Рішення № 9364775, 26.04.2010, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" квітня 2010 р. Справа № 06/31-92 Суддя господарського суду Волинської області Дем’як В.М., розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк"

до Малого підприємства "Інкомсервіс"

про визнання договору купівлі-продажу недійсним та повернення майна у власність

за участю представників сторін:

від позивача : Осіпов А.О. - за дов. № 1406-19 від 22.03.2010р.

від відповідача: Олексюк А.Л. - за дов. від 12.04.2010р.

В судовому засіданні 19.04.2010р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву для долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Суть спору:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Західінкомбанк" звернулось із позовом до МП "Інкомсервіс" та просить визнати недійним договір купівлі-продажу №4/12 , укладений 04.12.1996р. і повернути у власність майно продане за цим договором.

Предметом договору є нежитлове приміщення з господарськими спорудами ( критою стоянкою для автомобілів, КТП 647, будівлею прохідної з приміщенням для охорони), а також стаціонарно встановлене обладнання ( секції із сейфів для індивідуального зберігання цінностей, прибудова вечірньої каси), загальною площею 1006,29 кв.м., що знаходиться за адресою м.Житомир, вул.Олега Ольжича,9.

В підтвердження вимог позивач посилається на те, що після призначення правлінням НБУ тимчасового адміністратора КБ "Західінкомбанк" стало відомо , що голова правління банку Гаврилишина Наталія Анатолівна будучи одночасно засновником підприємства "Інкомсервіс" здійснила для цього підприємства продаж приміщення , яке належало банку на праві власності для розміщення філії в м.Житомир.

При цьому , за умовами договору вартість об'єкта нерухомого майна є значно заниженою , від вартості за яку останній був придбаний.

В послідуючому, за доводами позивача, всупереч інтересам банку , підприємство "Інкомсервіс" здавало дане приміщення для його філії в оренду.

В результаті укладення зловмисної угоди №4/12 КБ "Західінкомбанк" з 1996р. для розташування філії банку сплачував орендну плату за користування своїм же приміщенням.

На виконання вимог ухвали суду від 02.02.2010р. позивач подав докази призначення тимчасового адміністратора банку, докази сплати КБ "Західінкомбанк" вартості за придбане приміщення за договором купівлі-продажу № 1/96, копії статутних документів КБ "Західінкомбанк" в редакції станом на 04.12.1996 р., докази про те, що філія банку орендує та сплачує платежі ПП "Інкомсервіс" за оренду приміщення в м.Житомир, вул.О.Ольжича,9; додаткові обґрунтування підстав позову із схемою пов'язаності юридичних осіб; експертний висновок про вартість майна, яке є предметом оспорюваного договору.

Крім того, при зверненні із позовом та додатково 26.04.2010р. позивачем подано заяву про поновлення строку позовної давності для звернення до суду.

В обґрунтування підстав для поновлення судом строку позовної давності позивач посилається на те, що майно за угодою купівлі-продажу від 04.12.1996р. було продано представником КБ „Західінкомбанк" - головою Правління Гаврилишиною Н.А.У відповідності до Постанови НБУ від 12.02.2009р. №68 відносно КБ „Західінкомбанк" розпочато процедуру відновлення фінансового стану і введено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік з 13.02.2009р. по 12.02.2010р. Згідно п. 5 цієї Постанови НБУ, керівників КБ „Західінкомбанк" зобов'язано забезпечити негайне передання тимчасовому адміністратору або уповноваженим ним особам печаток, штампів, ключів, грошових цінностей та цінних паперів, а протягом двох тижнів з дня підписання цієї постанови - документів про всі сфери діяльності КБ „Західінкомбанк", матеріальних цінностей, основних засобів та інших активів банку.

Згідно із Постановою НБУ № 422 від 23.07.2009р. тимчасовим адміністратором банку було призначено Ярошенко Г.І.

При вивченні фінансового стану КБ „Західінкомбанк" та аналізі видатків на оренду приміщень для розміщення філій, тимчасовим адміністратором серед іншого було виявлено, що банком 04.12.1996р. укладено договір про продаж нерухомого майна, в якому знаходиться Житомирська філія КБ „Західінкомбанк".

У відповідності до ч. 1 ст. 78 Закону України „Про банки і банківську діяльність", з дня призначення тимчасового адміністратора повноваження загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів1) банку переходять до тимчасового адміністратора. Угоди, укладені керівниками банку після призначення тимчасового адміністратора, є недійсними з моменту укладення.

Згідно з ч. 2,3,4 ст. 80 Закону України „Про банки і банківську діяльність", протягом одного місяця з дня призначення тимчасовий адміністратор зобов'язаний провести інвентаризацію банківських активів пасивів та скласти баланс. З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне і виняткове право управляти банком та зобов'язаний вживати всіх необхідних заходів для приведення діяльності банку в правову та фінансову відповідність із вимогами цього Закону та нормативно-правовими актами Національного банку України з метою захисту інтересів вкладників та інших кредиторів.

Тимчасовий адміністратор Ярошенко Г.І., маючи повноваження керівника КБ „Західінкомбанк", звернулась із позовом про визнання недійсним оспорюваного договору купівлі-продажу.

Враховуючи ту обставину, що оспорюваний договір був укладений 04.12.1996р. головою Правління КБ „Західінкомбанк" Гаврилишиною Н.А. за зловмисною угодою із іншою стороною, то заперечити даний договір до часу припинення повноважень Гаврилишиної Н.А. було неможливо. Повноваження Гаврилишиної Н.А. припинились 13.02.2009р. В період з 13.02.2009р. по 12.02.2010р. відносно КБ „Західінкомбанк" було запроваджено заходи подолання неплатоспроможності та введено тимчасову адміністрацію. В даний час діє затверджена НБУ програма фінансового оздоровлення банку.

Наявність у власності банку нерухомого майна та зменшення видатків на оренду приміщень є істотними активами банку, що впливають на його фінансовий стан. Ярошенко Г.І. маючи повноваження голови правління, спостережної ради та загальних зборів КБ „Західінкомбанк" звернулась із позовом від імені КБ „Західінкомбанк" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.12.1996р.

Враховуючи викладені вище обставини, позивач вважає, що пропущений КБ „Західінкомбанк" загальний строк позовної давності для звернення із позовом підлягає поновленню, оскільки обставини, за яких було порушено майнові права банку та за яких банк пропустив строк позовної давності є поважними.

Заява про поновлення строку позовної давності підлягає до задоволення. При цьому суд виходив із такого.

Статтями 256, 257 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або інтересу ( ст.261 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи позивачу стало відомо про наявність оспорюваного договору з моменту призначення тимчасової адміністрації банку - з 13.02.2009р.

Разом з тим, судом взято до уваги, що згідно п.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Водночас, таку заяву відповідач по даній справі суду не подав.

Відповідач у поданому на адресу суду відзиву та представник в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що представник позивача Осіпов А.О. не має права підпису позовної заяви, крім того позивачем не сплачено у встановленому порядку державне мито. За доводами відповідача факт непроведення ПП "Інкомсервіс" оплати за придбане приміщення та його приховування протягом 14 років головою правління банку Гаврилишиною Н.А. є голослівним, в підтвердження якого не наведено і не надано доказів. В підтвердження заперечень позову, відповідач подав докази про оплату вартості купленого в КБ "Західінкомбанк" адмінбудинку та докази про його оплату КБ "Західінкомбанком " продавцю - АБ "Інко". Крім того, відповідач вважає , що угода може бути судом визнана недійсною на підставі ст.57 ЦК УРСР лише в тому випадку , коли вона укладена представником сторони. Водночас, Гаврилишина Н.А. укладаючи оспорювану угоду виступала як орган управління юридичної особи.

На вимогу суду :

- Управління Національного Банку України у Волинській області надало інформацію щодо установчих документів КБ "Західінкомбанк" та редакцію його Статуту станом на дату укладення угоди;

- Відділ державної реєстрації суб'єктів господарювання Департаменту підприємництва надав інформацію щодо засновників ПП "Інкомсервіс" та Фірми "СПМК-1".

Разом з тим, із поданих відповідачем документів суду стало відомо, що відповідач підприємство "Інкомсервіс" переіменовано на Приватне підприємство "Ірома", яке є його повним правонаступником. Дана обставина підтверджена копією Статуту ПП "Ірома", зареєстрованого Державним реєстратором виконавчого комітету Луцької міської ради 01.02.2010р.

Розглянувши матеріали справив їх сукупності,надавщи оданим доказам правову оцінку, заслухавши доводи представників сторін, судом встановлено.

Статтями 626,628 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. При цьому зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009, № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначено, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Позивач, подаючи позов до суду доводить про те, що дана угода є недійсною відповідно до ст.57 ЦК УРСР як така, що укладена внаслідок зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною.

За приписами даної статті угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Згідно Роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 12.03.1999, № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" у вирішенні спорів про визнання угод недійсними на підставі статті 57 Цивільного кодексу господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності фактів обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо укладення угоди. При цьому зловмисна угода - це умисна змова представника однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої укладено договір.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про доведеність факту зловмисної домовленості представника КБ "Західінкомбанк" Гаврилишиної Н.А. та МП "Інкомсервіс" Бусел Н.В. та наявність їх безпосереднього зв'язку із волевиявленням щодо укладення угоди №4/12 від04.12.1996р. та настання несприятливих наслідків для КБ "Західінкомбанк" від імені якого Гаврилишина Н.А. будучи головою правління уклала договір.

При цьому суд виходив із такого.

12 листопада 1996 р. КБ "Західінкомбанк" придбало у власність нежитлову будівлю площею 1006,29 кв.м., що знаходиться за адресою м.Житомир, вул.Пархоменко,9 за договором купівлі - продажу №1/96 у АБ "Інко".

Сума договору згідно п.2.1. становила 150 000 дол.США.

Копією реєстраційного напису на документі про право власності ( а.с.13) підтверджується факт набуття за КБ "Західінкомбанком" права власності на придбане приміщення.

4 грудня 1996р. КБ "Західінкомбанк" продав для МП "Інкомсервіс" вказане приміщення за оспорюваним договором купівлі - продажу № 4/12 .

За умовами даного договору власник - КБ "Західінкомбанк" продає, а покупець - МП "Інкомсервіс" купує майно: нежитлове приміщення з господарськими спорудами ( критою стоянкою для автомобілів, КТП 647, будівлею прохідної з приміщенням для охорони), а також стаціонарно встановлене обладнання ( секції із сейфів для індивідуального зберігання цінностей, прибудова вечірньої каси), загальною площею 1006,29 кв.м., що знаходиться за адресою м.Житомир, вул.Пархоменко,9 ( переіменована на Олега Ольжича).

Згідно п.1.2. договору відчужуване майно є власністю КБ "Західінкомбанк" на підставі договору №1/96 від 12.11.1996р., що укладений між АБ "ІНКО" і КБ "Західінкомбанк".

Сума договору складає 280 350 грн. ( п.2.1.).

Право власності переходить до покупця з моменту поступлення грошових коштів на рахунки власника (п.3.2).

Як вбачається із копій виписок по банківському рахунку за 12.11.1996р. та 29.11.1996р. КБ "Західінкомбанк" заплатив за придбане приміщення та отримав за нього при його продажу одну і ту ж суму коштів - 280 350 грн.

Разом з тим, судом досліджено про те, що продане приміщення банк знову повернув собі у користування, але уже за договором оренди, що був укладений із МП "Інкомсервіс" 05.12.1996р.

При цьому за умовами зазначеного договору оренди ( п.4.1.) банк зобов'язався сплачувати орендну плату, розмір якої визначається додатковими угодами згідно розрахунку, який є невід'ємною частиною договору.

Із копій платіжних доручень про перерахування МП "Інкомсервіс" орендної плати вбачається, що її місячний розмір змінювався і наприклад, в 2002р. становив 32 430 грн., а в 2004р. - 45 400 грн.

Як слідує із п.7.10 Статуту КБ "Західінкомбанк", чинного на момент укладення оспорюваної угоди , голова правління банку здійснює керівництво усією діяльністю банку у відповідності з повноваженнями, наданими Зборами учасників , представляє Банк в усіх організаціях та укладає і підписує від імені Банку угоди, а отже була наділена правом підпису договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна.

Статтями 29,62 Цивільного кодексу УРСР , які діяли на момент укладення угоди та які кореспондуються із частинами першою та третьою ст.ст.92,154 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені , зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень . При цьому, представництвом визнається повноваження, що ґрунтується не лише на довіреності , а й на підставі закону або адміністративному акті. Угода, укладена однією особою ( представником) від імені другої особи ( яку представляють) в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов’язки особи, яку представляють.

Згідно ч. 3 ст. 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє у своїх інтересах або інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є.

Враховуючи викладене, суд не взяв до уваги доводи представника відповідача про те, що Гаврилишина Н.А. укладаючи спірний договір діяла не як представник, а як орган юридичної особи.

У даному випадку голова правління КБ "Західінкомбанк" представляла одночасно інтереси обох підприємств, що виступали сторонами за угодою - на одному з них вона виконувала функції голови правління ( одночасно входила до складу засновників із часткою у статутному фонді 17,3 %) , на іншому - МП "Інкомсервіс" була єдиними засновником .

Зазначені обставини підтверджуються копією Статуту баку та інформацією Відділу державної реєстрації суб'єктів господарювання Департаменту підприємництва Луцької міської ради за №22.3-7/460 від 21.04.2010р., наданими на виконання вимог суду.

Як встановлено, договір купівлі-продажу укладений Гаврилишиною Н.А. на явно невигідних для КБ "Західінкомбанк" умовах, оскільки він позбавив банк права власності на придбане приміщення для розташування філії банку в м.Житомир, а в послідуючому спричинив для банку додаткові негативні наслідки, так як філія банку це приміщення займала уже не як власник , а на умовах договору оренди за що сплачувала значну суму орендної плати. Наявність у власності банку нерухомого майна та зменшення видатків на оренду приміщень є істотними активами банку, що впливають на його фінансовий стан.

За загальними правилами, представник підприємства має діяти в інтересах підприємства, яке він представляє. У даному випадку - голова правління КБ "Західінкомбанк" Гаврилишина Н.А., нехтуючи інтересами особи, яку вона представляла вступила у зловмисну домовленість з директором МП "Інкомсервіс" Бусел Н.В. і діяла при цьому у власних інтересах, оскільки єдиним засновником МП "Інкомсевіс" була Гаврилишина Н.А.

Матеріалами справи підтверджено, що продане за оспорюваним договором купівлі-продажу нерухоме майно було потрібне для КБ "Західінкомбанк" для розміщення у ньому філії в м.Житомир, яка фактично і на день розгляду справи там розташована. Таке відчуження майна банку суперечить його статутним завданням . Оскільки Гаврилишина Н.А. будучи головою правління КБ "Західніконбанк" діяла укладаючи оспорювану угоду від 04.12.1996р. не в інтересах цього банку, то такою угодою банку спричинені вкрай невигідні умови для його діяльності.

Відповідно до ст. 57 Цивільного кодексу УРСР угода, яка вчинена внаслідок зловмисної домовленості представником однієї сторони з другою стороною визнається судом недійсною.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено та підтверджено матеріалами справи зловмисну домовленість сторін при укладенні договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим позов підлягає до задоволення.

Водночас, згідно ст. 25 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд в разі вибуття однієї із сторін у спірному бо встановленому рішеннням господарського суду правовідншенні внаслідок реорганізації підпрємств чи організації здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Як вбачається із копії Статуту Приватнго підприємства «Ірома» відповідача по справі – Мале приватне підприємство «Інкомсервіс» переіменовано на Приватне підприємство «Ірома», яке є його повним правонаступником ( п.1.1.Статуту).

Отже, за таких обставин, суд дійшов висновку про заміну відповідача МП «Інкомсервіс» його правонаступником – ПП «Ірома» .

Осеільки розгляд справи в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі, які складаються із державного мита в сумі 25585 грн. та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу на підставі ст..ст.44.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Разом з тим, подаючи позов до суду, позивач не сплатив судові витрати по справі з посиланням на п.29 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», ч.6 ст.80,ст.81 Закону України «Про банки та банківську діяльність», як на підставу для звільнення для їх сплати.

Між тим, суд з такими доводами не погодився та дійшов висновку про їх стягнення з позивача в доход державного бюджету на підставі рішення суду.

Керуючись ст.ст. 92, 154, 203, 232, 238 Цивільного кодексу України, п.4 його Прикінцевих та перехідних положень, ст.ст. 44-49, ст.ст. 82 –85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд , -

в и р і ш и в:

1.Замінити відповідача Мале підприємство «Інкомсервіс» його правонаступником на Приватне підприємство «Ірома».

2. Позов задовольнити.

3.Визнати недійсним договір купівлі-продажу №4/12,укладений 04.12.1996р. між Комерційним банком «Західінкомбанк» та Малим підприємством «Інкомсервіс».

4.Повернути у власність Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» ( 43000,м.Луцьк, пр.-т Перемоги,15 код ЄДРПОУ 19233095) нежитлове приміщення з господарськими спорудами ( критою стоянкою для автомобілів, КТП 647, будівлею прохідної з приміщенням для охорони), а також стаціонарно встановлене обладнання ( секції із сейфів для індивідуального зберігання цінностей, прибудова вечірньої каси), загальною площею 1006,29 кв.м. , що знаходиться у Приватного підприємства «Ірома» (43005, м.Луцьк, пр.-т Перемоги,15, код ЄДРПОУ 20124052) за адресою м.Житомир, вул. Олега Ольжича,9.

5.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» ( 43000,м.Луцьк, пр.-т Перемоги,15 код ЄДРПОУ 19233095) 25585 грн. державного мита в доход державного бюджету та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

6.Стягнути з Приватного підприємства «Ірома» (43005, м.Луцьк, пр.-т Перемоги,15, код ЄДРПОУ 20124052) на користь Публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» ( 43000,м.Луцьк, пр.-т Перемоги,15 код ЄДРПОУ 19233095) 25585 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн. в повернення витрат по сплаті ІТЗ судового процесу.

7.Заходи до забезпечення позову вжиті відповідно до ухвали суду від 23.02.2010р. скасувати.

Суддя                                                   В.М.Дем'як

Дата виготовлення повного тексту рішення 30.04.2010р.