Рішення № 93641504, 18.12.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/6083/20

Провадження № 2/219/2330/2020

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 грудня 2020 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

24.06.2020 позивач АТ КБ «ПриватБанк» в особі представника звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_1 , в якому вказав, що на підставі укладеного договору № б/н від 25.02.2011 відповідачу ОСОБА_1 було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт 300 грн., для користування вона отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 7400 грн. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач своїх зобов`язань належним чином не виконала і не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору і станом на 31.03.2020 має заборгованість у сумі 133 015,52 грн., яка складається з: заборгованості за простроченим тілом кредиту – 271,28 грн., заборгованості за відсотками – 123 233,98 грн., нарахованої пені – 2 700 грн., а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов: штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (процентна складова) – 6 310,26 грн. Позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також судовий збір у сумі 2 102,00 грн., сплачений ним при подачі позовної заяви.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 06.07.2020 по вказаній справі було відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву, однак у строк, встановлений судом, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було.

19.10.2020 відповідач надав відзив на позовну заяву, у якій просить відмовити в задоволенні позовних вимог та застосувати строк позовної давності (арк.с.87-92).

03.11.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог та надає додаткові пояснення з приводу укладення договору, строку позовної давності, нарахування штрафів тощо (арк.с.94-104, 110-132).

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглянути справу у його відсутність, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечував, про що в матеріалах справи міститься заява.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила. Від неї не надійшло клопотання про відкладення слухання справи.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.02.2011 ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Згідно з вказаною анкетою-заявою, відповідач погодилася з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківського і тарифами, складають між нею і банком договір про надання банківських послуг; вона ознайомлена та згодна з умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови і правила надання банківських послуг розміщені на сайті банку. Заявник зобов`язується виконувати вимоги умов і правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ (арк.с.22).

На підставі вказаної анкети-заяви відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт 300 грн., для користування вона отримала кредитну картку. У подальшому кредитний ліміт відповідача збільшився до 7 400 грн.

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» є правонаступником прав та обов`язків Закритого акціонерного товариства «Приватбанк», у зв`язку з чим на підставі рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року змінено найменування позивача з закритого акціонерного товариства «Приватбанк» на публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», про що зазначено у п.1.1 Статуту ПАТ КБ «Приватбанк». 17.07.2009 року проведено державну реєстрацію вказаних змін (номер запису в ЄДРПОУ 12241050038006727).

З 21.05.2018 Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».

У Анкеті-заяві приєднання відповідач засвідчила своїм підписом те, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг. Виявила намір отримати кредитну карту «Універсальна». Втім, анкета-заява не містить розміру кредитного ліміту. Позивачем надано суду підписану відповідачем довідку про умови кредитування за карткою «Універсальна» «55 днів пільгового періоду», згідно якої тип кредитної лінії - відновлювальний, базова ставка в місяць у валюті кредиту UAH-2,5%, розмір щомісячного платежу 7% від заборгованості, строк щомісячного платежу - до 25 числа місяця наступного за звітним, визначений розмір комісії за зняття готівки, розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафів.

Будь-яких Умов та Правил кредитування та Тарифів відповідач не підписувала.

За розрахунком банку станом на 31.03.2020 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 133015,52 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 271,28 грн; заборгованості за відсотками – 123233,98 грн, штрафів, нарахованих на підставі п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн (фіксована частина) та 6310,26 грн (процентна складова).

Пунктом 1 ч. 2 ст.11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п.2.1.1.5.5 Умов, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його використовування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов, у разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку. Власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту ( п.1.2.7 Умов).

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов і правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості по кредитному ліміту з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій. Свої зобов`язання за кредитним договором позивач виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1ст.638 ЦК України).

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст.1056-1 ЦК Укрїни в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З розрахунку заборгованості (арк.с.7-11) та виписки за договором б/н (арк. с. 12-19) вбачається, що відповідачу була видана картка НОМЕР_1 із встановленням 25.02.2011 року кредитного ліміту в сумі 300 грн. Термін дії картки закінчується 01/15. Кредитний ліміт збільшувався до 7400 грн. – 18.04.2012 року та зменшувався до 6950 грн – 19.09.2013 року. 18.04.2014 року кредитний ліміт встановлено на рівні 0 грн.

13.11.2013 року в погашення заборгованості відповідач здійснила оплату в сумі 7020 грн. В період з 31.01.2014 року по 18.04.2014 року поточна заборгованість – 0 грн., сальдо на яке нараховуються відсотки -0, залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) – 0. З невідомих підстав, через три місяці відсутності будь-якої заборгованості та операцій по картці, 28.04.2014 року поточна заборгованість за кредитом позивачем нарахована в сумі 22,13 грн., і, починаючи з 30.11.2014 року вона не змінювалася та становила 271,28 грн.

Також, з 01.09.2014 року позивачем змінено відсотки з 30 до 34,8, а з 01.04.2015 – 43,2 %.

У заяві позичальника від 25 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

У Довідці зазначена базова % ставка на місяць -2,5 %, тобто 30% на рік, що нараховується на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів на рік.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, а також штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 25.02.2011 року, посилався на «Умови та правил надання банківських послуг», та «Тарифи Банку», які розміщені на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Таким чином позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження конкретних запропонованих відповідачеві Умов та Правил надання банківських послуг. У заяві відсутня домовленість сторін про сплату штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Також матеріали справи не містять доказів про те, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в «ПриватБанку», які містяться в матеріалах справи, визнавались відповідачем як беззаперечні умови кредитного договору, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25 лютого 2011 року шляхом підписання заяви.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 вищевказаного Закону, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09.04.1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України).

Виходячи з того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.

Аналогічний висновок викладено у постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 548/15991/13-ц (провадження 61-3946св18).

Відповідач вважає, що нею повністю були виконані умови анкети-заяви станом на 13.11.2013 року.

Суду не надано належних доказів внесення відповідачем 02.06.2017 року суми 3400 грн. в рахунок оплати заборгованості за пенею в сумі 3386,88 грн. (арк.с.11). Ця сума у виписці за договором рахується як «службова операція» (арк.с.13).

Щодо застосування строку позовної давності, про яку заявила відповідач.

Позовна давність це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За загальними правилами перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ч.1 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності є моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Враховуючи, що метою встановлення в законі позовної давності є забезпечення захисту порушеного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу в межах певного періоду часу, тобто тимчасове обмеження отримати захист за допомогою звернення до суду, необхідно дійти висновку, що об`єктом дії позовної давності є право на позовний захист (право на позов у матеріальному сенсі), що є самостійним правом ( не ототожнюється із суб`єктивним матеріальним правом і реалізується в межах охоронних правовідносин), яким наділяється особа, право якої порушене.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд не приймає доводи позивача, що відповідно до п.1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором встановлено у 50 років.

У постанові ВС України у справі № 6-240цс14 від 11.02.2015 року вказано про право сторін на збільшення строку позовної давності, яка викладається у письмовій формі договору і є обов`язковою для сторін і суд повинен керуватися вказаними умовами договору.

Судом встановлено, що відповідач не підписувала Умов кредитування.

Відповідно до частини 2 ст.214 ЦПК України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Враховуючи, що в Заяві немає домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, не можна вважати, що між сторонами в передбаченій законом письмовій формі досягнута домовленість про збільшення позовної давності.

Згідно ст.266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст.267 ЦК України).

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання і тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо втратили свою достовірність і повноту зі плином часу (пункт 51 рішення від 21 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо від залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором було здійснено відповідачкою 13 листопада 2013 року (поповнення готівкою в терміналі самообслуговування АДРЕСА_1 , відділення банку), що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим суду Банком (а. с. 10) та виписки станом на 29.04.2020 (арк.с.14 зборотній бік)

Зважаючи на те, що у Довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», 55 днів пільгового періоду, яка підписана відповідачкою, визначений строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, що наступний за звітним (а.с.23, перебіг строку позовної давності розпочався 25 грудня 2013 року і закінчився 25 грудня 2016 року.

Строк дії картки встановлений 1/15, згідно виписки станом на 29.04.2020 року в останні дні місяця враховується «покупка» на суму 121,43 грн., також відсотки на остаток, відсотки на овердрафт, перекази коштів між рахунками, тоді як позивачем не надано доказів тому, що це передбачено умовами анкети-заявки та довідкою.

Із позовної заяви вбачається, що вона була подана до суду ПАТ «КБ «ПриватБанк» 22.06.2020 року, що підтверджується описом вкладення (а. с. 60), тобто з пропуском строку позовної давності.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити на підставах, викладених вище, у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 77, 78, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 611, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.02.2011 в сумі 133 015 грн. 52 коп. – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення ухвалено в судовому засіданні 14 грудня 2020 року. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 14 грудня 2020 року. Повний текст рішення складено та підписано суддею 18 грудня 2020 року.

Сторони по справі:

позивач: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя Л.В. Шевченко

18.12.2020