Ухвала суду № 93652234, 18.12.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/7370/20

Номер провадження:1-кп/521/1026/20

УХВАЛА

14 грудня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді - Черевко С.П.,

за участю секретаря судового засідання – Табарчук Н.С.,

прокурора – Терьохіної Г.С.,

захисників – Дубровської Г.М., Мельниченко В.С., Козак Ф.І, Климчицького К.Б., Мельчниченко В.В., Жукова Т.В., Прокопішиної К.В.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, кримінального провадження № 521/7370/20 по обвинуваченню: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , кожного окремо, у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 294, ст. 392 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2020 року до Малиновського районного суду м. Одеси для розгляду по суті надійшов обвинувальний акт, затверджений прокурором відділу прокуратури Одеської області Тарасюк Ю.М., по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120191600000000516 від 27.05.2019 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачених у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 294, ст. 392 КК України.

02.09.2020 року, за наслідками підготовчого судового засідання, дане кримінальне провадження було призначене до розгляду по суті у Малиновському районному суді м. Одеси.

В ході судового розгляду зазначеного кримінального провадження, судом, в порядку ст. 331 КПК України з урахуванням вимог ч. 3 зазначеної статті, на обговорення учасників було поставлено питання, щодо наявності підстав для подальшого тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні нього спливає 21.12.2020 року

В ході судового засідання прокурор висловив позицію про наявність підстав для продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_7 , посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК та на обставини, які на думку прокурора свідчать про їх обґрунтованість - дані про особу обвинуваченого, значну матеріальну шкоду, завдану злочинами, наявність великої кількості потерпілих осіб та недопитаних свідків.

Захисники Дубровська Г.В., Мельчниченко В.В., Мельниченко В.С., Козак Ф.І., Климчицький К.Б. кожен окремо, заперечували проти продовження строків тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 ..

Окремо захисники Жуков Т.В. та Прокопішина К.В., просили суд застосувати до їх підзахисного ОСОБА_7 запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, а саме цілодобовийдомашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.

Згідно ухвали суду від 10.12.2020 року, постановленої в порядку ст. 330 КПК України, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , були видалені із зали судових засідань на весь час судового розгляду у зв`язку з систематичним порушенням кожним з обвинувачених порядку в судовому засіданні та не підкоренню розпорядженням головуючого.

Суд, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, вислухавши думку учасників судового провадження, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 обвинувачується у скоєнні злочинів, які, в тому числі, відносяться до категорії тяжких злочинів та особливо тяжких злочинів, за скоєння яких, за сукупністю злочинів, обвинуваченому у разі доведення його вини загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років.

Разом з цим, судом враховується, що тяжкість обвинувачення сама по собі, з урахуванням позиції ЄСПЛ не може бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

При цьому, з рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» вбачається, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами. Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними».

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 суд також враховує вимоги ст. ст. 5, 6 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» (далі – Конвенція) та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою. При цьому, суд не встановлює зволікань з боку сторони обвинувачення в надані доказів.

При цьому суд вважає за необхідне відмітити, що з урахуванням обставин даної справи, її суспільного резонансу, тривалість тримання обвинуваченого під вартою, з урахуванням особливостей розгляду даного кримінального провадження, його тяжкості і складності, наявності великої кількості потерпілих, свідків та інших учасників, є розумною та виправданою, що у даному випадку свідчить про те, що інтерес суспільства, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтерес забезпечення права обвинуваченого на свободу.

Зазначене свідчить про те, що тяжкість покарання, яка загрожує обвинуваченому ОСОБА_7 , може свідчити на користь того, що ризик його переховування від суду на теперішній час не зменшився (п.1 ч.1 ст. 177 КПК).

Крім того, суд встановлює наявність іншого ризику – скоєння іншого кримінального правопорушення (п.5 ч.1 ст. 177 КПК).

Вказаний ризик підтверджується наявністю судимостей у обвинуваченого за скоєння умисних злочинів. Крім того, на користь обґрунтованості даного висновку свідчить те, що злочини, в яких обвинувачуються ОСОБА_7 , у разі доведеності його вини, були скоєні ним під час фактичного відбування покарання за попереднім вироком суду який набрав законної сили.

Вирішуючи питання про наявність вказаного ризику стосовно обвинуваченого, слід зазначити, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про стійкий та систематичний характер його протиправної поведінки.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Конвенції звільнення особи може бути обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання, проте сторона захисту не надала ґрунтовних гарантій зазначеного.

Також, при прийнятті рішення про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому, суд враховує і інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: вік та стан здоров`я; ступень міцності соціальних зв`язків; майновий стан; наявність постійного місця проживання чи його відсутність; значний розмір майнової шкоди завданий злочинами, характеристики особи.

Вищезазначене, у своїй сукупності, свідчить про доцільність продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_7 та обмеження його конституційних прав, що у даному випадку є виправданим і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ та інтересам суспільства.

Обставин, передбачених ст. 183 ч. 2 КПК України, які є перешкодою для продовження строків тримання під вартою у відношенні ОСОБА_7 , судом не встановлено.

Отже, приймаючи до уваги викладене та виходячи із визначених в обвинувальному акті обставин, тяжкості та суспільного резонансу інкримінованих обвинуваченому злочинів, а також зважаючи на заперечення захисників, враховуючи відсутність належним чином доведених обставин, які б перешкоджали можливості тримання зазначеної особи під вартою, суд дійшов висновку, що на даному етапі провадження жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання процесуальних обов`язків обвинуваченим ОСОБА_7 та запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а відтак, суд вважає що на даний час існують підстави для подальшого тримання під вартоюю.

У зв`язку з наведеним, суд також вважає що на даний час відсутні підстави, для задоволення клопотань захисників, щодо зміни у відношенні їх підзахисного ОСОБА_7 запобіжного заходу на цілодобовийдомашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю.

Керуючись ст. ст. 23, 134, 177, 179, 194, 314-316, 369-372, 376 КПК України, -

УХВАЛИВ :

У задоволенні клопотання захисників Жукова Т.В. та Прокопішиної К.В. про зміну запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_7 на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю - відмовити.

Продовжити у відношенні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, тобто до 18 лютого 2021 року.

Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Ухвала суду підлягає оскарженню в частині обрання (продовження) запобіжного заходу.

Апеляційна скарга, на ухвалу суду, може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення., а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Головуючий суддя: Черевко С.П.