Рішення № 93660131, 10.12.2020, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.12.2020 Справа № 905/1574/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Конько В.В., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.Еф.Ем.Сервіс», смт.Слобожанське, Дніпропетровська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод», м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості за договором №2735 від 01.04.2019 у сумі 309999,99грн, пені у сумі 28765,51грн, 3% річних у сумі 9595,50грн, інфляційних втрат у сумі 7040,55грн, всього 355401,55грн

За участю представників:

від позивача: Василенко О.В. - адвокат за ордером ДП №1631/000046 від 07.12.2019

від відповідача: Івченко С.П. - адвокат за довіреністю №374 від 25.05.2020 (в режимі відеоконференції)

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кью.Еф.Ем.Сервіс», смт.Слобожанське, Дніпропетровська область, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором №2735 від 01.04.2019 у сумі 309999,99грн, пені у сумі 28765,51грн, 3% річних у сумі 9595,50грн, інфляційних втрат у сумі 7040,55грн, всього 355401,55грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань за договором №2735 від 01.04.2019 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись на відсутність обов`язку щодо оплати повної вартості наданих послуг з причини застосування до позивача встановлених умовами договору оперативно-господарських санкцій у вигляді утримання нарахованих штрафів за порушення позивачем умов договору №2735 від 01.04.2019.

Справу розглянуто судом в порядку загального позовного провадження. Провадження у справі №905/1574/20 відкрито ухвалою від 27.08.2020; підготовче засідання призначене на 22.09.2020 з подальшим відкладанням на 13.10.2020; ухвалою суду від 22.10.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання призначено на 03.11.2020; ухвалою від 03.11.2020 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті на 25.11.2020 з подальшим оголошенням перерви до 10.12.2020.

У судове засідання 10.12.2020 з`явився представник позивача, підтримав позовні вимоги; представник відповідача взяв участь в засіданні в режимі відеоконференції, проти задоволення позовних вимог заперечив. Представник позивача заявив про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 8765,51грн, 3% річних у сумі 3595,50грн та інфляційних втрат у сумі 2040,55грн.

До закінчення судових дебатів представники обох сторін повідомили про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, протягом п`яти днів після ухвалення рішення в порядку ч.8.ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

01.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кью.Еф.Ем.Сервіс» (виконавець) укладений договір №2735 про надання послуг, відповідно до п.1.1 якого замовник доручив, а виконавець зобов`язався в порядку та на умовах договору надавати послуги з комплексного прибирання службових та виробничих приміщень (в тому числі санвузлів, лазні) структурних підрозділів замовника, послуги з прибирання прилеглої до підрозділів замовника території (тротуари, газони).

Відповідно до п.2.1 замовник зобов`язався: прийняти виконані виконавцем надані послуги, здійснити огляд їх результатів, при виявленні відступів від умов договору або інших недоліків - негайно заявити про це виконавцю (пп.2.1.2); повідомляти виконавця про всі виявлені замовником порушення допущених персоналом виконавця для прийняття необхідних заходів (пп.2.1.4); оплачувати послуги виконавця відповідно до умов договору (пп.2.1.5); протягом 5-ти робочих днів після отримання, оформленого виконавцем зведеного акту наданих послуг (додаток №1 до договору) за звітний період підписати вказаний зведений акт або в цей строк надати мотивоване заперечення про неможливість підписання акта (пп.2.1.9).

Згідно з п.2.2 договору виконавець зобов`язався якісно надавати своїми силами та власними засобами замовнику послуги за договором відповідно до «Об`ємів площі, яка прибирається на ТОВ «Метінвест-МРМЗ» у відповідності з санітарними нормами, періодичністю, розпорядженнями та інструкціями, діючими у замовника вказані в додатках №9,11 (пп.2.2.1).

Замовник має право (п.3.1 договору): вимагати від виконавця якісного та своєчасного надання послуг відповідно до умов договору (пп.3.1.1); вимагати від виконавця усунення недоліків, які виникають з його вини або вини залученої субпідрядної організації протягом 3-х календарних днів (пп.3.1.2).

Виконавець має право (п.3.2 договору) вимагати від замовника оплати наданих послуг в розмірі, порядку, передбачених умовами договору (пп.3.2.1).

Згідно з п.4.1 договору за результатами наданих послуг виконавець зобов`язався не пізніше 25-го числа поточного місяця передати замовнику підписаний зведений акт (додаток №1 до договору) про надання послуг за поточний місяць.

Відповідно до п.5.1 договору орієнтовна вартість послуг з комплексного прибирання службових та виробних приміщень (в тому числі, лазень та саун) структурних підрозділів замовника, послуг з прибирання прилеглої до підрозділів замовника території (тротуари, газони) з урахуванням вартості хімічних, миючих, чистящих дезінфікуючих засобів, засобів малої механізації, інвентаря, обладнання, транспортних витрат та всіх інших загальних витрат, в тому числі і витрати з оплати праці його персоналу, субпідрядників за договором: - в умовах одного місяця складає 167648,19грн без ПДВ (з урахуванням додаткової угоди №02 від 10.09.2019).

Фактична вартість наданих послуг визначається виходячи з фактично прибраної площі - з розрахунку вартості прибирання одного квадратного метра у відповідності з «Розшифровка вартості послуг службових, виробничих та санітарно-побутових приміщень груп структурних підрозділів, прилеглої території» Додаток №11. Сума в умовах одного місяця не повинна перевищувати орієнтовну вартість згідно з п.5.1 (п.5.2 договору).

Відповідно до п.5.5 договору розрахунок замовника з виконавцем здійснюється в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний в договорі та на підставі відповідного рахунку та підписаного акту наданих послуг. Умови оплати 15 календарних днів після отримання рахунку, згідно з п.5.8 договору.

Датою оплати послуг вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника (п.5.6 договору).

Договір вступає в силу з 01.04.2019 та діє до 30.06.2020 (п.13.1 договору).

За наслідком надання послуг за договором №2735 від 01.04.2019 01.04.2019 у період квітень 2019 - червень 2020 між сторонами підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та зведені акти наданих послуг на загальну суму 2939530,62грн: №250 від 30.04.2019 на суму 198 060,52грн (зведений акт № 6 від 30.04.2019); №450 від 31.05.2019 на суму 199 707,49грн (зведений акт № 6 від 31.05.2019); №685 від 30.06.2019 на суму 198 641,38грн (зведений акт № 6 від 30.06.2019); №833 від 31.07.2019 на суму 197146,36грн (зведений акт № 7 від 31.07.2019); №1011 від 31.08.2019 на суму 197 686,14грн (зведений акт № 8 від 31.08.2019); №1190 від 30.09.2019 на суму 197 697,42грн (зведений акт №9 від 30.09.2019; №1322 від 31.10.2019 на суму 198 415,08грн (зведений акт №10 від 31.10.2019); №1475 від 30.11.2019 на суму 192 375,86грн (зведений акт №11 від 30.11.2019; №1739 від 31.12.2.019 на суму 195 696,80грн (зведений акт №12 від 31.12.2.019; №6 від 31.01.2020 на суму 195151,57грн (зведений акт № 13 від 31.01.2020); №114 від 29.02.2020 на суму 184 995,24грн (зведений акт № 14 від 29.02.2020); № 150 від 31.03.2020 на суму 195140,29грн (зведений акт № 15 від 31.03.2020); № 217 від 30.04.2020 на суму 195950,45грн (зведений акт № 15 від 30.04.2020); № 253 від 31.05.2020 на суму 196 890,67грн (зведений акт № 16 від 31.05.2020); № 305 від 30.06.2020 на суму 195 975,35грн (зведений акт № 17 від 30.06.2020).

Акти підписані представниками сторін без зауважень, містять посилання на договір №2735 від 01.04.2019, внаслідок чого, враховуючи приписи положень ст.ст.76, 77, 91 Господарського процесуального кодексу України, приймаються судом як такі, що підтверджують належне виконання позивачем умов договору.

За наслідком надання послуг виконавцем виставлялись замовнику рахунки на оплату №214 від 30.04.2019, №399 від 31.05.2019, №599 від 30.06.2019, №711 від 31.07.2019, №870 від 31.08.2019, №1004 від 30.09.2019, №1104 від 31.10.2019, № 1237 від 30.11.2019, №1425 від 31.12.2019, №5 від 31.01.2020, №82 від 29.02.2020, № 116 від 31.03.2020, №183 від 30.04.2020, №217 від 31.05.2020, №263 від 30.06.2020. Отримання рахунків відповідачем не заперечується.

В свою чергу відповідач у виконання умов договору №2735 від 01.04.2019 шляхом безготівкового переказу перерахував грошові кошти в якості оплати за надані послуги на загальну суму 2629530,63грн, що підтверджується платіжними дорученнями №132697 від 31.05.2019 на суму 198060,52грн; №144210 від 24.06.2019 на суму 89707,49грн; №148624 від 27.06.2019 на суму 100000,00грн, №157072 від 18.07.2019 на суму 50000,00грн, №160495 від 25.07.2019 на суму 148641,38грн, №174167 від 21.08.2019 на суму 7146,36грн, №193055 від 04.10.2019 на суму 150000,00грн, № 198151 від 18.10.2019 47686,14грн, №200313 від 25.10.2019 70000,00грн, №204050 від 31.10.2019 на суму 60000,00грн, №204045 від 31.10.2019 на суму 187697,42грн, №212437 від 28.11.2019 на суму 158415,08грн, №228493 від 10.01.2020 на суму 182375,86грн, №237818 від 31.01.2020 на суму 145696,80грн, №253003 від 28.02.2020 на суму 145151,57грн, №258832 від 16.03.2020 на суму 10000,00грн, №261207 від 20.03.2020 на суму 100000,00грн, №263232 від 27.03.2020 на суму 59995,24грн, №276167 від 30.04.2020 на суму 185140,29грн, №290090 від 29.05.2020 на суму 185950,45грн, №301093 від 26.06.2020 на суму 196890,67грн, №323500 від 07.08.2020 на суму 150975,35грн. Решта суми за надані послуги у розмірі 309999,99грн замовником сплачена не була.

За позицією відповідача повна вартість наданих послуг у розмірі 309999,99грн замовником сплачено не було з причини застосування до відповідача оперативно-господарських санкцій у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягали перерахуванню виконавцю за надані послуги за договором №2735 від 01.04.2019, на суму штрафів, які застосовувались до виконавця за порушення, перелік яких наведений в додатку №8 до договору №2735 від 01.04.2019, на підставі п.8.3.7 договору. За період дії договору оперативно-господарські санкції за порушення умов договору №2735 від 01.04.2019 застосовувались до виконавця 33 рази на загальну суму 310000,00грн. Відповідач зазначає, що порушення були зафіксовані замовником шляхом складання відповідних актів. Позивачу були направлені повідомлення про застосування оперативно-господарських санкцій та утримання сум штрафів із сум, що підлягали сплаті за договором №2735 від 01.04.2019.

Позивач із зменшенням на суму штрафів належної до сплати вартості наданих за договором №2735 від 01.04.2019 послуг не погоджується, правомірність застосування штрафів вважає недоведеною, обставини отримання від відповідача повідомлень про застосування оперативно-господарських санкцій та утримання сум штрафів із сум, що підлягали сплаті, заперечує.

Несплата з боку відповідача на користь позивача повної вартості наданих послуг за договором №2735 від 01.04.2019 є стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір №2735 від 01.04.2019 є договором про надання послуг.

Як визначено в ст.ст. 901, 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.5.5 договору розрахунок замовника з виконавцем здійснюється в національній валюті в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний в договорі та на підставі відповідного рахунку та підписаного акту наданих послуг. Умови оплати 15 календарних днів після отримання рахунку, згідно з п.5.8 договору. Датою оплати послуг вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника (п.5.6 договору).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, позивач виконав зобов`язання за договором №2735 від 01.04.2019 щодо надання послуг з комплексного прибирання службових та виробничих приміщень (в тому числі санвузлів, лазні) структурних підрозділів замовника, послуги з прибирання прилеглої до підрозділів замовника території (тротуари, газони), в свою чергу відповідач частково виконав свої зобов`язання за договором №2735 від 01.04.2019, сплативши 2629530,63грн за надані послуги.

Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за надані позивачем послуги у визначений п.5.5 договору строк, тобто, останніми днями здійснення оплати за надані позивачем послуги за актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №250 від 30.04.2019 на суму 198060,52грн є 15.05.2019; №450 від 31.05.2019 на суму 199 707,49грн є 18.06.2019 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України); №685 від 30.06.2019 на суму 198641,38грн є 15.07.2019; №833 від 31.07.2019 на суму 197146,36грн є 15.08.2019; №1011 від 31.08.2019 на суму 197 686,14грн є 16.09.2019 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України); №1190 від 30.09.2019 на суму 197 697,42грн є 15.10.2019; №1322 від 31.10.2019 на суму 198 415,08грн є 15.11.2019; №1475 від 30.11.2019 на суму 192 375,86грн є 16.12.2019 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України); №1739 від 31.12.2019 на суму 195 696,80грн є 15.01.2020; №6 від 31.01.2020 на суму 195151,57грн є 17.02.2020 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України); №114 від 29.02.2020 на суму 184995,24грн є 16.03.2020 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України); №150 від 31.03.2020 на суму 195140,29грн є 15.04.2020; № 217 від 30.04.2020 на суму 195950,45грн є 15.05.2020; № 253 від 31.05.2020 на суму 196 890,67грн є 15.06.2020; №305 від 30.06.2020 на суму 195975,35грн є 15.07.2020, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першими днями порушення строків оплати, є 16.05.2019, 19.06.2019, 16.07.2019, 16.08.2019, 17.09.2019, 16.10.2019, 16.11.2019, 17.12.2019, 16.01.2020, 18.02.2020, 17.03.2020, 16.04.2020, 16.05.2020, 16.06.2020, 16.07.2020 відповідно. Внаслідок наведеного у відповідача виникла заборгованість за договором №2735 від 01.04.2019 у розмірі 309999,99грн.

Відповідач, в свою чергу зазначив, що у зв`язку з порушенням позивачем умов договору №2735 від 01.04.2019, відповідачем на підставі п.8.3.7 договору, було застосовано оперативно-господарські санкції у вигляді зменшення суми грошових коштів, що підлягають перерахуванню позивачу, на суму штрафів, які підлягають стягненню з позивача.

Досліджуючи обставини застосування оперативно-господарських санкцій суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст.217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором (ч.ч.1, 2 ст.235 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов`язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред`явлення претензії порушнику зобов`язання. Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням. Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

Виходячи з положень ст.237 Господарського кодексу України, особливістю оперативно-господарських санкцій є те, що вони застосовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. Оперативно-господарські санкції застосовують безпосередньо самі суб`єкти господарських відносин в оперативному порядку, тобто без звернення до судових або інших уповноважених органів, і без згоди іншої сторони зобов`язання. Застосуванню підлягають лише ті оперативно-господарські санкції, які передбачені договором. Порядок застосування сторонами оперативно-господарських санкцій визначається умовами договору.

Згідно з п.8.3.7 договору №2735 від 01.04.2019 у випадку порушення виконавцем прийнятих на себе, відповідно до даного договору зобов`язань (включно, але не обмежуючись наступним: неякісне та/або несвоєчасне надання послуг, та/або надання послуг з порушенням чинних норм та правил), замовник має право застосувати до виконавця шляхом направлення виконавцю відповідного письмового повідомлення одну з/або одночасно усі (на власний розсуд) наступні оперативно-господарські санкції:

- одностороння відмова від виконання своїх зобов`язань за договором повністю або частково та/або розірвання даного договору, при цьому зобов`язання (його частина) вважається припиненим та/або договір вважається розірваним з моменту часу, вказаного у повідомленні замовника;

- зменшити суму грошових коштів, які підлягають перерахуванню виконавцю на суму витрат, які понесені замовником та пов`язані з неналежним виконанням виконавцем зобов`язань, передбачених даним договором;

- зменшити суму грошових коштів, що підлягають перерахуванню виконавцю на суму неустойки та/або штрафів, що підлягають стягненню з виконавця відповідно до умов даного договору;

- зменшити суму грошових коштів, що підлягають перерахуванню виконавцю, на суму збитків, понесених замовником;

- відстрочити оплату за зобов`язаннями, виконаними неналежним чином;

- відмова від оплати повністю або частково за зобов`язанням, яке виконано виконавцем неналежним чином або достроково.

З аналізу умов договору випливає необхідність дотримання відповідачем певних дій для застосування оперативно-господарських санкцій:

- встановити факт порушення;

- задокументувати факт порушення належним чином- скласти Акт реєстрації порушень встановленої замовником форми, оформлений та підписаний представниками замовника в присутності будь-якого представника виконавця (п.7.22 договору);

- у випадку порушення виконавцем зобов`язань за договором, застосувати до виконавця (позивача) оперативно-господарські санкції, шляхом направлення виконавцю відповідного письмового повідомлення (п.8.3.7 договору).

Враховуючи приписи ч.1 ст.2, ч.3 ст.13, ст.14 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що предметом позову є стягнення заборгованості з оплати за надані послуги (з урахуванням застосування оперативно-господарських санкцій), тому до предмету дослідження входить перш за все обставини дотримання порядку застосування оперативно-господарських санкцій, а не підстави нарахування штрафів із встановленням наявності чи відсутності фактів порушень з боку позивача.

Оперативно-господарські санкції застосовуються в порядку визначеному п.8.3.7 договору, тобто оперативно-господарські санкції застосовуються до виконавця шляхом направлення виконавцю відповідного письмового повідомлення одну з/або одночасно усі (на власний розсуд).

В пункті 14.5 договору сторони визначили форму та спосіб повідомлень, які направляють один одному сторони, а саме повідомлення повинні бути викладені в письмовій формі та вважаються поданими належним чином, якщо вони направлені листом з повідомлення про отримання його адресатом, телеграфом, засобами факсимільного зв`язку або доставлені та вручені особисто за вказаними юридичними адресами сторін, у невідкладних випадках повідомлення може бути передано однією стороною іншій стороні по телефону, з одночасним дублюванням його, з дотриманням вищевикладених вимог.

В якості доказів направлення позивачу повідомлень про застосування оперативно-господарських санкцій відповідачем надані копії сформованих відповідачем експрес-накладних ТОВ «Нова пошта», списку згрупованих відправлень АТ «Укрпошта».

Дослідивши надані відповідачем накладні, судом встановлено, що частина з них є непридатною до читання, решта не містять відомостей щодо змісту відправлення (зазначено «документи». Крім того з накладних вбачається, що відправлення здійснювались у тому числі на адресу, що є відмінною від адреси реєстрації позивача згідно з ЄДРПОУ, з огляду на що надані відповідачем документи суд не розцінює як належні підтвердження направлення позивачу повідомлень про застосування оперативно-господарських санкцій, оскільки з цих документів неможливо встановити зміст поштового відправлення; крім того, відсутні будь-які докази отримання цієї кореспонденції адресатом, що не відповідає формі та способу належних повідомлень в розумінні п. 14.5 договору.

Відповідно до п.п.59, 61 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв`язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення. Отже, належним доказом направлення поштової кореспонденції можна вважати розрахунковий документ (касовий чек, поштова квитанція, накладна), який підтверджує факт прийняття для пересилання поштового відправлення відділенням зв`язку разом з описом вкладення кореспонденції у цінний лист, який підтверджує зміст поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін.

За приписами ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ст.78 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином суд не приймає надані відповідачем експрес-накладні «Нова пошта» в якості доказів направлення повідомлень про застосування оперативно-господарських санкцій, а отже відповідач не довів належними та допустимими доказами факт повідомлення позивача про застосування оперативно-господарських санкцій.

Доводи відповідача щодо належності доказів направлення відповідачем повідомлень про застосування оперативно-господарської санкції з актами комплексних перевірок на електронні адреси виконавця, суд вважає безпідставними з огляду на те, що умови договору не передбачають такого способу направлення повідомлень сторонам.

Отже оперативно-господарські санкції застосовані з порушенням порядку їх застосування відповідно до умов договору №2735 від 01.04.2019. Протилежного відповідачем не доведено.

Щодо наявного в матеріалах справи листа позивача №17/05/01 від 17.05.2019, з якого вбачається, що директором позивача надано відповідь на повідомлення №02/71 від 15.05.2019 про утримання штрафу у розмірі 5000,00грн, суд розцінює цей лист як підтвердження обізнаності позивача про застосування санкцій. Разом з тим судом враховано, що в якості належного документу, який фіксує факт порушення відповідачем та на підставі якого застосовано штраф, до вказаного повідомлення надано акт №4 комплексної перевірки від 14.05.2019. При цьому, з огляду на умови п.7.22 договору, акт №4 комплексної перевірки від 14.05.2019 не може бути застосований до порушень, перерахованих в додатку №8 до договору, оскільки складений в неналежній формі та без присутності представника виконавця. Отже з матеріалів справи не вбачається належного документу, що підтверджує/фіксує факт порушення відповідачем умов договору (додаток №8 до договору), на підставі якого здійснювалось застосування штрафу. З огляду на вказане суд не розцінює як правомірне утримання штрафу у сумі 5000грн, про що йдеться в повідомленні №02/71 від 15.05.2019. Підстав для зменшення належної до сплати суми вартості послуг суд не вбачає.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором заборгованості за договором №2735 від 01.04.2019 у сумі 309999,99грн, а отже і про їх задоволення в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 8765,51грн, 3% річних у сумі 3595,50грн та інфляційних втрат у сумі 2040,55грн за порушення зобов`язання за договором №2735 від 01.04.2019, суд зазначає, що позивачем подано заяву про відмову від позову в цій частині.

Враховуючи приписи п. 1 ч.2, ч.ч.1-3, 5 ст.191 Господарського процесуального кодексу України підстав для неприйняття заяви позивача суд не вбачає.

Отже з огляду на те, що позивач письмовою заявою відмовився від позову в частині стягнення пені у сумі 8765,51грн, 3% річних у сумі 3595,50грн та інфляційних втрат у сумі 2040,55грн і така відмова прийнята господарським судом, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі №905/1574/20 в частині стягнення пені у сумі 8765,51грн, 3% річних у сумі 3595,50грн та інфляційних втрат у сумі 2040,55грн відповідно до п.4 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ч.3 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, суд у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 20000,00грн за порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати наданих послуг за договором №2735 від 01.04.2019, суд зазначає таке.

Несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України. З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг у строк, встановлений договором №2735 від 01.04.2019, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

За приписами ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст. 217, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню позивачем нараховано на підставі п.8.5.1 договору №2735 від 01.04.2019, за умовами якого у випадку порушення зобов`язань, обумовлених пунктом 5.5 даного договору, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від вартості несвоєчасно сплачених послуг за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки, яка діє на день виникнення такого зобов`язання.

Як встановлено судом, відповідач прийняв на себе зобов`язання прийняти та своєчасно здійснити оплату за надані позивачем послуги у строк встановлений п.5.5 договору строк - 15 календарних днів після отримання рахунку, тобто, останніми днями здійснення оплати за надані позивачем послуги за актами здачі-приймання робіт (надання послуг): №250 від 30.04.2019 на суму 198 060,52грн є 15.05.2019; №450 від 31.05.2019 на суму 199 707,49грн є 18.06.2019 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України); №685 від 30.06.2019 на суму 198 641,38грн є 15.07.2019; №833 від 31.07.2019 на суму 197146,36грн є 15.08.2019; №1011 від 31.08.2019 на суму 197 686,14грн є 16.09.2019 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України); №1190 від 30.09.2019 на суму 197 697,42грн є 15.10.2019; №1322 від 31.10.2019 на суму 198 415,08грн є 15.11.2019; №1475 від 30.11.2019 на суму 192 375,86грн є 16.12.2019 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України); №1739 від 31.12.2.019 на суму 195 696,80грн є 15.01.2020; №6 від 31.01.2020 на суму 195151,57грн є 17.02.2020 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України); №114 від 29.02.2020 на суму 184995,24грн є 16.03.2020 (з урахуванням вимог ст.254 Цивільного кодексу України); № 150 від 31.03.2020 на суму 195140,29грн є 15.04.2020; № 217 від 30.04.2020 на суму 195950,45грн є 15.05.2020; № 253 від 31.05.2020 на суму 196 890,67грн є 15.06.2020; №305 від 30.06.2020 на суму 195975,35грн є 15.07.2020, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першими днями порушення строків оплати, з яких можливо нарахування штрафних санкцій, є 16.05.2019, 19.06.2019, 16.07.2019, 16.08.2019, 17.09.2019, 16.10.2019, 16.11.2019, 17.12.2019, 16.01.2020, 18.02.2020, 17.03.2020, 16.04.2020, 16.05.2020, 16.06.2020, 16.07.2020 відповідно.

За результатом проведеної судом перевірки, судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок пені є неправильним з огляду на те, що позивач невірно визначив початкові дати періоду нарахування пені за частиною актів не врахувавши положення ст.254 Цивільного кодексу України. Крім того, позивач невірно визначив кінцеві дати періодів нарахування пені, включивши дні фактичної сплати суми заборгованості, що є невірним, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення.

Здійснивши розрахунок пені за вірні періоди існування заборгованості, суд встановив, що пеня складає більшу суму, ніж заявлена позивачем.

З урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення пені у сумі 20000,00грн.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 3% річних у сумі 6000,00грн та інфляційних втрат у сумі 5000,00грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За результатом проведеної судом перевірки, судом встановлено, що здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є неправильними з огляду на те, що позивач невірно визначив початкові дати періоду нарахування 3% річних за частиною актів не врахувавши положення ст.254 Цивільного кодексу України та невірно визначив кінцеві дати періодів нарахування 3% річних, включивши дні фактичної сплати суми заборгованості, що є невірним, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення. Крім того позивачем встановлено невідповідність розрахунку інфляційних втрат за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1011 від 31.08.2019 на суму 197686,14грн фактичним обставинам справи в частині невірної методології нарахування, що призвело до безпідставного нараховання інфляційних втрат у сумі 1383,80грн за порушення зобов`язання з оплати за вказаним актом.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що 3% річних та інфляційні втрати складають більшу суму, ніж заявлена позивачем.

З урахуванням ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, суд дійшов висновку про задоволення позову щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат у сумі 6000,00грн та у сумі 5000,00грн відповідно.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 5115,00грн, виходячи з суми розглянутих позовних вимог (1,5% від 340999,99грн), покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 210, п.4 ч.1 ст.231, ст. ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.Еф.Ем.Сервіс», смт.Слобожанське, Дніпропетровська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод», м.Маріуполь, Донецька область, в частині стягнення пені у сумі 8765,51грн, 3% річних у сумі 3595,50грн, інфляційних втрат у сумі 2040,55грн - закрити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.Еф.Ем.Сервіс», смт.Слобожанське, Дніпропетровська область, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод», м. Маріуполь, Донецька область, в частині стягнення заборгованості за договором №2735 від 01.04.2019 у сумі 309999,99грн, пені у сумі 20000,00грн, 3% річних у сумі 6000,00грн, інфляційних втрат у сумі 5000,00грн, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Маріупольський ремонтно-механічний завод» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Карпова, 80, код ЄДРПОУ 38673998) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кью.Еф.Ем.Сервіс» (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Василя Сухомлинського, 48А, код ЄДРПОУ 41682012) заборгованість за договором №2735 від 01.04.2019 у сумі 309999,99грн, пеню у сумі 20000,00грн, 3% річних у сумі 6000,00грн, інфляційні втрати в сумі 5000,00грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 5115,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 10.12.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.12.2020.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя К.І. Аксьонова