Рішення № 93660281, 26.11.2020, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.11.2020 м. Ужгород Справа № 907/371/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши позовну Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" м.Одеса до відповідача Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" м. Ужгород про стягнення суми 850 000,00 грн. заборгованості за перевезення товару.

За участю представників:

від позивача - Борсенко Олександр Вікторович, адвокат, ордер АО № 1019246 від 24 листопада 2020 року

від відповідача - Шерегі Віктор Миколайович, ордер АО № 1011591 від 07.07.2020 року

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 850 000,00 грн. заборгованості з компенсації транспортних витрат по доставці товару по Договору купівлі-продажу коньячних виноматеріалів №115/17 від 28 листопада 2017 року, посилаючись на порушення вимог ст. ст. 526, 530 ЦК України, ст. 193, ГК України.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/371/20, призначено підготовче засідання на 01.07.2020.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.07.2020 було відкладено підготовче засідання на 22.07.2020

У судовому засіданні 22.07.2020 відповідно до ст. 183 ГПК України та враховуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судом за згодою представників сторін оголошено перерву на 13 серпня 2020 р.

Ухвалою суду від 13.08.2020 відкладено підготовче засідання на 08 вересня 2020 року.

Ухвалою суду від 08.09.2020 за згодою повноважних представників судом у порядку вимог ст. 183 ГПК України було оголошено перерву у підготовчому засіданні з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи у межах розумного строку на 30.09.2020.

Проте, судове засідання призначене на 30.09.2020 року не відбулося, у зв`язку з проходженням головуючим суддею Ремецькі О.Ф. підготовки голів та заступників голів місцевих, загальних, господарських та адміністративних судів, що проводилась Національною школою суддів України з 28.09.2019 по 30.09.2020 року згідно наказу Господарського суду Закарпатської області №02.4-06/62-к від 25.09.2020 року.

Ухвалою суду від 01.10.2020 відкладено підготовче засідання на 28 жовтня 2020 року.

Ухвалою суду від 28.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 листопада 2020 року.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Пояснив, що відповідач в порушення умов п.3.1 Договору

Купівлі продажу коньячних виноматеріалів №115/17 не оплатив 50% вартості їх перевезення.

Вважає, що відмова Відповідача компенсувати Позивачеві половину вартості перевезення товару є істотним порушенням договору поставки.

Зауважив, що правомірність позовних вимог підтверджується Актами виконаних робіт між ПП «ЛОГІСТІК-АГРО» та ТОВ «ТРАНС-СЕРВІС-1» та Товаро - транспортними накладними.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у поданому суду 06.07.2020 письмовому відзиві на позов. Погоджуючись, що між сторонами було укладено договір купівлі продажу коньячних виноматеріалів, згідно пункту 3.1 якого транспортні витрати по доставці Товару сплачує Продавець та Покупець разом в рівних частинах, вказує, що сторони не погодили ціну доставки, а сам договір не містить умов відповідно до яких Позивач уповноважив транспортну компанію доручити перевезення третім особам.

Звертає увагу на те, що в актах виконаних робіт не вказується маршрут та одержувач товару.

В цілому на думку відповідача доданими до позовної заяви доказами, Позивач не обґрунтував та не довів наявність заборгованості Відповідача перед ТОВ «Вин Агро» та понесення ним витрат по перевезенню виноматеріалів у сумі 1 700 000,00 грн.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 26.11.2020 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

28 листопада 2017року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ВИН АГРО» (далі - Позивач, Продавець) та ОРЕНДНИМ ПІДПРИСМСТВОМ УЖГОРОДСЬКИЙ КОНЬЯЧНИЙ ЗАВОД (далі - Відповідач, Покупець) був укладений Договір купівлі-продажу коньячних виноматеріалів №115/17, відповідно до якого Продавець зобов`язаний передати у власність Покупцю Товар, а Покупець зобов`язаний прийняти і оплатити його на умовах, зазначених у даному Договорі.

При цьому, відповідно до п.3.1. Договору Товар поставляється автомобільним транспортом чи іншим видом транспорту, за згодою сторін. Всі транспорті витрати по доставці Товару оплачують Продавець та Покупець разом в рівних частинах:-50% транспортних витрат оплачує Продавець; - 50% транспортних витрат оплачує Покупець.

На виконання умов Договору купівлі-продажу коньячних виноматеріалів №115/17 від 28 листопада 2017 року по поставці Товару до організації його перевезення Покупцеві ТОВ «ВИН АГРО» залучило ПРИВАТНЕ ПІДПРИЕМСТВО «ЛОГІСТІК-АГРО», з яким у нього був укладений Договір перевезення №28 від 17 березня 2016р. ПРИВАТНЕ ПІДПРИСМСТВО «ЛОГІСТІК-АГРО», залучило до перевезення субвиконавця - ТОВ "ТРАНС-СЕРВІС-1" на підставі Договору транспортного перевезення №260811 Л від 26 серпня 2011 р.

Відповідно до пункту 4.1 Договору перевезення від № 28 від 17.03.2016 вартість перевезення зазначається в відповідних заявках на перевезення.

За результатом виконаних робіт ПП «ЛОГІСТІК-АГРО» надало завірені копії Актів виконаних робіт між ПП «ЛОГІСТІК-АГРО» та ТОВ «ТРАНС-СЕРВІС-1» та завірені копії Товаро - транспортних накладних до відповідних Актів, а саме: копію Акту виконання робіт (надання послуг) №5487 від 28 лютого 2018 року на суму 403 445,43 грн., в тому числі з ПДВ, копію Акту виконання робіт (надання послуг) №38845 від 31 грудня 2017 року на суму 148 987,09 грн., в тому числі з ПДВ; копію Акту виконання робіт (надання послуг) №3283 від 31 січня 2018 року на суму 571 071,60 грн., в тому числі з ПДВ; - копію Акту виконання робіт (надання послуг) №3281 від 31 січня 2018 року на суму 452 412,99 грн., в тому числі з ПДВ; копію Акту виконання робіт (надання послуг) №3268 від 31 січня 2018 року на суму 121 449,33 грн., в тому числі з ПДВ;

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) надання послуг за перевезення виноматеріалів склала 1 697 366,44 грн.

Товар згідно товаро-транспортних накладних прийнятий Відповідачем без зауважень.

ТОВ «ВИН АГРО» здійснило оплату послуг ПП«ЛОГІСТІК АГРО» за організацію перевезення Товару відповідно до Договору купівлі - продажу коньячних виноматеріалів №115/17 в сумі 1 700 000,00 грн.

ТОВ «ВИН АГРО» 19 лютого 2020 року направило ОРЕНДНОМУ ПІДПРИЕМСТВУ УЖГОРОДСЬКИЙ КОНЬЯЧНИЙ ЗАВОД претензію з вимогою сплатити 50 % вартості перевезення виноматеріалів згідно п. 3.1. Договору купівлі продажу коньячних виноматеріалів №115/17 від 28 листопада 2017 року, а саме 850 000,00 грн., в т.ч. ПДВ.

Відповіддю від 03 березня 2020 р. вих. №29/20 Відповідач попросив для розгляду претензії по суті додаткові документи, а саме Договір перевезення №28 від 17.03.2016 р., Акти наданих послуг по перевезенню, копії податкових накладних, протокол погодження договірної ціни на перевезення, акт звірки розрахунків між ТОВ «ВИН АГРО» та ПП «ЛОГІСТІК АГРО» за спірний період.

Листом вих. №06/04 від 06 квітня 2020р. ТОВ «ВИН АГРО» надіслало Відповідачу запитувані документи.

Листом від 07 травня 2020 р. вих. №юр-57/20 ОП «УЖГОРОДСЬКИЙ КОНЬЯЧНИЙ ЗАВОД» відмовив в задоволенні претензії ТОВ «ВИН АГРО», посилаючись на те, що ним не надано доказів сплати ПП «ЛОГІСТІК АГРО» коштів за організацію перевезення товару та доказів реальності наданих послуг.

Вказане і зумовило звернення позивача до суду з позовною вимогою про стягнення суми 850 000,00 грн. боргу за перевезення вантажу.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено Договір № 115/17 поставки від 28 листопада 2017 року, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

При цьому, відповідно до п.3.1. Договору Товар поставляється автомобільним транспортом чи іншим видом транспорту, за згодою сторін. Всі транспорті витрати по доставці Товару оплачують Продавець та Покупець разом в рівних частинах:-50% транспортних витрат оплачує Продавець; - 50% транспортних витрат оплачує Покупець.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору купівлі-продажу коньячних виноматеріалів №115/17 від 28 листопада 2017 року по поставці Товару для організації його перевезення Покупцеві ТОВ «ВИН АГРО» залучило ПРИВАТНЕ ПІДПРИЕМСТВО «ЛОГІСТІК-АГРО», з яким у нього був укладений Договір перевезення №28 від 17 березня 2016р. У свою чергу, ПРИВАТНЕ ПІДПРИСМСТВО «ЛОГІСТІК-АГРО», залучило до перевезення субвиконавця - ТОВ "ТРАНС-СЕРВІС-1" на підставі Договору транспортного перевезення №260811 Л від 26 серпня 2011 р.

У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, за своєю правовою природою договір, укладений між сторонами спору відноситься до змішаного договору, що має ознаки договору транспортного експедирування.

У відповідності до ст. ст. 929, 931 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних із перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Нормами ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Водночас, з умов Договору №28 від 17 березня 2016 року вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови перевезення вантажів виконавцем, та при цьому погодження істотних та необхідних умов конкретного перевезення (маршруту перевезення, вартості перевезення, автомобіля, який має здійснювати перевезення, умови оплати тощо) здійснюється сторонами у заявках, які є невід`ємною частиною Договору (п.п.4.1, 9.3 Договору).

Так, відповідно до пункту 4.1 Договору перевезення від №28 від 17.03.2016 вартість перевезення зазначається в відповідних заявках на перевезення.

Отже, умови Заявки є спеціальними умовами по відношенню до умов Договору, зокрема, в частині погодження сторонами розміру вартості перевезення, яка підлягає оплаті у разі спроби встановлення безпосередніх договірних відносин з замовником чи вантажоодержувачем у правовідносинах, що виникли у зв`язку з перевезенням вантажу.

Разом з тим, позивачем не подано суду доказів стосовно формування між замовником та перевізником заявок на перевезення вантажу, які б містили не тільки маршрут перевезення, а також вартість таких послуг.

У свою чергу, матеріали справи стосовно того, що Договір купівлі-продажу коньячних виноматеріалів №115/17 від 28 листопада 2017 року виконаний належним чином та в повному обсязі, вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечується сторонами, не спростовують необхідності подання позивачем первинних доказів стосовно факту надання послуг та визначення їх вартості у визначеному законодавством та угодою сторін порядку.

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що договори укладені між сторонами по справі, як цивільно - правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно актів здачі прийняття робіт (надання послуг) між складених та підписаних Позивачем та ТОВ «Вин Агро», як замовником та виконавцем, що ТОВ «Вин Арго» надало транспортні послуги за договором 17/03-16 від 17.03.2016 на загальну суму 2 875 521,60 грн.

З актів виконаних робіт (надання послуг) складених між ПП «ЛОГІСТІК-АГРО» та ТОВ «ТРАНС-СЕРВІС-1» №5487 від 28 лютого 2018 року на суму 403 445,43 грн., №38845 від 31 грудня 2017 року на суму 148 987,09 грн., №3283 від 31 січня 2018 року на суму 571 071,60 грн., №3281 від 31 січня 2018 року на суму 452 412,99 грн., №3268 від 31 січня 2018 року на суму 121 449,33 грн., вбачається що послуги надані на суму 1 697 366,44 грн.

Частиною 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність можливості встановити вартість перевезення вантажу саме відповідачу за Договором купівлі-продажу коньячних виноматеріалів №115/17, за відсутності необхідних доказів (заявок на перевезення вантажу).

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення суми 850 000,00 грн. у зв`язку з недоведеністю правомірності заявлення такої.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині другій статті 86 ГПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 76 ГПК України).

Згідно із положеннями частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИН АГРО" м.Одеса до відповідача Орендного підприємства "Ужгородський коньячний завод" м. Ужгород про стягнення суми 850 000,00 грн. заборгованості за перевезення товару задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст.231, 232, 233, 237, 238, 239, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 21.12.2020

Суддя О. Ф. Ремецькі