Постанова № 936534, 28.08.2007, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"28" серпня 2007 р. Справа № 306/3а-06

м. Київ, вул. Комінтерну, 16

(зал судових засідань № 205)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірпіньнафтопродукт"

до Державної податкової інспекції в м.Ірпені

про протиправні дії суб'єкта владних повноважень

За участю представників:

Позивач - не з"явився

Відповідач - Богатирьова Т.Р.

Суть спору:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»(далі - позивач) до Державної податкової інспекції в м. Ірпені (далі –відповідач) про визнання протиправними дій суб’єкта владних повноважень.

Справа прийнята суддею А.Ю. Кошиком на підставі Розпорядження від 27.07.2007 року та відповідно до ухвали від 08.08.2007 року призначена до розгляду на 21.08.2007 року. В судовому засіданні 21.08.2007 року розгляд справи було відкладено до 28.08.2007 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши подані сторонами докази, суд встановив.

Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними дій відповідача по проведенню 07.12.2005 року перевірки господарської одиниці позивача, а саме: АЗС, що розташована за адресою: смт. Гостомель, вул. Чкалова, 31-а, якою встановлено порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

В обґрунтування протиправності дій відповідача позивач зазначає, що протягом одного календарного року відповідач провів дві перевірки: Акт перевірки № 916/23-2/30366747 від 11.03.2005 року та Акт перевірки №103120432350/252 від 07.12.2005 року, що суперечить Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», згідно якого можливо проведення лише однієї перевірки протягом одного року.

Суд вважає, що зазначена позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки з матеріалів справи вбачається, що спірна перевірка проводилась щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності.

Суд в ході вирішення спору враховує, що відповідно до п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки, планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, дотримання вимог валютного законодавства, а відповідно до п. 2 зазначеної статті органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку ведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Таким чином, відсутні підстави вважати перевірки на виконання п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»перевірками фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької з питань дотримання податкового та валютного законодавства, передбаченими п. 1 ст. 11 цього Закону.

Органи державної податкової служби, в межах наданих їм повноважень здійснюють контроль за додержанням порядку ведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів шляхом проведення перевірок.

Як вбачається зі змісту ч. 7 зазначеної ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»вважаються позаплановими, тому на такі перевірки не поширюються вимоги щодо проведення, зокрема, позапланових виїзних перевірок.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контроль за додержанням суб`єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари та інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових та позапланових перевірок .

Необхідно враховувати, що вищезазначена норма визначає статус перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», як позапланової, і не містить посилань на ототожнення такої перевірки з виїзними позаплановими перевірками фінансово-господарської діяльності платника податків, що проводяться з підстав, визначених ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу».

Оскільки, перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності не стосуються питань оподаткування чи валютного контролю, до них не застосовуються відповідні положення щодо підстав проведення, зокрема, планових чи позапланових виїзних перевірок, передбачених ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу», так як зі змісту передбачених підстав вбачаються недоліки саме при веденні фінансово-господарської діяльності, пов’язаної зі сплатою податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджету та державних цільових фондів, податкового обліку та фінансової звітності, які жодним чином не можуть застосовуватись відносно сфери готівкового обігу, правил торгівлі та патентування.

Таким чином, посилання позивача на обмеження в проведенні податкових перевірок не стосуються проведення спірної перевірки, тому дії відповідача суд вважає правомірними.

Крім того, позивач зазначає, що 29.05.2006 року відповідач надав довідку про відсутність заборгованості з податків та зборів (обов'язкових платежів), що контролюються органами ДПІ у м. Ірпені за № 6762/10/24-0, в якій вказано про наявність у ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»станом на 29.05.2006 року заборгованості з податків: (штрафні санкції по готівці, РРО, патентуванню в сумі 39237,50 гривень, та інші збори).

Позивач зазначає, що відповідач в порушення Закону України «Про систему оподаткування»штрафні санкції, нараховані за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»відніс до податків та зборів та не вірно розрахував суму штрафних санкцій, які не можуть застосовуватись за порушення норм з патентування та обігу готівки згідно ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Після чого позивач 01.06.2006 року по факсимільному зв'язку отримав Першу податкову вимогу №1/206 від 25.05.2006 року, згідно якої ТОВ «Ірпіньнафтопродукт» нарахована сума податкового боргу, у вигляді штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів (код платежу), на загальну суму 39237,50 гривень.

Протиправність зазначено податкової вимоги оскаржується в іншій справі Господарського суду Київської області.

В той же час, 06.07.2006 року позивач отримав Другу податкову вимогу № 2/233 від 03.07.2006 року, згідно якої ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»нарахована сума податкового боргу за узгодженими податковими зобов'язаннями на загальну суму 193787,84 грн., у тому числі за платежами:

- штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів РО всього 193786,55 грн.

- інші збори за забруднення навколишнього природного середовища до фонду охорони навколишнього середовища в сумі 1,29 грн.

Позивач зазначає, що протиправність спірної податкової вимоги полягає в тому, що відповідач пропустив річний строк позовної давності для вжиття заходів стосовно стягнення штрафних санкцій на суму 154549,05 грн., нарахованих згідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій», оскільки 13.04.2005 року ДПІ в м. Ірпені прийняло податкове повідомлення-рішення №0000332330/0-5038, на підставі Акту перевірки 916/235 від 11.04.2005 року.

Суд не погоджується з відповідними посилання позивача на пропуск строку для вжиття заходів стосовно стягнення штрафних санкцій, оскільки позивач не зазначає відповідної законодавчої норми, яка встановлює спірний строк, а ст. 250 Господарського кодексу України визначає річний строк для застосування відповідальності, тобто прийняття відповідного податкового рішення, а не вжиття заходів по стягненню несплаченої в строк суми боргу.

Однак, суд погоджується з посиланнями позивача на протиправність вжиття заходів по стягненню податкового боргу, а саме виставлення спірної другої податкової вимоги на суму заборгованості, яка не підлягає під визначення податкового зобов’язання і не може вважатись податковим боргом, зокрема, на суму 193786,55 грн. по штрафним санкціям, які нараховані на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідач зазначив, що податкова заборгованість ТОВ «Ірпіньнафтопродукт»по ПДВ в сумі 1842,63 грн. та пені 37,98 грн., виникла у підприємства після подання до ДПІ в м. Ірпені 26.12.2006 року 15-ти уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, а саме: за березень-грудень 2005 року та січень, лютий квітень, травень, червень місяці 2006 року.

Уточнюючі розрахунки підприємством було подано до ДПІ в м. Ірпені після отримання повідомлення № 62 від 18.12.2006 року про проведення планової документальної перевірки. Податковий борг за забруднення навколишнього середовища в сумі 925,70 грн., виник в зв’язку з відсутністю станом на 07.08.2007 року сум сплати по поданим розрахункам № 57149 від 09.02.2007 за ІУ квартал 2006 року та № 1 6056 від 10.05.2007 року за І квартал 2007 року.

Податкова заборгованість з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів - в сумі 43,03 грн. виник в зв’язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання в сумі 270 грн. згідно поданого розрахунку № 3981 від 28.02.2007 року по терміну сплати 16.04.2007 року (фактично сплачено 13.06.2007 року), в результаті чого була нарахована пеня в сумі 52,85 грн. і станом на 15.08.2007 року залишилась не сплаченою в сумі 43,03 грн.

Відповідач зазначає, що станом на 15.08.2007 року, податкова заборгованість, яка з його пояснень складає 2849,34 грн., не сплачена.

Однак, як вбачається зі спірної податкової вимоги №2/233 від 03.07.2006 року податковий борг позивача за такою вимогою фактично складає 1,29 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища.

При цьому, суми податкового боргу, на який відповідач посилається в своїх поясненнях до спірної податкової вимоги не включені.

Що стосується виставлення податкової вимоги на суму податкового боргу 1,29 грн. по збору за забруднення навколишнього природного середовища, наявність якого позивачем заперечується, відповідач не пояснив підстави його виникнення та не надав відповідних доказів.

Підпунктом 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»2181-ІІІ передбачено, що податкові вимоги надсилаються у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки.

Відповідач посилаючись на відповідність його дій п.п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»не надав суду доказів виникнення узгодженого податкового боргу в сумі 1,29 грн. в період між виставленням першої і другої податкової вимоги.

Щодо наведених відповідачем у поясненнях сум податкового боргу, такі суми в порушення п.п. 6.3.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»не зазначені в другій податковій вимозі, крім того відповідачем не надано доказів узгодження таких сум податкового боргу.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робитит те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади і місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду спору судом було встановлено правомірність дій відповідача по проведенню спірної перевірки, однак, правомірність виставлення другої податкової вимоги не обґрунтована наявністю у позивача узгодженого податкового боргу на зазначену в ній суму.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України,

п о с т а н о в и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Ірпені (08200, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 2а, код 2600346785), що полягають у направленні Товариству з обмеженою відповідальністю «Ірпіньнафтопродукт»(08200, Київська обл., смт. Гостомель, вул. Чкалова, 31 а, код 30366747) другої податкової вимоги №2/233 від 03.07.2006 року.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя