Рішення № 93661387, 10.12.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3119/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм Харківської області, до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, м.Харків , 2) Фермерського господарства "ІРЗУ", сільрада Вірнопільська Ізюмського району Харківської області , 3) Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Вірнопілля Ізюмського району Харківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фермерське господарство "Ладагро", сільрада Вірнопільська Ізюмського району Харківської області, про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів, скасування їх державної реєстрації, зобов`язання повернути земельні ділянки, за участю представників:

прокуратури - Клейн Л.В. (посвідчення № 051089 від 02.10.2018);

1-го відповідача - Поліщука Д.О. (довіреність № 32-20-0.14-46/62-20 від 19.10.2020);

2-го відповідача - не з`явився;

3-го відповідача - не з`явився;

третьої особи - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, м. Ізюм Харківської області, 25.09.2019 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області, Фермерського господарства "ІРЗУ", с/р Вірнопільська Ізюмського району Харківської області, Фізичної особи ОСОБА_1 , с. Вірнопілля Ізюмського району Харківської області, в якій просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківської області № 2843-СГ від 24.10.2014 "Про надання в оренду земельних ділянок";

- визнати недійсним договір оренди землі від 13.11.2014, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківської області та гр. ОСОБА_1 , щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6322882200:04:000:0406 площею 33,9450 га, 6322882200:02:000:0351 площею 20,0 га, 6322882200:04:000:0403 площею 40,1143 га, 6322882200:02:000:0353 площею 15,1844 га, який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18.11.2014 за №№ 7743420, 7744755, 7740633 та 7745151, відповідно;

- скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 17310293 від 19.11.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 7740633 від 18.11.2014 оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:04:000:0406);

- скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 17316457 від 19.11.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 7743420 від 18.11.2014 оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:02:000:0351);

- скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 17319002 від 19.11.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 7744755 від 18.11.2014 оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:04:000:0403);

- скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 17320207 від 19.11.2014, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 7745151 від 18.11.2014 оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:02:000:0353);

- визнати недійсним договір суборенди землі від 07.06.2017, укладений між гр. ОСОБА_1 та ФГ "ІРЗУ", щодо передачі в суборенду земельних ділянок з кадастровими номерами 6322882200:04:000:0406 (33,9450 га), 6322882200:02:000:0351 (20,0 га), 6322882200:04:000:0403 (40,1143 га), 6322882200:02:000:0353 (15,1844 га), який зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 09.06.2017 за №№ 20931685, 20933118, 20926082, 20934190, відповідно;

- скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 35680699 від 15.06.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 20926082 від 09.06.2017 суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:04:000:0406) за ФГ "ІРЗУ";

- скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 35696339 від 15.06.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 20931685 від 09.06.2017 суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:02:000:0351) за ФГ "ІРЗУ";

- скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 35697938 від 15.06.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 20933118 від 09.06.2017 суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:04:000:0403) за ФГ "ІРЗУ";

- скасувати рішення про державну реєстрацію індексний номер 35699064 від 15.06.2017, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право № 20934190 від 09.06.2017 суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6322882200:02:000:0353 за ФГ "ІРЗУ";

- зобов`язати ОСОБА_1 та ФГ "ІРЗУ" повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки загальною площею 109,2437 га (№№ 7743420, 7744755, 7740633 та 7745151), вартістю 2934536,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Головним управлінням Держгеокадастру у Харківської області, всупереч вимогам ст.ст. 116, 122-124, 134 Земельного кодексу України та ст.ст. 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство", було прийнято накази № 2843-СГ від 24.10.2014 та № 448-сг від 12.01.2017, якими незаконно передано ОСОБА_1 у користування (оренду), а в подальшому ФГ "ІРЗУ" в суборенду, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 109,2437 га, без проведення земельних торгів (аукціону).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.09.2019 вищевказану позовну заяву було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі 922/3119/19 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання. Даною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено на стороні відповідача Фермерське господарство "Ладагро", сільрада Вірнопільська Ізюмського району Харківської області.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 18.10.2019, 1-й відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Харківської області проти позову заперечував, наполягав на тому, що наказ Головного управління №2843-СГ від 24.10.2014 був прийнятий у відповідності до вимог діючого на той час земельного законодавства, а саме відповідно до унормувань Земельного кодексу України, Закону України "Про фермерське господарство" у межах наданої компетенції та спосіб, встановлений законом. При цьому, 1-й відповідач зазначив, що прокурором не надано доказів неможливості пред`явлення позову в передбачений законом строк позовної давності, а також доказів поважності причини пропуску строку позовної давності, у зв`язку з чим 1-й відповідач просив суд у разі визнання позовних вимог прокурора обґрунтованими, застосувати передбачені законом наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у позові. Щодо позовних вимог про визнання недійсним, укладеного 13.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та гр. ОСОБА_1 договору оренди землі, 1-й відповідач зазначив, що, зважаючи на дотримання вимог цивільного, земельного законодавства, Закону України "Про оренду землі", передбачені законодавством підстави для визнання недійсним даного договору та скасування його державної реєстрації в даному випадку відсутні. Щодо визнання недійсним укладеного 07.06.2017 між ОСОБА_1 та ФГ "ІРЗУ" договору суборенди земельних ділянок, 1-й відповідач заперечував проти позовних вимог в цій частині з огляду на те, що згідно з п. 29 договору оренди землі від 13.11.2014, орендар має право передавати в суборенду земельні ділянки або їх частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем. Щодо позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 та ФГ "ІРЗУ" повернути у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області земельні ділянки загальною площею 109,2437 га, 1-й відповідач зазначив, що за даними позовними вимогами Головне управління Держгеокадастру у Харківській області має бути визначено як позивач, а не відповідач.

23.10.2019 до суду надійшов відзив 3-го відповідача - ОСОБА_1 на позовну заяву, в якому та, зокрема, зазначила, що доводи прокурора про те, що оскаржуваний наказ суперечить чинному на той час законодавству, а тому підлягає скасуванню, в більшій своїй частині є сумнівними й недоречними та ґрунтуються на довільному тлумаченні правових норм. Законність видання наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 24.10.2014 № 2843-СГ була встановлена під час розгляду адміністративної справи № 820/3727/15, а також цивільної справи № 623/4044/15-ц. Отже, у діях як громадянки ОСОБА_1 , юридичної особи та державного органу відсутні будь-які порушення норм закону.

Також 23.10.2019 3-м відповідачем разом з третьою особою на стороні відповідача - Фермерським господарством "Ладагро" було подано до суду клопотання про повернення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з тим, що прокурором при зверненні з даним позовом не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, з наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", що свідчить про наявність підстав для повернення позовної заяви прокурора.

У відповідях на відзиви 1-го та 3-го відповідачів, які надійшли до суду 15.11.2019, прокурор заперечував проти викладених у них доводів, наполягав на тому, що накази № 2843-СГ від 24.10.2014 та № 448-сг від 12.01.2017, якими передано ОСОБА_1 у користування (оренду), а в подальшому ФГ "ІРЗУ" в суборенду, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 109,2437 га, були прийняті Головним управлінням Держземагентства у Харківській області всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 122-124, 134 Земельного кодексу України та ст.ст. 7, 8, 14 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час спірних відносин), без проведення земельних торгів (аукціону). Також прокурор зазначив, що у справах № 820/3727/15 та № 623/4044/15-ц законність вказаних наказів переглядалась з інших підстав ніж ті, що заявлені у даному позові.

Заперечуючи проти застосування позовної давності до позовних вимог у письмових запереченнях, які були подані до суду 18.11.2019, прокурор зазначив, що про вказані правопорушення йому стало відомо в березні 2019 року, тобто після надходження до місцевої прокуратури документів з ГУ Держземагентства. Прокурор жодним чином не міг дізнатися про те, що ОСОБА_1 не має наміру самостійно обробляти отримані ділянки до моменту винесення наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 448-сг від 12.01.2017 "Про надання згоди на передачу земельних ділянок в суборенду".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.11.2019, занесеною до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження у справі було продовжено на 30 днів - до 29.12.2019.

02.12.2019 до суду надійшло клопотання Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про зупинення провадження у справі №922/31119/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку великою Палатою Верховного Суду справи №912/2385/18 з посиланням на існування виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором.

Ухвалою господарського суду від 03.12.2019 вищевказане клопотання 1-го відповідача було задоволено; провадження у справі № 922/3119/19 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою господарського суду від 06.10.2020 провадження у справі 922/3119/19 поновлено у зв`язку з тим, що 26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду винесено постанову, якою касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі № 912/2385/18 скасовано, справу № 912/2385/18 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.11.2020 було розглянуто та відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Ладагро" про повернення без розгляду позовної заяви першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, яке було подано до суду 23.10.2019.

Ухвалою господарського суду від 17.11.2020, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/3119/19 закрито; розгляд справи по суті призначено на 10.12.2020.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.12.2020, представниця прокуратури підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представниця 1-го відповідача проти позову заперечувала повністю.

Представники 2-го та 3-го відповідачів, а також третьої особи на стороні відповідача у судове засідання не з`явились; про причину неявки суд не повідомили.

Про час та місце судового засідання вищевказані учасники справи були повідомлені належним чином, про що свідчать підписи їх представників на повідомленнях про вручення поштових відправлень, якими було надіслано на їх адреси копії ухвали-повідомлення від 17.11.2020.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представниць прокуратури та 1-го відповідача, суд встановив наступне.

14.10.2014 громадянка ОСОБА_1 (3-й відповідач) звернулася до Головною управління Держземагентства у Харківській області із заявою про надання в оренду терміном на 49 років земельних ділянок державної форми власності сільськогосподарського призначення загальною площею 109,2437 га із кадастровими номерами 6322882200:04:000:0406 (33,9450 га), 6322882200:02:000:0351 (20,0 га), 6322882200:04:000:0403 (40,1143 га), 6322882200:02:000:0353 (15,1844 га), що розташовані за межами населених пунктів на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області, для ведення фермерського господарства.

До вказаної заяви було додано: копію паспорта, ідентифікаційного коду, трудової книжки, диплома про освіту, викопіювання з кадастрової карти, довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями (форма 6-зем), обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Наказом Головного управління Держземагентства у Харківській області № 2843-СГ від 24.10.2014 "Про надання в оренду земельних ділянок" ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства строком на 49 років, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля), розташовані за межами населених пунктів Вірнопільської сільської ради ізюмського району Харківської області, загальною площею 109,2437 га (кадастрові номери 6322882200:04:000:0406 площею 33,9450 га, 6322882200:02:000:0351 площею 20,0 га, 6322882200:04:000:0403 площею 40,1143 га, 6322882200:02:000:0353 площею 15,1844 га).

Пунктом 3.3 наказу зазначено, що земельні ділянки необхідно використовувати за цільовим призначенням з дотриманням вимог статей 96,103 Земельного кодексу України, Законів України "Про оренду землі", "Про фермерське господарство" та інших нормативно-правових актів.

На виконання наказу № 2843-СТ від 24.10.2014 "Про надання в оренду земельних ділянок" між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагентства у Харківській області укладено договір оренди землі від 13.11.2014, про що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди:

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:04:000:0406 площею 33,9450 га (запис про право № 7740633 від 18.11.2014) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17310293 від 19.11.2014;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:02:000:0351 площею 20,0 га (запис про право № 7743420 від 18.11.2014) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17316457 від 19.11.2014;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:04:000:0403 площею 40,1143 га (запис про право № 7744755 від 18.11.2014) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17319002 від 19.11.2014;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:02:000:0353 площею 15,1844 га (запис про право № 7745151 від 18.11.2014) па підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 17320207 від 19.11.2014.

Згідно умов вказаного договору, в оренду передаються земельні ділянки державної власності, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля).

Земельні ділянки передаються в оренду для ведення фермерського господарства (п. 14).

Відповідно до листа міськрайонного управління в Ізюмському районі та м. Ізюмі ГУ Держгеокадастру у Харківській області № 10-20-0,23,021-475/122122-18 від 13.08.2018, станом на 07.08.2018 нормативна грошова оцінка земельних ділянок загальною площею 109,2437 га становить 2934536,33 грн.

В подальшому, на виконання наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 448-сг від 12.01.2017 "Про надання згоди на передачу земельних ділянок в суборенду", між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "ІРЗУ" укладено договір суборенди земельних ділянок від 07.06.2017, про що у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право суборенди:

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:04:000:0406 площею 33,9450 га (запис про право № 20926082 від 09.06.2017) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35680699 від 15.06.2017;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:02:000:0351 площею 20,0 га (запис про право № 20931685 від 09.06.2017) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35696339 від 15.06.2017;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:04:000:0403 площею 40,1143 га (запис про право № 20933118 від 09.06.2017) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35697938 від 15.06.2017;

- земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:02:000:0353 площею 15,1844 га (запис про право № 20934190 від 09.06.2017) на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35699064 від 15.06.2017.

Прокурор вважає, що накази № 2843-СГ від 24.10.2014 та № 448-сг від 12.01.2017, якими передано ОСОБА_1 у користування (оренду), а в подальшому ФГ "ІРЗУ" в суборенду, земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 109,2437 га, були прийняті Головним управлінням Держземагентства у Харківській області всупереч вимогам Земельного кодексу України та Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла на час спірних відносин).

Свою позицію прокурор обґрунтовує тим, що при зверненні ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Харківській області із заявою про надання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства не підтверджено наявності в неї необхідної сільськогосподарської техніки для обробітку такої площі землі. Відсутність зареєстрованої за громадянкою ОСОБА_1 власної сільськогосподарської техніки для обробітку землі підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області від 02.08.2018 № 7.0/11749.

Також прокурор зазначає, що в заяві не обґрунтовано необхідності одержання землі такої площі з урахуванням можливості її обробітку, не вказано перспектив діяльності фермерського господарства, а також не підтверджено наявність ресурсів для залучення найманих працівників та оренди сільськогосподарської техніки.

Наданий на адресу управління диплом НОМЕР_1 від 27.02.1979, виданий ОСОБА_1 Липковатівським радгоспом-технікумом, свідчить про те, що остання у період з 1976 р. по 1979 р. навчалася у вказаному закладі та отримала спеціальність "птахівництво" і кваліфікацію "зоотехнік-птахівник". Зі змісту трудової книжки ОСОБА_1 на момент звернення до Держземагентства мала досвід роботи у тваринництві понад 24 роки, що, на думку прокурора, не може не може вплинути на ефективне та раціональне використання земель сільськогосподарського призначення такої площі.

Обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, додане ОСОБА_1 до заяви про надання в оренду 109,2437 га земель сільськогосподарського призначення, являє собою текст у вигляді заголовка та чотирьох абзаців, який не підписаний його автором та не датований, що позбавляє його ознак офіційного документа.

Як вказує прокурор, Головним управлінням Держземагенства в Харківській області під час розгляду заяви громадянки ОСОБА_1 не перевірено наявність у неї можливості самостійно та працею найманих робітників вести фермерську діяльність, наявність у неї власної техніки для обробітку землі, ресурсів для залучення найманих робітників чи оренди сільськогосподарської техніки, наявність потенційних контрагентів, ресурсів, яких вона може на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також заголом, чи зможе потенційний орендар проводити діяльність на наданій земельній ділянці.

Отже, Головне управління Держземагенства в Харківській області не пересвідчилося в дійсності волевиявлення громадянки ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило, чи матиме можливість фермерське господарство, створене заявником, обробляти орендовані землі, чи буде досягнута законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання на здійснення майнового права - оренду землі, чи є такі сподівання практичними в своїй реалізації.

Крім того, прокурор зазначає, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6322882200:04:000:0190 площею 8,138 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка згідно договору оренди б/н від 01.07.2007 та додаткового договору б/н від 10.11.2014 перебуває у користуванні СТОВ "Старт".

Згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, громадянка ОСОБА_1 являється засновником фермерського господарства "Ладагро" (код ЄДРПОУ 39721775), до Статуту якого внесені земельні ділянки загальною площею 109,2437 га (кадастрові номери 6322882200:04:000:0406 площею 33,9450 га, 6322882200:02:000:0351 площею 20,0 га, 6322882200:04:000:0403 площею 40,1143 га, 6322882200:02:000:0353 площею 15,1844 га). Вказана юридична особа зареєстрована 31.03.2015. Особою-підписантом ФГ "Ладагро" є ОСОБА_3 (засновник та керівник суборендаря спірних земельних ділянок ФГ "ІРЗУ").

Юридична адреса фермерських господарств "Ладагро" та "ІРЗУ", а також СТОВ "Старт": 64370, Харківська область, Ізюмський район, сільрада Вірнопільська, комплекс будівель і споруд, 2. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформація щодо засобів зв`язку із вказаними юридичними особами ідентична (номери мобільних телефонів).

Прокурор також вказує, що в порушення положень Закону України "Про фермерське господарство", ОСОБА_1 через три роки після укладення та реєстрації договору оренди вказаних земельних ділянок із ГУ Держземагентства у Харківській області передала останні в суборенду ФГ "ІРЗУ", засновником та керівником якого є підписант ФГ "Ладагро" ОСОБА_3 . В заяві про надання згоди орендодавцем па передачу спірних земель в суборенду не відображено у зв`язку з чим, на який строк та кому саме будуть передані земельні ділянки, не підтверджено, чи зможе потенційний суборендар раціонально та ефективно використовувати земельні ділянки державної власності площею 109,2437 га.

При цьому, дії з передачі земельних ділянок в суборенду здійснені ОСОБА_1 як фізичною особою, що є порушенням вимог ст. 14 Закону України "Про фермерське господарство", оскільки лише фермерське господарство як юридична особа, може передавати земельні ділянки в суборенду. Проте, вищевказаний факт залишено поза увагою ГУ Держгеокадастру у Харківській області при наданні ОСОБА_1 погодження (наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 448-сг від 12.01.2017 "Про надання згоди на передачу земельних ділянок в суборенду") на передачу спірних земель в суборенду. Останнім також не було перевірено , кому саме будуть передаватися спірні землі в суборенду, для яких цілей, на яких умовах, на який строк тощо.

Отже, на думку прокурора, саме відсутність належної перевірки призвела до незаконної передачі земельних ділянок державної власності в довгострокову оренду та в подальшому - в суборенду.

З огляду на викладене, прокурор вважає, що договори оренди та суборенди землі, укладені на підставі незаконних наказів, також мають бути визнані недійсними.

Ретельно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши усі фактичні обставини спору та надавши їм правову кваліфікацію, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України, (в редакції, що діяла на момент спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст.122 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство".

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про фермерське господарство").

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. з

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи в сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 14.10.2014 про надання в оренду земельних ділянок та доданих до неї документів Головним управлінням Держземагентства у Харківській області видано наказ № 2843-СГ від 24.10.2014 "Про надання в оренду земельних ділянок", яким передано ОСОБА_1 в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарські угіддя (рілля) загальною площею 109,2437 га, у тому числі земельні ділянки: 6322882200:04:000:0406 загальною 33,9450 га, 6322882200:02:000:0351 площею 20,0 га, 6322882200:04:000:0403 площею 40,1143 га, 6322882200:02:000:0353 площею 15,1844 га, що розташовані на території Вірнопільської сільської ради за межами населених пунктів Ізюмського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

При цьому, прокурор стверджує, що Головне управління Держземагентства у Харківській області не пересвідчилося в наявності у громадянки ОСОБА_1 волевиявлення на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках.

Проте, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, органам, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 123 Земельного кодексу України.

Так, у заяві ОСОБА_1 до Головного управління від 14.10.2014 зазначено про те, що ведення фермерського господарства буде вестися одноосібно з можливістю використання найманих працівників.

При цьому, відсутність у власності особи сільськогосподарської техніки для обробітку значних площ земельних ділянок не позбавляє можливості їх використання на інших передбачених законом підставах. Доказів нецільового використання спірних земельних ділянок або несплати орендної плати за їх використання прокурором суду не надано.

Крім того, ані Земельним кодексом України, ані Законом України "Про фермерське господарство" вимог стосовно подання доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів обробітку земель разом із заявою про надання земельної ділянки не передбачено. Відсутність у власності ОСОБА_1 сільськогосподарської техніки для оброблення земельних ділянок не позбавляє її можливості використання такої техніки на праві користування та на інших, не заборонених законом підставах (зокрема, оренди в інших суб`єктів господарювання чи фізичних осіб).

Прокурор у позовній заяві вказує, що ОСОБА_1 не має наміру займатися фермерським господарством на 109,2437 га землі. Водночас, на підтвердження таких доводів прокурором не надано жодного доказу, а тому такі твердження суд розцінює як припущення.

Відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України, саме особа, зацікавлена в отриманні в користування земельної ділянки із земель державної власності повинна звернутися до органу, визначеному у статті 122 ЗК України, до повноважень якого належить передача земельних ділянок. Отже, ОСОБА_1 шляхом подання звернення до Головного управління стосовно отримання в користування на умовах оренди земельних ділянок реалізувала своє волевиявлення та намір отримати земельні ділянки в оренду саме для ведення фермерського господарства.

У позовній заяві орган прокуратури послався на те, що Головним управлінням при розгляді заяви та документів залишено поза увагою ту обставину, що ОСОБА_1 отримала освіту в галузі тваринництва та її та досвід роботи в цій галузі немає жодного відношення до ведення фермерського господарства на отриманих земельних ділянках.

Проте, згідно зі ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" (в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин), для отримання земельної ділянки в оренду до заяви необхідно було надавати документи, які підтверджували досвід роботи в сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 до Головного управління разом із заявою були надані копія диплому Липковатівського радгоспу-технікуму та копія трудової книжки, що відповідає вимогам ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство".

Посилання органу прокуратури на те, що освіта, отримана ОСОБА_1 , не може впливати на ефективне та раціональне використання земельних ділянок, суд не приймає до уваги, оскільки прокурором не зазначено, яку норму закону підзаконного нормативно-правового акту порушено Головним управлінням в цій частині.

Також суд вважає безпідставними доводи прокурора про те, що даний спір пов`язаний із наданням в оренду земельних ділянок без проведення земельних торгів існуючому фермерському господарству шляхом отримання додаткових земельних ділянок для ведення фермерського господарства засновником ОСОБА_1 , адже, як вказує сам прокурор, ОСОБА_1 створила фермерське господарство "Ладагро" 31.03.2015, тобто вже після отримання нею спірних земельних ділянок та укладення договору оренди. Вказане фермерське господарство обробляє спірні земельні ділянки, здійснює виготовлення та продаж сільськогосподарської продукції.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є громадянкою України, на час отримання в оренду спірних земельних ділянок досягла 18-річного віку та виявила бажання створити фермерське господарство, має досвід роботи в сільському господарстві, має освіту, здобуту в аграрному навчальному закладі.

Відтак, у даному випадку Головним управлінням Держземагентства у Харківській області були повністю дотримані вимоги Закону України "Про фермерське господарство", а тому наказ Головного управління № 2843-СГ прийнятий у відповідності до вимог діючого на той час земельного законодавства, в межах наданої компетенції та спосіб, встановлений законом, у зв`язку з чим підстави для визнання його недійсним відсутні.

Крім того, законність видання наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 24.10.2014 № 2843-СГ вже була предметом спору в порядку адміністративного судочинства у справі № 820/3727/15, в процесі розгляду якої було надано правову оцінку наказу щодо його відповідності ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство". Судові рішення у вказаній справі (а саме постанова Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015, ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2015 та ухвала Вищого адміністративного суду України від 31.03.2016) набрали законної сили.

Також у цивільній справі № 623/4044/15-ц було розглянуто позов в.о. Ізюмського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави до Головного управління Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , третя особа - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельних. Судовими рішеннями у даній справі, що набрали законної сили, а саме рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 06.06.2016 та ухвалою Апеляційного суду області від 15.09.2016, у задоволенні позову прокурора відмовлено у повному обсязі та встановлено законність дій як Головного управління Держземагентства в Харківській області, так і ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про визнання недійсним укладеного 13.11.2014 між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області та гр. ОСОБА_1 договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 109,2437 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Вірнопільської сільської ради Ізюмського району Харківської області та скасування їх державної реєстрації, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору кулівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України (в редакції, що діяла на час укладення оскаржуваного договору) визначено випадки, коли земельні торги не проводилися, а передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснювалася в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу. Зокрема, земельні торги не проводилися при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до наказу № 2843-СГ від 24.10.2014 "Про надання в оренду земельних ділянок", Головним управлінням Держземагентства у Харківській області було укладено з громадянкою ОСОБА_1 договір оренди землі від 13.11.2014 строком на 49 років.

За змістом ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір це домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній золі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

До компетенції Головного управління (станом на час підписання договору оренди від 13.11.2014) належала передача у власність або в користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в межах області, відповідно до вимог ст. 122 Земельного кодексу України, Положення про Головне управління Держземагентства у Харківській області, затвердженого Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 21.09.2012 № 449 (зі змінами).

Таким чином, Головним управлінням у межах наданої йому компетенції та у відповідності до вимог чинного законодавства, за згодою сторін, згідно з наказом № 2843-СГ від 24.10.2014 було укладено договір оренди від 13.11.2014 земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення загальною площею 109,2437 га, розташованих на території Ізюмського району за межами населених пунктів Вірнопільської сільської ради.

За умовами п. 42 вказаного договору оренди землі, цей договір набирає чинності після підписання його сторонами та державної реєстрації права оренди.

Отже, спірний договір оренди землі набрав чинності у зв`язку із підписанням його сторонами та здійсненням державної реєстрації права оренди землі.

З огляду на викладене вбачається, що спірний договір оренди землі був укладений компетентним органом з урахуванням наданих йому законодавством повноважень, у спосіб та з дотриманням вимог, передбачених діючим законодавством.

Щодо посилання прокурора на непроведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, слід зазначити, що в договорі оренди земельних ділянок від 13.11.2014 зазначено, що орендна плата вноситься орендарем у сумі 89962,74 грн., що становить 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. При цьому, додатком до вказаного договору є розрахунок розміру орендної плати за земельні ділянки, грошова оцінка яких проведена станом на 01.01.2014. Вказаний додаток до договору було долучено прокурором до позовної заяви.

Таким чином, посилання прокурора на непроведення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок є безпідставним.

На підставі викладеного, зважаючи на дотримання відповідачами вимог цивільного, а також земельного законодавства, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 13.11.2014, укладеного між Головним управлінням Держземагентства у Харківській області і ОСОБА_1 , та скасування його державної реєстрації.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди земельних ділянок від 07.06.2017, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ "ІРЗУ", суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що гр. ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Харківській із заявою від 19.12.2016 про надання згоди про передачу в суборенду спірних земельних ділянок. Після отримання від Головного управління Держгеокадастру у Харківській області відповідного погодження, викладеного в наказі № 448-СГ від 12.01.2017, між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "ІРЗУ" було укладено договір суборенди вказаних земельних ділянок площею 109,2437 га, право суборенди за яким було зареєстровано в Державному реєстрі на нерухоме майно 09.06.2017.

Відповідно до п. 29 договору оренди землі від 13.11.2014, орендар має право передавати в суборенду земельні ділянки або їх частину без зміни цільового призначення за письмовим погодженням з орендодавцем.

Згідно з п. 6 ст. 93 Земельного кодексу України, орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про оренду землі", орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Отже, з огляду на викладене вбачається, що договір суборенди землі від 09.06.2017 був укладений ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору оренди землі.

До того ж слід зазначити, що 22.07.2019 вказане речове право ФГ "ІРЗУ" щодо суборенди вищезазначених земельних ділянок припинено за договором про дострокове розірвання від 22.07.2019, про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.07.2019.

Таким чином, у вказаних діях громадянки ОСОБА_1 , юридичної особи ФГ "ІРЗУ" та державного органу - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відсутні будь-які порушення норм чинного земельного законодавства.

Отже, враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагентства у Харківській області від 24.10.2014 № 2843-СГ, визнання недійсним договору оренди землі від 13.11.2014 та договору суборенди землі від 07.06.2017, суд також не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а також в частині зобов`язання ОСОБА_1 та ФГ "ІРЗУ" повернути спірні земельні ділянки площею 109,2437 га у відання держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області як похідних від них.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області в повному обсязі.

Розглянувши заяву 1-го відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог прокурора, а тим самим встановивши відсутність порушеного права, на захист якого прокурором спрямовано даний позов, заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, у зв`язку з відмовою у позові, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Першого заступника керівника Ізюмської місцевої прокуратури Харківської області (64300, Харківська область, м. Ізюм, вул. Донця-Захаржевського, буд. 4) до Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (61145, м. Харків, вул. Космічна, буд. 21, поверх 8-9; код ЄДРПОУ: 39792822), Фермерського господарства "ІРЗУ" (64370, Харківська область, Ізюмський район, сільрада Вірнопільська, комплекс будівель і споруд, 2; код ЄДРПОУ: 41328740), Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фермерське господарство "Ладагро" (64370, Харківська область, Ізюмський район, сільрада Вірнопільська, комплекс будівель і споруд, 2; код ЄДРПОУ: 39721775), про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів, скасування їх державної реєстрації, зобов`язання повернути земельні ділянки - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено "21" грудня 2020 р.

Суддя Н.М. Кухар