Ухвала суду № 93659873, 16.12.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

16.12.2020м. ДніпроСправа № 904/5907/18

за позовом Першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, м. Нікополь, Дніпропетровська область в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України, м. Дніпро та Чкаловської сільської ради, с. Чкалове, Дніпропетровська область

до відповідача-1: Виконавчого комітету Чкаловської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, с. Чкалове, Дніпропетровська область

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Печериці Михайла Васильовича, м. Нікополь, Дніпропетровська область

про визнання недійсним договору поставки продуктів харчування № 11 від 17.01.2018 та припинення зобов`язання за ним на майбутнє

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від прокуратури Шустова В.А.

від позивача-1 не з`явився

від позивача-2 не з`явився

від відповідача-1 не з`явився

від відповідача-2 не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України та Чкаловської сільської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору поставки продуктів харчування № 11 від 17.01.2018 та припинення зобов`язання за цим договором на майбутнє.

Ухвалою від 28.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду (суддя В. Д. Воронько), відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.01.2019 з наступним відкладенням до 18.02.2019, продовженням підготовчого провадження та відкладенням до 05.03.2019.

Ухвалою від 05.03.2019 господарським судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2019.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від № 344 від 02.04.2019 у зв`язку з перебуванням судді Воронько В.Д. у відрядженні призначений повторний автоматизований розподіл справи № 904/5907/18.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2019 розгляд справи доручено судді Мельниченко І.Ф.

Ухвалою від 05.04.2019 Господарським судом Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. прийнято справу № 904/5907/18 до свого провадження, підготовче засідання призначено на 23.04.2019, з наступним відкладенням до 21.05.2019 та до 03.06.2019.

Ухвалою від 03.06.2019 господарським судом зупинено провадження у справі № 904/5907/18 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі 587/430/16-ц в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою від 13.12.2019 господарським судом провадження у справі № 904/5907/18 поновлено, про що постановлено ухвалу.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2019 зупинено провадження у справі № 904/5907/18 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18 (провадження №12-194гс19) за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року.

23.10.2020 Дніпропетровською обласною прокуратурою подано клопотання про поновлення провадження у справі № 904/5907/18, у якому зазначено про те, що 26.05.2020 Великою Палатою Верховного Суду прийнято постанову у справі № 912/2385/18, якою касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 у справі № 912/2385/18 скасовано, справу № 912/2385/18 надіслано до суду апеляційної інстанції для розгляду.

Ухвалою від 02.11.2020 провадження у справі № 904/5907/18 поновлено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 02.12.2020, підготовче засідання призначено на 25.11.2020.

В підготовче засідання з`явився представник Виконавчого комітету Чкаловської сільської ради, яка повідомила про те, що її чоловік є працівником Нікопольської місцевої прокуратури, а отже, остання зазначила про те, що в даному випадку має місце потенційний конфлікт інтересів.

Представник прокуратури, присутній в судовому засіданні, заперечував проти участі даного представника при розгляді справи № 904/5907/18.

В подальшому вказана особа була присутня в підготовчому засіданні в якості слухача.

Представники позивачів та відповідачів в підготовче засідання 25.11.2020 не з`явились.

Східний офіс Державної аудиторської служби України, Чкаловська сільська рада та Виконавчий комітет Чкаловської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, про дату, місце та час судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать залучені до матеріалів справи поштові повідомлення (том № 2, а.с. 1, 3-4).

Згідно даних з офіційного сайту Акціонерного товариства "Укрпошта", ухвала суду від 02.11.2020, надіслана на адресу Фізичної особи-підприємця Печериці Михайла Васильовича за № 49300013047342, знаходиться у точці видачі/доставки (том № 2, а.с. 5, 7).

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим господарським судом завершено підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 16.12.2020.

08.12.2020 від відповідача-1 до канцелярії суду надійшли письмові пояснення.

08.12.2020 від позивача-2 та відповідача-2 надійшли до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без їх участі.

16.12.2020 від відповідача-1 надійшло до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 16.12.2020 представники позивачів - 1, 2 та відповідачів 1, 2 не з`явилися.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно з частинами 3, 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведені наступні правові висновки щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний омпетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Звертаючись до суду прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що Нікопольською місцевою прокуратурою під час опрацювання договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти, укладений посадовими особами виконавчого комітету Чкаловської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області виявлено порушення вимог чинного законодавства про публічні закупівлі, а саме, пункту 4 частини 1 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі", шляхом укладання Договору № 11 від 17.01.2018 з ФОП Печериця М.В., який притягувався до відповідальності та без застосування однієї з визначених законодавством процедури публічних закупівель, що свідчить про порушення статей 2, 12, 26 цього Закону.

Порушення інтересів держави у даному випадку, як зазначив прокурор, полягає у тому, що виконавчий комітет Чкаловської сільської ради, як розпорядник бюджетних коштів, який в межах здійснення покладених на нього функцій, зобов`язаний забезпечити ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, проте своїми діями під час проведення закупівель останній порушив вимоги чинного законодавства, принцип максимальної ефективності та економічної недискримінації учасників, що призвело до неправомірного витрачання коштів місцевого бюджету, а тому потребує захисту вказаних інтересів держави прокурором шляхом пред`явлення відповідного позову до господарського суду.

У зв`язку з вказаним, прокурор відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України та ч. 2 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" звертається до господарського суду за захистом державних інтересів держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України та Чкаловської сільської ради, як позивачів у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурором до позовної заяви долучено листи від 22.12.2018 №№ 99-5927, 99-5926, якими останній повідомив Чкаловську сільську раду Нікопольського району та Східний офіс Держаної аудиторської служби України про те, що прийнято рішення про представництво в суді інтересів держави в особі Східного офісу Держаної аудиторської служби України та Чкаловської сільської ради Нікопольського району шляхом звернення з позовом до Господарського суду Дніпропетровської області.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що вказані листи були надіслані на адресу позивачів.

В подальшому, 28.12.2018 прокурор звернувся з даним позовом до Господарського суду Дніпропетровської області.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що останній звертався до компетентних органів до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, прокурором фактично не надано можливості відреагувати Чкаловській сільській раді Нікопольського району та Східному офісу Держаної аудиторської служби України на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Крім того, судом встановлено, що прокуратурою при зверненні з позовом до суду не зазначено причин неможливості здійснення позивачами, які є самостійними юридичними особами з відповідною процесуальною дієздатністю, захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів у судовому порядку.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено бездіяльність компетентних органів, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що позивачам в даній справі, до звернення прокурора до суду, було відомо про можливе порушення інтересів держави.

При цьому, суд також враховує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який, відповідно до пункту 3 частини першої статті 129 Конституції України, є однією з засад правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Пункт третій частини першої статті 131-1 Конституції України передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Як вже вище зазначалось, випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". "Інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що прокурор, звертаючись до суду з позовом не довів бездіяльність компетентих органів та необхідність захисту інтересів держави, наявність чого і є підставою, в розумінні статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для представлення прокурором інтересів держави в суді.

Також, слід зазначити, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленої прокурором заяви по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

З огляду на викладене, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, зазначені обставини стали підставою для залишення позовної заяви Першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області без розгляду.

Відповідно до частини 2 статті 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішується питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст.ст. 13, 14, п. 2 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 234, 235, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Першого заступника керівника Нікопольської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Східного офісу Державної аудиторської служби України та Чкаловської сільської ради до Виконавчого комітету Чкаловської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області та Фізичної особи-підприємця Печериці Михайла Васильовича про визнання недійсним договору поставки продуктів харчування № 11 від 17.01.2018 та припинення зобов`язання за ним на майбутнє - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили - 16.12.2020.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено 21.12.2020.

Суддя І.Ф. Мельниченко