Вирок № 93643655, 14.12.2020, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 266/507/17

Провадження № 1-кп/265/52/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2020 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді - Гноєвого С.С.,

суддів - Мельник І.Г., Вайновського А.М.

за участю секретарів судового засідання: Федорової А.С., Лапоног Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в залі суду кримінальне провадження за №12016050780001291 від 21.10.2016 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Киштим Челябінської області, Російської Федерації, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, раніше не судимого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Ворошилова С.О., Горбенко В.В.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченої - адвоката Сукач О.В.,

В С Т А Н О В И В:

21 жовтня 2016 року, приблизно о 19 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у себе за місцем проживання в будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих побутових неприязних відносин затіяв сварку зі своїм зятем ОСОБА_2 . Під час сварки, у ОСОБА_1 виник умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_2 . Діючи з метою здійснення умисного вбивства, взяв мисливську рушницю, яка зберігалась у нього вдома, та піднявся на другий поверх будинку, де умисно вчинив закінчений замах на вбивство ОСОБА_2 , а саме здійснив один постріл з мисливської рушниці в потерпілого, чим заподіяв ОСОБА_2 вогнепальне поранення з множинними ранами правого передпліччя і плеча з пошкодженням м`язів, вогнепальне поранення грудної клітки справа, проникаюче вогнепальне поранення черевної порожнини без пошкодження внутрішніх органів, що ускладнилися внегоспітальною двосторонньою пневмонією, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент спричинення. Тобто ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки смерть потерпілого ОСОБА_2 не настала, так як потерпілому була надана своєчасна медична допомога.

Кваліфікація дій за зазначене кримінальне правопорушення, передбачена ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України, а саме за закінчений замах на умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного злочину не визнав та пояснив, що 21 жовтня 2016 року він після закінчення робочого дня, приблизно о 16 годині вийшов з роботи та зустрівся зі своїм знайомим на ім`я ОСОБА_3 та його дружиною, які запропонували підвезти його до дому і на що він погодився. Вже вдома він оглянув ОСОБА_3 з приводу його травми ноги, надав рекомендації з лікування. Приблизно в той же час додому прийшов його зять ОСОБА_2 , вони поздоровались і зять після того піднявся на другий поверх будинку. Після того, як ОСОБА_3 з дружиною поїхали, він піднявся на другий поверх будинку та запропонував ОСОБА_2 сходити до магазину, однак останній йому у грубій формі відмовив. Того ж дня, приблизно о 18 годині він зателефонував донці ОСОБА_6 , яка була разом із його онукою ОСОБА_7 , та попросив зайти до магазину та купити продукти харчування і домовився там із ними зустрітись. Зустрівшись зі своєю донькою та онукою, вони скупились у крамниці та разом пішли додому. Вже вдома він разом із донькою стали розбирати продукти харчування, а ОСОБА_7 піднялась на другий поверх. Через деякий час до них спустився ОСОБА_2 та між ним та останнім стався словесний конфлікт. До вказаного випадку у них із зятем вже виникали конфлікти, які переростали у бійки, з яких ОСОБА_2 виходив переможцем. Того дня, після словесного конфлікту, він вирішив вигнати зятя з будинку і згадавши, що у нього від батька залишилось мисливська рушниця, взяв її та направився на другий поверх будинку з метою налякати ОСОБА_2 . Останній в той час був у кімнаті його онуки ОСОБА_7 та лежав на її ліжку. Коли він із рушницею піднявся на другий поверх, із сусідньої кімнати вибігла його донька ОСОБА_6 , яка закрила двері до кімнати онуки. Після того, як він запевнив ОСОБА_6 , що рушниця не заряджена, вона відкрила двері і він побачив, як ОСОБА_2 побачивши рушницю, став присідати біля ліжка онуки. Коли він став виганяти зятя з будинку, дуло рушниці було направлено у бік зятя, його донька стояла з правої сторони від нього, смикала його за руку та казала, батьку перестань. Майже одразу стався випадковий постріл. Після пострілу ОСОБА_2 закричав, що він поранений, однак куди саме він попав з рушниці не бачив. Донька одразу пішла викликати швидку та поліцію, а він спустившись і зайшовши до своєї кімнати, розібрав рушницю, поклав її у мішок і вийшовши зі свого будинку викинув його у листву біля 33 школи. В подальшому він особисто показав працівникам поліції, де викинув рушницю. Першу допомогу ОСОБА_2 він не надавав, оскільки вважав, що його поранення не є небезпечним. Вказаного дня він після роботи вжив приблизно 180 міліграмів горілки, був трохи випівшій і після сварки із зятем перебував у збудженому стані. Рушницю він тримав обома руками, однак не пам`ятає, чи був його палець на спусковому гачку і як стався постріл, йому не зрозуміло. Під час пострілу його онука ОСОБА_7 ховалась під комп`ютерним столом. Наміру вбивати свого зятя у нього не було, він хотів тільки його налякати. Вказана мисливська рушниця належала ще його померлому батьку і зберігав він її в шафі в своєї кімнаті у зібраному стані. Коли він витягав рушницю з шафи, воно тягнулось та чіплялось і можливо випадково взвелись курки. Про те, що в рушниці були патрони йому відомо не було, він не відкривав рушницю та курки не перевіряв. Після вказаного пострілу у нього була можливість спричинити ОСОБА_2 більш тяжкі ушкодження, однак він цього не зробив.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, про винуватість останнього у скоєні даного кримінального правопорушення, також свідчать наступні докази, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.

Так, потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що він проживає по АДРЕСА_1 з дружиною ОСОБА_6 та своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_7 . У вказаному будинку також проживають обвинувачений ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_8 та мати ОСОБА_9 21 жовтня 2016 року він повернувся додому з роботи близько о 17 - 17.30 годині. Побачив, що обвинувачений ОСОБА_1 сидів з людьми та був у нетверезому стані. Він поздоровався та піднявся на другий поверх будинку. Пізніше, десь через годину, між ним та ОСОБА_1 , на першому поверсі будинку, на кухні, виник конфлікт з приводу того, що ОСОБА_1 був у нетверезому стані та на думку потерпілого невірно розкладав продукти харчування. На що, потерпілий зробив ОСОБА_1 зауваження і в свою чергу останній обізвав потерпілого образливими словами. Між ними сталась словесна перепалка. Після цього, потерпілий піднявся на другий поверх, у кімнату дитини ОСОБА_7 , та приліг на ліжко читати книжку. Через 10 - 15 хвилин до нього піднявся обвинувачений ОСОБА_1 з рушницею. Між ним та ОСОБА_1 знов виникла словесна перепалка, під час якої ОСОБА_1 сказав, що вижене потерпілого з дому, він жити у будинку не буде, на що, він спитав у ОСОБА_1 , навіщо той прийшов у кімнату дитини з рушницею. В цей момент втрутилась дружина потерпілого та почала відбирати у батька рушницю, відштовхувати його і закривати двері, про що вони розмовляли він не знає, оскільки це відбувалося дуже швидко. Пам`ятає, що коли відкрилися двері, він піднявся з ліжка та стояв біля нього, обличчям до ОСОБА_8 , останній став виганяти його з дому, а потім пролунав постріл. Коли ОСОБА_1 стріляв, він не нічого не говорив. Дружини потерпілого поруч з ОСОБА_1 вже не було, він її не бачив. Потерпілий бачив, що рушниця була спрямована на нього, в цей момент він трохи відвернувся правим боком, самого моменту пострілу він не бачив. Після пострілу, він був на колінах, тримався за поранення, ОСОБА_1 підійшов до нього та чимось два рази ззаду вдарив його по голові, при цьому говорячи «я сяду в тюрму, але ти тут жити не будеш», після чого вийшов з кімнати. Під час конфлікту у будинку, окрім нього та обвинуваченого, ще перебувала донька ОСОБА_7 , яка була в цій кімнаті та сховалась під комп`ютерний стіл, дружина ОСОБА_6 , в окремій кімнаті мати ОСОБА_1 - ОСОБА_9 . Він колись бачив у кімнаті ОСОБА_1 рушницю, але що вона продовжує зберігатися у будинку він не здогадувався. Що стало причиною застосування до нього рушниці з боку ОСОБА_1 він не знає. До цього, під час сварок потерпілого з ОСОБА_1 , останній рушницю не брав. Підстав для обумовлювання ОСОБА_1 у нього не має.

Під час досудового розслідування, відповідно до ст.. 255 КПК України, потерпілого ОСОБА_2 було допитано слідчим суддею Приморського районного суду міста Маріуполя. З журналу судового засідання від 18.11.2016 року також аудіозапису вказаного судового засідання, відтвореного та безпосередньо дослідженого судом в рамках вказаного кримінального провадження, потерпілий надавав аналогічні пояснення тим які були отриманні судом під час розгляду даного кримінального провадження.

Крім того, в ході досудового розслідування за участю потерпілого ОСОБА_2 було проведено слідчий експеримент. З протоколу вказаної слідчої дії від 22.11.2016 року, а також відеозапису оглянутого в судовому засіданні вбачається, що потерпілий на місці скоєння кримінального правопорушення, за участю понятих, детально показав та розповів про обставини скоєного ОСОБА_1 злочину та які повною мірою узгоджуються із показаннями даними в судовому засіданні та під час допиту слідчим суддею під час досудового розслідування.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що вона разом зі своїм матір`ю, батьком ОСОБА_1 , чоловіком ОСОБА_2 та донькою ОСОБА_7 мешкають по АДРЕСА_1 . 21 жовтня 2016 року вона була разом зі своєю донькою, у вечорі їй зателефонував батько, який був в стані алкогольного сп`яніння, та сказав зайти у магазин. Вона погодилась і через деякий час, разом із донькою зайшли до магазину, де зустрілась із батьком. Після того вони скупились, усі разом повернулись додому. Її чоловік ОСОБА_2 в той час був вдома на другому поверсі будинку. Після повернення вона також піднялась на другий поверх до своєї кімнати, батько залишався на першому поверсі. Через деякий час, батько покликав її розкласти покупки і вона разом зі своїм чоловіком спустились на перший поверх будинку. Там між її чоловіком та батьком стався словесний конфлікт з приводу стану алкогольного сп`яніння батька, під час якого вони ображали один одного нецензурною лайкою. Потім її чолові пішов на другий поверх до кімнати доньки, а вона за ним, до своєї кімнати. Вже у своєї кімнаті, через деякий проміжок часу, вона почула кроки по сходах і виглянувши зі своєї кімнати, побачила батька із рушницею, який піднімався по сходах. Вона одразу закрила двері до кімнати доньки, де знаходився її чоловік та ОСОБА_7 . На її запитання, що ти робиш, батьку відповів, не хвилюйся, воно не заряджене. Після того вона відійшла, пропускаючи батька та відкрила двері до кімнати доньки. В цей час батько держав рушницю біля стегна, але куди саме було спрямоване дуло рушниці вона не пам`ятає. Після того, як відкрились двері, батько одразу став виганяти її чоловіка йти із дома, а ОСОБА_2 сказав, доньці ховайся під стіл. Між чоловіком та батьком сталась словесна перепалка при цьому вони обидва казали їй відійти і коли вона відійшла до стіни, пролунав постріл. Відразу після пострілу, вона побігла на переший поверх викликати швидку медичну допомогу та поліцію. Коли вона поверталась на другий поверх будинку, батько з рушницею вже спускався по сходах, а потім пішов з будинку. До приїзду швидкої допомоги, вона знаходилась разом із чоловіком, та бачила у нього тілесні ушкодження. Потім вона разом із чоловіком поїхали до лікарні. Їй було відомо про існування рушниці, яке належало її дідусю, однак де воно зберігалось удома, їй не відомо.

Під час досудового розслідування, відповідно до ст.. 255 КПК України, свідка ОСОБА_6 було допитано слідчим суддею Приморського районного суду міста Маріуполя. З журналу судового засідання від 18.11.2016 року також аудіозапису вказаного судового засідання, відтвореного та безпосередньо дослідженого судом в рамках вказаного кримінального провадження, свідок надавала аналогічні пояснення в частині обставин які передували вчиненню ОСОБА_1 злочину, однак пояснювала, що коли вона того дня, побачила батька із рушницею на сходах, вона почала кричати, а батько сказав «пішла геть» і майже одразу вистрелив. Рушницю батько держав направленим на ОСОБА_2 . До пострілу, ОСОБА_2 , побачивши ОСОБА_1 із рушницею, встав з ліжка та стояв біля нього, обличчям до ОСОБА_1 , при цьому крикнув їй «йди звідси, не бачиш він із рушницею», а дочці крикнув «Настя ховайся».

В ході досудового розслідування за участю свідка ОСОБА_6 було проведено слідчий експеримент. З протоколу вказаної слідчої дії від 22.10.2016 року та відеозапису оглянутого в судовому засіданні вбачається, що свідок на місці скоєння кримінального правопорушення, за участю понятих, детально показала та розповіла про обставини скоєного ОСОБА_1 злочину. Свідок також зазначала, що коли вона побачила батька із рушницею на сходах, вона почала кричати на нього, намагалась закрити двері до кімнати доньки, де в цей час знаходився її чоловік, однак від удару двері знов відкрилась. Батько в цей час сказав їй «пішла геть» і вистрелив у ОСОБА_2 . Рушницю батько держав біля правого стегна, дулом направленим на ОСОБА_2 .

Будучи додатково допитаною в судовому засіданні з приводу протиріч у показах, свідок ОСОБА_6 пояснила, що при наданні своїх пояснень під час досудового розслідування слідчому судді, а також при проведенні слідчого експерименту, вона пояснювала що пам`ятала, а в подальшому, в судовому засіданні, те що їй повернулося в пам`яті. Також зазначила, що того дня коли батько стояв із рушницею, а ОСОБА_2 у кімнаті, вони кричали друг на друга, а також і на неї. А потім вона рукою заділа лікоть батька і він вистрілив.

Допитана в судовому засіданні, за участю психолога, неповнолітній свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що того дня вона спочатку пішла до школи, потім разом із мамою до музичної школи, а потім на англійський. Вона чула, як матері зателефонував дідусь і казав їм зайти до крамниці. Вони спочатку не хотіли йти, але потім все ж таки зайшли до крамниці, де зустрілись із дідусем. Дідусь того дня був не тверезий, у нього було червоне обличчя і від нього пахло алкоголем. Після того як вони скупились, вони разом пішли додому. В той час батько був вдома і сидів за комп`ютером. Вона чула на першому поверсі конфлікт із дідусем і як мама покликала батька припинити сварку. Коли її батько повернувся до кімнати, він їй дозволив посидіти за комп`ютером, а саме ліг на її ліжко. Через деякий час на другий поверх піднявся дідусь із рушницею і батько сказав їй ховатись. Сховавшись під комп`ютерний стіл вона чула, як матір запитувала у дідуся, що ти робиш, та як дідусь виганяв татуся з дому. Мама просила дідуся опустити рушницю та перестати її тримати, смикала дідуся, однак він продовжував виганяти батька, а потім пролунав постріл. Самого пострілу вона не бачила. Після пострілу вона бачила лежачого на підлозі батька із пораненнями, із груді у нього текла кров. Потім матір вивила її з кімнати, а пізніше і із будинку та залишила бабусі, яка прийшла за нею. Коли її виводили із кімнати, дідуся вона вже не бачила. До вказаного випадку рушниці в будинку вона не бачила.

Під час досудового розслідування, відповідно до ст.. 255 КПК України, неповнолітнього свідка ОСОБА_7. було допитано слідчим суддею Приморського районного суду міста Маріуполя. З журналу судового засідання від 18.11.2016 року також аудіозапису вказаного судового засідання, відтвореного та безпосередньо дослідженого судом в рамках вказаного кримінального провадження, свідок надавала аналогічні пояснення в частині обставин які передували вчиненню ОСОБА_1 злочину, однак пояснювала, що в один із моментів того дня вона побачила дідуся із рушницею, тату сказав «Настя ховайся» і вона сховалась під стіл. Потім вона не чула, що казав дідусь, оскільки плакала, але він стрільнув у батька. Батько впав біля ліжка і потім вона почула як він сказав «добре я піду». До пострілу вона підглядала із схованки і бачила, що перед вистрілом батько стояв біля ліжка обличчям до дідуся.

В ході досудового розслідування за участю неповнолітнього свідка ОСОБА_7 було проведено слідчий експеримент. З протоколу вказаної слідчої дії від 22.11.2016 року та відеозапису оглянутого в судовому засіданні вбачається, що свідок на місці скоєння кримінального правопорушення, за участю понятих, детально показала та розповіла про обставини скоєного злочину. Так свідок зазначала, що бачила рушницю в руках у дідуся, яка була спрямована на її батька. Після пострілу, коли батько лежав біля ліжка, вона чула, як він сказав «допре я піду, тільки не вбивай мене, в кімнаті дитина».

Аналізуючи вищезазначені докази у своє сукупності, колегія суддів дійшла переконливого висновку, що пояснення потерпілого ОСОБА_2 надані ним як у ході досудового розслідування, під час допита слідчим суддею, при проведенні слідчого експерименту так і під час судового розгляду вказаного кримінального провадження, є чіткими, послідовними та детальними щодо обставин вчинення ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення, та які повністю та об`єктивно узгоджуються з поясненнями свідка ОСОБА_6 та неповнолітнього свідка ОСОБА_7 , які вони надавали під час досудового розслідування, під час допиту слідчим суддею та при проведенні слідчих експериментів за їх участю.

Показання потерпілого та свідків в цій частині, об`єктивно узгоджуються з письмовими доказами дослідженими судом в судовому засіданні.

Так, відповідно до рапорту від 21.10.2016 року, поданого на ім`я начальника Приморського ВП, лікар ОСОБА_11 повідомила, що потерпілий ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , отримав вогнепальне поранення правої верхньої кінцівки, грудної клітини, травматичний шок, внаслідок пострілу з мисливської рушниці, який зробив тесть ОСОБА_1 ..

Відповідно до протоколу огляду місця події від 21.10.2016 року та фото таблиці до нього, огляд проводився у будинку АДРЕСА_1 . Під час огляду будинку, на другому поверсі у кімнаті №3, з правого боку біля вхідної двері були виявлено сліди бурого кольору. З вказаних слідив взяти змиви та поміщені в експертний пакет. Окрім цього, в даній кімнаті були вилучені металеві предмети схожі на дріб з патрону, які виявлені на відстані 10 см від калюжі бурого кольору, яка схожа на кров, які також були поміщені в експертний пакет. Далі, на відстані 5 см від калюжі бурого кольору, яка схожа на кров, виявлено відрізок паперу округлої форми, зовнішні схожий на «пиж» для патронів, який також був поміщений в експертний пакет.

Крім того, відповідно до протоколу огляду місця події від 21.10.2016 року, слідчим проводився огляд на вулиці із застосування службової собаки. Під час огляду, на ділянці місцевості біля будинку №101/17 по вул. Маркелова в Приморському районі м. Маріуполя виявлено предмет схожий на двоствольну гладкоствольну мисливську рушницю. При огляді якої, в одному з каналів ствола, виявлено патрон. Вказана рушниця вилучена та була поміщена до полімерного мішку.

Відповідно до протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 22.10.2016 року, ОСОБА_2 просив притягнути до відповідальності ОСОБА_1 , який 21.10.2016 року приблизно о 19 год. 00 хв. у буд. АДРЕСА_1 вистрілив в нього з рушниці, чим заподіяв тілесні ушкодження.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1002 від 28.12.2016 року, на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_2 , даних медичних документів, даних матеріалів справи, та у відповідь на поставлені питання, експерт зробив наступні висновки: 1. Тілесні ушкодження, що є у нього: вогнепальне поранення з множинними ранами правого передпліччя і плеча з пошкодженням м`язів, вогнепальна рана грудної клітки справа, проникаюче вогнепальне поранення черевної порожнини без пошкодження внутрішніх органів, що ускладнилися внегоспітальною двосторонньою пневмонією, утворилися в результаті пострілу, проведеного з вогнепальної дробової зброї, можливо в зазначений термін, при описаних обставинах постанови, а також при обставинах, вказаних оглянутим, і по ступеню тяжкості у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя у момент спричинення. 2. Вищеописані тілесні ушкодження не могли утворитися в результаті дії тупим предметом, а також при падінні з висоти власного зросту на дерев`яну підлогу. 3. Враховуючи характер і локалізацію пошкоджень, потерпілий ОСОБА_2 у момент спричинення йому пошкоджень міг бути обернений передньою правою бічною поверхнею до дульного зрізу.

Відповідно до розписки від 22.10.2016 року, працівникам поліції медичним працівником було видано скляний флакон з металевими частками, які схожі на дріб від патрону мисливської рушниці, які були вилучені з тіла ОСОБА_2 під час хірургічної операції.

Відповідно до протоколу огляду та вилучення предмету від 22.10.2016 року, слідчим було вилучено футболку чоловічу з механічними пошкодженнями та плямами бурого кольору, джинси чоловічі з плямами бурого кольору, труси чоловічі з плямами бурого кольору, шкарпетки, які належать потерпілому ОСОБА_2 та були на нього вдягнені 21.10.2016 року упаковані у сейф-пакет.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 25.10.2016 року, огляд проводився на другому поверсі у будинку АДРЕСА_1 . Під час огляду дитячої кімнати, на висоті 127 см. з лівого краю отвір глибиною 5 мм, розміром 8х5 мм. В 50 см від входу на полу виявлено 13 фрагментів металу розміром від 1х2 мм на 2х3 мм, які поміщені у пакет.

Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи №1/2-217 від 05.01.2017 року, рушниця, частини якої вилучені за адресою: АДРЕСА_1 , є вогнепальною гладкоствольною мисливською рушницею, виробництва збройної майстерні A.REGMANN, 16-го калібру, Німеччина, Weissen Berg, та придатна для здійснення пострілів. Рушниця, частини якої вилучені за адресом: АДРЕСА_1 , вироблена промисловим способом, та змінам конструкції не підвергалася. Гільза, яка знаходилася в стволі рушниці, була відстріляна з рушниці, частини якої вилучені за адресом: АДРЕСА_1 . Предмет схожий на мисливський патрон, вилучений за адресою: провулок Піщаний, 19 у Приморському районі м. Маріуполя, є боєприпасом до гладкоствольної, мисливської зброї 16-го калібру, та придатний для здійснення пострілу.

Вартість експертизи становить 1 407,36 гривень.

Ввідповідно до довідки інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи Приморського ВП Центрального ВП ГУНП в Донецькій області, ОСОБА_1 як власник зброї не перебуває. За адресою: АДРЕСА_1 будь-яка гладкоствольна чи нарізна зброя не зареєстрована.

В ході розгляду кримінального провадження речові докази, а саме вищенаведена мисливська рушниця, гільзи та дріб були оглянуті колегією суддів, а також іншими учасниками кримінального провадження.

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №1949 від 11.11.2016 року кров потерпілого ОСОБА_2 належить до групи В з ізогемаглютиніном анти-А, за ізосерологічною системою АВ0.

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №1950 від 11.11.2016 року кров підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В, за ізосерологічною системою АВ0.

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №1951 від 15.11.2016 року на доставлених для дослідження змивах речовини бурого кольору вилучених під час огляду місця події, а саме за адресою: АДРЕСА_1 знайдена кров людини. При серологічному дослідженні даних слідів встановлена група крові В з ізогемаглютиніном анти-А, супутнім антигеном Н, що не виключає можливості походження слідів крові в змивах на вушні палички від ОСОБА_2 , група крові якого співпадає з встановленими груповими властивостями. Походження даних слідів за рахунок крові ОСОБА_12 виключено.

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №1952 від 02.12.2016 року, на вилучених під час досудового розслідування речах підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в яких він був одягнений 21.10.2016 року в момент скоєння злочину, а саме: сорочці білого кольору (об. №№1-3) знайдена кров людини. На брюках ОСОБА_1 наявність крові не встановлена. При серологічному дослідженні даних слідів виявлений антиген В і Н, а в об. №1 виявлений ще і ізогемаглютинін анти-А, що не виключає можливість найбільш вірогідного походження даних слідів від однієї особи з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А, супутнім антигеном Н, в тому числі і від ОСОБА_2 , група крові якого співпадає з встановленими на досліджених речах груповими властивостями. Також, в даних слідах не виключена і можливість змішення крові осіб з виявленими антигенами. Походження слідів крові на сорочці від ОСОБА_1 , якому властиві антигени А і Н, виключено.

Відповідно до висновку судово-імунологічної експертизи №1953 від 02.12.2016 року, на вилучених під час досудового розслідування речах потерпілого ОСОБА_2 , в яких він був одягнений 21.10.2016 року в момент вчинення злочину, а саме: футболці (об. №№ 1-6), джинсових брюках (об. №№ 7-18), трусах (об. №№ 19-22), одній шкарпетці (об. №№ 26-28), знайдені сліди крові людини. Одержаний результат дослідження не виключає можливості найбільш вірогідного походження даних слідів від однієї особи з групою крові В з ізогемаглютиніном анти-А супутнім антигеном Н, в тому числі і ОСОБА_2 , група крові якого співпадає з встановленими на досліджених речах груповими властивостями. Походження слідів крові на футболці, джинсових брюках, трусах, одній шкарпетці, вилучених у ОСОБА_2 , від ОСОБА_1 , груповій характеристиці крові якого властиві антигени А і Н, виключено.

Надані стороною обвинувачення висновки судово-цитологічних експертиз №1134 від 22.11.2016 року; №1135 від 22.11.2016 року; №1136 від 22.11.2016 року та судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу №1/5.1/3342 від 18.01.2017 року, які були проведені з метою перевірки версій слідства, на думку колегії суду, не містять доказового змісту, а тому не приймаються до уваги при постановленні вироку.

Вартість судової експертизи вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу становить 2116,96 гривень.

Відповідно до висновку судово - психіатричної експертизи №1131 від 27.10.2016 року, ОСОБА_1 , 1961 року народження є психічно здоровим. У період часу, який відповідає інкримінованому правопорушенню, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, в стані тимчасового розладу психічної діяльності не перебував. В даний час ОСОБА_1 хронічним психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_1 не потребує та під дію ст.20 КК України (обмежена осудність) не підпадає.

Судом також досліджені характеризуючи данні обвинуваченого ОСОБА_1 , надані стороною обвинувачення, а також стороною захисту та долучені до матеріалів кримінального провадження.

При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 54 рішення у справі «Шабельник проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визначеним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (ст..5,8 Конвенції) тощо.

Судом також врахована позиція ЕСПЛ, викладена у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні вказаного кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст..115 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ч. 2 ст.15, ч.1 ст..115 КК України, а саме за закінчений замах на умисне вбивство, тобто протиправне заподіяння смерті іншій людині.

Наведені вище обставини та досліджені докази, у їх сукупності, дають колегії суддів можливість критично віднестись до показань обвинуваченого ОСОБА_1 даних останнім у судовому засіданні та відповідно дають підстави розцінювати їх, як один із способів захисту від висунутого обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину.

Що стосується протиріч та неодноразових змін показань наданих свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні, то на думку колегії суддів, вони пов`язані із тим, що обвинувачений ОСОБА_1 є близькою до них людиною, а тому подальша доля останнього, в разі визнання його винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, не може бути для них байдужою, а тому критично відноситься до їх показань в цій частині.

На думку колегії суддів, саме пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 данні на досудовому розслідування, під час допиту слідчим суддею та під час проведення слідчих експериментів за їх участю, відповідають один одному та об`єктивним обставинам скоєного обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення та повною мірою узгоджуються з поясненнями потерпілого ОСОБА_2 даними їм як під час досудового розслідування так і в судовому засіданні, а також іншими матеріалами кримінального провадження, досліджених судом.

Суд не погоджується із доводами сторони захисту, а також обвинуваченого щодо відсутності умислу у нього на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_2 , оскільки на думку колегії суду, усі протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_1 по відношенню до потерпілого були ціленаправлено спрямовані саме на заподіяння смерті, про що свідчать вибране обвинуваченим особливо небезпечне знаряддя кримінального правопорушення - вогнепальна зброя, а також його дії як під час здійснення пострілу, а також після, коли він будучи лікарем, свідомо відмовився надавати потерпілому першу медичну допомогу, а також навмисно намагався приховати знаряддя злочину.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст..ст.65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Так, при обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст..65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, наслідки скоєного кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, який згідно до ст..12 КК України, відноситься до особливо тяжкого злочину, не визнання вини останнім у вчинені вказаного кримінального правопорушення та як слідство відсутність розкаяння, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках в лікувальних та профілактичних закладах не перебуває, пенсіонера, за місцем проживання та колишніх місць роботи характеризується виключно позитивно, поведінку обвинуваченого після вчинення злочину.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

З врахуванням наведеного, конкретних обставин скоєного обвинуваченим злочину, думки потерпілого який претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, не наполягає на суворій мірі покарання, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статі Кримінального закону, оскільки саме таке покарання суд вважає необхідним й достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Зважаючи на відсутність встановлених судом обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому та обставин які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, суд не знаходить підстав для застосування ст.. 69,75,76 КК України.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 утримувався під вартою з 21 жовтня 2016 року на підставі протоколу затримання обвинуваченого.

Відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 14 квітня 2017 року обвинуваченому ОСОБА_1 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Таким чином строк попереднього ув`язнення обвинуваченому ОСОБА_1 з 21 жовтня 2016 року по 14 квітня 2017 року підлягає зарахуванню до призначеного судом покарання.

Відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 13 червня 2017 року, останній раз запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту було продовжено до 13 серпня 2017 року. В подальшому запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 не продовжувався та не обирався, тобто на час постановлення вироку запобіжний захід відсутній.

Цивільний позов по кримінальному провадженню потерпілим ОСОБА_2 не заявлявся.

Відповідно до ст.128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

До початку судового розгляду, прокурором в інтересах держави до обвинуваченого ОСОБА_1 було пред`явлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_2 .. В обґрунтування позову, прокурор зокрема зазначив, що через злочинні дії ОСОБА_1 , потерпілий ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ «Міська лікарня №9» з 03.11.2016 року по 18.11.2016 року та на його лікування були витрачені бюджетні кошти у сумі 1 920 гривень. Посилаючись на ст.1206 ЦК України, просив суд стягнути з обвинуваченого на користь комунального закладу грошові кошти в сумі 1 920 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов прокурора визнав.

Згідно зі ст.1206 ЦК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також позицію обвинуваченого ОСОБА_1 про визнання позовних вимог про відшкодування витрат на лікування потерпілого, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст..100 КПК України.

З обвинуваченого на користь держави підлягають відшкодуванню судові витрати на залучення експертів у сумі 1 407,36 та 2 116,96 гривень, що загалом становить 3 524,32 гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання.

В строк відбуття покарання ОСОБА_1 зарахувати строк попереднього ув`язнення з 21 жовтня 2016 року по 14 квітня 2017 року, включно.

У зв`язку з не обранням запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 за даним кримінальним провадженням - запобіжний захід не застосовувати.

Речові докази: двоствольну гладкоствольну мисливську рушницю іноземного виробництва A. REGMANN, 16-го калібру, 2 гільзи, дріб, предмет схожий на пиж, передані на зберігання до кімнати речових доказів Приморського відділення поліції (квитанція №000029) - знищити; марлеві тампоні з вмістом каналів лівого та правового стволу, контрольний марлевий тампон, одяг потерпілого ОСОБА_2 , змиви з рук підозрюваного ОСОБА_1 , передані на зберігання до кімнати речових доказів Приморського відділення поліції (квитанція №000107) - знищити; брюки сірого кольору та білу сорочку, яку були вилучені у обвинуваченого ОСОБА_1 , передані на зберігання до кімнати речових доказів Приморського відділення поліції (квитанція №000107) - повернути ОСОБА_1 , як належне йому майно; диски у кількості 3 (трьох штук) з аудіо записами судових засідань від 18.11.2016 року - зберігати разом із матеріалами кримінального провадження; диски у кількості 3 (трьох штук) з відео записами слідчих експериментів від 22.10.2016, 10.11.2016, 22.11.2016 років - зберігати разом із матеріалами кримінального провадження.

Арешт накладений на речові докази, відповідно до ухвал слідчого судді Приморського районного суду міста Маріуполя від 25 жовтня 2016 року на вилучене під час проведення оглядів майно - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь КЗ «Маріупольська міська лікарня №9» на р/р: 35418004003006 в ГУ ДКС України в м. Маріуполі Донецької області, МФО: 834016, ЄДРПОУ: 05480826, витрати на стаціонарне лікування ОСОБА_2 в сумі 1 920 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у сумі 1 407,36 та 2 116,96 гривень, що загалом становить 3 524,32 гривні за залучення експертів Донецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Донецького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддя Гноєвой С.С.

Судді Мельник І.Г.

Вайновський А.М.