Рішення № 93642055, 18.12.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2734/20

ЄУН № 226/2734/20

Провадження №2/226/941/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року Димитровський міський суд Донецької області в складі:

головуючого – судді Клепка Л.І.,

при секретарі Тіссен О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В обґрунтування вимог зазначив, що в період з 05.11.2018 року по 16.08.2020 року він перебував у трудових відносинах з відповідачем. 16.08.2020 року наказом №1259/к на підставі ст.38 КЗпП його було звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію. При звільненні з роботи відповідач не здійснив з ним остаточного розрахунку та не виплатив йому заборгованість із заробітної плати та вихідну допомогу в зв`язку з виходом на пенсію, що становить 79956,89 грн. 16.10.2020 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою з вимогою про здійснення з ним остаточного розрахунку, проте заборгованість із заробітної плати відповідач йому не сплатив, що змусило його звернутися до суду за захистом свого порушеного права. Посилаючись на порушення відповідачем вимог трудового законодавства, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму заборгованості та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, розрахований ним з 18.10.2020 року по 13.11.2020 року (день звернення до суду) в сумі 11363 грн., виходячи з середньоденного заробітку в розмірі 568,15 грн. за 20 робочих днів прострочення розрахунку, та покласти на відповідача понесені ним судові витрати, які складаються з судового збору в сумі 840,80 грн., сплаченого ним при зверненні до суду.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилися, надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Згідно відзиву відповідача на позовну заяву, позовні вимоги ним не визнаються повністю у зв`язку з їх необгрунтованістю. При цьому відповідачем визнається сума заборгованості в розмірі 79956,89 грн. за вирахуванням обов`язкових утримань, що підлягає сплаті позивачу і складається з сум заборгованості: за грудень 2019 року – 7208,21 грн., за січень 2020 року – 6347,20 грн., за лютий 2020 року – 6690,55грн., за березень 2020 року – 7850,43 грн., за квітень 2020 року – 10039,23 грн., за червень 2020 року – 2095,20 грн., за липень 2020 року – 4786,02грн., за серпень 2020 року – 34940,05 грн. В день звільнення позивач працював в третю зміну, після чого отримав трудову книжку і повинен був звернутися до каси бухгалтерії з письмовою заявою про здійснення з ним повного розрахунку, проте цього не зробив. На думку відповідача, це вказує на те, що позивач погодився з проведенням з ним остаточного розрахунку з заборгованості із заробітної плати на розсуд відповідача. Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, відповідач зауважує, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не є основною чи додатковою заробітною платою і є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, яка настає лише у разі невиплати належних звільненому працівнику сум у строки, передбачені ст.116 КЗпП України, з вини власника або уповноваженого ним органу. ДП «ВК «Краснолиманська» знаходиться у складній фінансово-економічній ситуації, яка з 19.12.2019року спричинила простій підприємства, під час якого до роботи залучаються лише працівники, які задіються тільки в роботах з підтримки життєдіяльності підприємства, про що на момент звільнення з роботи було відомо відповідачу. Адміністрацією підприємства з грудня 2019року вживаються всі можливі заходи, спрямовані на погашення заборгованості з заробітної плати працівникам, яка виникла внаслідок форс-мажорних обставин – вимушеного простою підприємства, додатково ускладненого оголошенням карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу. Також відповідачем звертається увага на період затримки розрахунку при звільненні, який, на його думку, має відраховуватися з моменту отримання роботодавцем ухвали суду про відкриття провадження та копії позовної заяви, а саме - з 25.11.2020року.

Встановивши характер спірних правовідносин, дослідивши надані суду докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 в період з 05.11.2018 року по 16.08.2020 року перебував у трудових відносинах з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська». 16.08.2020 року наказом № 1259/к від 16.08.2020 року на підставі ст.38 КЗпП його було звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується записами його трудової книжки (а.с.8-13).

Згідно довідки ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» від 28.10.2020 року, заборгованість перед позивачем по заробітній платі після утримань підприємством з цієї суми обов`язкових податків та зборів складає 79956,89 грн. (а.с.39).

Відповідно до статті 3 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються нормами трудового законодавства.

За змістом вимог Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата працівника - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки).

Право позивача на своєчасне отримання розрахунку при звільненні передбачене ст. 115, 116 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці».

Відповідно до ч.1 ст.47, ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом, вимоги законодавства щодо повного розрахунку з позивачем при його звільненні підприємством не виконано, про що свідчить довідка відповідача про наявність заборгованості перед позивачем за період з грудня 2019 року по серпень 2020 року в розмірі 79956,89 грн., яка розрахована позивачем вже з утриманням підприємством обов`язкових податків та зборів. Отже, порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача на його користь вказаної суми.

Відповідно до п.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 (надалі Порядок), середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню.

Відповідно до п.5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати, при цьому нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку).

Згідно довідки відповідача, з якою погоджується і позивач, середньоденний заробіток позивача, розрахований за зазначеною в Порядку формулою, складає 568,15 грн. (а.с.40).

Як слідує з позовних вимог позивача, в межах яких суд розглядає справу, середній заробіток за час затримки розрахунку позивач просить стягнути йому з відповідача за період з 18.10.2020року по 13.11.2020року (за 20 днів), що становить 11363,00грн.

Відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, -наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Звертаючись до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, позивач, юридично маючи право на більш ширший період, самостійно визначив його 20 днями – з 18.10.2020року по 13.11.2020року, що, виходячи з його середньоденного заробітку в розмірі 568,15грн., становить 11363,00грн. Початком строку такого розрахунку позивач зазначає 18.10.2020року.

Разом з тим, як слідує з наданих позивачем суду доказів, з письмовою заявою про виплату йому заборгованості з заробітної плати він звернувся до відповідача 16.10.2020року, що підтверджується описом вкладення до цінного листа на адресу ДП «ВК «Краснолиманська» (а.с.18). Згідно рекомендованого повідомлення, його заява отримана відповідачем 21.10.2020року (а.с.17). Отже, саме 21.10.2020року вважається датою отримання роботодавцем вимоги про виплату заборгованості з заробітної плати, з якої має нараховуватися середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а не 18.10.2020, як помилково зазначає позивач.

Незважаючи на те, що спрощене позовне провадження відкрите з повідомленням сторін, сторони надали суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого в ст.13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Приймаючи до уваги наведене, суд не вважає за необхідне розраховувати суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за інший період, аніж заявлений позивачем. При цьому слід врахувати дату фактичного отримання відповідачем вимоги про здійснення з ним розрахунку при звільненні, яка припадає на 21.10.2020 року, і з зазначеної дати по 13.11.2020року визначити суму середнього заробітку при звільненні, яка становить 10226,70 грн. (568,15грн. х 18днів).

Посилання відповідача на складний фінансово-економічний стан та відсутність фінансово-господарської діяльності на підприємстві, як підстави для відмови у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд відхиляє, так як передбаченої ст.117 КЗпП України відповідальності це не виключає.

Доказів настання форс-мажорних обставин, засвідчених Торгово-промисловою палатою України, які б об`єктивно унеможливлювали виконання відповідачем зобов`язань перед позивачем, суду також не надано, тому доводи відповідача в цій частині суд також відкидає.

Вирішуючи питання судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно задоволених вимог в розмірі 756,72 грн.

На підставі ст.ст.116, 117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 2,5,12,13,259,263-265,352,354,355,430 Цивільного процесуального Кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», код ЄДРПОУ 31599557, місце розташування: м.Родинське, Донецька область, вулиця Перемоги, буд.9, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), місце проживання: АДРЕСА_1 , заборгованість із заробітної плати в розмірі 79956 (сімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 89 коп. без утримання з цієї суми передбачених податків і зборів та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 21.10.2020 року по 13.11.2020 року в сумі 10226 (десять тисяч двісті двадцять шість) грн. 70 коп. з утриманням з цієї суми обов`язкових податків та зборів.

Стягнути з Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 756 (сімсот п`ятдесят шість) грн. 72 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення в частині стягнення заробітної плати підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.І.Клепка