Рішення № 93660404, 21.12.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.12.2020Справа № 910/13099/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом фізичної особи-підприємця Талаха Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13; ідентифікаційний код 36590344) про стягнення 58 680,00 грн.

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року фізична особа-підприємець Талах Олексій Володимирович (далі - Підприємець) звернувся до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 20 червня 2018 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс" (далі - Товариство) було укладено договір оренди обладнання № 20/06, за умовами якого відповідачу було передано в тимчасове володіння та користування обладнання. Оскільки відповідач взяті на себе за вказаним договором зобов`язання по орендній платі належним чином не виконав, заборгувавши таким чином позивачу 58 680,00 грн., останній, посилаючись на статті 15, 526, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Товариства вищезазначену суму боргу.

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 серпня 2020 року вказану заяву було передано для розгляду судді Лиськову М.О.

За результатами повторного автоматизованого розподілу, проведеного 21 вересня 2020 року в зв`язку з лікарняним судді Лиськова М.О., дана позовна заява передана на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2020 року вищенаведену позовну заяву Підприємця прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13099/19 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 23 вересня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/13099/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З матеріалів справи вбачається, що копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 23 вересня 2020 року була отримана уповноваженим представником відповідача 30 вересня 2020 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи відповідне повідомлення про вручення цього судового відправлення.

Проте відповідач у встановлений строк відзив на позов не подав та не скористався наданими йому процесуальними правами.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що Товариство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Слід також зазначити, що 26 жовтня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява позивача від 21 жовтня 2020 року про уточнення позовних вимог, в якій останній додатково просив суд стягнути з відповідача на його користь суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн. До цієї заяви Підприємцем було долучено ряд доказів на підтвердження понесених ним судових витрат.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 червня 2018 року між Товариством та Підприємцем укладено договір оренди обладнання № 20/06, за умовами якого останній передав у тимчасове володіння та користування обладнання, а відповідач - прийняв його та зобов`язався виплачувати орендодавцю орендну плату, а після закінчення терміну оренди - повернути вказане обладнання Підприємцю.

Зазначений договір підписаний уповноваженим представниками сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За змістом пункту 1.2 даного договору перелік обладнання, яке може передаватись в оренду, його вартість та комплектність, вказується в додатку № 1 до цієї угоди, що є невід`ємною її частиною.

За умовами пункту 1.3 наведеної угоди орендар має право отримати за згодою орендодавця одну або декілька одиниць обладнання, вказаного в додатку № 1 до договору, протягом строку дії договору, про що орендодавцем формується рахунок, а якому вказується конкретне обладнання та вартість оренди та надається для оплати орендарю.

Передача обладнання відповідачу здійснюється відповідними фахівцями сторін, про що складається акт прийому-передачі в оренду № 1, де вказується: перелік, кількість, серійні номери, місце експлуатації та стан обладнання; а також підтверджений підписом посадової особи орендаря пункт про те, що він ознайомлений з правилами експлуатації та користування майном, що додаються (пункт 2.3 договору).

Обладнання, що орендується, передається в оренду щодобово. Мінімальний строк оренди складає одну добу. Доба починається з часу передачі обладнання в оренду і закінчується в той же час наступного дня (пункт 3.1 цієї угоди).

Пунктом 3.2 даного правочину сторони погодили, що строк оренди починається з дати та часу, вказаних в акті прийому-передачі обладнання в оренду № 1 та закінчується датою та часом, вказаним в акті прийому-передачі обладнання із оренди № 2.

Відповідно до пункту 4.1 договору орендна плата за користування орендованим обладнанням нараховується згідно розцінок орендодавця із розрахунку за одну добу та вказується в додатку № 1, який затверджується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 4.2 договору орендар здійснює передплату за орендоване обладнання в розмірі 100 % згідно виставленого орендодавцем рахунку, шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок орендодавця, з моменту отримання орендарем зазначеного рахунку, якщо інше не вказано в рахунку.

Згідно з пунктом 8.1 договору останній набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного виконання сторонами обов`язків за даною угодою, якщо вони виникли в 2019 році.

Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди обладнання від 20 червня 2018 року № 20/06 сторонами було підписано та скріплено відбитками їх печаток акти приймання-передачі обладнання оренди від 25 червня 2019 року, від 26 червня 2019 року, від 25 липня 2019 року, від 17 жовтня 2019 року та від 14 листопада 2019 року. За вищевказаними актами позивачем було передано відповідачу в оренду обладнання, а саме: віброплиту Wacker DPU 6055, вібротрамбовку Mikasa, віброплиту Trimix 480 та бензиновий генератор.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов цього договору надав відповідачу відповідні рахунки-фактури на сплату орендної плати від 24 червня 2019 року № ТА-0000082 на суму 1 960,00 грн., від 25 червня 2019 року № ТА-0000085 на суму 10 620,00 грн., від 25 липня 2019 року № ТА-0000101 на суму 28 420,00 грн., від 17 жовтня 2019 року № ТА-0000163 на суму 8 840,00 грн. та від 14 листопада 2019 року № ТА-0000182 на суму 8 840,00 грн.

Факт належного виконання орендодавцем своїх зобов`язань за договором оренди обладнання від 30 червня 2018 року № 20/06 підтверджується відсутністю з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов вказаної угоди.

18 липня 2020 року Підприємець звернувся до Товариства з претензією від цієї ж дати щодо оплати заборгованості за оренду обладнання. Вказана претензія позивача була залишена відповідачем без задоволення.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Товариство було належним чином повідомлене та обізнане про розгляд даної справи, однак жодних заперечень стосовно позовних вимог Підприємця суду не надало, своїх зобов`язань за вищевказаним правочином належним чином не виконало, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати за вказане обладнання у розмірі 58 680,00 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що загальна сума боргу відповідача за договором оренди обладнання від 30 червня 2018 року № 20/06, яка складає 58 680,00 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості з орендних платежів перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємця до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі у зв`язку із задоволенням позову.

У своїй заяві від 21 жовтня 2020 року Підприємець також просив суд стягнути з відповідача суму понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000,00 грн.

За частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 2, 3 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно зі статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

До матеріалів справи позивачем долучено копію ордеру від 18 липня 2020 року серії КВ № 247697, угоду про надання професійної правничої (правової) допомоги від 18 липня 2020 року (далі - угода) на надання правової допомоги Підприємцю у Господарському суді міста Києва в справі № 910/13099/20 адвокатом Криворучко Юрієм Валерійовичем; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 24 квітня 2003 року серія № 2247/10; копію трудовитрат адвоката від 21 жовтня 2020 року, складеного на підставі угоди на суму 30 000,00 грн.; квитанцію від 22 жовтня 2020 року № 29165862 на суму 30 000,00 грн., а також копію акта приймання-передачі наданих послуг від 21 жовтня 2020 року № 1 до угоди, відповідно до якого адвокат Криворучко Юрій Валерійович надав, а Підприємець прийняв правову допомогу загальною вартістю 30 000,00 грн.

З тексту підписаної між позивачем та адвокатом Криворучко Ю.В. угоди від 18 липня 2020 року вбачається, що її предметом є надання правової допомоги Підприємцю у Господарському суді міста Києва саме у справі № 910/13099/20. Проте Підприємець звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом лише 31 серпня 2020 року і автоматизований розподіл справи з присвоєнням їй єдиного унікального № 910/13099/20 відбувся в цей же день. У зв`язку з цим ні позивач, ні його адвокат не могли знати про унікальний номер цієї справи на час підписання наданої угоди, датованої 18 липня 2020 року.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У той же час на виконання частини 1 статті 124 ГПК України Підприємцем у його позовній заяві було вказано, що понесені ним судові витрати складаються лише з суми сплаченого судового збору у розмірі 2 102,00 грн. Жодної інформації щодо понесення інших судових витрат у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат останнім зазначено не було.

Згідно частини 6 статті 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат у частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Однак у порушення вищезазначеної норми Підприємець не надав суду доказів того, що він не міг передбачити такі витрати, здійснені на підставі угоди від 18 липня 2020 року, на час подання свого попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Крім того, на підтвердження понесених судових витрат, до матеріалів справи долучена квитанція від 22 жовтня 2020 року № 29165862 з призначенням платежу: внесення готівки на картковий рахунок на проф. правнич допом. у гос справі № 910/13099/20 за позов ФОП Талах, на суму 30 000,00 грн., отримувачем якої є Криворучко Юрій Валерійович . Однак платником цієї суми зазначена фізична особа - ОСОБА_2 . Докази того, що вказана особа уповноважена на оплату адвокатських послуг, наданих за укладеною між позивачем та адвокатом Криворучко Ю.В. угодою від 18 липня 2020 року, а також те, що цей платіж було перераховано на підставі цієї угоди, у матеріалах справи відсутні.

Судом також встановлено, що поданий до суду представником позивача ордер на надання правової допомоги від 18 липня 2020 року серії КВ № 247697 був оформлений з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

За частиною 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до пунктів 2, 3, 12 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, ордер на надання правової допомоги - письмовий документ, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 5 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та іншими законами України. В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України.

Ордер повинен містити наступні реквізити: серію, порядковий номер ордера; прізвище, ім`я, по батькові або найменування особи, якій надається правова допомога; посилання на договір про надання правової допомоги/доручення органу (установи), уповноважених законом на надання безоплатної правової допомоги, номер (у випадку наявності) та дату цього документа; назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом, із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; прізвище, ім`я, по батькові адвоката, який надає правничу (правову) допомогу на підставі ордера, номер та дату його свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, найменування органу, який його видав (КДКА відповідного регіону, з 1 січня 2013 року радою адвокатів відповідного регіону); номер посвідчення адвоката України, ким та коли воно видане; ким ордер виданий (назву організаційної форми): адвокатом, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально (із зазначенням адреси робочого місця); адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (повне найменування адвокатського бюро/адвокатського об`єднання та його місцезнаходження); адресу робочого місця адвоката, якщо вона відрізняється від адреси місцезнаходження адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, яке видає ордер; обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої (правової) допомоги; дату видачі ордера; підпис адвоката, який видав ордер, у разі здійснення ним індивідуальної діяльності (у графі "Адвокат"); підпис адвоката, який надає правову допомогу, якщо ордер виданий адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням (у графі "Адвокат"); підпис керівника адвокатського бюро/адвокатського об`єднання, відтиск печатки адвокатського бюро/адвокатського об`єднання (за наявності) у випадку, якщо ордер видається адвокатським бюро/адвокатським об`єднанням; двовимірний штрих-код (QR-код) з посиланням на профайл адвоката в ЄРАУ.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що ордер може бути належним доказом повноважень представника позивача, яким є адвокат, за його відповідності наведеним приписам.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 12 серпня 2019 року в справі № 910/14959/18; від 13 серпня 2019 року в справі № 522/20877/15-ц, від 16 жовтня 2019 року в справі № 520/11864/18, від 2 вересня 2019 року в справі № 826/8582/18; від 21 лютого 2020 року в справі № 520/9035/19.

Проте при дослідженні зазначеного ордеру судом було встановлено, що останній не містить: номера та дати видачі посвідчення адвоката України, адреси робочого місця адвоката Криворучка Ю.В. Крім того, даний ордер містить суперечливу інформацію щодо суб`єкта, який його видав, - цей ордер підписаний і адвокатом Криворучко Ю.В., і керівником адвокатського об`єднання.

Оскільки документи, додані адвокатом Криворучко Ю.В. до підписаної ним зави про уточнення позовних вимог від 21 жовтня 2020 року, в якій міститься вимога про відшкодування позивачу понесених витрат на правову допомогу, містять суперечливі дані, оформлені з порушенням приписів чинного законодавства, а також враховуючи те, що вказана адвокатом сума витрат взагалі не була заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку і позивач не довів, що він не міг передбачити ці витрати на час подачі такого попереднього (орієнтовного) розрахунку, суд на підставі статті 129 ГПК дійшов висновку про відмову у відшкодуванні зазначених витрат.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс" (01011, місто Київ, вулиця Рибальська, будинок 13; ідентифікаційний код 36590344) на користь фізичної особи-підприємця Талаха Олексія Володимировича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 58 680 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. заборгованості, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимоги фізичної особи-підприємця Талаха Олексія Володимировича про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбуд-Плюс" витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 30 000,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21 грудня 2020 року.

Суддя Є.В. Павленко