Рішення № 93660572, 10.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.12.2020Справа № 910/12361/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентерпрайз ЛТД»

до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус»

про звільнення майна з-під арешту

за участю представників сторін:

від позивача Мамонова В.М. (адвокат за ордером КС № 700630 від 25.11.2020)

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ентерпрайз ЛТД» (далі - ТОВ «Ентерпрайз ЛТД», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (далі - АТ «КБ «Глобус», відповідач) про звільнення майна з-під арешту.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач пояснив, що у межах кримінального провадження, внесеного 16.03.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000000599, на грошові кошти позивача, розміщені, у тому числі, на рахунку НОМЕР_1 , відкритому в АТ «КБ «Глобус», був накладений арешт.

04.05.2020 позивач звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про скасування арешту майна в порядку статті 174 КПК України. Однак, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10.06.2020 було залишено без задоволення вказане клопотання позивача, оскільки постановою Державного бюро розслідувань від 28.05.2020 вказане кримінальне провадження було закрите, а з припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали, при цьому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами, а відтак, такі клопотання підлягають розгляду в судах господарської юрисдикції.

У зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд зняти арешт з грошових коштів позивача, дозволити видаткові операції з коштами, які надійшли на рахунки, вже знаходяться на них та які надходитимуть в подальшому на банківські рахунки позивача, що відкриті у АТ «КБ «Глобус» та в його філіях, а саме з рахунку НОМЕР_1 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/12361/20 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначене на 24.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 викликано АТ «КБ «Глобус», як відповідача, у наступне підготовче засідання, призначене на 13.10.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03.11.2020.

15.10.2020 до суду надійшли подані відповідачем пояснення, в яких відповідач вказав, що не заперечує право позивача на мирне володіння його майном, закріплене Конституцією України, а також Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та Протоколом № 1 до неї, однак за приписами ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зняття арешту з майна та коштів здійснюється на підставі постанови державного або приватного виконавця, а також за рішенням суду. Враховуючи викладене, відповідач вказав, що не заперечує проти задоволення позову.

03.11.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 викликано ТОВ «Ентерпрайз ЛТД», як позивача, та АТ «КБ «Глобус», як відповідача, у наступне судове засідання, призначене на 24.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 викликано АТ «КБ «Глобус», як відповідача, ОСОБА_1 , як представника відповідача, у наступне судове засідання, призначене на 01.12.2020.

01.12.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2020 викликано ТОВ «Ентерпрайз ЛТД», як позивача, у наступне судове засідання, призначене на 10.12.2020.

09.12.2020 до суду надійшло подане позивачем клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судому засіданні 10.12.2020 представник позивача заявлені ним позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 10.12.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.04.2020 по справі № 757/14915/20-к було частково задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Київської області Новохацького В.О. та з метою збереження речових доказів накладено арешт на грошові кошти ТОВ «Ентерпрайз ЛТД», в діяльності якого використовувався у тому числі й рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «КБ «Глобус».

Підставою для накладення арешту, як вбачається з вищевказаної ухвали Печерського районного суду міста Києва, стало досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 16.03.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000000599 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, що здійснюється Першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві.

Згідно з поясненнями позивача, наведеними ним у позовній заяві, про наявність арешту позивач дізнався від працівника банківської установи при проведені платіжної операції 23.04.2020, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 08.04.2020 позивач не отримував. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Позивач стверджує, що був позбавлений можливості надавати будь-які пояснення та документи на захист своїх законних прав та інтересів та не мав змоги ознайомитись з матеріалами вказаного кримінального провадження.

04.05.2020 позивачем було подано до Печерського районного суду міста Києва клопотання про скасування арешту майна в порядку статті 174 КПК України.

Однак, постановою Державного бюро розслідувань від 28.05.2020 було закрите кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62020100000000599.

У зв`язку з цим ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 10.06.2020 було залишено без задоволення клопотання позивача про скасування арешту майна в порядку статті 174 КПК України, оскільки з припиненням кримінальної справи арешт майна стає публічним обтяженням права власності, підстави для подальшого існування якого відпали, при цьому втрачається можливість застосування специфічного порядку скасування такого обтяження, зумовленого кримінальними процесуальними відносинами, а відтак, такі клопотання підлягають розгляду в судах господарської юрисдикції.

Звертаючись до суду з даним позовом ТОВ «Ентерпрайз ЛТД» посилалось на те, що не може здійснювати видаткові безготівкові операції з належними йому грошовими коштами, які розміщені на банківських рахунках товариства, відкритих, в тому числі, в АТ «КБ «Глобус».

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача, суд керувався таким.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У статті 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист у виді незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У рішенні від 22.12.2009 у справі «Безимянная проти Росії» (Bezymyannaya v. Russia) ЄСПЛ констатував порушення «самої суті права заявника на доступ до суду», а отже, порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, вказавши, що «заявниця опинилася у замкнутому колі, у ситуації, коли внутрішньодержавні суди вказували один на одного і відмовлялись розглядати її справу, зважаючи на нібито обмеження своїх судових повноважень. Внутрішньодержавні суди фактично залишили заявницю у судовому вакуумі без будь-якої вини з її сторони».

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці (п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України (2012 року) підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (ч. 2 ст. 174 КПК України 2012 року).

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частина четверта статті 174 КПК України 2012 року).

Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений у межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в ч. 1 ст. 321 ЦК України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована приписами статті 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами кримінального процесуального закону для виконання завдань кримінального провадження як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Правова природа арешту майна не змінилася і з прийняттям нині чинного КПК України 2012 року, норми якого більш докладно регламентують мету, підстави й порядок застосування та скасування цього заходу забезпечення кримінального провадження.

Зокрема, згідно зі статтею 170 КПК України (2012 року) завданнями арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зі змісту ч. 3 ст. 174 КПК України 2012 року у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов`язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Згідно зі статтею 174 КПК України (2012 року) як підозрюваний, обвинувачений, їх захисник або законний представник, так і інший власник або володілець майна вправі звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в тому числі на тій підставі, що в подальшому у застосуванні відповідного заходу відпала потреба.

Проте слідчий суддя, як і прокурор, наділений повноваженнями приймати рішення про припинення цього заходу виключно під час досудового розслідування, розпочатого шляхом внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, встановленому КПК України (2012 року). Процедури вирішення означених питань за межами кримінального провадження КПК України не передбачає.

Однак, нормативна неврегульованість порядку захисту права, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра потерпає від свавільного втручання у право власності, гарантоване Конвенцією і Конституцією України, є неприпустимим. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища особи, котра зазнає негативних наслідків не лише від помилки представника влади, а й від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності непередбачувано тривалий час.

Водночас вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції. З урахуванням наведеного вище, вирішення цих вимог за правилами кримінального судочинства законом не передбачено. Така правова позиція відповідає висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц та Верховним Судом України у постанові від 15.05.2013 у справі № 6-26цс13.

Таким чином, судом кримінальної юрисдикції повинні розглядатися скарги на законність і обґрунтованість арешту майна, розв`язання яких потребує перевірки наявності підстав і дотримання процедури, встановлених кримінальним процесуальним законом, тобто вирішення по суті питань, які безпосередньо стосуються порядку здійснення кримінального провадження.

Водночас, розглядаючи дану господарську справу, судом враховано, що позивач звертався до Печерського районного суду міста Києва з відповідним клопотанням про зняття арешту 04.05.2020, тобто до закриття 28.05.2020 відповідного кримінального провадження. Строк розгляду такого клопотання слідчим суддею за правилами ч. 2 ст. 174 КПК України складає не більше трьох днів після його надходження до суду. Однак, зазначене клопотання було розглянуте судом лише 10.06.2020, вже після закриття відповідного кримінального провадження.

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії» від 28.10.1998).

З огляду на викладене, вирішення зазначеного питання судом у порядку господарського судочинства не призведе до заміщення ним функцій суду кримінальної юрисдикції і не може завдати шкоди інтересам кримінального провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, та враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, за приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Ухвалюючи рішення в даній справі, судом не було встановлено неправомірних дій Банку щодо не скасування арешту, у той час, як саме по собі рішення спрямоване на усунення процесуальних колізій між судами різних юрисдикцій. З огляду на вказане, суд не вбачає підстав покладати тягар відшкодування судових витрат на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати арешт грошових коштів Товариства з обмеженою відповідальністю «Ентерпрайз ЛТД» (04214, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 54, офіс літера А, код 38920166), які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві «Комерційний банк «Глобус» (04073, м. Київ, провулок Куренівський, буд. 19/5, ідентифікаційний код 35591059).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 21.12.2020.

Суддя О.Г. Удалова