Рішення № 93660673, 07.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.12.2020Справа № 910/9835/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., за участі секретаря судового засідання Ярошевської І.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інерт 1520», Житомирська обл., м. Коростень

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пік», м Київ

про стягнення 523 946,58 грн,

Представники:

від позивача: Прокопенко М.М.;

від відповідача: Гуцол Р.І.;

вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інерт 1520» (далі - ТзОВ «Інерт 1520»/позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пік» (далі - ТзОВ «Пік»/відповідач) про стягнення 523 946,58 грн, у тому числі: 502 200,00 грн - основного боргу, 10 095,54 грн - 3% річних та 11 651,04 грн - інфляційних втрат, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором суборенди залізничних вагонів №СО-42 від 18.06.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення умов договору суборенди залізничних вагонів №СО-42 від 18.06.2019 повернуто з оренди вагони зерновоз-хопер в кількості 25 одиниць до закінчення строку оренди.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 17.08.2020.

17.08.2020 суд відклав підготовче засідання на 14.09.2020 у зв`язку із неявкою представників сторін.

08.09.2020 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

11.09.2020 на електронну пошту суду відповідачем направлено клопотання про відкладення розгляду справи.

14.09.2020 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності представника позивача.

14.09.2020 суд відклав підготовче засідання на 28.09.2020.

28.09.2020 на електронну пошту та до канцелярії суду від відповідача надійшли два аналогічні попередні відзиви та клопотання про витребування у позивача оригіналів доданих до позову документів. Зокрема, відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що договір суборенди залізничних вагонів №СО-42 від 18.06.2019 не було укладено між позивачем та відповідачем, а копії, додані до позовної заяви, не є належними, оскільки відбитки печатки ТзОВ «Пік», які містяться на договорі та на актах приймання-передачі, виготовлені за допомогою технічних засобів. Крім того, відповідач вказує на безпідставність нарахування 1 800,00 грн, у тому числі ПДВ 20% за кожну вагонодобу, оскільки позивачем пропущено п`ятиденний строк на звернення з цією вимогою.

28.09.2020 суд відклав підготовче засідання на 02.11.2020.

02.11.2020 до канцелярії суду позивачем подано клопотання про долучення додаткових доказів та клопотання про виклик свідків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.11.2020 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.12.2020, крім того, суд витребував у ТзОВ «Інерт 1520» оригінали документів, доданих до позовної заяви в копіях.

27.11.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо неможливості надати суду оригінали витребуваних документів.

07.12.2020 у судове засідання з`явилися представники позивача та відповідача. Представник ТзОВ «Інерт 1520» позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Представник ТзОВ «Пік» проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач стверджує, що 18.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інерт 1520» (далі - суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пік» (суборендар) укладено договір суборенди залізничних вагонів № СО-42, відповідно до якого суборендодавець зобов`язується передати суборендареві у строкове платне користування вантажні залізничні вагони-хопери для зерна та інших харчових вантажів, які знаходяться у володінні суборендодавця на правах оренди згідно укладених договорів оренди, а суборендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені даним договором.

У відповідності до п. 1.2. цього договору вагони передаються в суборенду строком до 01.08.2020 включно. Строк суборенди може бути пролонгований шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної додаткової угоди, яка буде являтися невід`ємною частиною даного договору.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 01.08.2020 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення (п. 6.1. договору).

Згідно п. 7.7. договору даний договір і інші документи, що стосуються договору, можуть бути виготовлені і передані сторонами одна одній з допомогою засобів електронного або факсимільного зв`язку з наступним поданням оригіналів таких документів протягом 7 календарних днів.

Отже, позивач зазначає, що у період з 21.06.2019 по 27.06.2019 ТзОВ «Інерт 1520» передало, а ТзОВ «Пік» прийняло в суборенду 25 вагонів, на підтвердження чого надало копії актів приймання-передачі №1 від 23.06.2019, №2 від 21.06.2019, №3 від 21.06.2019, №4 від 23.06.2019, №5 від 23.06.2019, №6 від 27.06.2019 та №7 від 27.06.2019.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, на договорі суборенди залізничних вагонів № СО-42 від 18.06.2019 та актах приймання-передачі № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 та № 7 містяться відбитки печатки ТзОВ «Пік» та підпис директора Павленка В.В., виконані за допомогою технічних засобів.

Крім того, в матеріалах справи містяться акти повернення вагонів № 1 від 02.07.2019, № 2 від 03.07.2020 та № 3 від 18.07.2019, які не містять підпису з боку відповідача.

Позивачем здійснено у відповідності до п. 4.9. договору розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем за користування вагонами у кількості 25 шт. на загальну суму 502 200,00 грн.

Крім того, позивачем нараховано на суму боргу 3% річних у розмірі 10 095,54 грн та інфляційні втрати у розмірі 11 651,04 грн.

Відповідач, у свою чергу, заперечує проти задоволення позову, посилаючись на відсутність оригіналу договору суборенди залізничних вагонів № СО-42 від 18.06.2019, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками товариств. Також стверджує про недійсність актів приймання-передачі вагонів в суборенду та актів повернення з тих самих підстав.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За приписами статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо (ч. 1 ст. 798 ЦК України).

Частиною 1 ст. 799 ЦК України встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Отже, за твердженням позивача, між ТзОВ «Інерт 1520» та ТзОВ «Пік» укладено договір суборенди залізничних вагонів № СО-42 від 18.06.2019, відповідно до якого позивач зобов`язався передати відповідачеві у строкове платне користування вантажні залізничні вагони-хопери для зерна та інших харчових вантажів, які знаходяться у володінні позивача на правах оренди згідно укладених договорів оренди, а відповідач зобов`язався прийняти у строкове платне користування вагони та своєчасно й у повному обсязі проводити розрахунки, передбачені даним договором.

Разом з тим, згідно п. 7.7. договору даний договір і інші документи, що стосуються договору, можуть бути виготовлені і передані сторонами одна одній з допомогою засобів електронного або факсимільного зв`язку з наступним поданням оригіналів таких документів протягом 7 календарних днів.

Як вбачається з матеріалів справи, договір суборенди залізничних вагонів № СО-42 від 18.06.2019 та акти приймання-передачі вагонів в суборенду підписані та скріплені печаткою ТзОВ «Пік» з використанням технічних засобів.

При цьому, акти повернення вагонів взагалі не містять підпису та відбитку печатки ТзОВ «Пік».

Так, на вимогу суду, позивач не надав для огляду у судовому засіданні оригіналів зазначених вище документів, обґрунтовуючи їх відсутністю, оскільки підписання договору та актів приймання-передавання вагонів в суборенду здійснювалось із використанням факсимільного відтворення шляхом обміну документами через електрону пошту сторін.

За вказаних обставин, суд зазначає, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо суборенди залізничних вагонів-хоперів для зерна та інших харчових вантажів, щодо передавання цих вагонів суборендареві, та відповідно дострокового їх повернення.

Ураховуючи встановлене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог ТзОВ «Інерт 1520» про стягнення з ТзОВ «Пік» заборгованості за користування вагонами згідно договору суборенди залізничних вагонів № СО-42 від 18.06.2019, що має наслідком відмову у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інерт 1520» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено: 18.12.2020.

Суддя В.В. Бондарчук