 23.03.2018 проведено державну реєстрацію обтяження на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0169 та 6822455800:03:003:0170 - арешту нерухомого майна, накладеного на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду по справі № 686/4632/18 від 21.03.2018. Судом береться до уваги, що на даний час ухвала про накладення арешту на вказані ділянки є чинною. Доказів на спростування вказаного, а також доказів скасування арешту майна матеріали справи не містять.

Зважаючи на вказане та враховуючи приписи ч. 3 ст. 26 Закону України № 1952 у чинній редакції, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0169 та 6822455800:03:003:0170 (до складу яких увійшла земельна ділянка із кадастровим номером 6822455800:03:003:0070) є можливим виключно з одночасним припиненням цим рішенням арешту нерухомого майна, накладеного на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду по справі № 686/4632/18 від 21.03.2018.

Натомість чинним ГПК України не передбачено можливості скасування арештів на майно, накладених в порядку, передбаченому КПК України, оскільки скасування арешту майна, яке застосовано в межах кримінального провадження, здійснюється лише в порядку, визначеному КПК України.

Також суд зазначає, що з 16.01.2020 такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає. Так, у п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" до набрання чинності цим Законом.

За змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. При цьому до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

Отже, починаючи з 16.01.2020 обраний прокурором спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952, а також забезпечити і гарантувати позивачеві відновлення порушеного права. Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 по справі №910/10963/19, від 03.09.2020 по справі № 914/1201/19, від 23.06.2020 по справі №906/516/19.

Зважаючи на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ТОВ "Зарус-Інвест" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0156, 6822455800:03:003:0169, 6822455800:03:003:0170 припинивши право власності ТОВ "Зарус - Інвест" на ці земельні ділянки; скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0156, 6822455800:03:003:0169, 6822455800:03:003:0170 припинивши право оренди на ці земельні ділянки

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест", м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" с. Колодіївка Кам`янець-Подільський район Хмельницька область за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Форк" м. Київ, ОСОБА_1 м. Київ, про витребування земельної ділянки, скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку задовольнити частково.

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, передану ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 року №22-20732-СГ (кадастровий номер 6822455800:03:003:0070).

Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (с. Колодіївка, вул. Центральна, 7, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 40738781) на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, передану ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017року №22-20732-СГ (кадастровий номер 6822455800:03:003:0070).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" (м. Київ, вул. Мала Житомирська, 9-Б, код ЄДРПОУ 41108081) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA 188201720343120002000002814, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) - 1051грн. (одну тисячу сто п`ятдесят одну гривню) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко-Граунд" (с. Колодіївка, вул. Центральна, 7, Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, код ЄДРПОУ 40738781) на користь Хмельницької обласної прокуратури (м. Хмельницький, провулок Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, р/р UA 188201720343120002000002814, в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800) - 1051грн. (одну тисячу сто п`ятдесят одну гривню) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У позові в частині скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ТОВ "Зарус-Інвест" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0156, 6822455800:03:003:0169, 6822455800:03:003:0170 припинивши право власності ТОВ "Зарус - Інвест" на ці земельні ділянки; скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права оренди ТОВ "Агро-Еко-Граунд" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:03:003:0156, 6822455800:03:003:0169, 6822455800:03:003:0170 припинивши право оренди на ці земельні ділянки відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північно - західного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.12.2020р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 7 примірників: 1 - до справи, 2 - Хмельницька обласна прокуратура (провулок Військоматський, 3 м.Хмельницький), 3 - позивачу (вул.Інститутська, 4/1 м.Хмельницький, 2916), 4 - відповідачу 2 ( вул.Мала Житомирська, 9-Б м.Київ, 01001), 5 - відповідачу 3 ( вул.Центральна, 7, с.Колодіївка Кам`янець-Подільський район Хмельницька область, 32398), 6,7 - третім особам (ТОВ "Форк" (вул. Крутий узвіз 6/2А, м.Київ, 01004; ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Всім з повідомленням про вручення.