Рішення № 9365547, 30.04.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.04.10р.Справа № 17/55-10 За позовом Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Агро", с. Хуторо-Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство "Агротон", м. Запоріжжя

про стягнення 75 544 грн. 73 коп.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: Непомнящий Я.В., довір. № 11 від 01.03.10р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

Суть спору:

Відкрите акціонерне товариство Банк "БІГ Енергія" (надалі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Агро" (надалі –відповідач) суму 70 655 грн. 32 коп. основного боргу, 4 889 грн. 41 коп. пені, а всього 75 544 грн. 73 коп. заборгованості за порушення виконання взятих на себе зобов’язань по договору фінансового лізингу № А0225 від 13.06.05р.

Вмотивовує заявлені вимоги тим, що документально підтверджено порушення з боку відповідача загальних умов договору лізингу, де право грошової вимоги яких передано позивачу на підставі договорів факторингу валютних цінностей укладених з третьою особою за № 05/FLT-37-06-05 від 13.06.05р., № 05/FLT-104-12-05 від 12.12.05р.

Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог повністю.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився. Документи та відзив на позов витребувані згідно ухвал господарського суду не надав. Клопотання про перенесення розгляду чи пояснення причин такої неявки на адресу суду не надходило.

При цьому, відповідач був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення поштового відправлення повернуте установою пошти з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців наданого позивачем, вбачається, що станом на 08.04.2010 р. відповідач значиться в ЄДРПОУ і його юридична адреса: 52651, с. Хуторо-Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області на яку і було направлено ухвалу з вимогою суду забезпечити присутність та надати необхідні документи з зазначенням часу та дати слухання справи.

У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Третя особа не забезпечила явку повноважного представника в призначене судове засідання. Про час та дату розгляду спору повідомлена належним чином.

Ухвалою голови господарського суду від 01.04.10р. строк розгляду спору за заявою судді продовжено до 05.05.10р.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, згідно приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, при цьому не забезпечив явку повноважного представника на протязі трьох місяців розгляду спору, а в матеріалах справи достатньо належних документів для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого та правомірного рішення. До того ж, закінчився встановлений термін розгляду господарського спору.

В порядку ст. 85 ГПК України, за згодою представника позивача, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

13.06.2005 року між третьою особою (лізингодавцем) та відповідачем (лізингоодержувачем) був укладений договір фінансового лізингу № А0225 (далі –Договір лізингу).

Вказаний договір відповідає вимогам Закону України від 11.12.03 № 1381 "Про фінансовий лізинг" та приписам статей 806-809 Цивільного кодексу України.

Частина 1 і 7 ст. 292 Господарського кодексу України зазначає, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

На виконання умов п.п. 1.1-1.3 зазначеного договору лізингу та специфікації до нього, яка є невід'ємним додатком цієї угоди, лізінгодавець передав відповідачу в лізинг (користування на умовах платності) строком на 5 років два колісних трактора "МТЗ - 82.1" загальною вартістю 167 621 грн. 50 коп., а лізингоодержувач прийняв вказане рухоме майно та зобов'язався сплачувати встановлені Договором лізингу платежі.

Факт передачі предмету лізингу, без зауважень з боку відповідача, підтверджується актом прийому-передачі від 13.06.05 № А 0225 (а.с. 19), при цьому на момент прийому-передачі предмету лізингу відповідно до умов Договору лізингу, останнім сплачено 32 686 грн. 19 коп. вартості техніки, де залишок заборгованості склав 134 935 грн. 31 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи двостороннім актом звірки взаєморозрахунків з підписом та відбитком печатки підприємств обох сторін (а.с. 20).

Водночас, 23.08.2005 року між лізингодавцем та лізінгоодержувачем було підписано додаткову угоду № 1 до Договору лізингу, у відповідності з якою ПП "Агротон" додатково передало ТОВ "Прогрес-Агро" в лізинг строком на 5 років на тих же самих умовах Договору лізингу трактор "К-701" та трактор колісний "Беларус - 80.1", загальною вартістю 287 256 грн. 25 коп. Відповідач прийняв вказане рухоме майно та зобов'язався сплачувати встановлені Договором лізингу платежі. На момент передачі названого предмету лізингу відповідачем сплачено 71 814 грн. 06 коп., про що свідчить двосторонній акт звірки (а.с. 25).

Передача предмету лізингу за додатковою угодою № 1 до Договору лізингу підтверджується двостороннім актом прийому-передачі від 25.08.05 № А 0225/1, який є в матеріалах справи (а.с. 24).

Відповідно до умов п. 4.1 Договору лізингу, з урахуванням додаткової угоди № 1 до нього, платежі, які зобов'язався сплачувати відповідач, складаються із суми платежів, які компенсують вартість предмета лізингу (сільгосптехніки), тобто 350 377 грн. 50 коп. (134 935 грн. 31 коп. –за Договором лізингу та 215 442 грн. 19 коп. - за додатковою угодою № 1 до Договору лізингу), суми платежів як винагороди за виданий у користування предмет лізингу та платежів як компенсації послуг зі страхування. Строки та розміри лізингових платежів зазначено у п.п. 4.2-4.7 Договору лізингу.

Стаття 806 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частина 2 цієї ж статті зазначає, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ст. 762 ЦК України).

Разом з тим, матеріали справи відображають, що лізингодавець (третя особа у справі) відступив позивачу право грошової вимоги до відповідача, що виникло на підставі Договору лізингу, шляхом підписання між позивачем (фактором) та третьою особою 13.06.05р. договору факторингу валютних цінностей № 05/FLT-37-06-05, відповідно до якого фактор передав клієнту (третій особі у справі) у розпорядження грошові кошти у сумі 134 935 грн. 31 коп., що підтверджується платіжним дорученням від 13.06.05 за № 1954 (а.с. 30).

Також, 12.12.2005 року між позивачем та третьою особою укладено договір факторингу валютних цінностей № 05/FLT-104-12-05, відповідно до якого позивач передав третій особі у розпорядження грошові кошти у сумі 215 442 грн. 19 коп. (платіжне доручення від 12.12.05 № 1 (а.с. 35)), а останній відступив Банку право грошової вимоги до відповідача, що виникло на підставі додаткової угоди № 1 до Договору лізингу.

Відповідно до положень ст. 1077 Цивільного кодексу України За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно приписів ч. 3 ст. 1079 ЦК України фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження (ч. 1 ст. 1080 ЦК України).

Таким чином, до ВАТ Банку "БІГ Енергія" перейшло право вимоги грошових коштів у формі лізингових платежів від ТОВ "Прогрес-Агро". Відповідно до зазначених договорів факторингу та ст. 1082 Цивільного кодексу України позивач виступає кредитором відповідача.

Стаття 1082 ЦК України передбачає, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи відображають, що такі повідомлення були направлені на адресу відповідача, як і від ПП "Агротон" (лист від 13.06.05), так і ВАТ Банком "БІГ Енергія" (лист № 277 від 02.02.07) (а.с. 37).

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, відповідач зобов'язання за названими договорами факторингу, за період починаючи з травня 2009 року по січень 2010 не виконав.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В той же час, позивачем направлялись на адресу відповідача повідомлення з вимогою усунути порушення та здійснити платежі за Договором лізингу та додатковій угоді № 1 до нього на підставі спірних договорів факторингу, зокрема, лист від 14.06.09 № 638, лист від 26.10.09 № 1420, лист від 23.11.09 № 1708 та лист від 21.01.10 № 78 отримані відповідачем під розпис, проте станом на 25.01.10р. вимоги, викладені у листах Банку, не виконані.

Встановлено, що прострочена заборгованість ТОВ "Прогрес-Агро" за договорами факторингу за період з травня 2009 року по січень 2010 року становить загальну суму 70 655 грн. 32 коп.

Згідно з п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 12.3 Договору лізингу, у разі коли лізингоодержувач (відповідач у справі) прострочив сплату лізингових платежів або сплатив їх у неповному обсязі, він зобов'язаний сплатити лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла протягом періоду, за який сплачується пеня, від несплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Згідно з пп. 1.2.8 п. 1.2 Договорів факторингу право вимоги пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів третьою особою передано позивачу разом з грошовою вимогою, яку забезпечує пеня.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача сума пені за період з 21.07.09р. по 20.01.10р. становить розмір 1 834 грн. 01 коп. - за договором факторингу від 13.06.05р. № 05/FLT-37-06-05 та 3 055 грн. 40 коп. - за договором факторингу від 12.12.05р. № 05/FLT-104-12-05.

Суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

В ході розгляду спору, відповідачем доказів перерахування щомісячних лізингових платежів за спірний період господарському суду не надано, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростовано.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України).

Якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Отже, факт невиконання відповідачем зобов’язань за Договором лізингу та додатковій угоді № 1 до нього в частині внесення щомісячної лізингової плати за спірний період у вказаній вище загальній сумі матеріалами справи доведено, відповідачем не спростовано.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та стягнення штрафних санкцій.

Позивачем на підставі ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Викладене вище є підставою задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Агро" (52651, с. Хуторо-Чаплине Васильківського району Дніпропетровської області; ЄДРПОУ 33002235) на користь Відкритого акціонерного товариства Банк "БІГ Енергія" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 15; ЄДРПОУ 20023463) суму 70 655 грн. 32 коп. (сімдесят тисяч шістсот п'ятдесят п’ять грн. 32 коп.) основного боргу, 4 889 грн. 41 коп. (чотири тисячі вісімсот вісімдесят девять грн. 41 коп.) пені, 755 грн. 44 коп. (сімсот п'ятдесят п’ять грн. 44 коп.) державного мита, 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров

Рішення підписано –26.04.10р.