Рішення № 93640831, 14.12.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/11731/20

Провадження № 2/127/1810/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2020 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Луценко Л.В.,

при секретарі Мироненко В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 та її представника – адвоката Мишковської Т.М.,

представника відповідача Литвина А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.05.2018 позивача призначено на посаду старшого контролера – касира сектору перерахунку та зберігання валютних цінностей №5 відділу грошового обігу та касових операцій філії – Вінницьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», а 03.07.2018 її переведено на посаду старшого контролера – касира сектору перерахунку та зберігання валютних цінностей № 2 відділу організації інкасації, перерахунку та зберігання валютних цінностей філії – Вінницького обласного управління Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

30.04.2020 позивача звільнено з роботи у зв`язку з втратою довіри на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, з проведенням всіх належних виплат.

Позивач вважає вказаний наказ про звільнення незаконним, оскільки в наведеному наказі немає роз`яснень щодо того, які її дії стали підставою для втрати довір`я та звільнення, наказ про звільнення містить лише посилання на службову записку ОСОБА_2 , з якою у неї склалися неприязні стосунки, її пояснювальна записка була написана під примусом, а винних дій вона не допускала, що вказує на безпідставність та незаконність її звільнення.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Мишковська Т.М. підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві (а.с.13-15), своїм правом на відповідь на відзив не скористалися. ОСОБА_1 додатково суду пояснила, що членом профспілкових організацій не являється, працює у АТ «Державний ощадний банк України» 2 роки, за цей час заходи заохочення та дисциплінарного стягнення до неї не застосовувались. Кошти ОСОБА_3 вона у руки не брала, не знала, що це її власні кошти, остання її запросила лише, щоб вона постояла, поки вона перерахує ці кошти. Причина звільнення не дозволяє їй влаштуватися на роботу, тому звернулася до суду із позовом.

Представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві (а.с.50-56).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Так, у судовому засіданні достовірно встановлено, що 10.05.2018 на підставі наказу №472-к від 10.05.2018 позивача ОСОБА_1 призначено на посаду старшого контролера – касира сектору перерахунку та зберігання валютних цінностей №5 відділу грошового обігу та касових операцій філії – Вінницьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» на період перебування основного працівника у відпустці по догляду за дитиною (а.с.21, 58).

29.01.2020 позивача переведено на постійну посаду старшого контролера-касира сектору перерахунку та зберігання валютних цінностей №2 відділу організації інкасації, перерахунку та зберігання валютних цінностей філії – Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» з 29 січня 2020 року з укладанням договору про повну матеріальну відповідальність (а.с.60).

Цього ж дня, 29.01.2020 між ПАТ «Державний ощадний банк «України»» та позивачем укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, згідно якого ОСОБА_1 , як особа, що займає посаду старшого контролера – касира та безпосередньо виконує роботу пов`язану із відкриттям, закриттям сховища, зберігання цінностей у сховищі та виконання операцій з ними: прийманням, видачею, обробленням цінностей, тощо взяла на себе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення зберігання майна та інших цінностей, переданих для зберігання (оброблення) і у зв`язку викладеним, з поміж іншого, зобов`язалась суворо дотримуватись встановлених правил здійснення операцій з цінностями і їх зберігання (а.с. 71).

Відповідно до договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність від 05.03.2020, який укладено між адміністрацією філії – Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» та членами колективу (бригади №2) сектору перерахунку та зберігання валютних цінностей №2 м. Вінниці відділу організації інкасації, перерахунку та зберігання валютних цінностей філії – Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк», до складу якої входила і позивач як керівник бригади №2, та яка підписала договір, члени бригади зобов`язані, з поміж іншого дбайливо ставитись до цінностей і вживати заходів до запобігання шкоди; в установленому порядку вести облік, складати і своєчасно подавати звіти про рух та залишки цінностей; своєчасно інформувати адміністрацію про всі обставини, які загрожують зберіганню цінностей (а.с. 72-73).

У подальшому, 29.04.2020 відповідно до наказу №163-к позивача звільнено з посади старшого контролера-касира сектору перерахунку та зберігання валютних цінностей №2 відділу організації інкасації, перерахунку та зберігання валютних цінностей філії – Вінницького обласного управління АТ «Ощадбанк» у зв`язку із втратою довір`я, п.2 ст.41 КЗпП України (а.с.66). У наказі зазначено як підстави: службова записка ОСОБА_2 , пояснювальна записка ОСОБА_1 .

Зі змісту вказаних записок вбачається, що підставою для втрати довір`я став випадок, який відбувся 23.04.2020, коли касир ОСОБА_5 занесла власні кошти в касу перерахунку, а в подальшому разом із ОСОБА_1 як керівника бригади №2 здійснили обмін іноземної валюти в сумі 3000 доларів США купюрами зразка 2006 року на купюри зразка 2013 року, які були перераховані з інкасаторської сумки ТВБВ 0192 (а.с.67-68).

Зі змісту пояснень ОСОБА_6 від 23.04.2020 вбачається, що 23.04.2020, під час роботи з приймання та перерахування готівки бригади №5, нею було виявлено надлишки доларів США в сумі 1300. При з`ясуванні обставин виникнення доларових надлишків старший контролер – касир ОСОБА_5 зізналась, що спільно з бригадиром ОСОБА_1 вона провела обмін власних готівкових коштів (доларів США) в касовому приміщенні на доларову готівку, що знаходилась в сумці отриманій від ТВБВ 10001/0192 та, що під час маніпуляцій з підміни готівкових доларів 2006 р. випуску на нові 2013 р. випуску вони прорахувались. Факт підміни підтверджується відеоспостереженням (а.с. 69).

У судовому засіданні було також досліджено відеозаписи з двох камер відеоспостереження від 23.04.2020, на яких зображено ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у приміщенні сектору перерахунку та зберігання валютних цінностей. При цьому ОСОБА_1 здійснює перерахунок наданих їй ОСОБА_5 купюр за допомогою пристрою для підрахунку банкнот, а згодом надає їй завчасно підготовлені (запаковані) нею інші купюри (диск у конверті на а.с.70).

Обставини, які мали місце 23.04.2020, підтвердила також свідок ОСОБА_7 , яка завідує сектором перерахунку та зберігання валютних цінностей №2. Вона суду повідомила, що у квітні 2020 року після здачі готівки виявили розбіжність. До неї підійшла ОСОБА_5 і повідомила, що під наглядом ОСОБА_1 вона здійснила обмін власних коштів старого зразка на новий. Така процедура заборонена відповідно до інструкції. Після цього свідок повернула їй кошти в сумі 1300 доларів США.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідком. Дані про її заінтересованість у результаті розгляду справи відсутні, її покази дані в судовому засіданні об`єктивно підтверджуються вищезазначеними доказами по справі.

Положенням ст.43 Конституції України громадянам гарантоване право на працю, а також захист від незаконного звільнення.

Відповідно до п.4 ст.36 КЗпП підставами припинення трудового договору є: розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Положенням ст.41 КЗпП України передбачено додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Як роз`яснено в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 року № 9 при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Звільнення з підстав втрати довір`я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Таким чином розірвання трудового договору за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Звільнення з підстав втрати довір`я може бути визнано обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати: чи становить виконання операцій, що пов`язані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Судом встановлено, що виконання операцій, що пов`язані обслуговуванням грошових цінностей становила основний зміст трудових обов`язків позивача, яка була матеріально-відповідальна особа на підставі зазначених вище договорів про індивідуальну та колективну матеріальну відповідальність.

Зокрема, відповідно до посадової інструкції старшого контролера – касира від 28.01.2019, яку позивачем підписано цього ж дня, касир сектора перерахунку №2 виконує такі функції: здійснює приймання/видачу готівки та цінностей до/з сховища цінностей, здійснює перерахунок та оприбуткування отриманих валютних цінностей від підпорядкованих територіальних відділів, доставлених службою інкасації коштів та перевезення валютних цінностей, здійснює сортування, обробку та пакування банкнот та інші функції (п.п.2.2.2, 2.2.6, 2.2.9 посадової інструкції) (а.с.74-76).

При цьому до функціональних обов`язків старшого контролера – касира також належать: забезпечення збереження та схоронності готівки та інших цінностей, майна; своєчасне інформування керівництво про всі обставини, що загрожують забезпеченню схоронності довірених валютних та інших матеріальних цінностей; здійснення первинного контролю за касовими операціями в сховищі цінностей та касі перерахування; контроль при перерахуванні касирами валютних цінностей, що знаходяться в інкасаторських сумках (п.п. 2.2.1., 2.2.13., п. 2.2.18., п. 2.2.21, 2.2.25 посадової інструкції).

Як вказувалось вище, зі змістом таких посадових обов`язків ОСОБА_1 була ознайомлена, про що свідчить її підпис на посадовій інструкції та в судовому засіданні нею не заперечувалось (а.с.76).

Крім цього, відповідачем також надано суду ряд документів, які свідчать про обізнаність ОСОБА_1 із правилами обслуговування грошових цінностей у банку.

Так, 24.05.2018 ОСОБА_1 підписано зобов`язання, відповідно до п. 1 якого остання зобов`язалась неухильно виконувати вимоги інформаційної безпеки та правила використання інформаційних систем банку, дотримуватися в роботі принципу «все що не дозволено – заборонено». Її також попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність за нанесення шкоди банку або його клієнтам у зв`язку із неналежним виконанням посадових обов`язків (а.с.61).

У подальшому, 26.06.2018 позивачем ОСОБА_1 підписано зобов`язання працівника підрозділу перерахунку та зберігання валютних цінностей, відповідно до якого вона ознайомлена з вимогами внутрішніх нормативних документів АТ «Ощадбанк», зокрема, але не обмежуючись, порядком організації роботи з валютними цінностями у підрозділах перерахунку та зберігання валютних цінностей установ АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління АТ «Ощадбанк» від 21.08.2017 року № 661. У вказаному зобов`язанні позивач підтвердила, що володіє знаннями внутрішніх нормативних документів АТ «Ощадбанк» в межах своїх функціональних обов`язків, зазначених у її посадовій інструкції та зобов`язалась керуватися ними в своїй роботі та беззаперечно виконувати. (а.с. 64-66).

Позивачем 29.09.2018 підписано також пам`ятку касового працівника підрозділу перерахунку та зберігання валютних цінностей, відповідно до розділу 3 якої, касовому працівнику, з поміж іншого, категорично забороняється: заходити до приміщення каси перерахування у верхньому одязі, заносити сумки та інші власні речі та цінності; зберігати на робочому місці власну готівку, особисті речі, верхній одяг, їжу та інші предмети, що не мають відношення до касових операцій; виконувати роботу, яка не входить в перелік посадових обов`язків, визначених посадовою інструкцією, нормативно-правовими актами Національного банку України, іншими внутрішніми нормативними документами банку (а.с. 62-63).

Розділом 6 вказаної пам`ятки, з якою позивача ознайомлено, встановлено, що касовий працівник повинен знати, що приймання/передавання валютних цінностей оформляється відповідними супровідними документами, прибутково – видатковими ордерами з проставлянням підпису осіб, які передають та приймають валютні цінності, завіряються печаткою (у разі необхідності). У вказаній пам`ятці позивачем підтверджено, що вона володіє знаннями нормативно – правових актів щодо ведення касових операцій та роботи з валютними цінностями, зазначеними у посадовій інструкції та в своїй роботі безперечно керується ними. У вказаному документі також зазначено, що позивачу відомо про відповідальність за виконання правил та норм збереження підзвітних матеріальних цінностей, касової дисципліни. (а.с. 62, на звороті, 63).

Відповідно до п.п. 3.8., 5.9. порядку організації роботи з валютними цінностями у підрозділах перерахунку та зберігання валютних цінностей установ АТ «Ощадбанк», що затверджено постановою правління АТ «Ощадбанк» 30.11.2018 № 817 касовим працівникам категорично забороняється, з поміж іншого, виконувати роботу, яка не входить у перелік посадових обов`язків, визначених посадовою інструкцією та іншими документами, зберігати на робочому місці власну готівку, особисті речі, квитанції, верхній одяг, їжу та інші предмети, що не мають відношення до виконання касових операцій; заходити до приміщення каси перерахування у верхньому одязі, заносити сумки та інші власні речі та цінності суворо забороняється (а.с. 77-85).

Разом з тим, як вбачається з пояснювальної записки ОСОБА_1 від 23.04.2020 їй було відомо, що касир ОСОБА_5 занесла до приміщення каси власні грошові кошти, які під її наглядом були перераховані та перевірені на банкноторахувальній машині. Був здійснений їх обмін на купюри номіналом 100 доларів США зразка 2013 року, які були перераховані з інкасаторської сумки ТВБВ 0192. Надалі вона зобов`язувалась ніколи не давати дозволу і сама не здійснювати обмін власних коштів в приміщенні каси перерахунку (а.с.67).

Зміст вказаної пояснювальної записки узгоджується із іншими наданими суду доказами, у тому числі із відеозаписами з камер спостереження, службовою запискою ОСОБА_2 , а також із поясненнями завідувача сектора Плахотнюк Т.А. від 23.04.2020 та наданими нею свідченнями у судовому засіданні, а також свідчить про усвідомлення ОСОБА_1 факту, що вона допустила порушення правил обслуговування грошових цінностей, які діяли у банку.

Разом із тим, позивач ОСОБА_1 не погоджується з її звільненням у зв`язку із вчиненням винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір`я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України), оскільки винних дій вона не допускала, в наказі про її звільнення немає роз`яснення сутності вчиненого порушення, яке слугувало причиною звільнення; а з ОСОБА_2 , яка склала службову записку, у неї склалися неприязні стосунки.

При цьому, доказів на підтвердження заінтересованості ОСОБА_2 у складенні службової записки позивачем суду не надано. Обставини, викладені у службовій записці, узгоджуються зі змістом інших доказів у справі та вказують на допущені ОСОБА_1 порушення.

Таким чином, суд вважає доведеним, що дії керівника бригади №2 ОСОБА_1 , вчинені нею 23.04.2020 щодо перерахунку та обміну коштів іншого касира ОСОБА_5 , про які вона достовірно знала, що це не кошти, які надійшли з територіальних відділів, а є власними коштами ОСОБА_5 , на кошти з інкасаторської сумки ТВБВ №0192, давали достатні підстави відповідачу для втрати до позивача довіри, як працівника, що має безпосередній доступ до матеріальних цінностей та коштів банку та який безпосередньо здійснює операції з їх обслуговування.

Проведення вказаних дій з коштами банку призвело до встановлення надлишків доларової готівки і тільки ця обставина послугувала для виявлення порушень п.п. 3.8., 5.9. Порядку організації роботи з валютними цінностями у підрозділах перерахунку та зберігання валютних цінностей установ АТ «Ощадбанк», що затверджено постановою правління АТ «Ощадбанк» 30.11.2018 № 817, які позивач зобов`язалась дотримуватись та з порушенням яких роботодавець і пов`язав звільнення.

Позивач ОСОБА_1 як працівник, який безпосередньо обслуговує грошові цінності, вчинила винні дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до неї довір`я, хоча й не завдала матеріальної шкоди роботодавцю.

Протилежне твердження позивача ОСОБА_1 спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами, наданими відповідачем, у тому числі відеозаписами з камер спостереження, її пояснювальною запискою, поясненням свідка та перечисленими вище іншими доказами.

Зі змісту оскаржуваного наказу про звільнення від 29.04.2020 № 163-к вбачається, що підставою для його винесення стали: пояснювальна записка ОСОБА_8 від 23.04.2020 та службова записка ОСОБА_2 , начальника відділу організації інкасації, перерахунку та зберігання валютних цінностей від 28.04.2020 року, в якій в свою чергу, в якості підстав для прийняття рішення про звільнення зазначено порушення позивачем п.п. 3.8, 5.9 Порядку № 817, та саме з порушеннями цих пунктів наведеного Порядку роботодавець пов`язав звільнення.

Таким чином наказ від 29.04.2020 №163-к відповідає вимогам трудового законодавства.

Крім цього, при звільненні ОСОБА_1 роботодавцем було відібрано пояснення у осіб, які були учасниками та свідками подій 23.04.2020, у тому числі і ОСОБА_1 , досліджено інші докази, які також були надані суду.

Відтак, фактично роботодавець провів належну перевірку обставин, які стали підставою для висновку про втрату довір`я до ОСОБА_1 (а не до накладення дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку).

З огляду на вищенаведене, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено за наявності відповідних підстав та є обґрунтованим, підстав для скасування наказу № 163-к від 29 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 та поновлення її на роботі судом не встановлено, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Крім цього, відповідно до абз.7 п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ 17.10.2014 № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду заяви позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Таким чином, судовий збір, від якого позивача було звільнено при подачі позову, слід компенсувати за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 21, 36, 40-41, 233, 235 КЗпП України; ст.ст. 7, 10, 76-82, 89, 133, 141, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: вул. Госпітальна, 12 – Г, м. Київ.

Повний текст рішення суду складено 18 грудня 2020 року.

Суддя