Рішення № 93648634, 18.12.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 331/3092/20

Провадження № 2 /331/1487/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Жукової О.Є.

за участю секретаря – Мироненко О.В.

позивача- ОСОБА_1

представника відповідача- ОСОБА_2

третьої особи- ОСОБА_3

розглянувши в спрощеному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Запорізького комунального підприємства електротранспорту «Запоріжелектротранс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.08.2020 року звернувся до суду з вказаним позовом, в якому , з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути з відповідача у відшкодування майнової шкоди –завданої ДТП 64 293, 52 гривень, моральної шкоди у сумі 50 000, 00 гривень, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження 1700,00 гривень, витрати зі сплати судового збору.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 22.04.2020 року , за умови визнання судом вини ОСОБА_3 , заподіяння шкоди його майну , відповідач, як власник транспортного засобу, зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану його працівником.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 серпня 2020 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач 08.09.2020 року надав відзив на позов, в якому позов визнав частково , та не оспорюючи вартості матеріального збитку , завданого внаслідок ДТП , просив в задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди відмовити з огляду на їх необґрунтованість та недоведеність.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 .

У вступному слові позивач позовні вимоги підтримав, наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача позов визнав частково, вважав позовні вимоги в частині стягнення матеріальних збитків обґрунтованими , в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди просив відмовити з підстав викладених у відзиві.

Третя особа ОСОБА_3 підтримала позицію представника відповідача.

Суд, вислухавши вступне слово учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2020 року у справі 331/1722/20 на ОСОБА_3 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП .

Зазначеною постановою встановлено, що 22 квітня 2020 року, о 09 годині 07 хвилин, на перехресті вулиці Академіка Амосова - проспекту Соборний у місті Запоріжжя, водій трамваю ТЗМ з бортовим знаком 444, ОСОБА_3 , не вибрала безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотрималася безпечної дистанції, внаслідок чого здійснила наїзд на автомобіль «RENAULT MEGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який стояв попереду, чим порушила вимоги п. 12.1, п. 13.1 Правил дорожнього руху України.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 15 липня 2020 року Постанову Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 травня 2020року у відношенні ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП змінено, вказавши, що ОСОБА_3 здійснила наїзд на автомобіль «RENAULT MEGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (замість НОМЕР_1 , як помилково вказано в постанові).

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, обставини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема щодо винуватості ОСОБА_3 не потребують доказування, оскільки встановлені постановою суду, яка набрала законної сили.

Позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить автомобіль марки «RENAULT MEGAN», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Внаслідок ДТП транспортний засіб належний позивачу зазнав механічних пошкоджень.

Звітом № 177 про проведення оцінки колісного транспортного засобу від 23 квітня 2020 року підтверджено, що вартість матеріального збитку заподіяного позивачу складає 64 293,52 гривень. За проведення авто товарознавчого дослідження позивачем ОСОБА_1 сплачено 1700,00 гривень.

Також, судом встановлено, і вказана обставина визнана відповідачем, що ОСОБА_3 перебуває у трудових відносинах з «Запоріжелектротрас» та була учасником дорожньо-транспортної пригоди саме під час виконання службових обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах. Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

З наведеного вбачається, що власник автомобіля відповідає за шкоду завдану особою, яка керувала автомобілем, у випадках встановлених законом (коли неправомірному заволодінню цією особою транспортним засобом сприяла недбалість його власника, перебування такої особи у трудових відносинах з власником та заподіяння шкоди під час виконання нею трудових обов`язків).

Відповідно до роз`яснень наданих у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов`язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 64 293,52 гривень та витрат на проведення авто товарознавчого дослідження в сумі 1700,00 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди , завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в тому числі: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням майна, в фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров`я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода заподіяна фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявністю її вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

У судовому засіданні був встановлений факт того, що неправомірними діями ОСОБА_3 під час виконання останньою службових обов`язків на підприємстві відповідача позивачу була заподіяна , крім матеріальної , і моральна шкода, яка полягає в тому, що внаслідок ДТП було пошкоджено належний позивачу транспортний засіб, що призвело до того, що він вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Однак , суд приходить до висновку, що визначений позивачем розмір моральної шкоди забагатий, не відповідає доказам наданим позивачем , а тому, виходячи з цього , з урахуванням вимог розумності та справедливості, в частині відшкодування моральної шкоди позов належить задоволенню частково, а саме на користь позивача ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди слід стягнути 2000,00 гривень.

Питання про судові витрати слід вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 3,4,11-13, 19, 263, 265 , 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Запорізького комунального підприємства електротранспорту «Запоріжелектротранс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.

Стягнути з Запорізького комунального підприємства електротранспорту «Запоріжелектротранс» (місце знаходження: м. Запоріжжя, вул. Шкільна, буд. 2, код ЄДРПОУ 03328379) на користь ОСОБА_1 ( місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) відшкодування матеріальної шкоди 64 293 гривень 52 копійки, витрати на проведення авто товарознавчого дослідження 1700 гривень 00 копійок, моральну шкоду в сумі 2 000 гривень 00 копійок, судовий збір 874 гривень 43 копійки.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст судового рішення складений 18 грудня 2020 року.

Суддя: Жукова О.Є.

18.12.2020