Рішення № 93660649, 25.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2020Справа № 910/11400/20

За позовомТовариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-Гарант» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування»третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 простягнення 7630,00 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаСтасів В.І.від відповідачане з`явилисятретя особаОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-Гарант» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 7630,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з додатковою відповідальністю страховою компанією «Альфа-Гарант» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» №06-TR\AM-5287543 від 29.03.2019 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно ДТП, застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3541816, а тому позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/11400/20, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

31.08.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позову заперечує, вказуючи на те, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-Гарант» відповідно до полісу АМ-009873081, проте у базі МТСБУ в результаті технічної помилки була внесена інформація про дію на момент ДТП ще одного полісу - АО/003541816, виданого Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» щодо страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу Renault, державний номер НОМЕР_2 .

01.09.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 вирішено розгляд справи №910/11400/20 проводити в судовому засіданні з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 18.11.2020.

У судовому засіданні 18.11.2020 оголошувалась перерва до 25.11.2020.

25.11.2020 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача. Вказане клопотання судом задоволено.

У судове засідання з`явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Також у судове засідання з`явився ОСОБА_1 .

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.03.2019 між Товариством з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-Гарант» (страховик), та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №06-TR\AM-5287543 (надалі - Договір), об`єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Toyota, державний номер НОМЕР_1 , на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

25.01.2020 о 08 годині 40 хвилин у місті Києві по проспекту Миру, 1, сталася ДТП, а саме: водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault, державний номер НОМЕР_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого скоїв зіткнення з транспортним засобом Toyota, державний номер НОМЕР_1 , чим заподіяв транспортним засобам технічні пошкодження.

ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 2.3 «б», 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 13.02.2020 у справі №755/1905/20, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акта №СТ/20/0033 від 19.03.2020, у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування, визначеного вказаним актом, та заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов`язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом перерахування коштів у сумі 15260,00 грн на рахунок виконавця ремонтних робіт - Фізичної особи-підприємця Соколенко Марії Олександрівни, що підтверджується платіжним дорученням №7404 від 19.03.2020.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 15260,00 грн право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 13.02.2020 у справі №755/1905/20 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_2 , водієм якого спричинено ДТП, що потягнуло завдання шкоди власнику автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 .

Частинами 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Renault, державний номер НОМЕР_2 , встановлена у судовому порядку.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про страхування» в Україні здійснюється обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

За змістом ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Статтею 979 Цивільного кодексу України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 1.8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3541816, а тому, за твердженням позивача, обов`язок з відшкодування збитків покладається саме на відповідача.

В свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач стверджує, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Renault, державний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована саме Товариством з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-Гарант» відповідно до полісу АМ-009873081, а інформація про дію полісу №АО/3541816 (на підставі якого заявлено до стягнення суму відшкодування в рамках даної справи) містилася у базі МТСБУ в результаті технічної помилки. Так, відповідач зазначає, що після часткової сплати на вимогу позивача суми відшкодування за спірним страховим випадком, відповідач звернувся до страхувальника з вимогою в порядку регресу та отримав інформацію, що автомобіль вже проданий, внаслідок чого було подано заяву про припинення дії полісу №АО/003541816. У зв`язку з цим, як пояснив відповідач, було проведене внутрішнє розслідування та встановлено, що в результаті технічної помилки співробітника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» інформація щодо припинення дії полісу не була внесена вчасно і, як наслідок, було здійснено помилкову (безпідставну) виплату страхового відшкодування.

Отже, фактично доводи відповідача зводяться до того, що до моменту ДТП договір (поліс) №АО/3541816 припинив свою дію на підставі п.п. 18.1.1 п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У договорі (полісі) №АО/3541816 строком його дії визначено: з 20.04.2019 до 19.04.2020.

Відповідно до п.п. 18.1.1 п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дія договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена за письмовою вимогою страхувальника, про що він зобов`язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса страховику.

Для долучення до матеріалів справи відповідачем надано копію заяви ОСОБА_3 (який у договорі (полісі) № АО/3541816 вказаний як страхувальник), в якій ОСОБА_3 просив припинити дію відповідного договору з 03.06.2019 в зв`язку з тим, що автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_2 , було відчужено (продано).

Вказана заява датована 31.05.2019.

Разом з тим, суд відзначає, що згідно з імперативними приписами п.п. 20-1.2 ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов`язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.

Як зазначено в самій заяві (на яку відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень), на момент її складення автомобіль Renault, державний номер НОМЕР_2 , був відчужений, а відтак з огляду на положення п.п. 20-1.2 ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на момент подання такої заяви ОСОБА_3 втратив статус страхувальника за договором (полісом) №АО/3541816 та не мав повноважень для ініціювання питання про дострокове припинення дії даного договору. Таке право в силу п.п. 20-1.2 ст. 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перейшло до нового власника забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, факту дострокового припинення дії договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/3541816 відповідач суду не довів, а тому обов`язок з відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП, що сталася 25.01.2020, покладається на відповідача.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Положеннями ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У відповідності до рахунку-фактури №КА-00151 від 20.02.2020, виставленого виконавцем ремонтних робіт - Фізичною особою-підприємцем Соколенко Марією Олександрівною, та актом виконаних робіт №00151 від 12.05.2020, вартість відновлювального ремонту автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження транспортного засобу в результаті ДТП становить 15260,00 грн.

Відповідачем не було надано заперечень щодо переліку та вартості робіт, зазначених у рахунку-фактурі №КА-00151 від 20.02.2020 та акті виконаних робіт №00151 від 12.05.2020.

При цьому, суд враховує, що страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 (надалі - Методика), значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

З доданої до позовної заяви копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля Toyota, державний номер НОМЕР_1 , вбачається, що даний автомобіль є 2008 року випуску, тобто строк експлуатації вказаного транспортного засобу перевищує 7 років.

Разом з тим, зі змісту рахунку-фактури №КА-00151 від 20.02.2020 та акті виконаних робіт №00151 від 12.05.2020 слідує, що при відновленні транспортного засобу Toyota, державний номер НОМЕР_1 , нові складники (деталі) не замовлялися, а здійснювався лише ремонт вже існуючих складників.

Відтак, в даному випадку відсутні підстави для застосування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу при здійсненні розрахунку належної до виплати суми відшкодування.

Отже, з урахуванням визначених полісом № АО/3541816 розмірів лімітів відповідальності та франшизи, розміру шкоди, право на вимогу якої перейшло до позивача, а також вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, по спірному страховому випадку відповідач зобов`язаний був відшкодувати позивачу витрати в розмірі 13260,00 грн (15260,00 грн мінус 2000,00 грн франшизи за полісом).

Однак, як свідчать матеріали справи, за спірним страховим випадком відповідачем виплачено позивачу суму коштів у розмірі 5630,00 грн. Доказів оплати решти належної до виплати суми відшкодування (у розмірі 7630,00 грн) матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, вимоги Товариства з додатковою відповідальністю страхової компанії «Альфа-Гарант» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» суми страхового відшкодування у розмірі 7630,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» (Україна, 03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154, ідентифікаційний код 33908322) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (Україна, 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, ідентифікаційний код 32382598) суму страхового відшкодування у розмірі 7630 (сім тисяч шістсот тридцять) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257, п.п.17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18.12.2020

Суддя Ю.М. Смирнова