Рішення № 93660434, 25.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2020Справа № 910/10306/20(910/21682/15)

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до Державного підприємства "Конярство України" (01001, м. Київ, вул. Бориса Грінченка, 1)

Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2)

про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В межах справи № 910/21682/15

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ"

до Державного підприємства "Конярство України" (код ЄДРПОУ 37404165)

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін :

Позивач ОСОБА_1 , Тесля С.М. - представник, Кравченко В.В. - представник, Стасенко Я.Є. - представник

Від відповідача 1 Кушнір С.Л. - представник

Від відповідача 2 Кандиба М.В. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/21682/15 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Астарта-Київ" про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.10.2015.

16.07.2020 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного підприємства "Конярство України" та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.07.2020 прийнято позовну заяву № 910/10306/20 ОСОБА_1 до Державного підприємства "Конярство України" та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до розгляду в межах справи № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства "Конярство України" підготовче засідання призначено на 09.09.2020.

Також ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.07.2020 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

04.08.2020 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на позовну заяву.

06.08.2020 до Господарського суду м. Києва надійшов відзив Державного підприємства "Конярство України" на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Конярство України" та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах справи № 910/21682/15 до судового розгляду по суті на 21.10.2020.

У судовому засіданні 21.10.2020 оголошено перерву до 25.11.2020.

У судовому засіданні 25.11.2020 позивач надав пояснення по суті заявлених позовних вимог та підтримав їх в повному обсязі.

Представники відповідачів заперечили щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства "Конярство України" та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 20 листопада 2019 року № 89-п «Про призначення ОСОБА_1 » ОСОБА_1 (позивач) було призначено виконуючим обов`язки директора Державного підприємства "Конярство України" з 21 листопада 2019 року до призначення керівника цього підприємства в установленому законом порядку.

Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 14 липня 2020 року № 129-п «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 - виконуючого обов`язки директора Державного підприємства "Конярство України" 14 липня 2020 року, п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

За переконанням позивача звільнення його з займаної посади відбулось із порушенням норм Кодексу законів про працю України та чинного законодавства України, тому наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 14 липня 2020 року № 129-п «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, позивач посилається на те, що на день його звільнення Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України не приймалось рішення про оголошення конкурсу на заміщення вакантної посади керівника Державного підприємства "Конярство України" та не проводився конкурсний відбір на цю посаду.

Отже, за переконанням позивача, звільнення позивача відбулося з ініціативи роботодавця, оскільки строк дії трудового договору був встановлений за погодженням сторін, а звільнення відбулось у не погоджений сторонами строк, що суперечить вимогам Кодексу законів про працю України і підстав для звільнення за п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України не було.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» уповноважені органи управління призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій, господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Державне підприємство "Конярство України" належить до сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

Відповідно до положень Закону України «Про управління об`єктами державної власності» та постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2008 № 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки» призначення на посаду генерального директора державного підприємства відбувається виключно на конкурсних засадах.

Згідно п.п. 2.3 постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» контракти з керівником підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету Міністрів України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства.

Іншої форми трудового договору, окрім контракту, з керівником підприємства, що є у державній власності не передбачено.

Разом з тим, контракт з позивачем не укладався, оскільки наказом від 20.11.2019 № 89-п Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України призначило позивача виконуючим обов`язки директора Державного підприємства "Конярство України" з 21.11.2019 до призначення керівника цього підприємства в установленому законом порядку.

Тобто позивача було призначено на посаду виконуючого обов`язки директора Державного підприємства "Конярство України" не на невизначений строк, а до настання конкретної події.

Відповідно до ч.3 ст. 21 Кодексу законів про працю України визначено, що особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» від 19.03.1993 № 203 встановлено, що контракт може бути укладений на термін від 1 до 5 років.

Відповідно до ст. 9 Кодексу законів про працю України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Отже, підставою припинення трудового договору з позивачем було саме закінчення строку його дії, оскільки останнього було призначено виконуючим обов`язки директора державного підприємства до призначення керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку про що і було зазначено в наказі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 20.11.2019 № 89-п.

В свою чергу, наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 14.07.2020 № 130-п виконуючим обов`язки директора Державного підприємства "Конярство України" призначено ОСОБА_2

Таким чином, звільнення позивача відбулось за приписами п. 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 12.09.2018 у справі № 753/16193/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 761/27037/17-ц, від 06.12.2018 у справі № 757/26016/17-ц дійшов висновків, що підстави припинення трудового договору встановлено статтею 36 КЗпП України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону. Якщо ж строковий трудовий договір укладено всупереч правилам статті 23 КЗпП України, то умова про строк є незаконною. Трудовий договір у такому разі вважається укладеним на невизначений строк, і він не може бути припинений у зв`язку із закінченням строку.

Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договору. У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов`язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частиною першою статті 36 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Копію рішення направити сторонам, розпоряднику майна, кредиторам боржника, Міністерству розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та прокуратурі м. Києва.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 03.12.2020.

Суддя П.П. Чеберяк