Рішення № 93640005, 16.12.2020, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/9/20

провадження № 2/631/414/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Ракової С. А.

розглянувши заочно та усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ до ОСОБА_1 «Про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою»,

в с т а н о в и в:

28 грудня 2019 року (згідно поштового штемпеля) Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 «Про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою»(вхідний № 191/20-вх), на обґрунтування якого позивач зазначив, що постановою Дзержинського районного суду міста Харкова від 30.10.2017 року у справі про адміністративне правопорушення № 638/13032/17 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, внаслідок вчинення дорожньо-транспортної події, яка сталася 13.08.2017 року у місті Харкові по вулиці Сокольники, будинок № 3 під час керування транспортним засобом марки «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Постановою також встановлено, що в результаті порушення відповідачем Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 був пошкоджений транспортний засіб та завдано матеріальної шкоди іншому учаснику цієї ДТП, марки «Ford» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , власником якого є потерпілий, ОСОБА_2 відповідно до копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 . 22.08.2017 року позивач отримав від потерпілого повідомлення про ДТП від 16.08.2017 року. Позивач своїм Дорученням від 29.08.2017 року № 3.1-05/44291/вих/1 доручив ТОВ «Незалежна експертна компанія» оцінити вартість відновлювального ремонту, внаслідок пошкодження транспортного засобу в ДТП. Відповідно до отриманого позивачем звіту від 29.09.2017 року № 44291 встановлено характер пошкоджень транспортного засобу потерпілого та вартість матеріального збитку, завданого власнику, в результаті пошкодження при ДТП належного йому транспортного засобу, що складає 5 299,04 гривень без урахування ПДВ, та 5299,04 гривень з ПДВ. 06.04.2018 року до позивача від власника пошкодженого транспортного засобу надійшла заява про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті ДТП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника, була застрахована відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/7213911 в ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що є діючим членом МТСБУ. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, який керував транспортним засобом марки «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не була застрахована в жодній страховій компанії. Позивач розглянув повідомлення і заяву потерпілого та у зв`язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, видав Наказ від 18.07.2018 року № 6912 про виплату власнику відшкодування спричиненої відповідачем шкоди та Довідку від 02.07.2018 року № 1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих. Загальна сума регламентних виплат МТСБ України по цій страховій справі складає 5 999,04 гривень, з них: - страхове відшкодування в сумі 5 299,04 гривень, сплачене на користь потерпілого відповідно до Платіжного доручення від 18.07.2018 року № 910262. Послуги аварійного комісара в сумі 700,00 гривень, відповідно до платіжного доручення від 20.11.2017 року № 1261879. Таким чином, після відшкодування власнику матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача та оплати послуг аварійного комісара, позивач отримав право регресної вимоги до відповідача у розмірі 5 999,04 гривень, яку просив стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Представник позивача – Домашенко Д. М., що діє на підставі довіреності, у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак надав заяву, зареєстровану під вхідним № ЕП-729/20-вх від 15.04.2020 року, з проханням справу розглянути за його відсутності, зазначивши, що позов підтримує в повному обсязі й просить його задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення (а. с. 48).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явився, про час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності не надав.

Відповідно до змісту частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а згідно частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача свідчить її відповідна заява, долучена до матеріалів справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання необхідним давання нею особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу у її відсутність.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд вирішив можливим справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечував представник позивача.

Здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд – у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебуває на розгляді належного суду.

З огляду на предмет позову та ураховуючи відповіді на питання, які слід вирішити при визначенні порядку розгляду справи, в ухвалі суду, постановленій 04.03.2020 року у складі судді Мащенко С. В., визначено, що цю справу слід розглянути у порядку спрощеного позовного провадження, про що не заперечували сторони, так як в наданій в ухвалі час не надали заперечень проти обраного порядку.

Отже, відповідно до приписів частини 1 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними в главі 10 вказаного кодексу України.

Отже, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Судом встановлено, що постановою судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 30.10.2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення (внаслідок вчинення дорожньо-транспортної події, яка сталася 13.08.2017 року у місті Харкові по вулиці Сокольники, будинок № 3 під час керування транспортним засобом марки «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 340 гривень, на користь держави. Постановою також встановлено, що в результаті порушення відповідачем Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 був пошкоджений транспортний засіб та завдано матеріальної шкоди іншому учаснику цієї ДТП, марки «Ford» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , власником якого є потерпілий, ОСОБА_2 (а. с. 5).

16.08.2017 року ОСОБА_2 звернувся до «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із повідомленням про дорожньо – транспортну пригоду, яка сталася 13.08.2017 року о 16 годині 40 хвилин у місті Харкові по вулиці Сокольники, будинок № 3, учасниками якої є автомобіль марки «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та автомобіль марки «Ford Focus» з державним номерним знаком НОМЕР_2 під його керуванням (а. с. 7).

29.08.2017 року МТСБУ звернулось до ТОВ «Незалежна експертна компанія» із листом про надання доручення на виконання робіт по справі № 44291, з проханням виконати роботи з проведення оглядів автомобілів марки «DAEWOO Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 та марки «Ford Focus» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , а також інші роботи (а. с. 8).

Відповідно до звіту № 44291, оцінка вартості відновлювального ремонту транспортного засобу марки «Ford Focus» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , внаслідок пошкодження транспортного засобу у ДТП, складений 29.09.2017 року складає 52994, 04 гривень (а. с. 9 – 13).

06.04.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою, в якій відповідно до статті 35 та пункту 40.1. статті 40 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просив здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної внаслідок ДТП, що сталася 13.08.2017 року на вулиця Сокольники напроти будинку № 3 міста Харків (а. с. 14).

Полісом № АК/7213911 від 31.07.2017 року ОСОБА_2 в МТСБУ обов`язково застрахував цивільно – правову відповідальність як власника іноземного транспортного засобу марки «Ford Focus» з державним номерним знаком НОМЕР_2 (а. с. 15).

Відповідно до повідомлення центральної бази даних МТСБУ від 13.08.2017 року, чинність договору внутрішнього страхування транспортного засобу НОМЕР_1 не значиться (а. с. 16).

Відповідно до наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України від 18.07.2018 року № 6912 та довідки № 1 від 02.07.2018 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, ОСОБА_2 призначено до виплати суму заподіяної шкоди внаслідок ДТП в розмірі 5299,04 гривень (а. с. 17, 18).

Як убачається з платіжного доручення № 910262 від 18.07.2018 року на рахунок ОСОБА_2 «МТСБУ» перераховано 5299,04 гривень згідно наказу від 18.07.2018 року № 6912 (а. с. 19).

Як убачається з платіжного доручення № 1261879 від 20.11.2017 року «МТСБУ» оплатила послуги аваркома (експерта) по справі № 44291 в сумі 700,00 гривень згідно рахунку № 865 від 24.10.2017 року, транспортний засіб НОМЕР_4 (а. с. 20 - 21).

Згідно акту від 24.10.2017 року вартість проведення робіт відповідно до листа МТСБУ від 24.10.217 року складає 700,00 гривень (а. с. 22).

18.07.2018 року Моторне (транспортне) страхове бюро України направив лист на адресу ОСОБА_1 з прохання компенсувати витрати, які були виплачені ОСОБА_2 внаслідок ДТП та у зв`язку із встановленням вини ОСОБА_1 у зазначеній ДТП (а. с. 23).

15.07.2019 року за вихідним № 15/07.44291 Моторне (транспортне) страхове бюро України направив вимогу на адресу ОСОБА_1 про сплату заборгованості у розмірі 5999,04 гривень (а. с. 24, 25, 26 - 27).

Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно частини 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування передбачене частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України.

Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до положень частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 своєї Постанови № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснив, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на положення пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з статтею 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану винною особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюється Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до підпункту а) пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до пункту 38.2.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем МТСБУ потерпілому ОСОБА_2 було виплачено страхове відшкодування в сумі 5 299,04 гривень та вартість відновлювального ремонту в розмірі 700,00 гривень. А також, цивільно – правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 не була застрахована, а тому він, яка особа, що винна у настанні дорожньо – транспортної пригоди, зобов`язаний відшкодувати в порядку регресу позивачу МТСБУ завдану шкоду.

Ухвалюючи рішення та повністю задовольняючи позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 «Про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою», суд вважає за необхідне вирішити згідно підпункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України питання про розподіл між сторонами по справі судових витрат.

Так, відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 141 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тоді як інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписи частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Положеннями статті 1 зазначеного Закону визначено, що судовий збір – це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 вказаного вище нормативно-правового акту, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

Відповідно до змісту частини 1 й підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір” за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Із зазначеним позовом Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду у 2019 році.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб в Україні з 01 січня 2019 року встановлений в розмірі 1921 гривень відповідно до змісту статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2019 рік” № 2629-VIII від 23.11.2018 року.

На виконання вимог частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви МТСБУ додав документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1921,00 гривень (а. с. 1).

Таким чином, з огляду на наведені норми закону, проаналізувавши всі наявні і досліджені у судовому засіданні докази у їх сукупності, суд доходить до висновку про обґрунтованість вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України та можливість задоволення його позову повністю шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача витрати, пов`язані з виплатою у порядку регресу в розмірі 5999,40 гривень та понесених й документально підтверджених судових витрат в сумі 1921,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17, пунктом 6 частини 2 статті 36 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, статтями 11, 22, 14 - 16, 526, 1066, 1187, 1191, 1194, Цивільного кодексу України, статтями 29, 36, 38, 39, 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 1, 3 - 6 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), статтею 7 Закону України «“Про Державний бюджет України на 2019 рік” № 2629-VIII від 23.11.2018 року (із змінами та доповненнями), та статтями 1 - 5, 10 - 13, 17 – 19, 23, 76 – 81, 89, 211, 214, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 279, 280 – 289, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ до ОСОБА_1 «Про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі - 5299,04 гривень; вартість послуг з оцінки вартості відновлювального ремонту - 700,00 гривень, а всього: 5 999,04 гривень (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,на користь МОТОРНОГО (ТРАНСПОРТНОГО) СТРАХОВОГО БЮРО УКРАЇНИ судові витрати в розмірі 1 921,00 гривень (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Іншими учасниками судового процесу заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду або до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через Нововодолазький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачем або апеляційної скарги іншими учасниками судового процесу, якщо їх не було подано, а у разі подання – після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ,місцезнаходження (бульвар Русанівський, будинок № 8, місто Київ, 02154), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (21647131);

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання чи перебування ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер облікової картки платника податків (не відомий), паспорт громадянина України ( НОМЕР_5 ).

Рішення ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя: С. В. Мащенко