Ухвала суду № 93660849, 18.12.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"18" грудня 2020 р. Справа № 911/3613/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" про забезпечення позову

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас"

про стягнення 5 433 951,56 гривень

встановив:

16.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" про стягнення 5 433 951,56 гривень заборгованості за договором купівлі-продажу №15-20/АЗД-профі від 22.01.2020.

Вказані вище вимоги обґрунтовано обставинами часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" товарів, поставлених і переданих йому за договором купівлі-продажу №15-20/АЗД-профі від 22.01.2020.

Водночас разом із позовною заявою Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту до вирішення спору по суті на грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрозахист Донбас" в межах суми заявлених позовних вимог - 5433951,56 гривень, що знаходяться на банківських рахунках у тому числі:

- р/р № НОМЕР_1 в АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614;

- р/р № НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528;

- р/р № НОМЕР_3 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005.

В обґрунтування вказаної вище заяви позивач посилається на те, що відповідач в порушення законодавчих та договірних положень зобов`язання по сплаті за товар не виконав, внаслідок чого у нього утворилось 5 433 951,56 гривень заборгованості, що є значною сумою та з урахуванням ігнорування відповідачем вимог позивача призведе до утруднення або взагалі унеможливить виконання рішення, що своєю чергою негативно вплине на господарську діяльність позивача.

Також позивач вказав, що згідно доданої до заяви інформаційної довідки №236035281 від 08.12.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідачу на праві власності належить нерухоме майно, що є предметом іпотеки з метою забезпечення виконання відповідачем зобов`язання за договором з іншою особою. Копію вказаної довідки №236035281 від 08.12.2020 додано позивачем до заяви.

Отже, позивач вважає, що відповідач має невиконані зобов`язання перед іншими контрагентами, що ставить під ризик можливість повернення боргу позивачу, а тому вжиття заходів забезпечення позову, як засобу забезпечення отримання коштів, є необхідними та обов`язковими за вказаних обставин.

Своєю чергою, на думку позивача, обрані заходи забезпечення позову не порушать баланс інтересів сторін, оскільки відповідач буде обмежений лише у праві розпоряджатися своїм майном (коштами) до вирішення справи судом, що є співрозмірним із сумою позову, а тому адекватним і обгрунтованим. Позивач вважає, що накладення арешту на кошти відповідача не призведе до їх відчуження чи вибуття з володіння останнього.

В розрізі викладених у заяві доводів позивачем наведено правові позиції Верховного Суду, які, на його думку, підтверджують обгрунтованість поданої ним заяви.

Приписами ст. ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З системного аналізу вищевказаних процесуальних приписів слідує, що забезпечення позову - це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №922/2163/17.

Отже, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

У кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Однак, заявником не обґрунтовано та доказово не підтверджено наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування обраного ним заходу забезпечення позову -накладення арешту на грошові кошти відповідача, а саме: вчинення останнім будь-яких дій, спрямованих на витрачання/списання коштів з рахунків, у тому числі не для здійснення розрахунків з позивачем, тощо.

Так, підставою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути та/або зменшитись, тоді як наведені у заяві припущення позивача про потенційну неможливість відповідачем виконати рішення суду доказово не обґрунтовані.

Наведені ж позивачем обставини та доводи щодо ухилення відповідача від сплати заборгованості є спірним предметом дослідження за позовом у даній справі, а тому не є достатніми підставами для вжиття заходів забезпечення позову у розумінні ст. 136 ГПК України, тоді як саме лише посилання заявника на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Доводи позивача про наявність у відповідача невиконаних грошових зобов`язань перед іншими контрагентами не є тією обставиною, яка свідчить про: вчинення відповідачем навмисних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, як наслідок - неможливість чи істотне ускладнення в майбутньому виконання судового рішення, як і не підтверджують такі посилання скрутний фінансовий стан відповідача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі №904/4511/19, залишеній без змін постановою Верховного Суду від 03.04.2020.

Посилання ж позивача на пов`язаність обраного ним заходу забезпечення позову та його співмірності з предметом позову не є виключною підставою для вжиття відповідного заходу, оскільки, як вказано судом вище, припущення позивача про утруднення виконання виконання рішення, як і обставини, які свідчать про такі утруднення, мають бути обґрунтованим та доказово доведеним, тоді як арешт коштів на рахунках відповідача може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності останнім та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/3836/20.

Посилання позивача на правові позиції Верховного Суду відхиляються судом, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.

З огляду на вказане, не є підставами для вжиття заходів забезпечення позову доказово не підтвердження припущення позивача про можливе виникнення в майбутньому обставин, які істотно ускладнять виконання судового рішення.

З огляду наведеного, враховуючи доказову необґрунтованість доводів позивача стосовно обставин утруднення виконання рішення суду та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюпон Україна" про забезпечення позову відмовити.

Ухвала складена та підписана 18.12.2020, набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду у строки та порядок відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.А. Ярема