Постанова № 93650520, 18.12.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/3046/20

1-і/465/15/20

Ухвала

судового засідання

18.12.2020 року Франківський районний суд м. Львова в складі

головуючого – судді Кузь В.Я.

при секретарі Левицькому М.І.

за участю прокурора Бугари Д. Р.

захисника – адвоката Голень І. Р.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Львові клопотання прокурора Львівської місцевої прокуратури № 3 Бугари Д. Р. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1, п.4, ч.2 ст. 115 КК України ОСОБА_1 , року 1972, місяця липня, дня 12 народження, яке подано у кримінальному провадженні за № 12020140080000479 від 07.03.2020 року, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Франківського районного суду м. Львова, на стадії судового розгляду, перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020140080000479 від 07.03.2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.1, п. 4, ч. 2 ст. 115 КК України.

Ухвалою слідчого судді Франківського районного суду м. Львова від 09 березня 2020 року ОСОБА_1 обрано запобіжний захід трнимання під вартою, який у подальшому продовжувався відповідно до ухавл суду.

10 грудня 2020 року прокурор звернувся в суд із клопотанням про продовження ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу яке відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, передано на розгляд судді Кузю В.Я. (справа № 465/3046/20, провадження 1-і/465/15/20). Підстави такого рішення викладені у розпорядженні керівника аппарату суду № 113/р від 15.12.2020 року та ухвалі суду від 15.12.2020 року про самовідвід судді ОСОБА_2 .

В судовому засідання прокурор, покликаючись на вимоги ст. 331 КПК України, заявлене клопотання підтримав, зазначивши, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі. Ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, наявні й на даний час і виправдовують проджовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив суд клопотання задоволити.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні протии клопотання заперечили. Обвинувачений ОСОБА_1 просив суд врахувати ту обставину, що він відбуває покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 28 травня 2020 року, згідно якого засуджений до одного року позбавлення волі та такий строк відбування рахується з березня 2020 року. У підтвердження цьому наддав суду копію вироку, посвідчену мастичною печаткою з відміткою, що вирок набрав законної сили.

З метою зясування дійсності обставин, на які вказав обвинувачений, судом оголошувалася перерва та було встановлено що такий вирок існує і набрав законної сили, що також перевірено прокурором шляхом отримання довідки ІЦ.

За вказаних обставин, прокурор своє клопотання підтримав, визнавши, що різиків , передбачених ст. 177 КПК України на даний час не має, протее є ризик, що обвинувачений буде звільнений по УДЗ, а відтак такі ризики появляться.

З такою позицією прокурора сторона захисту не погодилася та просила відмовити у клопотанні, оскільки таке в данному випадку є безпідставним.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду клопотання і вирішення його по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1,2,3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. 177 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ), вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання.

ЄСПЛ наголошує у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства від 28.10.1994, що при визначенні «ступеня підозри» підставою для отримання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні «особливої категорії злочинів», а у справі «Боротюк проти України» від 16.10.2010 визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. У своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, та ризик ухилення обвинуваченого від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення.

У даному кримінальному провадженні ухвалою суду присяжних Франківського районного суду м. Львова обвинуваченому ОСОБА_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18 грудня 2020 року включно, а тому прокурор правильно та вчасно звернувся з даним клопотанням з урахуванням того, що ним не було враховано наявність вироку що набрав законної сили.

Вірішуючи питання наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які є безумовною умовою для підстав продовження запобіжного заходу, враховуючи обставини передбачені ст. 188 цього Кодексу, приходжу до висновку, що за умови перебування ОСОБА_1 у слідчому ізоляторі чи у місцях позбавлення волі, у звязку з відбуванням ним покарання за вироком Залізничного районного суду м. Львова від 28 травня 2020 року, всі ризики, передбачені ст. 178 КПК України відсутні.

У данному випадку, утворилася колізія наявності двох судових рішень, які за своїм змістом є несумісними, а у порядку їх виконання, відсутня альтернатива.

Оскільки вирок набрав законної сили то відповідно до вимог ст. 535 КПК України, не пізніше як через три дні, повинен бути звернений до виконання.

Згідно ст. 533 КПК України, вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обовязкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України. У вкзаному випадку не може бути виключення для слідчого ізолятора де перебуває обвинувачений ОСОБА_1 , а тим більше для учасників данного судового провадження.

Разом з тим, 18 січня 2020 року закінчується строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , а розгляд справи у кримінальному провадженні № 12020140080000479 від 07.03.2020 року ще не завершено.

Відповідно до п.12. ч. 1 ст. 537 КПК України, у звязку з розглядом справи в суді, обвинувачений може бути залишений у слідчому ізоляторі. Порядок вирішення таких питань, визначений ст. 539 КПК України, яка хоч і не передбачає складу суду, що розглядає справу відносно уже засудженої особи, такий суд є у повному складі – головуючий судя, прокурор, адвокат, обвинувачений, а тому за аналогією права даний склад суду вправі вирішити питання залишення засудженого вироком Залізничного районного суду м. Львова від 28 травня 2020 року ОСОБА_1 в слідчому ізоляторі до завершення розгляду справи судом чи закінчення строку покарання визначеного вироком, в залежності, що швидше настане.

Відтак, клопотання прокурора задоволенню не підлягає, а ОСОБА_1 , як такий, що відбуває покарання у вигляді позбвалення волі підлягає залишенню в слідчому ізоляторі до вирішення судової справ з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12020140080000479 від 07.03.2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 9, статями 177, 178, 199, 331, 369, 370, 372, 537, 539 КПК України, ,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання прокурора відмовити.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у вигляді позбавлення волі за вироком Залізнпичного районного суду м. Львова від 28 травня 2020 року залишити в слідчому ізоляторі до вирішення судової справ з розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12020140080000479 від 07.03.2020 року чи закінчення строку покарання визначеного вироком, в залежності, що швидше настане.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору після її оголошення та направити начальнику Львівської установи виконання покарань УДПтСУ у Львівській області.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з часу її проголошення, обвинуваченим з часу отримання її копії. Оскарження ухвали не зупиняє її дії та така підлягає негайному виконанню.

Суддя В. Кузь