Ухвала суду № 93639968, 17.12.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 953/14307/20

Провадження № 1-кп/643/1373/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2020 м.Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., суддів Довготько Т.М., Мельникової І.Д., за участю секретаря судового засідання Коцюбинської М.С., прокурора Мозгової Н.О., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника обвинуваченого – адвоката Гайдай Р.П., розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020000000000190, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дергачі Харківської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 4, ч. 5 ст. 27, п.п. 1, 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Московського районного суду м. Харкова перебуває кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 14 ч. 4, ч. 5 ст. 27, п.п. 1,6, 11,12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокатом Гайдаєм Р.П. 17.12.2020 до суду подано письмове клопотання про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 був незаконно затриманий та в подальшому згідно відповідної ухвали слідчого судді всупереч вимог КПК України взятий під варту. Так, на час фактичного затримання ОСОБА_1 станом на 13:00 год. 28.01.2020 підстава, передбачена п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, була відсутня, оскільки під час затримання обвинуваченого не було повідомлено, у зв`язку з чим його затримали та який злочин було припинено. Крім того, у зв`язку із скасуванням 25.06.2020 судом апеляційної інстанції відповідної ухвали слідчого судді суду першої інстанції про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_1 з 19.05.2020 по 24.06.2020 незаконно утримувався під вартою. Також на даний час обставини, які були підставою для обрання вказаного запобіжного заходу, відпали. Обвинувачений по суті очікує вироку, що не може виправдовувати такий ступінь втручання в його права і свободи. Крім того, досудове розслідування здійснювала значна кількість працівників слідчих органів та прокуратури, проведений значний обсяг слідчих дій, вилучені документи зберігаються в правоохоронних органах, свідками є особа, які співпрацювала з правоохоронними органами, та працівник останніх. Зі спливом часу причинно-наслідковий зв`язок слабшає і може бути розірваний за умов, коли рішення про відмову у звільненні буде ґрунтуватись на підставах, не пов`язаних з цілями законодавчого органу. За таких обставин тримання під вартою, яке було законним спочатку, перетворилось би на свавільне позбавленні волі. Також захисник в обґрунтування клопотання посилався на численну практику Європейського суду з прав людини та можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. Крім того, в клопотанні зазначено, що матеріали на його обґрунтування були надані в підготовчому судовому засіданні 28.09.2020.

В підготовчому судовому засіданні 17.12.2020 захисник підтримав клопотання та викладені в ньому доводи. Також в обґрунтування клопотання посилався на відсутність обґрунтованої підозри та недоведення ризиків вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника.

Прокурор заперечував проти скасування запобіжного заходу, зазначивши на відсутності підстав для ухвалення такого процесуального рішення. Зазначив, що ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в зв`язку з чим компетентним судом під час обрання запобіжного заходу досліджувалось питання наявності обґрунтованої підозри та доведеності ризиків.

Вирішуючи заявлене стороною захисту клопотання, суд керується таким.

Виходячи з положень розділу ІІ КПК України, зокрема ст. 131, 176 вказаного Кодексу, запобіжні заходи, в тому числі тримання під вартою, є одними з видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно ч. 1 ст. 333 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.

Частиною третьою ст. 315 КПК України, в редакції згідно Рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року, передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Оцінюючи доводи та аргументи сторін і їх представників, висловлені під час розгляду вказаного клопотання, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену зокрема в рішенні від 18.07.2006 року у справі «Проніна проти України», відповідно до якої хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).

Судом вже надалась оцінка відповідним доводам захисника під час вирішення питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, в тому числі в ухвалі суду від 23.11.2020.

Так, згідно ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_1 обвинувачується у особливо тяжкому насильницькому злочині, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину з особливими потребами.

Оцінюючи доводи захисника та обвинуваченого відносно того, що із спливом певного часу ризики зменшуються, та посилання на відповідну практику Європейського суду з прав людини, а також доводи щодо недоведеності ризиків вчинення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує таке.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20.06.2019 по справі № 166/313/17, від 13.08.2020 по справі № 674/1202/19, від 27.02.2019 по справі № 0503/10653/2012, усвідомлення імовірності визнання вини особи за висунутим їй обвинуваченням та тиск тягаря можливого відбування покарання, є обставинами, що свідчить про наявність ризику переховування від суду та є підставою для тримання особи під вартою.

В даному кримінальному провадженні судовий розгляд не розпочатий, свідки не допитувались, докази судом не досліджувались.

Враховуючи дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що йому загрожує в разі визнання його винними, інші обставини кримінального провадження, суд приходить до висновку, що на даній стадії кримінального провадження ризики здійснення обвинуваченим дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його подальшого продовження, не зменшились настільки, що вже не могли би виправдовувати подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Крім того, суд враховує, що у рішенні від 26.01.1993 року у справі «W. проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що тривале тримання під вартою може виявитись виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Враховуючи, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, який згідно пред`явленого обвинувачення пов`язаний із готуванням на посягання на життя двох осіб, суд приходить до висновку, що інтереси суспільства у забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого переважають інтереси забезпечення поваги до його особистої свободи.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри, суд керується таким.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2020 року щодо обвинуваченого ОСОБА_1 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 29.09.2020 року. Продовжуючи вказаний запобіжний захід, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 , а також про доведеність зазначених прокурором ризиків.

У даній справі триває підготовче провадження, в зв`язку з чим будь-які докази, які стосуються суті пред`явленого обвинувачення, судом не досліджувались.

Виходячи з положень КПК України та правових висновків, викладених, зокрема, в п. 33 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 288/1158/16-к, суд на даній стадії розгляду справи позбавлений можливості надавати юридичну оцінку діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 .

Відповідно, оцінку доводам сторони захисту щодо необґрунтованості підозри або висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, тобто оцінку питання доведеності поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, судом може бути надано виключно під час ухвалення вироку, в разі призначення кримінального провадження до судового розгляду. .

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо незаконності затримання ОСОБА_1 , а також щодо безпідставного тримання ОСОБА_1 під вартою з 19.05.2020 по 24.06.2020, суд керується таким.

Вказані вище обставини не відносяться до предмету доказування під час вирішення питання щодо наявності підстав для скасування запобіжного заходу, який застосовується в даний час на підставі відповідного судового рішення.

Так, як вбачається з матеріалів обвинувального акту, останній затверджений прокурором 28.08.2020.

Відповідно, затримання ОСОБА_1 28.01.2020 та його тримання під вартою з 19.05.2020 по 24.06.2020 відбувалось на стадії досудового розслідування, в зв`язку з чим контроль за законністю затримання та подальшим триманням обвинуваченого під вартою відносився до компетенції слідчих суддів.

Враховуючи наведене, захисник не був позбавлений права оскаржувати законність тримання обвинуваченого під вартою в порядку ст. 206 КПК України до компетентних судів.

Як вбачається з матеріалів справи, захисник неодноразово звертався до слідчих суддів із скаргами в порядку ст. 206 КПК України. Відповідно, вказані питання були предметом судового контролю на стадії досудового розслідування.

Посилання захисника на те, що незаконне, за його доводами, тримання ОСОБА_1 під вартою в період з 19.05.2020 по 24.06.2020 виключає законність подальшого тримання обвинуваченого під вартою та є підставою для скасування запобіжного заходу, судом не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

В даний час обвинувачений утримується під вартою на підставі ухвали суду від 23.11.2020, тобто вказане тримання під вартою здійснюється на підставі закону.

Зазначена ухвала оскаржена захисником в апеляційному порядку. Враховуючи наведене, оцінку законності та обґрунтованості ухвали суду від 23.11.2020, тобто оцінку наявності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою, буде також надано судом апеляційної інстанції.

При цьому попередня ухвала Московського районного суду м. Харкова про продовження тримання обвинуваченого під вартою від 28.09.2020, залишена без змін судом апеляційної інстанції.

Таким чином, станом на час вирішення питання про скасування запобіжного заходу, ОСОБА_1 утримується під вартою на підставі відповідних судових рішень, тобто на законних підставах.

Оцінку доводам захисника щодо незаконності проведення досудового розслідування органами Служби безпеки України, судом було надано в ухвалі від 13.11.2020 під час розгляду скарги захисника на постанову першого заступника Генерального прокурора Каська В.В. про доручення здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування від 27.09.2019.

Доводи захисника відносно того, що ОСОБА_1 було позбавлено можливості ознайомитись з матеріалами кримінального провадження, суд не може визнати такими, що свідчать про наявність підстав для скасування запобіжного заходу. Крім того, суд враховує, що захисником 17.12.2020 подано скаргу з приводу ненадання матеріалів кримінального провадження для ознайомлення ОСОБА_1 , в зв`язку з чим вказані доводи також будуть оцінені судом під час розгляду зазначеної скарги.

За таких обставин суд не може визнати обґрунтованими доводи та аргументи сторони захисту щодо відсутності підстав для подальшого тримання обвинуваченого під вартою та необхідності скасування запобіжного заходу.

Враховуючи наведене, суд відмовляє в клопотанні сторони захисту про скасування запобіжного заходу.

Керуючись ст. 183, 315, 369-372, 392 КПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Гайдай Романа Петровича про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_1 – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її оголошення. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали буде проголошено 18.12.2020 о 13-45 год.

Головуючий суддя Д.А. Крівцов

Судді Т.М. Довготько

І.Д. Мельникова