Вирок № 93640804, 17.12.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/2085/19

Провадження №1-кп/127/63/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2020 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретарі судового засідання Алексюк В.О.,

Гордієнко О.О., Руда В.В., Кізян Ю.О.,

Войнаревич О.М., Жовмір А.І., Свистун О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.10.2018 року за № 12018020010004285 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Щурівці Гайсинського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , непрацюючого, з середньою освітою, неодруженого, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Вітковської О.П., Трачук Т.Є., Рашевської Я.В.,

потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представника адвоката

Герасимчука С.П.,

обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Гайдамаки С.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 12.10.2018 року близько 19 год. 00 хв. перебував в будинку АДРЕСА_1 , де спільно з ОСОБА_4 розпивав спиртні напої. Під час вживання спиртного ОСОБА_1 почав звинувачувати ОСОБА_4 у зраді. На ґрунті раптово виниклого почуття ревнощів між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виникла сварка. У ході конфлікту ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , значно переважаючи її у фізичній силі, передбачаючи суспільну небезпечність своїх дій та розуміючи їх наслідки у вигляді спричинення тілесних ушкоджень потерпілій будь-якої важкості та бажаючи цього, умисно наніс ОСОБА_4 удар рукою в ділянку обличчя від якого ОСОБА_4 втратила рівновагу та впала на бильця дивана і вдарилася об них грудною клітиною. Такими своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синця на обличчі, закритої травми грудної клітки зліва (крововилив в м`яких тканинах грудей зліва, переломи 6, 7 та 8-го ребер зліва з пошкодженням пристінкової плівки ). 23.10.2018 ОСОБА_4 була доставлена машиною швидкої медичної допомоги до МКЛ ШМД м. Вінниці, де ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09 год. 36 хв. в реанімаційному відділенні лікарні померла.

Згідно висновку експерта № 952 від 12.11.2018 року та висновку експерта № 110-к від 19.12.2018 року тілесні ушкодження виразились у закритій травмі грудної клітки зліва (крововилив в м`яких тканинах грудей зліва, переломах 6, 7 та 8-го ребер зліва з пошкодженням пристінкової плівки); а також синця на обличчі, синців та садна на ногах. Закрита травма грудної клітки зліва утворилась від дії (удару чи співудару) тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо і при ударі об перила ліжка; має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як такого, що у своєму перебігу викликало загрозливі для життя явища і стоїть в причинному зв`язку зі смертю. Враховуючи морфологічні особливості травми грудної клітки у ОСОБА_4 та вираженість ускладнень, що виникли в результаті травми, можливо зробити висновок, що травма грудей у ОСОБА_4 виникла не менше ніж за 7-10 днів до моменту смерті. Смерть ОСОБА_4 настала від закритої травми грудної клітки зліва, яка у своєму перебігу ускладнилась сепсисом у вигляді лівобічної фібринозно-гнійного плевропульмоніту, гнійного панкардиту, гнійного менінгоенцефаліту. Між травмою грудної клітки та смертю ОСОБА_4 існує причинний зв`язок. Синець на обличчі утворився від дії тупого твердого предмету, можливо від удару рукою в праву половину обличчя, не менше ніж за 5-7 днів до моменту смерті ОСОБА_4 , має ознаки легкого тілесного ушкодження та у причинному зв`язку зі смертю не стоїть.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, не визнав та показав, що вони з ОСОБА_4 проживали в його будинку АДРЕСА_1 в цивільному шлюбі декілька років. В них були хороші стосунки. Вечором 12 жовтня 2018 р. він з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ще одним знайомим вечеряли та вживали спиртні напої. Коли вони з ОСОБА_4 залишились в будинку самі, між ним та ОСОБА_4 відбулась суперечка і він вдарив її по обличчю та штовхнув внаслідок чого вона вдарилася об бильце дивана. Після цього ОСОБА_4 сиділа на дивані. Протягом декількох днів все було нормально, на стан здоров`я вона не скаржилася. Але через декілька днів у неї піднялася температура, був біль у грудях, вона кашляла. Він пропонував викликати швидку медичну допомогу, однак вона відмовлялася. ОСОБА_4 лікувалася вдома, він купляв їй ліки та доглядав за нею. Через декілька днів стан ОСОБА_4 погіршився, тому було викликано швидку медичну допомогу. Просив суд за даною статтею його не засуджувати, оскільки він не мав наміру нанести ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження. Дуже жалкує, що так сталося. Цивільні позови потерпілих визнає частково. Згоден відшкодувати матеріальну шкоду потерпілим, однак на даний час не має такої можливості, оскільки офіційно не працевлаштований та не має достатнього доходу. Цивільні позови в частині відшкодування моральної шкоди визнає частково, оскільки немає можливості відшкодувати потерпілим такі значні суми.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 показав, що є сином ОСОБА_4 . Мати проживала з обвинуваченим в його будинку АДРЕСА_1 . Мати працювала, приходила в квартиру, де він проживав, та виконувала господарські роботи. Протягом останнього року між обвинуваченим і ОСОБА_4 погіршились стосунки, ОСОБА_1 почав часто вживати спиртні напої та поводитись агресивно з ОСОБА_4 . Помічав на ОСОБА_4 сліди від побоїв та синці. Від знайомих чув, що вони вживали алкогольні напої, після чого виникали суперечки. Востаннє бачив матір за 10-12 днів до того, як вона потрапила до лікарні, вона почувала себе нормально. 23.10.2018 року до нього зателефонував працівник поліції та повідомив, що мати в лікарні. Після смерті ОСОБА_4 на її тілі та обличчі були помітні синці. Підтримав цивільний позов та просив його задовольнити. Пояснив, що обвинувачений на даний час шкоди не відшкодував. Просив призначити обвинуваченому покарання відповідно до закону.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 показала, що ОСОБА_4 була її дочкою. З обвинувачуваним знайома, стосунки дочки з ним не схвалювала. Дочка проживала з обвинуваченим в його будинку АДРЕСА_1 , працювала. Від сусідів дізналась, що ОСОБА_1 , за відсутності ОСОБА_4 , приводив в будинок підозрілих осіб та вони розпивали спиртні напої. Помічала на ОСОБА_4 синці, однак дочка їй все не розповідала. Востаннє бачила дочку 10-12 жовтня 2018 року, на обличчі ушкоджень в дочки не було. 23.10.2018 року дочка їй зателефонувала та сказала, що дуже погано себе почуває, їй боляче дихати. Про те, що дочка в лікарні, дізналась від ОСОБА_2 ідтримала цивільний позов та просила його задовольнити. Пояснила, що після смерті дочки її стан здоров`я значно погіршився, їй завдано важку моральну травму, обвинувачений на даний час шкоди не відшкодував. Просила призначити обвинуваченому суворе покарання.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що в 2018 році, дати не пам`ятає, бачив біля будинку № 142/2 по вулиці Лялі Ратушної в м. Вінниці машину швидкої медичної допомоги і жінку, яка сиділа на лавці, біля неї були лікарі. Причини приїзду швидкої медичної допомоги йому не відомі.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що проживає за адресою: АДРЕСА_2 . В 2018 році, дати не пам`ятає, бачила машину швидкої медичної допомоги, яка стояла біля будинку обвинуваченого. Обвинувачений разом з ОСОБА_4 проживав близько двох років, здавались хорошою сім`єю. Помічала, що час від часу до будинку приходили сторонні особи.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що він проживає по АДРЕСА_3 . З обвинуваченим перебуває в дружніх стосунках, з потерпілими малознайомий. Вечором 12 жовтня 2018 р. він з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ще одним знайомим вечеряли та вживали спиртні напої. Він вийшов з будинку у двір покурити, а повернувшись дізнався від ОСОБА_1 , що між ним і ОСОБА_4 відбулась суперечка та обвинувачений штовхнув ОСОБА_4 і вона травмувалась об диван. Зайшовши у будинок, він побачив, що обвинувачений стояв, а ОСОБА_4 сиділа на дивані, на обличчі в неї був синець. Вона сказала, що перекинулася через бильце дивана. Зі слів ОСОБА_4 потреби у виклику швидкої допомоги не було. Через декілька днів стан ОСОБА_4 погіршився, в неї була температура, вона скаржилася на біль в боку, тому було викликано швидку медичну допомогу.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показав, що працює фельдшером швидкої допомоги. Приїхавши на виклик по вул. Лялі Ратушної в м. Вінниці, зустрів чоловіка, який провів його до будинку, де був обвинувачений з ОСОБА_4 . Жінка була дуже схвильована і пручалась при наданні медичної допомоги, жінку переодягнули, винесли до машини швидкої медичної допомоги та відвезли в лікарню. Всіх обставин та дати не пам`ятає, оскільки пройшов тривалий час. Огляд проводив лікар. Після огляду особи лікарем записи вносять в медичну карту.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що працює директором ресторану "Слов`янський двір", в якому ОСОБА_4 працювала посудомийкою, була хорошим працівником та хорошою людиною. З обвинувачуваним періодично зустрічався, оскільки він приходив до ОСОБА_4 та вони разом йшли додому Після подій 12 жовтня 2018 р. ОСОБА_4 працювала в звичайному режимі, скарг на самопочуття вона не висловлювала, однак кашляла, тому він сказав їй звернутися до лікаря.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що працює лікарем швидкої медичної допомоги. В жовтні-листопаді 2018 року прибула на виклик до будинку по АДРЕСА_3 з фельдшером ОСОБА_8 . Зайшовши в будинок, побачила, що жінка сиділа на ліжку в напівзігнутому стані та трималась за живіт, була дезорієнтована, збуджена. В будинку було два чоловіки. Один із чоловіків сказав, що її побив чоловік і вона вдарилася спиною об ліжко, протягом цього часу лікувалась самостійно вдома. На ногах ОСОБА_4 бачила гематоми. ОСОБА_4 переодягнули в сухий одяг, зробили укол та відвезли в лікарню. Після огляду вона поставила попередній діагноз, який саме точно не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що працювала з ОСОБА_4 у ресторані "Слов`янський двір" протягом чотирьох років. Обвинувачуваний періодично приходив на роботу до ОСОБА_4 в стані алкогольного сп`яніння, потім вони йшли додому. ОСОБА_4 про сімейні стосунки не розповідала. Синців на ОСОБА_4 не бачила. Незадовго до смерті ОСОБА_4 кашляла, тому вона вважала, що та простудилася.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показала, що перебувала в дружніх стосунках з обвинувачуваним і ОСОБА_4 , ходила до них в гості до будинку по АДРЕСА_3 . Конфліктів між ними не бачила. Незадовго до смерті ОСОБА_4 кашляла, тому вона приходила і приносила ліки. ОСОБА_4 скаржилася на біль в грудях. Обвинувачений також купляв їй ліки. Від ОСОБА_5 дізналась, що обвинувачений вдарив ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що є матір`ю обвинуваченого. З ОСОБА_4 була знайома близько 3 років, вона проживала з її сином в будинку АДРЕСА_1 . В них були нормальні стосунки, однак вони випивали. При останній зустрічі з ОСОБА_4 за 7-10 днів до її смерті вона порадила їй звернутися в лікарню, оскільки та кашляла, на що ОСОБА_4 відповіла, що потім звернеться. Пізніше ОСОБА_1 повідомив, що ОСОБА_4 забрали в лікарню, оскільки в неї температура.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_14 показав, що він проводив експертизу № 952 від 12.11.2018 року. За результатами проведення експертизи у ОСОБА_4 було виявлено тілесне ушкодження - закрита травма грудної клітки зліва, крововилив в м`яких тканинах грудей зліва, переломи ребер зліва з пошкодженням пристінкової плівки, синець на обличчі, синці та садна на ногах. Ознак хронічного захворювання не було. Переломи настали в результаті контакту з твердим тупим предметом внаслідок удару чи співудару. В місцях переломів виникли запалення, що потягнуло за собою тяжкі ураження органів, між травмою грудної клітки та смертю ОСОБА_4 існує причинний зв`язок.

Незважаючи на невизнання своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, обвинуваченим ОСОБА_1 його винуватість у вчиненні даного злочину підтверджується сукупністю досліджених і оцінених судом доказів.

З досліджених судом доказів, зокрема з документів, які надані стороною обвинувачення, вбачається, що відомості про кримінальне правопорушення зареєстровані 24.10.2018 року за № 12018020010004285, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З протоколу огляду місця події від 23.10.2018 року вбачається, що місцем проведення огляду було приміщення Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" по вул. Київській, 68 в м. Вінниці. У приміщенні на першому поверсі розташована кімната «санітарний пропускник», в якій виявлено поліетиленовий пакет чорного кольору. В даному пакеті знаходилися штани сірого кольору та кофта бурого кольору, що належать ОСОБА_4 , яку 23.10.2018 року було доставлено в лікарню. Вказані речі, а саме штани та кофту, було упаковано та вилучено. Також було виявлено мобільний телефон марки «Sigma» чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 . Вказаний телефон було вилучено та упаковано в спецпакет.

З протоколу огляду місця події від 24.10.2018 року та фототаблиці до нього, вбачається, що в приміщенні моргу Комунального некомерційного підприємства "Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 68, було оглянуто труп ОСОБА_4 , на якому виявлені тілесні ушкодження.

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №581-Б від 26.10.2018 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З протоколу огляду місця події від 26.10.2018 року та фототаблиці до нього вбачається, що місцем проведення огляду була частина будинку по АДРЕСА_3 . В кімнаті будинку під стіною розташований диван, який має перило з дерев`яним підлокітником довжиною 50 см, який на 18 см виступає над сидінням дивану. З правого боку поруч дивану знаходиться табурет, на якому лежать ліки. Далі стоїть шафа. Ліворуч від неї під протилежною стіною знаходиться ще один диван з перилом та дерев`яним підлокітником шириною 10 см, який на 12 см виступає над сидінням дивану. Біля дивану стоїть тумбочка та стіл, стіл -тумба.

Суд зазначає, що для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 121 КК України, обов`язковою і необхідною умовою є встановлення необхідного причинного зв`язку між тяжкими тілесними ушкодженнями і смертю, що настала.

При цьому, умисне тяжке тілесне ушкодження є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки), винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного.

Об?єктивно винуватість обвинуваченого як в частині обставин, механізму, давності, так і тяжкості заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, підтверджується висновком експерта № 952 від 12.11.2018 року та висновком експерта № 110-к від 19.12.2018 року, згідно яких на трупі ОСОБА_4 , крім слідів надання медичної допомоги, виявлено закриту травму грудної клітки зліва (крововилив в м`яких тканинах грудей зліва, переломи 6, 7 та 8-го ребер зліва з пошкодженням пристінкової плеври); а також синець на обличчі, синці та садна на ногах. Закрита травма грудної клітки зліва утворилась від дії (удару чи співудару) тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо і при ударі об перила ліжка; має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як такого, що у своєму перебігу викликало загрозливі для життя явища і стоїть в причинному зв`язку зі смертю. Синець на обличчі, синці та садна на ногах утворились від дії тупих твердих предметів, мають ознаки легких тілесних ушкоджень та в причинному зв`язку зі смертю не стоять. Враховуючи морфологічні особливості травми грудної клітки у ОСОБА_4 та вираженість ускладнень що виникли в результаті травми, можливо зробити висновок, що травма грудей у ОСОБА_4 виникла не менше ніж за 7-10 днів до моменту смерті. Смерть ОСОБА_4 настала від закритої травми грудної клітки зліва, яка у своєму перебігу ускладнилась сепсисом у вигляді лівобічного фібринозно-гнійного плевропульмоніту, гнійного панкардиту, гнійного менінгоенцефаліту. Між травмою грудної клітки та смертю ОСОБА_4 існує причинний зв`язок. При судово-токсилогічній експертизі крові та тканини нирки від трупа ОСОБА_4 етилового та інших спиртів не виявлено.

Як вбачається з висновку експертів, проведеної на виконання ухвали суду від 24.06.2020 року повторної комісійної судово-медичної експертизи, № 89-к від 28.08.2020 року під час проведення первинної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_4 було виявлено закриту травму грудної клітки зліва у вигляді переломів 6, 7 та 8 ребер по передньо-пахвинній лінії з поширеними крововиливами та ушкодженням плеври в проекції переломів 6-го і 7-го ребер і забою лівої легені. Ця травма у клінічному перебігу спричинила шок тяжкого ступеня, гостру недостатність дихання та гостру ниркову недостатність. Описані небезпечні для життя прояви травми ускладнились інфекційно-токсичним станом (гнійним менінгоенцефалітом, фібрінозно-гнійним плеврітом, фібрінозно-гнійним перикардитом, продуктивним міокардитом, нефронекрозом), який став причиною смерті. Між травмою грудної клітки і смертю ОСОБА_4 є причинно-наслідковий зв`язок. Спричинена ОСОБА_4 травма грудної клітки належить до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя (пункт 2.1.3.о Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Крім того, під час первинної експертизи трупа ОСОБА_4 виявлено синець на обличчі під правим оком, множинні синці та дрібні садна на гомілках і лівому стегні, великий вогнищевий крововилив в м`яких тканинах між білягрудинною та передньо- пахвинною лініями в проекції 2-4 лівих ребер. Ці ушкодження кожне окремо і всі у сукупності належать до легких тілесних ушкоджень (пункт 2.3.2.б Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Індивідуальних та видових ознак тупих предметів, якими були заподіяні тілесні ушкодження ОСОБА_4 при експертизі трупа не виявлено. Виявлені у ОСОБА_4 синці та переломи ребер спричинені дією тупих предметів за механізмом удар, а садна спричинені дією тупих предметів за механізмом тертя. Давність всіх тілесних ушкоджень відповідає строку заподіяння - 11.10.2018 р. Дані медичної документації, в тому числі і дані первинної судово-медичної експертизи трупа дають підставу вважати, що за життя ОСОБА_4 не хворіла захворюваннями (гострими чи хронічними), які могли б стати причиною її смерті. Травма грудної клітки у ОСОБА_4 могла виникнути і за обставин, на які посилаються в матеріалах судової справи, а саме - від удару рукою по обличчю з наступним падінням її з положення стоячи на дерев`яне бильце дивана.

Тобто, згідно висновків експертів, закрита травма грудної клітки зліва утворилась від дії (удару чи співудару) тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо і при ударі об перила ліжка; має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як такого, що у своєму перебігу викликало загрозливі для життя явища і стоїть в причинному зв`язку зі смертю.

Вказані висновки в судовому засіданні підтвердив і судово-медичний експерт ОСОБА_14 .

Враховуючи викладене, суд не погоджується з доводами обвинуваченого та захисника щодо безпідставної кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 121 КК України, у судовому засіданні стороною захисту не було надано доказів на спростування даних висновків експертів про наявність причинного зв`язку між смертю ОСОБА_4 та отриманими нею тяжкими тілесними ушкодженнями.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений показав, що між ним та ОСОБА_4 відбулась суперечка і він умисно наніс ОСОБА_4 удар рукою в ділянку обличчя від якого ОСОБА_4 втратила рівновагу та впала на бильця дивана і вдарилася об них грудною клітиною.

З дослідженого під час судового розгляду протоколу проведення слідчого експерименту від 10.01.2019 року та диску із записом слідчого експерименту, дослідженого в судовому засіданні, вбачається, що місцем проведення слідчого експерименту було домогосподарство, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому обвинуваченй розповів про обставини та механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та відтворив ці обставини на місці події.

Щодо доводів обвинуваченого та його захисника з приводу відсутності у нього умислу завдати тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_4 , оскільки обвинувачений лише наніс ОСОБА_4 удар рукою в ділянку обличчя від якого ОСОБА_4 втратила рівновагу та впала на бильця дивана і вдарилася об них грудною клітиною, та обвинувачений не допускав, що від цього падіння у неї можуть бути тяжкі тілесні ушкодження, то суд дані доводи відхиляє та вважає їх безпідставними.

Як було встановлено судом, під час конфлікту з обвинуваченим, він умисно наніс ОСОБА_4 удар рукою в ділянку обличчя від якого ОСОБА_4 втратила рівновагу та впала на бильця дивана і вдарилася об них грудною клітиною, внаслідок чого отримала тяжкі тілесні ушкодження.

Обвинувачений в судовому засіданні, хоча і не визнає свою вину, однак не заперечує, що після того, як він ударив ОСОБА_4 рукою по обличчю та штовхнув, від удару ОСОБА_4 втратила рівновагу та впала на бильця дивана і вдарилася об них грудною клітиною.

Так, посилання обвинуваченого на те, що в нього не було умислу на заподіяння потерпілій тяжких тілесних ушкоджень, суд оцінює критично та вважає, що у даному випадку обвинувачений мав непрямий умисел на спричинення потерпілій за вказаних обставин тяжких тілесних ушкоджень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувачений, завдаючи удару та штовхаючи ОСОБА_4 , мав усвідомлювати суспільно небезпечний характер свого діяння та міг передбачити негативні наслідки для цього, що виключає можливість кваліфікації його дій, як необережних.

Суд не приймає до уваги твердження захисника обвинуваченого про те, що протокол проведення слідчого експерименту від 10.01.2019 року є неналежним доказом, оскільки обвинувачений лише уточнював свої показання, суд оцінює критично, оскільки з дослідженого судом протоколу проведення слідчого експеременту від 10.01.2019 року та диску із записом слідчого експерименту, вбачається, що обвинуваченй розповів про обставини та механізм нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та відтворив ці обставини на місці події.

Наведені вище докази, а також показання свідків та самого обвинуваченого підтверджують обставини вчинення обвинуваченим інкримінованого йому злочину.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим, його винуватість у вчиненні даного злочину підтверджується сукупністю досліджених і оцінених судом доказів.

Суд визнає дані докази належними та допустимими, сумнівів у їх достовірності немає.

Невизнання обвинуваченим своєї вини суд розцінює як захисну версію з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.

Під час судового провадження суд, у відповідності з вимогами ст. 349 КПК України, дослідив докази у тому обсязі, як про це просили учасники судового провадження. Зокрема, допитав обвинуваченого, потерпілих, свідків, дослідив інші надані докази. Клопотань про дослідження будь-яких інших доказів на підтвердження чи спростування висунутого ОСОБА_1 обвинувачення учасники судового провадження не заявляли.

Дослідивши і проаналізувавши надані суду докази - кожен окремо, відповідно до вимог ст. 94 КПК України та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, так і сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 повністю доведена наданими та дослідженими судом доказами.

За таких обставин суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.

Що стосується небезпечності тілесного ушкодження для життя в момент заподіяння, як про це зазначено в обвинувальному акті, суд зазначає, що така кваліфікуюча ознака під час судого розгляду кримінального провадження не встановлена.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65-67 Кримінального кодексуУкраїни щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 Кримінального кодексуУкраїни, є тяжким злочином, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується задовільно, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, які, згідно ст. 66 Кримінального кодексуУкраїни, пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставиною, яка, згідно ст. 67 Кримінального кодексуУкраїни, обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченого та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку, що покаранням справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України.

Що стосується цивільного позову (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, суд зазначає таке.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

В судовому засіданні потерпілі цивільні позови підтримали та пояснили, що протиправними діями обвинуваченого їм було заподіяно майнову та моральну шкоду.

В судовому засіданні обвинувачений цивільні позови визнав частково. Згоден відшкодувати матеріальну шкоду потерпілим, однак на даний час не має такої можливості, оскільки офіційно не працевлаштований та не має достатнього доходу. Цивільні позови в частині відшкодування моральної шкоди визнав частково, оскільки немає можливості відшкодувати потерпілим такі значні суми.

Що стосується цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода, крім іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом, іншим ушкодження здоров`я, в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Із систематичного аналізу норм закону випливає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством та судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, у порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілим була завдана моральна шкода, яка виразилася в перенесених душевних стражданнях та нервовому потрясінні, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами. При цьому суд приймає до уваги характер вчиненого злочину, тяжкість спричинених наслідків, настання негативних змін в житті та здоров`ї потерпілих пов`язаних із смертю матері та дочки.

Суд, враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнали потерпілі, характер немайнових втрат, стан їх здоров`я, характер дій обвинуваченого та його майновий стан, а також конкретні обставини кримінального провадження, вважає, що цивільні позови в частині відшкодування моральної шкоди є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи вимоги розумності, виваженості, справедливості, суд вважає за можливе позовні вимоги в цій частині задовольнити частково та стягнути з обвинуваченого на користь кожного із потерпілих по 100 000 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Що стосується позовних вимог потерпілих про відшкодування майнової шкоди, суд зазначає, що потерпілими до позовних заяв надано докази, які підтверджують зазначений в позовах розмір майнової шкоди, дані докази ніким не спростовані, а тому в цивільні позови в цій частині слід задовольнити.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що цивільні позови слід задовольнити частково та стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 290 грн. 75 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та 100 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, також слід стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 59 559 грн. 36 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та 100 000 грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Крім того, з обвинуваченого слід стягнути на користь потерпілого ОСОБА_2 15 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, та на користь потерпілої ОСОБА_3 5 000 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, оскільки дані витрати є належно доведеними та ніким не оспорювалися.

Згідно протоколу затримання від 11.01.2019 року ОСОБА_1 було затримано 11.01.2019 року.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 11.01.2019 року до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.03.2019 року було продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 29.04.2019 року включно.

В подальшому строк запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді тримання під вартою неодноразово продовжувався відповідно до ухвал Вінницького міського суду Вінницької області до 19.05.2020 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2020 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого ОСОБА_1 , було змінено на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у певний період доби на строк 60 днів з 19.05.2020 року до 17.07.2020 року включно та звільнено його з-під варти в залі суду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2020 року було продовжено строк запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді домашнього арешту у певний період доби на строк 60 днів з 15.07.2020 року до 13.09.2020 року включно.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, слід зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 11.01.2019 року до 19.05.2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2018 року на вилучені під час огляду місця події 23.10.2018 року штани, кофту зі слідами речовини бурого кольору, мобільний телефон марки «Sigma» чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , слід скасувати, оскільки в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 65-67 Кримінального кодексу України, ст. ст. 100, 174, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років.

На підставі ч. 5 ст. 72 Кримінального кодексу України, зарахувати ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 11.01.2019 року до 19.05.2020 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - "DVD-R" диск з відеозаписом слідчого експерименту від 10.01.2019 року із підозрюваним ОСОБА_1 - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Речові докази у кримінальному провадженні - штани, кофту, мобільний телефон марки «Sigma» чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , які належали ОСОБА_4 , та які відповідно до постанови слідчого про визнання речовими доказами від 24.10.2018 року та розписки були передані на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_2 - залишити ОСОБА_2 .

Арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2018 року на вилучені під час огляду місця події 23.10.2018 року штани, кофту зі слідами речовини бурого кольору, мобільний телефон марки «Sigma» чорного кольору IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , - скасувати.

Цивільний позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15 290 (п`ятнадцять тисяч двісті дев`яносто) грн. 75 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та 15 000 (п`ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Цивільний позов (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) потерпілої ОСОБА_3 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 59 559 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн. 36 коп. майнової шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та 100 000 (сто тисяч) грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, та 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілим та прокурору.

Суддя