Рішення № 93653087, 06.10.2020, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/3086/19

Провадження № 2/488/339/20 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06.10.2020 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої судді по справі - Лазаревої Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Криницької Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ "Автокредит Плюс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 р. позивач звернувся до суду із зазначеною позовною вимогою, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» суму заборгованості за договором фінансового лізингу № NКІ00А!0000504862 від 11.09.2013 року у розмірі 340251 гривень 49 коп., судовий збір по справі у розмірі 5103,77 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 11.09.2013 року між позивачем та відповідачем укладений договір фінансового лізингу шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до публічного договору №NК00А!000050 4862, згідно умов якого відповідач отримав від позивача в лізинг транспортний засіб - автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Vito 115 CDi, 2004 року випуску, № шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , тип – мінівен, реєстраційний номер НОМЕР_2 та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі у розмірі 3587,50 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи викладене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відповідності до положень ст. 280-282 ЦПК України, на підставі наявних в справі доказів.

Суд, всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу - автомобіля марки Mercedes-Benz, модель Vito 115 CDi, 2004 року випуску, № шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , тип – мінівен, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 9).

11.09.2013 року позивач уклав з відповідачем договір № NКІ00А!0000504862 про надання фінансового лізингу шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до публічного договору (а.с. 6).

Відповідно до підпункту 14.1.1. пункту 14 заяви про приєднання, за цим договором позивач передав відповідачу в лізинг автомобіль згідно із специфікацією, викладеною в додатку № 1, а саме: автомобіль марки Mercedes-Benz, модель Vito 115 CDi, 2004 року випуску, № шасі (кузова, рами) - НОМЕР_1 , тип – мінівен, реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 139500,00 грн. Зазначена обставина підтверджується також специфікацією та актом приймання-передачі.

У пункті 14.1.2. заяви про приєднання строк лізингу встановлений у 60 місяців з моменту підписання додатку 2, яким передбачено графік лізингових платежів.

Пунктом 14.1.4. заяви про приєднання передбачено, що лізингові платежі сплачуються щомісяця та включають платіж з відшкодування частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно з додатком 2, якщо інше не зазначено в публічному договорі; відсотки за користування предметом лізингу в розмірі згідно з додатком 2, якщо інше не зазначено в публічному договорі; комісія за проведення щомісячного моніторингу предмету лізингу в розмірі згідно з додатком 2, якщо інше не передбачено в публічному договорі.

Пунктом 14.1.8 заяви про приєднання встановлено, що після прийняття позивачем рішення про надання фінансового лізингу відповідач вносить аванс у розмірі 43500 грн.

Згідно з пунктом 14.3. заяви про приєднання відповідач щомісяця в період сплати сплачує позивачу платіж в розмірі 3587,50 грн та відшкодовує позивачу всі його витрати, повязані із виконанням договором, які виникли протягом місяця, який передує поточному місяцю.

Укладений сторонами договір про надання фінансового лізингу нотаріально не посвідчувався.

З позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається, що відповідач на виконання умов договору лізингу здійснював щомісячні платежі.

Відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз норм чинного законодавства України дає підстави для висновку, що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Таким чином, договір лізингу, укладений за участю фізичної особи, в силу своєї правової природи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з положеннями частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин є видом недійсних правочинів та є таким в силу вимог закону, тобто його недійсність прямо встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 ЦК України тощо). З огляду на викладене у разі наявності передбачених законом підстав для вважати правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину, визначені в статті 216 ЦК України.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2766цс15, у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року №6-1551цс16, яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 20 лютого 2019 року справа № 756/13133/15-ц, провадження № 61-25636св18, постанові ВС від 22 липня 2020 року справа № 671/1812/18.

Оскільки укладений між сторонами спору договір є нікчемним, а позивач не просить застосувати наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України, в задоволенні позову як необгрунтованого слід відмовити.

Понесені позивачем судові витрати в силу положень ст. 141 ЦПК України покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 258-259, 264-265, 268, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу від 11.09.2013 року № NКІ00А!0000504862 відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автокредит Плюс", ЄДРПОУ 34410930, 49094 м. Дніпропетровськ, пр. Праці, 2 Т.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Суддя: Г.М. Лазарева