Рішення № 93660533, 26.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2020Справа № 910/9475/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Укренерго"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 13 484 242,94 грн.

Представники учасників справи:

від позивача: Лях Н.В. (ордер серія МК №87859 від 09.09.2020);

від відповідача: Андишула А.М. (дов. № 27-Д від 28.11.2019);

від третьої особи-1: не з`явилися;

від третьої особи-2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (надалі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Гарантований покупець" (надалі за текстом - відповідач) про стягнення 9 692 819,36 грн., з яких 9 373 959,28 грн. основного боргу, 76 504,73 грн. пені, 18 348,76 грн. 3 % річних та 224 006,76 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача заборгованості з оплати поставленої позивачем згідно Договору № 10389/17 від 08.04.2014 електричної енергії спожитої у період з березня 2020 року по квітень 2020 у розмірі 9 373 959,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі № 910/9475/20 позовну заяву залишено без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.

20.07.2020 до суду представником позивача подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2020 відкрито провадження у справі № 910/9475/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі у якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Укренерго" та залучено до участі у справі у якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг та призначено підготовче засідання на 10.09.2020.

13.08.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

14.08.2020 до Господарського суду міста Києва від третьої особи - 2 надійшли письмові пояснення по справі.

31.08.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 13 484 242, 94 грн., з яких 12 270 259,49 грн. основного боргу за березень-червень 2020 року, 317 466,41 грн. пені, 78 589,18 грн. 3 % річних та 817 927,86 грн. штрафу.

04.09.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло заперечення на відповідь позивача на відзив.

07.09.2020 до Господарського суду міста Києва від третьої особи - 1 надійшли письмові пояснення по справі.

10.09.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Представники третіх осіб в судове засідання 10.09.2020 не з`явились.

У судовому засіданні 10.09.2020 представник відповідача подав заяву про відсутність правових підстав для прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив суд відкласти розгляд справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав подану заяву про збільшення розміру позовних вимог та не заперечив проти клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, дійшов висновку про її задоволення.

10.09.2020 підготовче засідання по справі відкладено на 24.09.2020.

23.09.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла відповідь на пояснення третіх осіб та клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 24.09.2020 не з`явились.

У судовому засіданні 24.09.2020 представник позивача заперечив проти клопотання про відкладення розгляду справи та не заперечив проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про відмову в його задоволенні зважаючи на необґрунтованість доводів відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.10.2020 о 14:30 год.

30.09.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення проти клопотання про залучення додаткових доказів.

22.10.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 22.10.2020 розгляд справи відкладено на 05.11.2020.

03.11.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив на заяву про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні 05.11.2020 представник відповідача надав додаткові письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 05.11.2020 розгляд справи відкладено на 26.11.2020.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.11.2020 надав додаткові документи по справі.

В судовому засіданні 26.11.2020 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

08.04.2014 між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" було укладено Договір № 10389/17 (надалі за текстом - Договір), згідно пункту 1.1. якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євгройл" зобов`язується продавати, а Державне підприємство "Енергоринок" зобов`язується купувати електроенергію, вироблену Товариством з обмеженою відповідальністю "Євгройл" та здійснювати її оплату відповідно до умов Договору.

30.06.2019 між Державним підприємством "Енергоринок", Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (назване також у Договорі - виробник за "зеленим" тарифом) було укладено Додаткову угоду № 155/01 до Договору.

Додатковою угодою № 155/01 від 30.06.2019 сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 Договору статтями 1-8 у новій редакції.

Так, згідно з пунктом 1.1. Договору, в редакції Додаткової угоди від 30.06.2019 року, за цим Договором виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

У пункті 2.2. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.

Відповідно до пункту 2.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а Гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Умовами пунктів 2.4. та 2.5. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає Гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі також - НКРЕКП), у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1. Договору, у редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2020).

Відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. Договору, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

У пункті 4.5. Договору унормовано, що Гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

Відповідно до пункту 10.1 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (надалі за текстом - Порядок) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного акта купівлі-продажу.

Таким чином, відповідач зобов`язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у позивача у три етапи: перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг розміру вартості послуги).

Суд встановив, що у березні та квітні 2020 року позивач продав, а відповідач купив електричну енергію, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу від 31.03.2020 та 30.04.2020.

На виконання пункту 10.1. Порядку, відповідач здійснив авансові платежі за електроенергію продану у березні 2020, згідно платіжного доручення № 19_740 від 16.03.2020 у розмірі 229 632,63 грн. та платіжного доручення № 21_104 від 25.03.2020 у розмірі 195 797,87 грн.; за електроенергію продану у квітні 2020, згідно платіжного доручення № 24_213 від 16.04.2020 у розмірі 121 332,29 грн. та платіжного доручення № 25_512 від 24.04.2020 у розмірі 160 791,82 грн.

Також, на виконання пункту 10.4 Порядку, відповідач перерахував позивачу згідно з платіжним дорученням № 31_041 від 12.06.2020 за електроенергію відпущену у березні 2020 грошову суму у розмірі 48 592,34 грн.

У заяві, що надійшла 31.08.2020 до Господарського суду міста Києва, позивач вказує про те, що відповідач, в рахунок погашення боргу за електроенергію відпущену в березні 2020 року, додатково, сплатив заборгованість у розмірі 1 218 244,36 грн., що підтверджується доданими платіжними дорученнями, у зв`язку з чим, позивач зменшує позовні вимоги в частині заборгованості за березень 2020 року на вказану суму.

Постанова НКРЕКП № 902 від 29.04.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у березні 2020 року" оприлюднено на сайті Регулятора 30.04.2020.

Постанова НКРЕКП № 955 від 27.05.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у квітні 2020 року" оприлюднено на сайті Регулятора 27.05.2020.

Враховуючи викладене, відповідно до пункту 10.4. Порядку остаточний розрахунок відповідач повинен був здійснити: за березень 2020 - до 04.05.2020 (включно); за квітень 2020 - до 29.05.2020 (включно).

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за період з березня по квітень 2020 року становить - 8 155 714,92 грн.

Окрім цього, на підставі поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог та доданих до неї документів, суд встановив, що у травні 2020 року, відповідно до акту купівлі-продажу від 31.05.2020 позивач здійснив продаж відповідачу електричної енергії на суму 2 436036,42 грн.; в червні 2020 року, відповідно до акту купівлі-продажу від 30.06.2020 позивачем була продана відповідачу електрична енергія на суму 1 886 347,42 грн.

В рахунок оплати електричної енергії поставленої у травні 2020 відповідач здійснив перерахунок грошових коштів згідно: платіжного доручення № 29-371 від 15.05.2020 у розмірі 65 119,31 грн. та платіжного доручення № 30-109 від 25.05.2020 у розмірі 108 784,93 грн. Заборгованість за електроенергію отриману у травні 2020 становить - 2 262 132,18 грн.

В рахунок оплати електричної енергії поставленої у червні 2020, відповідач здійснив перерахунок грошових коштів, згідно платіжного доручення № 33_142 від 25.06.2020 у розмірі 33 935,04 грн. Заборгованість за електроенергію отриману у червні 2020 становить - 1 852 412,38 грн.

Постанова НКРЕКП № 1211 від 24.06.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у травні 2020 року" оприлюднено на сайті Регулятора 24.06.2020.

Постанова НКРЕКП № 1435 від 22.07.2020 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у червні 2020 року" оприлюднено на сайті Регулятора 22.07.2020.

Враховуючи викладене, відповідно до пункту 10.4. Порядку остаточний розрахунок відповідач повинен був здійснити: за травень 2020 - до 26.06.2020 (включно); за червень 2020 - до 24.07.2020 (включно).

З огляду на те, що відповідач не сплатив заборгованість за придбану ним протягом березня - червня 2020 електричну енергію, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вимогою про стягнення з відповідача 13 484 242, 94 грн., з яких: 12 270 259,49 грн. основного боргу за березень-червень 2020 року, 317 466,41 грн. пені, 78 589,18 грн. 3 % річних та 817 927,86 грн. штрафу.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно з частиною 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частини 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України).

Внаслідок укладення Договору від 08.04.2014 № 10389/17, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, між сторонами згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Судом встановлено, що за умовами укладеного сторонами Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників з "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом з урахуванням ПДВ.

Згідно з правилами глави 10 Порядку гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Отже, 100 % оплати відпущеної електричної енергії здійснюється з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд встановив, що вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за березень 2020 затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 29.04.2020 № 902.

За таких обставин, відпущена позивачем електроенергія за березень 2020 року на загальну суму 3 625 524,53 грн. з ПДВ мала бути сплачена у повному обсязі відповідачем враховуючи святкові дні (1 травня 2020) в термін до 04.05.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за квітень 2020 затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995.

За таких обставин, відпущена позивачем електроенергія за квітень 2020 року на загальну суму 6 504 581,70 грн. з ПДВ мала бути сплачена у повному обсязі відповідачем в термін до 29.05.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за травень 2020 затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211.

За таких обставин, відпущена позивачем електроенергія за травень 2020 на загальну суму 2 436 036,42 грн. з ПДВ мала бути сплачена у повному обсязі відповідачем в термін до 26.06.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за червень 2020 затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 22.07.2020 № 1435.

За таких обставин, відпущена позивачем електроенергія за червень 2020 на загальну суму 1 886 347,42 грн. з ПДВ мала бути сплачена у повному обсязі відповідачем в термін до 24.07.2020

Загальна сума неоплаченої відповідачем електроенергії, враховуючи часткові оплати, становить 12 270 259,49 грн. Доказів сплати відповідачем заборгованості у цій сумі матеріали справи не містять.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Заперечення відповідача стосовно того, що він не повинен сплачувати за отриману електроенергію, оскільки він не отримав кошти від НЕК "Укренерго", на яку покладено обов`язок забезпечити надходження коштів Гарантованому покупцю для оплати останнім електричної енергії проданої за "зеленим" тарифом в повному обсязі відповідно до розділу 12 Порядку є безпідставними, так як саме відповідач є зобов`язаною особою за виконання обов`язку щодо здійснення своєчасних розрахунків за куплену в позивача електричну енергію.

Невиконання обов`язку перед відповідачем третіми особами, не звільняє відповідача від виконання ним обов`язку за укладеним Договором щодо повної та своєчасної оплати вартості обсягу виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Судом також відхиляються твердження відповідача про те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії" від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Таким, чином, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань державного підприємства "Гарантований покупець" перед позивачем, ніж передбачено Договором.

Суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи обставини даної справи та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку зі сплати заборгованості у сумі 12 270 259,49 грн. за поставлену позивачем електроенергію в період з березня по червень 2020 на підставі Договору № 10389/17 від 08.04.2014 в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 12 270 259,49 грн. основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 4.6. Договору в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019, Гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від не оплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від не оплаченої згідно з Порядком поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.

Позивач з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 317 466,41 грн. пені, 78 589,18 грн. 3 % річних та 817 927,86 грн. штрафу.

Як встановлено судом, оплата відповідачем поставленої позивачем електроенергії за березень 2020 мала бути здійснена відповідачем в строк до 04.05.2020, отже з 05.05.2020 відповідач є таким що прострочив.

Оплата відповідачем поставленої позивачем електроенергії за квітень 2020 мала бути здійснена відповідачем в строк до 29.05.2020, отже з 30.05.2020 відповідач є таким що прострочив.

Оплата відповідачем поставленої позивачем електроенергії за травень 2020 мала бути здійснена відповідачем в строк до 26.06.2020, отже з 27.06.2020 відповідач є таким що прострочив.

Оплата відповідачем поставленої позивачем електроенергії за червень 2020 мала бути здійснена відповідачем в строк до 24.07.2020, отже з 25.07.2020 відповідач є таким що прострочив.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені за визначені позивачем періоди, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті електричної енергії, поставленої позивачем протягом березня-червня 2020 року, то вимоги останнього про стягнення 3% річних у загальному розмірі 78 589,18 грн є законними, обґрунтованими та арифметично вірними.

Перевіривши розрахунок 7% штрафу, наданого позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку, що сума штрафу у розмірі 817 927,86 грн. є арифметично вірною.

Відповідачем у запереченнях на відповідь позивача на відзив заявлене прохання про зменшення розміру штрафних санкцій до 1 гривні.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

В свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкції не надав суду жодних доказів та не навів жодних обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання. Також відповідач не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи викладене, суд не вбачає об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафу заявленого позивачем до стягнення з відповідача за порушення строків оплати поставленої електроенергії згідно Договору від 08.04.2014 № 10389/17, в редакції Додаткової угоди № 155/01 від 30.06.2019.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 12 270 259,49 грн. основного боргу, 317 466,41 грн. пені, 78 589,18 грн. 3 % річних, 817 927,86 грн. штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Також, враховуючи внесення позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання позивача та повернути позивачу надмірно сплачений судовий збір у розмірі 9 361,92 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" до Державного підприємства "Гарантований покупець" за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Укренерго", третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 13 484 242, 94 грн. задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код юридичної особи: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (54025, Миколаївська обл., місто Миколаїв, проспект Героїв України, будинок 117 А, ідентифікаційний код юридичної особи: 37585864) 12 270 259 (дванадцять мільйонів двісті сімдесят тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) гривень 49 коп. основного боргу, 317 466 (триста сімнадцять тисяч чотириста шістдесят шість) гривень 41 коп. пені, 78 589 (сімдесят вісім тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять) гривень 18 коп. 3 % річних, 817 927 (вісімсот сімнадцять тисяч дев`ятсот двадцять сім) гривень 86 коп. штрафу та 202 263 (двісті дві тисячі двісті шістдесят три) гривні 64 коп. судового збору.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "Євгройл" (54025, Миколаївська обл., місто Миколаїв, проспект Героїв України, будинок 117 А, ідентифікаційний код юридичної особи: 37585864) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 9 373 (дев`ять тисяч триста сімдесят три) гривні 57 коп., сплачений платіжним дорученням № 537 від 17.06.2020 та платіжним дорученням № 742 від 19.08.2020, оригінали яких знаходяться у матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 18.12.2020

Суддя С. В. Стасюк