Рішення № 93643575, 17.12.2020, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1640/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Романової О.Г.;

за участі секретаря судового засідання – Соломки Л.М.;

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 (далі - позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що позивач є власником будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку зареєстрований відповідач, колишній чоловік позивача, який в будинку не проживає з 2016 року. Реєстрація відповідача у будинку перешкоджає позивачу вільно розпоряджатися своїм майном. У зв`язку з цим, посилаючись на приписи ЦК України та ЖК УРСР, позивач просила визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 04 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків, що не перевищує 10 днів. У зазначений строк позивачем усунуті недоліки позовної заяви.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 листопада 2020 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання з`явилася представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , яка просила задоволити позовні вимоги з підстав зазначених у заяві. Проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце рогляду справи повідомлений належним чином, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду не подав, жодних заяв чи клопотань не надіслав.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Відповідно до відомостей договору дарування житлового будинку з надвірними спорудами серії ВВК № 491995 від 04 серпня 2004 року (а.с. 34), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04 серпня 2004 року (а.с. 35) вбачається, що позивач є власником житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1 .

Відповідач зареєстрований, але не проживає у вказаному будинку з березня 2016 року, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Іркліївської сільської ради Чорнобаївського району Черкаської області від 23 жовтня 2020 року № 2076 (а.с. 32) та актом по факту проживання гр. ОСОБА_3 № 15 від 23 жовтня 2020 року, підписаним секретарем сільської ради Демуз Р.І., депутатом сільської ради Соломкою В.М., свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 33).

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 25.11.2016, яке вступило в законну силу 06.12.2016, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був розірваний (а.с. 37).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику права вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності, передбачені ст.ст. 16, 386, 391 ЦК України. За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Права власника будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб, а також розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян.

Тобто обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Відповідно до ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України право члена сім`ї власника будинку, який не є його співвласником, на користування цим будинком обумовлено наявністю сімейних відносин із власником і спільним із ним проживанням у цьому будинку.

За ч.2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником будинку або законом.

Згідно із положеннями ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу (тобто подружжя, їх діти, батьки та інші особи, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням (ч.4 ст. 156 ЖК України).

Згідно з ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Судом встановлено, що відповідач вселився та проживав у будинку позивача, як член його сім`ї (чоловік), отже набув право користування чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом, проте на даний час не є членом сім`ї власника квартири у зв"язку із розлученням.

Відповідно до подожень ч. 2 ст. 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Судом встановлено, що позивач є власником житла, а відповідач, у зв"язку із розірванням шлюбу між ними, спільним побутом з позивачем не пов`язаний та спільно з нею не проживає, тому його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна на підставі ч.2 ст.406 ЦК України.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним судом у постановах від 16.01.2019 року у справі № 243/7004/17-ц та від 14.08.2019 року у справі № 702/101/18.

Крім того, суду не надано доказів, що підтверджують право відповідача на збереження за ним права на спірне житло при відсутності за місцем проживання понад рік, що також є самостійною підставою для визнання відповідача, у відповідності до вимог ст.150, 405 ЖК України, таким, що втратив право користування належним позивачу житловим приміщенням.

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню.

Виходячи зі змісту норм ст.ст.3, 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», прийняте рішення суду про визнання особи такою, що немає права користування житловим приміщенням, є підставою для вчинення органом реєстрації дій щодо зняття особи з реєстраційного обліку, що фактично припинить її реєстрацію за спірною адресою.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 3 п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат.

За таких обставин з відповідача на користь держави в особі Державної судової адміністрації Українипідлягає до стягнення судовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) гривень.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації Українисудовий збір у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) гривень.

Платіжні реквізити для сплати судового збору: стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ):37993783; банк отримувача: Казначейство України(ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасником справи до або через відповідний суд.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя О.Г. Романова