Рішення № 93654827, 11.12.2020, Новокаховський міський суд Херсонської області

Справа № 661/5802/19

Провадження № 2/661/232/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повне)

11 грудня 2020 року

Новокаховський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді: Бойко М.Є.,

за участю секретаря: Антоненко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Нова Каховка, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідачки заборгованості за Генеральною угодою б/н від 25.08.2016 року, укладеною між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 , в сумі 44412,17 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в розмірі 12796,24 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 7796,62 грн.; заборгованості за пенею в розмірі 18357,69 грн. та штрафу відповідно до п.2.2. Генеральної угоди, в розмірі 5461,62 грн., та утворилася станом на 21.11.2019 року, посилаючись на порушення боржником своїх зобов`язань.

18.12.2019 року ухвалою суду відкрито провадження і справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання.

Позивач просив розглядати справу у відсутність його представника, проте, ухвалою суду від 04.02.2020 року його явка була визнана обов`язковою.

У судове засідання 11.12.2020 року представник позивача знову не з`явилась, надавши при цьому письмову заяву, в якій свої позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, справу розглядати в її відсутність. Також від неї 10.06.2020 та 22.07.2020 року надходили письмові пояснення, якими позивач обгрунтовував свої позовні вимоги. Так, представник позивача зазначила, що станом на 21.11.2019 року ОСОБА_1 має заборгованість за Генеральною угодою від 25.08.2016 року в сумі 44412,17 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом, відсоткам за користування кредитом, за пенею та штрафу відповідно до п.2.2. Генеральної угоди, оскільки пеня нарахована згідно Умов і правил надання продукту кредитних карт, що передбачена у п.2.1. Генеральної угоди, станом на день подачі позову до суду. Останній платіж відповідачка вносила в рахунок погашення заборгованості 11.04.2017 року, а строк дії її картки до 02.2020 року. На момент укладення Генеральної угоди, станом на 25.08.2016 року, борг відповідачки складав: за першим договором №HEXRRC12240027 від 21.12.2007 року – 2514,85 грн., а за другим №SAMDN40000016305166 від 28.09.2007 року – 11579,02 грн., умовами яких була передбачена пеня. Виходячи з вищевказаного, представник позивача вважає вимоги позову обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Від представника відповідачки – адвоката Краснової І.В. 09.10.2020 року надійшла заява про застосування спеціального строку позовної давності в частині стягнення з ОСОБА_1 пені та штрафу за Генеральною угодою від 25.08.2016 року. Крім того, у судових засіданнях адвокат Краснова І.В. позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» визнала частково, а саме: в частині заборгованості за кредитом в сумі 12796,24 грн. та відсотків розмірі 24% річних, відповідно до Генеральної угоди, станом на 31.08.2018 року, тобто на момент закінчення строку дії Генеральної угоди. Що стосується заявлених вимог позивача відносно стягнення пені, вважає, що оскільки умовами Генеральної угоди від 25.08.2016 року її нарахування не передбачено, така заборгованість стягненню не підлягає.

В судове засідання 11.12.2020 року адвокат Краснова І.В. не з`явилась, надавши письмову заяву про розгляд справи в її відсутність.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання 11.12.2020 року також не з`явилась з невідомих суду причин, будучи обізнаною про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

За таких обставин та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв`язку з неявкою сторін, судове засідання не фіксувалось звукозаписувальним технічним засобом. Також суд зважаючи на відповідні заяви сторін наявними в матеріалах справи, вважає можливим розглянути справу без участі їх представників.

Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

25.08.2016 року, між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт з метою здійснення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором №HEXRRC12240027 від 21.12.2007 року та №SAMDN40000016305166 від 28.09.2007 року. За умовами укладеної сторонами Генеральної угоди Банк надав відповідачці кредит у розмірі 13093,87 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % на рік на суму залишку заборгованості, зі строком дії договору - до 31.08.2018 року.

Відповідно до п.2.1 вказаної Генеральної угоди погашення заборгованості ОСОБА_1 здійснюється, починаючи з «1» по «25» число кожного місяця, шляхом надання нею Банку грошових коштів (щомісячного платежу) для погашення заборгованості за кредитом - у розмірі 692,29 грн. щомісячно.

Як на підставу своїх позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» посилається на те, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом із запропонованими ПАТ КБ «ПриватБанк» (АТ КБ «ПриватБанк») Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.

До Генеральної угоди Банк надав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у редакції, що нібито діяла на момент підписання угоди, проте цей документ ОСОБА_1 не підписувався, а, отже, умови не погоджувалися з нею, а тому не можуть розцінюватися судом як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 25.08.2016 року шляхом підписання Генеральної угоди. Така позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Також, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 фактично отримала та використала кошти позивача, які в добровільному порядку не повернуті, заявлена сума заборгованості по тілу кредиту відповідачкою в ході розгляду справи визнана повністю, позовні вимоги в частині її стягнення у розмірі 12796,24 грн. підлягають задоволенню.

З наявної в матеріалах справи Генеральної угоди від 25.08.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 погодила розмір відсотків за користування нею кредитними коштами- 24% річних та сплату штрафу у випадку прострочення зобов`язання, засвідчивши це своїм підписом.

При цьому, строк кредитування, в межах якого погоджено його умови, закінчився 31.08.2018 року та з цієї дати настав строк виконання зобов`язань у повному обсязі і виник обов`язок відповідачки повністю погасити заборгованість.

Отже, подальше нарахування відсотків, тобто після закінчення строку кредитування суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року № 14-10 цс у справі № 444/9519/12. В ній зазначено про те, що: проценти за кредитом нараховуються протягом строку кредитування; якщо строк кредитування закінчився або кредитор реалізував своє право на дострокове повернення кредиту, то з цього моменту припиняється нарахування процентів за кредитом і позичальник зобов`язаний сплатити неустойку та суми, передбачені статтею 625 ЦК України; перебіг позовної давності починається по кожному окремому платежу з моменту прострочення його оплати; неустойка нараховується з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу, якщо такий платіж не було здійснено (аналогічно розраховується й позовна давність зі сплати неустойки по кожному платежу, але у межах спеціального строку давності - 1 рік); сплив позовної давності зі сплати основної суми заборгованості (тіла, процентів) є підставою для застосування строку давності і до додаткових вимог (штраф, пеня).

З огляду на викладене, нарахування ОСОБА_1 відсотків після 31.08.2018 року є безпідставним. Таким чином, враховуючи, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості розмір відсотків станом на 31.08.2018 року складав 6207,75 грн та їх сплату погоджено відповідачкою у п. 2.1 Генеральної угоди, дійсність якої не оспорена, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню. При цьому слід зазначити, що посилання адвоката Краснової І.В. на те, що з 31.05.2017 року позивачем нараховувались відповідачці до сплати проценти у подвійному розмірі, що також зазначено представником позивача у її письмових поясненнях , не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки з наданих суду розрахунків заборгованості вбачається, що подвійна відсоткова ставка за користування кредитними коштами до заборгованості ОСОБА_1 не застосовувалась , тобто протягом всього часу складав 24 % річних.

Стосовно включеної Банком у його вимоги заборгованості по пені в сумі 18357,69 грн., то ці складові заборгованості до стягнення не підлягають. У тексті підписаної відповідачкою Генеральної угоди умови, розмір і спосіб нарахування цих складових не включені, вони мають посилання на Умови і правила надання банківських послуг, які суд до уваги не бере з раніше зазначених підстав.

Пунктом 2.2 Генеральної угоди передбачено, що сторони погодили, що строком повернення кредиту рахується 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32-го дня порушення, рахується як прострочена. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 5461,62 грн.

Однак згідно ч.1, ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Згідно ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Представником відповідачки – адвокатом Красновою І.В, було заявлено клопотання про застосування строку спеціальної позовної давності до позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 пені та штрафу.

Суд вважає, оскільки строк дії останньої виплати, визначений п.2.1. Генеральної угоди, 31.08.2018 року, а позовна заява позивачем була подана 11.12.2019 року, то позивач пропустив строк позовної давності в частині стягнення штрафу та пені.

Отже, враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитом у сумі 19003,99 грн., яка складається з: 12796,24 грн. – заборгованості за кредитом, та 6207,75 грн. - заборгованості за відсотками станом на 31.08.2018 року.

В іншій частині позову слід відмовити.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача також судові витрати по оплаті судового збору пропорційно задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 899 грн. 45 коп..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ч. 4, 273, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за Генеральною угодою від 25.08.2016 року в розмірі 19003,99 грн., (з яких: 12796,24 грн. – заборгованості за кредитом, 6207,75 грн. - заборгованості за відсотками станом на 31.08.2018 року), а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 899 грн. 45 коп., а всього 19903 грн. 44 коп. (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот три грн. 44 коп. )

В іншій частині позову у задоволенні відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляція до Херсонського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а при оголошенні судом вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.12.2020 року.

Ознайомитись з текстом судового рішення в електронній формі сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair/sud2117.

Суддя М. Є. Бойко