Рішення № 93639676, 14.12.2020, Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/680/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року смт Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – Бугаєнко І.В.,

за участі секретаря – Ніколайчик А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в смт Краснокутськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Краснокутського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про стягнення 3% річних та інфляційного подорожчання заборгованості за судовим рішенням, про стягнення моральної шкоди –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Краснокутського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь 51175,75 грн., з яких: 50 000,00 грн. - моральна шкода; 442,81 грн. – три відсотки річних; 732,94 грн. – інфляційне подорожання; стягнути з держави Україна на її користь - 2326, 00 грн. моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судового рішення.

Позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Краснокутського районного суду Харківської області 05.06.2018 року з ОСОБА_2 стягнуто 5000,00 грн. моральної шкоди та 1676,00 грн. матеріальної шкоди, внаслідок нападу її собаки на позивача 22.04.2014 року та отримання останньою легких тілесних ушкоджень. На підставі виконавчого листа №627/897/15-ц від 20.03.2019 року головним державним виконавцем Стародуб Ю.О. відкрито виконавче провадження. Станом на 31.08.2020 року ОСОБА_2 не виконує рішення суду.

Позивач вказує, що вона є інвалідом другої групи, перенесла стрес через напад тварини, яка належить ОСОБА_2 , сподівалась, що рішення суду винесене на її користь, буде виконано. Внаслідок невиконання судового рішення впродовж значного часу з 05.06.2018 року по 19.08.2020 року позивач отримує моральну шкоду, що полягає в зміні звичайного способу життя через необхідність приймати участь у виконавчому провадженні та досудовому розслідуванні, переживанні й стражданні з приводу несправедливості, відсутності ефективного механізму виконання судового рішення, відчуття незахищеності від протиправних дій інших осіб, відчуття приниженості через невиконання рішення суду з боку ОСОБА_2 та державної виконавчої служби. Вважає, що відбувається порушення її прав гарантованих Конвенцією прав людини і основоположних свобод (1950 рік, Рим), а саме права на справедливий суд (розумний строк, обов`язковість судових рішень), права на ефективний засіб юридичного захисту, права власності (невиплата грошових коштів, які за рішенням суду належать позивачу).

Позивач у відкрите судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином, в матеріалах справи міститься клопотання від 30.10.2020 року про розгляд справи без її участі.

Представник позивача – адвокат Скульський С.І. приймав участь у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Відповідач ОСОБА_2 у відкритому судовому засіданні проти задоволення заявлених позовних вимог заперечувала, зазначила, що не може сплачувати кошти стягнуті за рішенням суду від 05.06.2018 року на користь позивачки, оскільки вона не працює, не отримує пенсії, має проблеми зі здоров`ям.

Представник відповідача - Краснокутського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у відкрите судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася судом належним чином. В матеріалах справи міститься відзив від 30.09.2020 року, в якому представник відповідача заперечувала проти задоволення позовної вимоги щодо стягнення з держави Україна на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої їй тривалим невиконанням рішення; представник відповідача зазначає, що всі дії державного виконавця були вчинені в рамках чинного законодавства та направлені на виконання рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 05.06.2018 року.

Суд, вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, приходить до такого.

З інформації про виконавче провадження від 19.08.2020 року вбачається, що в Краснокутському РВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) перебуває на примусовому виконанні виконавчий лист від 20.03.2019 року № 627/897/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди в сумі 1676 грн. 00 коп. та моральної шкоди в сумі 5000 грн. 00 коп./а.с.5-6/.

Як зазначено у відзиві Краснокутського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 30.09.2020 року, на виконанні у Краснокутського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) знаходиться виконавче провадження за номером 58937503, відкрите 18.04.2019 року на підставі виконавчого листа №627/897/15-ц від 20.03.2019 р. виданого Краснокутським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової та моральної шкоди в розмірі 6676,00 грн. Так, 08 травня 2020 року представником Краснокутського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) було направлено подання до Краснокутського відділення Богодухівського відділу поліції Головно управління Національної поліції в Харківській області щодо вирішен питання про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності ввідповвіідно до вимог чинного законодавства. Крім того, у відзиві зазначено, що всі дії державного виконавця були вчинені в рамках чинного законодавства, а саме Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження» та «Інструкції з примусового виконання рішень»/а.с 24-25/.

З матеріалів справи вбачається, що представником Краснокутського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) постійно протягом квітня 2019 року по вересень 2020 року робилися запити до відповідних органів для перевірки майнового стану боржниці, а саме: запити до Державної фіскальної служби України про джерела отримання доходів боржників – фізичних осіб (запити №5637911 від 23.04.2019, №56749870 від 06.05.2019, №57612367 від 20.05.2019, №85515716 від 31.08.2020, №87132619 від 28.09.2020); запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків вікритих юридичними особами та/або фізичними особами підприємцями (запити №56379110 від 23.04.2019, №57612366 від 20.05.2019, №65344925 від 04.10.2019); запити до Пенсійного фонду України про осіб – боржників, які працюють та за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи (запити № 56379105 від 23.04.2019, №56749862 від 06.05.2019, №65344903 від 04.10.2019, №7458461 від 27.02.2020, №87132606 від 28.09.2020, №85516697 від 31.08.2020, №57612631 від 20.05.2020); запити до Пенсійного фонду України про осіб – боржників, які отримують пенсії (запити №56379104 від 23.04.2019, №57612360 від 20.05.2019, №65344902 від 04.10.2019, №66471042 від 22.10.2019, №74584860 від 27.02.2020, 87132608 від 28.09.2020); запити до органів Міністерства внутрішніх справ України (на які отримано відповіді від 28.05.2019, 03.06.2019, 22.10.2019, 07.05.2020, 31.08.2020, 28.09.2020); запити до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником держаного кордону (на які отримано відповіді від 04.05.2020, 31.08.2020); запити до Державної фіскальної служби України про наявні рахунки у боржників юридичних осіб та/або фізичних осіб –підприємців, а також рахунки, відкриті боржником – юридичною особою через свої відокремлені підрозділи (на які отримано відповіді від 04.05.2020, 31.08.2020, 28.09.2020). З інформації, наданої на запити Краснокутського районного відділу державної виконавчої служби Схіідного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), вбачається, що станом на момент розгляду справи у ОСОБА_2 відсутні джерела отримання доходів, транспортні засоби за нею не зареєстровані, вона не перебуває на обліку в органах ДПС. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №225863531 від 28.09.2020 року, на підставі договору купівлі-продажу ВМІ 136501 від 07.07.2009, за ОСОБА_2 зареєстрований на праві приватної власності житловий будинок, з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , на який накладено арешт постановою №58937503 від 06.05.2019, виданою головним державним виконавцем Краснокутського РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області Стародуб Ю.О. /а.с. 47/. Вказаною постановою також накладено арешт на все рухоме майно боржника, що підтверджується Витягом з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна /а.с. 49/.

28.08.2020 року головним державним виконавцем Краснокутського РВ ДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) Стародуб Ю.О. було здійснено виїзд за адресою місця проживання боржниці ОСОБА_2 , де в присутності понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було встановлено, що майно, на яке можливо звернути стягнення у боржниці відсутнє. У будинку боржниці, відключено газопостачання, побутові предмети відсутні або в мізерній кількості, недостатній для їх вилучення та опису. /а.с.48/.

09.06.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220360000181 внесені відомості щодо ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, так як остання не виконує судове рішення на користь ОСОБА_1 , сума заборгованості становить 6676,00 грн. /а.с.7/.

Аналогічна інформація міститься і в повідомленні Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області від 28.10.2020 року за № 8849, де також зазначено, що на даний час слідчим СВ Краснокутського ВП Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області Ніколайчик Т. за даним фактом проводиться перевірка./а.с.78/

Частиною 1 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як передбачено ч.2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, за змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Системний аналіз правових норм дозволяє зробити висновок про те, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, передбаченої статтею 625 цього Кодексу.

В своїй постанові від 16.01.2019 року справа № 347/2054/16-ц Велика Палата Верховного суду зробила такий висновок: « Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. 3 % річних розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання до дня ухвалення рішення, помноженого на 3, поділеного на 100 та поділеного на 365 (днів у році)».

Таким чином, відсоткова ставка 3% річних розраховується за період з 19.12.2018 року (з дати набрання законної сили) до 19.08.2019 року (дата закінчення розрахунку). Днів прострочення - 606.

Розрахунок процентів: період з 19.12.2018 року по 19.08.2019 року на суму 6676 грн., а саме : 6676:365х3х606:100 = 332,51 грн.

За період з грудня 2018 року по серпень 2020 року (період прострочення, інфляційних витрат), становить : грудень – 100,8%, січень 2019 - 101 %, лютий 2019 -100.5%, березень 2019 -100.9%, квітень 2019 – 101%, травень 2019 - 100.7%, червень 2019 - 99.5%, липень 2019 - 99.4%, серпень 2019 - 99.7 %, вересень 2019 - 100.7%, жовтень 2019 - 100.7%, листопад 2019 - 100.1%, грудень 2019 - 100.2%, січень 2020 - 99.7%, лютий 2020 - 100.8%, березень 2020 - 100.8%, квітень 2020 - 100.3%, травень 2020 - 100.2%, червень 2020 - 99.4%, липень 2020 - 99.8%. Сукупний індекс інфляції склав 105.51. Таким чином, збитки від інфляції становлять 367,85 грн.

Що стосується моральної шкоди, то суд приходить до такого.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди посилається на те, що у зв`язку з невиконанням судового рішення впродовж значного часу з 05.06.2018 року по 19.08.2020 року позивач отримує моральну шкоду, що полягає в зміні звичайного способу життя через необхідність приймати участь у виконавчому провадженні та досудовому розслідуванні, переживанні й стражданні з приводу несправедливості, відсутності ефективного механізму виконання судового рішення, відчуття незахищеності від протиправних дій інших осіб, відчуття приниженості через невиконання рішення суду з боку ОСОБА_2 та державної виконавчої служби, а також порушення її прав гарантованих Конвенцією прав людини і основоположних свобод (1950 рік, Рим), а саме права на справедливий суд (розумний строк, обов`язковість судових рішень), права на ефективний засіб юридичного захисту, права власності (невиплата грошових коштів, які за рішенням суду належать позивачу).

Разом з тим, на підтвердження завдання такої шкоди, доведеності вимог в цій частині позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 78, 79, 89, ч. 6 ст. 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України , суд –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Краснокутського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про стягнення 3% річних та інфляційного подорожчання заборгованості за судовим рішенням, про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер обліку картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер обліку картки платника податків НОМЕР_2 - 700 грн. 36 коп. (сімсот гривень 36 копійок)., з яких : 332 грн. 51 коп. (триста тридцять дві гривні 51 копійка) - три відсотки річних та 367 грн. 85 коп. (триста шістдесят сім гривень 85 копійок) – інфляційне подорожчання.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду через Краснокутський районний суд Харківської області, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач - Краснокутський районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), розташоване за адресою: 62002, Харківська область, Краснокутський район, смт Краснокутськ, вул. Миру, 138, код ЄДРПОУ 34644008.

Повний текст рішення складено 18 грудня 2020 року.

Суддя І.В. Бугаєнко