Рішення № 93652720, 09.12.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/1901/20

Справа № 522/7360/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Лисенко А.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кисельової Надії Володимирівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Стандарт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним дій, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 19.04.2017 року звернулася до суду з позовом до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кисельової Надії Володимирівни, треті особи: ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «КБ «Стандарт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання незаконним дій, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Обґрунтовуючи свій позов ОСОБА_1 зазначила, що 01.08.2006 р. між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", було укладено Кредитний договір №014/0043/82/61804 від (далі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит 96 700 дол. США. Цього ж дня між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором було укладено Іпотечний договір, за умовами якого, ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Позивач вказувала, що вона дізналась, що між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Стандарт" було 29.04.2014 року укладено договори про відступлення права вимоги за Кредитним та Іпотечним договором. У подальшому, Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Стандарт" 29.04.2014 року відступило право вимоги за Кредитним та Іпотечним договорами Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДрімФінанс".

Вказані операції з відступлення прав вимог за іпотечним договором оформлені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Надією Володимирівною, про що внесено відповідні записи про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДрімФінанс" 29.04.2014 року відступило право вимоги за Кредитним та Іпотечним договорами фізичній особі ОСОБА_2 . ОСОБА_2 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у Іпотечному договорі, уклав Договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_3 . Далі, 17.09.2014 року право власності на належну Позивачу квартиру АДРЕСА_1 було набуто ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер:5743, виданий 17.09.2014 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Немм О.В..

Позивач вважає, що при посвідченні договорів відступлення прав вимог за іпотечним договором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Надією Володимирівною було порушено вимоги Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 231 від 03.04.2009 року щодо кола осіб, які мають право укладати договір факторингу; не додержано вимог законодавства щодо повідомлення Позичальника про укладання договорів відступлення прав вимог; нотаріус не мала право посвідчувати договір відступлення прав вимог без правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Позов у порядку авторозподілу був переданий на розгляд судді Приморського районного суду м. Одеси Науменко А.В. та за розглядом справи ухвалою суду (с.Науменко А.В.) від 27.02.2018 року було закрито провадження у справі (т.1, а.с.204-205).

Постановою апеляційного суду Одеської області від 18.12.2018р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2018р. – скасовано, справу направлено до суду 1ї інстанції для продовження розгляду (т.2, а.с.86-90).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями розподілена на суддю Домусчі Л.В. та ухвалою суду від 23.01.2019 року справу прийнято до провадження судді та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 18.02.2019 року.

У зв`язку з неявкою сторін 18.02.2019р. та 15.04.2019р. розгляд справи відкладався.

Ухвалою суду від 03.06.2019 року відмовлено у клопотанні з боку відповідача про зупинення провадження у справі та задоволено клопотання про витребування доказів від ОСОБА_5 .. Також, ухвалою суду від 03.06.2019 року підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті на 11.09.2019 року.

Розгляд справи 11.09.2019 року був відкладений на 13.11.2019 року у зв`язку з неявкою відповідача та представників ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «Комерційний банк «Стандарт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ..

У зв`язку з неявкою сторін 13.11.2019р. розгляд справи відкладено на 30.01.2020 р..

До суду 30.01.2020 року надійшла заява позивача про відвід головуючої судді з підстав упередженості останньої.

Ухвалою суду від 30.01.2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді – відмовлено. Ухвалою судді Приморського районного суду м.Одеси Свяченої Ю.Б. від 03.02.2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючої судді Домусчі Л.В.

Розгляд справи було призначено на 26.03.2020 року. У зв`язку з неявкою сторін, за наявності клопотання представника позивача, 26.03.2020 року розгляд справи було відкладено на 17.06.2020 року.

17.06.2020 року ОСОБА_1 знову подала заяву про відвід головуючої судді Домусчі Л.В. від 17.06.2020 року, яку суд Ухвалою суду за її участю залишив без розгляду.

Також ухвалою суду від 17.06.2020 року застосовано до ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 148 ЦПК України за невиконання ухвали суду про витребування доказів від 03 червня 2019 року. Стягнуто із ОСОБА_2 у дохід державного бюджету України штраф в розмірі 2 102 грн. (дві тисячі сто дві гривень 00 копійок). Зобов`язано ОСОБА_2 надати інформацію щодо виконання або причин невиконання ухвали суду про витребування доказів від 03 червня 2019 року до Приморського районного суду м.Одеси до 17 вересня 2020 року.

Розгляд справи було відкладено на 17.09.2020 року з метою належного сповіщення всіх сторін, задовольнивши також письмове клопотання представника банку про відкладення розгляду справи.

16.09.2020р. до суду надійшло клопотання від адв. ОСОБА_6 про відкладання судового засідання у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі.

Також 16.09.2020 року до суду надійшла заява від позивачки ОСОБА_1 на електронну адресу суду з проханням перенести судове засідання у зв`язку з зайнятістю її адвоката Труби К.Б. і хворобою позивачки.(а.с.102).

17.09.2020 року на електронну адресу суду надійшла аналогічна заява від представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» про відкладання судового засідання.(а.с.104).

17.09.2020 року в судове засідання учасники справи не з`явились, але в цей же день на адресу суду надійшла заява від позивачки з проханням перенести судове засідання у зв`язку з зайнятістю її адвоката Труби К.Б. і її хворобою. (а.с.115).

Також до суду 17.09.2020р. надійшла від позивачки і заява про відвід головуючого по справі судді Домусчі Л.В. (а.с.109-114).

У зв`язку з клопотаннями учасників справи про відкладання судового засідання 17.09.2020 року, судове засідання відкладено на 09.12.2020 року, а тому суд без учасників справи та наявністю їх клопотань про відкладання судового засідання був позбавлений можливості розглянути заяву про відвід від 17.09.2020 року.

08.12.2020р. ОСОБА_5 надіслав до суду пояснення,, яким пояснив що він не проживаю за місцем реєстр рації та що після задоволення боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме продаж іпотечного майна, тобто квартири, у нього не залишилось ніяких документів стосовно вищезазначеної угоди, а тому не може надати суду ніяких доказів.

Ухвалою суду від 09.12.2020 року заяву про відвід судді в частині підстав : втручання в автоматизовану систему розподілу справ між суддями з недотриманням на її погляд строків, та призначення справи до «потрібного» судді Домусчі Л.В. за домовленістю з відповідачем і таких суддів не можна допускати до таких судових справ і це є суб`єктивним критерієм, що вона дізналась, що судова повістка не відправлялась відповідачу, не писала заяву на отримання смс-повідомлення про судові засідання, залишено без розгляду. У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 17.09.2020 року про відвід головуючого судді з інших підстав – відмовлено.

У судовому засіданні 09.12.2020 року позивачка також підтримала знову подану нею 09.12.2020 року заяву про відвід головуючої судді, яка ухвалою від 09.12.2020 року залишена без задоволення.

Позивач та представник позивача – адв. ОСОБА_6 у судовому засіданні підтримали позов та просили задовольнити у повному обсязі за обставин, викладених у позові.

Також були присутні представник третьої особи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» - Ковальова Н.А., яка заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на безпідставність цього позову та затягування позивачем розгляду справи, та представник третьої особи ОСОБА_4 – ОСОБА_7 , яка також заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на безпідставність цього позову та зловживання позивачем своїми правами.

Інші учасники процесу у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не сповістили.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Згідно до ч.1,3 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, зважаючи на предмет спору та строки розгляду справи, а також обізнаність сторін про існування відповідного спору, зважаючи на те, що у матеріалах справи достатньої доказів для вирішення справи по суті, суд вважає за можливе вирішити спір по суті за відсутності третіх осіб, сповіщених належним чином.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено:

01.08.2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", було укладено Кредитний договір №014/0043/82/61804, за умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит 96 700 долларів США.

В якості забезпечення виконання боргових зобов`язань за кредитним договором №014/0043/82/61804 від 01.08.2006р. між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", було укладено Іпотечний договір,посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О. за реєстровим № 1442.Згідно умов Іпотечного договору, ОСОБА_1 передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Стандарт" було 29.04.2014 року укладено договори про відступлення права вимоги за Кредитним та Іпотечним договором.

Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Стандарт" посвідчено 29.04.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Надією Володимирівною, зареєстровано в реєстрі за №484.

Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Стандарт" 29.04.2014 року відступило право вимоги за Кредитним та Іпотечним договором Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДрімФінанс".

Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Стандарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДрімФінанс" посвідчено 29.04.2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кисельовою Надією Володимирівною, зареєстровано в реєстрі за №487.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ДрімФінанс" 29.04.2014 року відступило право вимоги за Кредитним та Іпотечним договорами фізичній особі ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у Іпотечному договорі, уклав 11.09.2014 року Договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_3 (серія та номер 1436, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ксиельовою Н.В.).

У подальшому, 17.09.2014 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого Продавець продав, а Покупець купив квартиру АДРЕСА_1 (серія та номер 5743 від 17.09.2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В.).

Право власності за ОСОБА_4 на вказану квартиру зареєстровано 17.09.2014 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 26933233.

Надаючи оцінку наданим доказам суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до с. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);2) правонаступництва;3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до абз.3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

У даному випадку договори з відступлення прав вимог за кредитним договором №014/0043/82/61804 від 01.08.2006р. від первісного кредитора ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ПАТ "Комерційний банк "Стандарт", далі ТОВ "Фінансова компанія "ДрімФінанс» та ОСОБА_2 укладено в простій письмовій формі. Договори з відступлення прав вимог за іпотечним договором за участі тих же осіб укладено в нотаріальній формі, що передбачено діючим законодавством, відомості про зміну іпотекодержателя внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Правові засади діяльності нотаріусів в Україні визначені Конституцією України; Законом України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII; Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» від 22.02.2012 № 296/5; Наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Правил ведення нотаріального діловодства» від 22.12.2010 № 3253/5.

На час посвідчення договорів з відступлення прав вимог за іпотечним договором нотаріус у відповідності до Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України повинен був: встановити особу, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії (ст. 43 Закону «Про нотаріат» та глава 3 Порядку); здійснити перевірку цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, перевірку повноважень представника юридичної особи (ст. 44 Закону «Про нотаріат» та глава 5 Порядку);отримати відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст. 46 Закону «Про нотаріат» та глава 7 Порядку); отримати інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього щодо майна, переданого в іпотеку з метою встановлення факту наявності або відсутності відповідних прав у первинного кредитора (іпотекодержателя), перевірку спеціальних бланків нотаріальних документів та інше (ст. 461Закону «Про нотаріат»).

Після посвідчення договорів відступлення прав вимог за іпотечним договором внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про передання прав за іпотечним договором новому іпотекодержателю та отримати відповідний витяг (ст. 24 Закону України «Про іпотеку»).

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кисельова Надія Володимирівна виконала всі необхідні процедури як до посвідчення так і після посвідчення Договорів відступлення прав вимог за іпотечним договором, що не заперечується позивачем та підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Посилання позивача на порушення відповідачем вимог Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг № 231 від 03.04.2009 року щодо кола осіб, які мають право укладати договір факторингу, з`ясування суттєвих умов договору факторингу тощо не є компетенцією відповідача та стосуються укладання договорів відступлення прав вимог за основним договором - кредитним договором №014/0043/82/61804 від 01.08.2006р.,від так не є предметом розгляду цієї справи.

Доводи Позивача щодо недодержання вимог законодавства нотаріусом при посвідченні договорів відступлення без належного повідомлення Позичальника про укладання такого договору також є неспроможними зважаючи на наступне.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК України).

Згідно частини 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Що стосується повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні, то наслідком такого неповідомлення є ризик виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові, при цьому таке повідомлення/неповідомлення не впливає на дійсність/недійсність правочину.

Стаття 24 Закону України «Про іпотеку» кореспондується з нормами ЦК України зокрема в ній наголошується, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Законом України «Про іпотеку» передбачено обов`язок іпотекодержателя письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням, однак вказану обставину нотаріус не зобов`язаний перевіряти.

Питання повідомлення про укладення договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/0043/82/61804 від 01.08.2006 року та похідним до нього договором іпотеки від 01.08.2006 року вже досліджувались в судовому провадженні у справі № 522/3118/15-ц, за результатами розгляду винесено остаточне рішення, яке вступило в законну силу, зокрема Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 28 жовтня 2015 року встановлено факт належного повідомлення позичальника/іпотекодавця про укладення договорів про відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/0043/82/61804 від 01.08.2006 року та похідним до нього договором іпотеки від 01.08.2006 року.

Доводи Позивача стосовно того, що нотаріус не мала право посвідчувати договір відступлення прав вимог без правовстановлюючих документів на нерухоме майно є неспроможними з урахуванням наступного:

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачається, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто жодна з умов іпотечного договору на момент здійснення правочину з відступлення прав вимог не змінюється окрім заміни сторони кредитора, відтак обов`язком нотаріуса було здійснити перевірку наявних оригіналів документів, які посвідчують право іпотеки (іпотечний договір) та інформацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього щодо майна, переданого в іпотеку з метою встановлення факту наявності або відсутності відповідних прав у первинного кредитора (іпотекодержателя) за вказаним договором.

Також суд зазначає, що позовом пред`явлено до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кисельову Надію Володимирівну як неналежного відповідача.

У відповідності до п. 16. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 нотаріус може бути відповідачем лише у разі оскарження відмови від вчинення нотаріальної дії або порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Спірні правовідносини, що викладені в позові, виникли через невиконання договірних зобов`язань і з приводу порушення права власності Позивача на нерухоме майно, а тому спір щодо скасування рішення щодо державної реєстрації речового права треба розглядати, як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно.

До аналогічних висновків щодо залучення нотаріуса в якості відповідача/неналежності відповідача дійшла Велика палата Верховного Суду у Постанові від 01.04.2020 року у справі № 520/13067/17.

У відповідності до абз.8постанови пленуму Верховного суду України від 12.06.2009 N2«Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача таза його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Таким чином, пред`явлення позову до неналежного відповідача є однією з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, неналежне визначення сторін у позові є самостійною підставою для відмови у позові. Відповідна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 307/2201/15-ц.

Ст.4 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод інтересів. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач ОСОБА_1 як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження, суд прийшов до висновку, про відсутність підстав для задоволення останніх.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з відмовою у позові, судові витрати позивачці не відшкодовуються.

На підставі викладеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 15,16,73, 319-321, 1054, 1077,1078, 1081 ЦК України, ст.ст. 1,3, 4-13, 19, 23, 26, 42, 43, 48, 49, 52, 58, 69, 76-82, 89, 92, 175, 209, ч.1, 3 ст. 223, 229, 234, 241, 242-246, 247, 248, 258,259, 263-265,268, 354, ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кисельової Надії Володимирівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Стандарт», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання незаконним дій, визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Приморського районного суду м. Одеси протягом 30 днів (ст.ст.354,355,ЦПК України). Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту цього рішення.

Повний текст рішення суду складено 18.12.2020 року.

Суддя: Домусчі Л.В.