Постанова № 93657755, 17.12.2020, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/3859/20

Номер провадження № 3/570/1611/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року м.Рівне

Cуддя Рівненського районного суду Рівненської області Гладишева Х.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , посвідчення водія НОМЕР_1 , який працює водієм-логістом ПП ОСОБА_2 ,

за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

20.09.2020 р. о 02 год. 25 хв. на вул. Вишневій в с. Новоукраїнка водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом PEUGEOT EXPERT, номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: збільшені зіниці очей, які не реагують на світло, бліда шкіра обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мовлення, порушена координація рухів, від медичного освідування на стан наркотичного сп`яніння відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.

17.12.2020 р. ОСОБА_1 подав до суду письмову заяву про визнання вини та щире каяття, в якій повідомив, що визнає свою вину та щиро розкаюється, зазначив, що не заперечує щодо передачі матеріалів адміністративної справи на розгляд трудового колективу ФОП ОСОБА_3 , провадження у справі просив закрити.

У судовому засіданні 17.12.2020 р. ОСОБА_1 визнав свою вину, повідомив, що щиро розкаюється, просив передати матеріали адміністративної справи на розгляд трудового колективу ФОП ОСОБА_3 , провадження у справі просив закрити.

Під час розгляду даної справи, суд враховує наступне.

01 липня 2020 року набрав чинності Закон України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень». Від так, відповідно до підпункту 171 пункту 2 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» до Кримінального кодексу України включено ст.286-1 КК України, а відповідно до підпункту 4 пункту 2 Розділу І вищезгаданого закону ст.130 КУпАП викладено в новій редакції.

На час розгляду даної справи на офіційному веб-порталі Верховної Ради України стаття 130 КУпАП викладена в редакції Закону №2617-VІІІ, яка не містить складу правопорушення для осіб, які керують транспортними засобами, а Кримінальний кодекс України містить статтю 286-1, якою передбачена кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

17 червня 2020 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-ІХ від 09.04.2020 р., який 2 липня 2020 року було підписано президентом України, 3 липня 2020 року опубліковано, тож закон набрав чинності.

Відповідно до пункту 117 Розділу І закону №720-ІХ було виключено підпункт 171 пункту 2 та підпункт 4 пункту 2 Розділу І з Закону України від 22 листопада 2018 року №2617-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», якими скасовувалася адміністративна відповідальність і встановлювалася кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння.

Тим самим законодавець фактично скасував кримінальну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння та відновив адміністративну відповідальність, як вона існувала до 1 липня 2020 року.

Разом з тим, Законом України від 19 травня 2020 року № 619-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури внесення змін» було внесено зміни до статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статті 3 Кримінального кодексу України, відповідно до яких, зміни до законодавства України про адміністративні правопорушення чи кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цих Кодексів, 11 червня 2020 року Закон № 619-IX набув чинності.

З огляду на викладене вбачається, що законодавець приймаючи Закон №720-ІХ (яким скасував запровадження кримінальної відповідальності за водіння транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння та відмінив дію нової редакції ст.130 КупАП, яка не містить складу правопорушення для осіб, які керують транспортними засобами див. п.117) фактично вніс зміни в КК України та КУпАП всупереч порядку передбаченому статтею 2 КУпАП та статтею 3 КК України в редакції Закону № 619-IX . Окрім цього, Закон №720-ІХ набрав чинності лише 3 липня 2020 року.

Такий порядок внесення змін до КупАП та КК України (внесення змін до закону про внесення змін - див. п.117 Закону №720-ІХ), опублікування та набрання чинності звісно є далеко не найкращим взірцем законодавчої техніки та безумовно породжує ситуацію правової невизначеності, до якого все ж таки виду правопорушень належить відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. А інколи є підставою для дискусії у суспільстві щодо наявності прогалини в законодавстві /законодавчої лакуни/ (від лат. Lacuna – заглиблення, порожнина), а від так відсутності законних підстав для притягнення особи до відповідальності.

Україна є членом світового співтовариства, членом Ради Європи, тому, виходячи із своїх міжнародно-правових зобов`язань, формує національну правову систему з огляду на принцип верховенства права, який закріплений у ст. 8 Конституції України. Принцип правової визначеності як один із елементів принципу верховенства права, вимагає від законодавця чіткості, зрозумілості, однозначності правових норм, їх передбачуваності (прогнозованості) для забезпечення стабільного правового становища людини. (Рішення Конституційного Суду України у справі №1-6/2018 від 27.02.2018р.).

Однак, суд підкреслює, що жоден із згаданих вище законів не дає підстав припустити будь-якій особі, що за керування в Україні транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, національне законодавство не передбачає жодної відповідальності.

В будь-якому випадку, керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є правопорушенням за вчинення якого винна особа повинна нести відповідальність.

Варто зазначити, що офіційний сайт Верховної Ради України відносить керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння до кримінальних правопорушень.

Окрім того, згідно даних Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (https://www.reestrnpa.gov.ua/REESTR/RNAweb.nsf/vWWWGroupParam1/searchext?OpenDocument) станом на 03.07.2020 р. еталонний текст КК України не містить ст.286-1- виключена. В той же час еталонний текст КУпАП містить ст.130 в редакції, яка діяла до 01.07.2020 р. Тобто, згідно даного Реєстру, керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння це адміністративне правопорушення.

З огляду на викладене, суд повинен керуватись або положеннями ст.286-1 КК України і вважати, що за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння існує кримінальна відповідальність (у відповідності до змін внесених Законом №2617-VІІІ), або положеннями ст.130 КупАП в редакції, яка діяла до 1 липня 2020 р. і притягнути порушника до адміністративної відповідальності (у відповідності до змін внесених Законом №720-ІХ).

Зважаючи на те, що санкція статті 130 КУпАП все ж передбачає менш суворе покарання ніж санкція статті 286-1 КК України, - суд вважає, що в умовах такої правової невизначеності притягнувши правопорушника до адміністративної, а не до кримінальної відповідальності, суд поставить порушника в найкраще з можливих правових становищ та забезпечить захист суспільного інтересу в частині невідворотності покарання за таке, безумовно, суттєве правопорушення.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом закону підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі.

Факт вчинення ОСОБА_1 вищевказаного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 093120 від 20.09.2020 року; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20.09.2020 р., згідно якого ОСОБА_1 відмовився від огляду; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20.09.2020 р, поясненнями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відеозаписом з диску, заявою ОСОБА_1 про визнання вини.

Аналізуючи наведені докази, суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом з ознаками наркотичного сп`яніння

Разом з цим, до суду надійшло клопотання від трудового коллективу суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про передачу матеріалів адміністративної справи відносно ОСОБА_1 на розгляд трудового колективу, застосувавши до нього захід громадського впливу.

ОСОБА_1 не заперечив щодо передачі матеріалів адміністративної справи на розгляд трудового колективу ФОП ОСОБА_3 просив задоволити клопотання.

Щодо клопотання ФОП ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_6 від адміністративної відповідальності на підставі ст.21 КУпАП, вважаю за необхідне у його задоволенні відмовити з огляду на характер та умови вчиненого правопорушення.

Відповідно до основних засад, визначених ст. 1 КУпАП, завданням адміністративно-деліктного провадження є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Нормами ст. 21 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

При цьому, застосування вимог ст. 21 КУпАП є правом, а не обов`язком суду.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке полягає у керуванні особою транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, за своїм характером має підвищену суспільну небезпеку, оскільки становить загрозу не лише для безпечного руху транспорту, а й для життя та здоров`я водіїв, учасників дорожнього руху та пішоходів.

На що вказують і положення ч. 2 ст. 33 КУпАП, згідно яких при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Тому, для запобігання вчиненню нових правопорушень та виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, суд приходить до висновку, що необхідно накласти на ОСОБА_7 адміністративне стягнення в межах санкції статті Закону у виді штрафу в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами.

Оскільки, на ОСОБА_1 накладається адміністративне стягнення, в силу вимогст. 40-1 КУпАП з нього також підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.40-1, 130, 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

В задоволенні клопотання ФОП ОСОБА_3 - відмовити.

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.130 та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 10 200 грн. 00 коп. (десять тисяч двісті грн. 00 коп.) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Кодкласифікації доходів бюджету: 22030106) - судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 коп.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст.7 та ч. 1 ст.287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Рівненського апеляційного суду через Рівненський районний суд Рівненської області.

Суддя Гладишева Х.В.