Рішення № 93652751, 08.12.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/1185/20

Провадження №2/522/3482/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Донцова Д.Ю.,

при секретарі судового засідання – Смокової А.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне Підприємство «Торговий дім «Азбука Здоров`я» про захист порушеного особистого немайнового права – честі, гідності, ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 24.01.2020 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне Підприємство «Торговий дім «Азбука Здоров`я» про захист порушеного особистого немайнового права – честі, гідності, ділової репутації, а саме позивачка просить визнати недостовірною, та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 як фізичної особи та ФОП ОСОБА_1 , принижує ділову репутацію ПП «Торговий дім «Азбука здоров`я» та завдає ОСОБА_1 моральної та матеріальної шкоди, інформацію, поширену ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно того, що ПП «Торговий дім «Азбука здоров`я» та ФОП ОСОБА_1 у своїй діяльності вчиняють порушення податкового, протипожежного законодавства або законодавства про працю, мають неоформлених осіб або якимось чином причетні до травми ОСОБА_2 29.08.2019 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачу на праві приватної власності належить домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1 , за адресою якого, зокрема, зареєстроване та знаходиться на умовах оренди частини площі ПП «Торговий Дім «Азбука здоров`я», єдиним засновником якого є Позивач і яке зареєстровано 30.03.2007 року. Позивач також з 12.08.2015 року зареєстрований як фізична особа – підприємець.

29.08.2019 року Позивачу повідомили за телефоном, що на частині території вказаного вище домоволодіння, яка не орендується та не використовується Третьою особою, трапилася ЧП. Як з`ясувалося, відповідач ОСОБА_3 завдала відповідачу ОСОБА_2 тілесні ушкодження внаслідок необережного використання інструменту при здійсненні відповідачу масажу. Цей факт визнаний та підтверджений ОСОБА_4 , з визнанням нею її вини у скоєному, що зазначено у пояснювальній записці від 29.08.2019 року, яка складена та підписана ОСОБА_3 власноруч.

При цьому, виникає непорозуміння того, що ОСОБА_2 не висловлювала будь-які претензії до ОСОБА_3 з цієї події у подальшому, а навпаки, стала саме вимагати велику суму грошей з позивача ніби-то на лікування ті відпочинок за кордоном, не зважаючи на те, що позивачем з власної ініціативи була відразу надана останній матеріальна допомога на лікування.

На думку позивача, не виключено, що вище вказана черезвичайна подія була скоєна відповідачами навмисно з метою отримання як можна більше грошей від позивача. Відповідачами висловлювалися погрози на адресу Позивача, що в разі відмови Позивача – вони будуть у будь-який спосіб дискредитувати Позивача та Третю особу, їх особистість, діяльність тощо, доки Позивач не погодиться дати їм грошей. Відповідачі почали розповсюджувати відносно Позивача та Третьої особи недостовірну огидну інформацію та писати в усі державні контролюючі органи скарги на Позивача та Третю особу по фактам, які не відповідали дійсності, що по суті є безпідставним звинуваченням, наклепом з боку Відповідачів. Поширена недостовірна інформація негативно впливає на оцінку Позивача суспільством, його ділову репутацію, завдяки чому Позивач зазнав значних збитків у своїй господарській діяльності та Позивачу, які фізичний особі завдана морально шкода, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду із дійсним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28.01.2020 року позовну заяву залишено без руху.

03.02.2020 року до Приморського районного суду м. Одеси було подано заяву представника позивача ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.02.2020 року відкрито провадження по справі з призначенням підготовчого засідання.

15.04.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 – адвоката Юрасова М.С., відповідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що дійсно сталося нещасний випадок та дійсно відповідач вважає саме позивачка вина у цьому, разом з тим, відшкодовувати всі витрати по відновленню здоров`я відповідачки відмовляється. На думку відповідача дана пригода сталася саме через чисельні порушення норм у господарчій діяльності, тому зазначені звернення до контролюючих органів були направлені виключно для встановлення дійсних обставин у зв`язку з виниклим нещасним випадком. Відповідач зазначає, що нею не було здійснено жодного звернення до засобів масової інформації з цього приводу, хоча таке право ОСОБА_2 відповідно до законодавства України має. Натомість, ОСОБА_2 звернулась лише до контролюючих та правоохоронних органів з метою перевірки, встановлення вини та притягнення винних осіб до відповідальності.

02.07.2020 року відповідачем ОСОБА_2 та її представником – відповідачем надано клопотання про долучення доказів щодо судових витрат.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.07.2020 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

03.07.2020 року до суду надійшла заява про розгляд прави без участі ОСОБА_2

03.07.2020 року до суду надійшла заява про розгляд справи без участі ОСОБА_3 .

В судове засідання 08.12.2020 року з`явились представник позивача ОСОБА_5 , який підтримав позовну заяву у повному обсязі та представник відповідача ОСОБА_6 , який відмовився у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволені позові слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу винуватості у нещасному випадку, яке трапилось 29.09.2019 року з відповідачкою ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 , де знаходиться ПП «Торговий Дім «Азбука Здоров`я», що не заперечується сторонами.

Як зазначає позивач у своєму позові, відповідач звернувся з наступними скаргами:

-до ГУ Державної податкової служби в Одеській області, за якою було проведено перевірку виїзну позапланову перевірку та складено Довідку від 06.12.2019 року №533/15-32-33-06/35049008;

-до ОМУ ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, за якою було проведено виїзну позапланову перевірку, внаслідок якої було складено Акт №505 від 13.12.2019 року;

-до ГУ Держпраці в Одеській області, за якою було проведено виїзну позапланову перевірку та складено Акт Інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 13.12.2019 року №ОД1363/1638/АВ;

-до Київського відділу поліції ГУНП в Одеській області із заявою про вчинення посадовими особами ПП «Торговий дім «Азбука здоров`я» та ОСОБА_1 злочинів.

Позивач вважає, що поширена недостовірна інформація негативно впливає на оцінку Позивача суспільством, його ділову репутацію, завдяки чому Позивач зазнав значних збитків у своїй господарській діяльності та Позивачу, які фізичний особі завдана морально шкода, у зв`язку з чим позивач звернулась до суду із дійсним позовом.

Отже, зазначені звернення, інформація та обставини викладенні в них, пов`язанні зі спором стосовно встановлення винних осіб у випадку отримання шкоди ОСОБА_2 .

Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34). Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

У відповідності до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

За змістом ст. ст. 94, 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Пунктом 15 Постанови Пленуму ВСУ №1 “Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” передбачено, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одної особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно – стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" суд зазначає, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні статті 10 Конвенції.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому суд враховує положення п.17 Постанови Пленуму, згідно якого інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (зверненнях, заявах, тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Між тим суд враховує, що право на доступ до суду – це право людини, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Воно випливає з п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України. Воно в подальшому деталізується в процесуальних кодексах (ст. ст.3, 4 ЦПК, ст. 5 КАС).

Як роз`яснив Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 25 грудня 1997 року № 9-зп, частина перша статті 55 Конституції містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, тобто кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Саме через встановлене ст. 55 Конституції, ст. 16 ЦК, ст. 3 ЦПК право на судовий захист (право на звернення до суду за захистом цивільних прав) особа реалізує своє конкретне право вимоги щодо захисту конкретного цивільного права. Право на звернення до суду є самостійним, але воно опосередковане правом вимоги про захист дійсного чи вигаданого (передбачуваного) права, яке реалізується через позов. При цьому, захищається в судовому порядку саме право вимоги (що втілюється в позові), яке випливає з порушеного цивільного права та спрямоване на його поновлення. А відтак, позов є судовою формою реалізації права вимоги заінтересованої особи про захист її порушеного цивільного права.

Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, розглянувши матеріали справи, суд вбачає, що інформація зазначена в скаргах та заявах ОСОБА_2 стосується встановлення винних осіб у завданій шкоді ОСОБА_2 , вирази відповідача, відображені у документах, відносяться до оціночних суджень, і є висловлюваннями, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду характеру використання мовностилістичних засобів при їх викладенні. При цьому, достовірність викладеної інформації має бути досліджена у разі подання позову про відшкодування завданої шкоди.

За таких обставин, суд виходить з того, що інформація, стосовно якої заявлено даний позов, не може бути підставою для захисту гідності, честі ОСОБА_1 , оскільки ця інформація стосується встановлення винних осіб у завданій шкоді ОСОБА_2 .

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи, керуючись вищевикладеним, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 32, 40, 68 Конституцією України, ст.ст. 15,16, 23, 270, 277, 280, 297, 1166, 1167 ЦК України, Законами України «Про інформацію», ст.ст. 6, 8, 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 1,3, 4-13, 19, 23, 26, 42, 43, 48, 49, 52, 58, 69, 76-82, 89, 90, 92, 97, 175, 209,ч.1 ст.223, 229, 234, 241, 242-246, 248, 258,259, 263-265, 268, 354, ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне Підприємство «Торговий дім «Азбука Здоров`я» про захист порушеного особистого немайнового права – честі, гідності, ділової репутації - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 18.12.2020 року.

Суддя: Д.Ю. Донцов