Рішення № 93651491, 14.12.2020, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/16267/20

Провадження № 2/947/3033/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

за участю секретаря – Баранової Ю.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні м. Одеси в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, виділ внатурі в самостійні об`єкти,

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про визнання встановленого порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , а саме за ОСОБА_1 - 237,6 кв.м., за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - 362,4 кв.м..

В подальшому, ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 звернулися до суду із заявою про затвердження мирової угоди, укладеної між ними 10.04.2006 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2006 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 . Визначено порядок користування земельною ділянкою, загальною площею 597 кв.м. по АДРЕСА_1 , та виділено у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 237,6кв.м., а у користування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 земельну ділянку, площею 362,4 кв.м. Закрито провадження по справі.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ОСОБА_3 адвокат Скіндер Владислав Броніславович подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2006 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Постановою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Скіндера Владислава Броніславовича – задоволено частково, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2006 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Матеріали справи повернуті до суду 16 червня 2020 року та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справу було передано судді Куриленко О.М.

Ухвалою суду від 18.06.2020 року було прийнято до провадження цивільну справу та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

23 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим позовом, вимоги якого в подальшому було збільшено, та згідно з останьої редакції від 04.11.2020 року, просила суд ухвалити рішення, яким встановити між ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порядок користування земельною ділянкою площею 600 кв.м., по АДРЕСА_2 в межах та розмірі відповідно до висновку експертної установи, виділити в натурі в самостійні об`єкти нерухомості житловий будинок «И,И-1» загальною площею 112,2 кв.м., житловою 67,2 кв.и. та гараж «К» площею 24,6 кв.м., які розташовані на земельній ділянці по АДРЕСА_2 та належать ОСОБА_1 на праві власності та перерозподілити частки ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спільній власності. Стягнути у рівних частках з ОСОБА_5 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що вона є власницею житлового будинку літ. «И,И1», загальною площею 112,2 кв.м., житловою 67,2 кв.м., господарських споруд у вигляді гаражу літ «К», мостіння, огорож по АДРЕСА_3 .

Зазначає, що земельна ділянка, на якій знаходиться вказаний житловий будинок перебуває у спільному користуванні ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивач вказує, що 24.07.1954 року на підставі договору про право забудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою ОСОБА_8 була відведена земельна ділянка, площею 600 кв.м. під будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 . На цій земельній ділянці ОСОБА_8 та його дружиною ОСОБА_6 був зведений житловий булинок під літ. "А", житловою площею 55,7 кв.м.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 . Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 . Третьою Одеською державною нотаріальною конторою видано свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку, під літ. «А», площею 35,7 кв.м. з надвірними будівлями "Б" гараж, "Г" сарай мастерська., «Д» сарай, № 1-3 огорожі,1 - мощення. Також ОСОБА_6 та їх синам ОСОБА_5 , ОСОБА_9 видано свідоцтво про право на спадщину у вигляді 1/6 частини житлового будинку літ. «А», площею 35,7 кв.м. з надвірними будівлями.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 . Після їх смерті співвласниками житлового будинку літ. «А», площею 35.7 кв.м. та відповідно землекористувачами земельної ділянки по АДРЕСА_1 стали ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивач зазначає, що на теперішній час сторони не змогли дійти згоди про порядок користування земельною ділянкою, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

06.11.2020 р. представника відповідача ОСОБА_10 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому просив зупинити провадження у справі№ 947/16267/20 до розгляду Одеським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 26 листопада 2008 року у цивільній справі № 2-5888/08.

14.12.2020 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_11 підтримав клопотання, в якому просив призначити по справі будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання: - Чи існує технічна можливість виділити в самостійну одиницю ( в окремий об`єкт нерухомості) житловий будинок «И,И1» та надвірні споруди у вигляді гаражу літ. «К», які розташовані по АДРЕСА_1 ? – Визначити межі та розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 , необхідні для обслуговування житлового будинку «И,И1» та гаражу літ «К», які належать ОСОБА_1 , з урахуванням встановлених законодавством України норм. Проведення експертизи доручити судовому експерту Сікорській Олені Анатоліївні, яка знаходиться за адресою: 65007, м. Одеса, вул.. Б.Хмельницького, 12, оф. 26. Провадження у справі зупинити на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року у задоволенні вказаних клопотань було відмовлено.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судове засідання з`явились позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 , які позов підтримали в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилась, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Після смерті ОСОБА_8 , 04 березня 1987 року Третьою Одеською державною нотаріальною конторою його дружині - ОСОБА_6 , та його синам – ОСОБА_9 та ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який складається в цілому з житлової кам`яної будівлі загальною площею 35,7 кв.м., та надвірних споруд; «Б» гараж, «Г» сарай-майстерня, «Д» - сарай, №1-3 – огрожа, І – мощення, розташованих на земельній ділянці площею 597 кв.м.

Крім того, 04 березня 1987 року Третьою Одеською державною нотаріальною конторою Корнєвій Вірі Макарівні було видано свідоцтво про право власності на Ѕ частину житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , розташованих на земельній ділянці площею 597 кв.м., на підставі ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю, як на частку в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу.

Судовим розглядом також встановлено, що 26.08.1978 між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який розірвано 06.05.1997 року.

Під час перебування у шлюбі, на земельній ділянці, за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було побудовано житловий будинок під літ. «И», «И1», загальною площею 112,2 кв.м., житловою 67,2 кв.м.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2005 року, у справі №2-258/2005 було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. «И», «И-1», загальною площею 112,2 кв.м., житловою площею 67,2 кв.м., на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 30 000 грн. (що еквівалентно 6 000 доларів США).

У подальшому, рішенням Київського районного суду м. Одеси від 26.11.2008 року, яке набрало законної сили 08.12.2008 року, було виділено з домоволодіння по АДРЕСА_1 , в натурі частку у розмірі 71/100, яка складається з жилого будинку літ. «И,И1», загальною площею 112,2 кв.м., в тому числі житловою площею 67,2 кв.м., господарських споруд у вигляді гаражу літ. «К», мостіння, огорож, що розташована на земельній ділянці площею 237 кв.м. та належить на праві власності ОСОБА_1 у самостійний об`єкт нерухомості. Визнано за ОСОБА_1 право власності за на самостійний об`єкт нерухомості по АДРЕСА_3 , що складається з жилого будинку літ. «И,И1», загальною площею 112,2 кв.м., в тому числі житловою площею 67,2 кв.м., з господарськими спорудами у вигляді гаражу літ. «К», огорож, мостіння, розташований на земельній ділянці площею 237 кв.м. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на житлові будинки з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .

Судовим розглядом також встановлено, що 03 грудня 2004 року ОСОБА_9 уклав шлюб з ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Спадкоємцями після його смерті, як зазначено у свідоцтві про право на спадщину за законом, є його мати - ОСОБА_6 , його син – ОСОБА_4 та дружина – ОСОБА_13 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

26 січня 2007 року ОСОБА_14 зареєструвала шлюб з ОСОБА_15 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_14 змінила прізвище на « ОСОБА_16 ».

08 лютого 2010 року Третьою Одеською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , на 1/6 частину житлового будинку з надвірними спорудами під АДРЕСА_1 , який складається в цілому з одного кам`яного житлового будинку під літерою «А», житловою площею 35,7 кв.м. та надвірних споруд під літерами «Б» - гараж, І – мостіння, №1-4 – огорожа, розташованих на земельній ділянці площею 600 кв.м., яка знаходиться у фактичному користуванні .

Тобто кожному було видано свідоцтво про право на спадщину на 1/18 частину вищезазначеного житлового будинку.

У подальшому, ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2005 року, у справі №2-258/2005 про затвердження мирової угоди було скасовано постановою Одеського апеляційного суду від 19.05.2020 року, та передано справу для продовження розгляду.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 16 ЦК України визначено способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем саме на час розгляду справи.

За приписами ч.ч 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу за положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст.317 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 26.11.2008 року, яке набрало законної сили 08.12.2008 року, було виділено з домоволодіння по АДРЕСА_1 , в натурі частку у розмірі 71/100, яка складається з жилого будинку літ. «И,И1», загальною площею 112,2 кв.м., в тому числі житловою площею 67,2 кв.м., господарських споруд у вигляді гаражу літ. «К», мостіння, огорож, що розташована на земельній ділянці площею 237 кв.м. та належить на праві власності ОСОБА_1 у самостійний об`єкт нерухомості. Визнано за ОСОБА_1 право власності за на самостійний об`єкт нерухомості по АДРЕСА_3 , що складається з жилого будинку літ. «И,И1», загальною площею 112,2 кв.м., в тому числі житловою площею 67,2 кв.м., з господарськими спорудами у вигляді гаражу літ. «К», огорож, мостіння, розташований на земельній ділянці площею 237 кв.м. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на житлові будинки з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_1 зареєстувала вказане право за сообою та є власником окремого будинку за адресою: АДРЕСА_3 . Таким чином, питання встановлення меж та виділу в натурі між сторонами вже було вирішено.

Крім того, суд зазначає, що звернення ОСОБА_1 з відповідним позовом є передчасним, оскільки на даний час рішення суду від 26.11.2008 року є чинним.

Більш того, суд захищає лише порушене право та не може взяти до уваги твердження позивача про можливе скасування в майбутньому рішення суду, яке є правовстановчим документом позивача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , так як він є передчасним та необгрунтованим.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у позові судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою, виділ внатурі в самостійні об`єкти, - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, зокрема до Київського районного суду м. Одеси

Суддя Куриленко О. М.