Рішення № 93639302, 18.12.2020, Зміївський районний суд Харківської області

621/2204/20

2/621/857/20

РІШЕННЯ

іменем України

18 грудня 2020 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

судді - Бібіка О.В.

з участю секретаря - Горобець Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2020 від Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" до суду надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 57155,23 грн. та судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 03.10.2019 між публічним акціонерним товариством „Державний ощадний банк України”, в особі територіально відокремленого безбалансового відділення № 10020/055 та ОСОБА_1 укладений договір про споживчий кредит № 55/0091, за яким відповідач отримав грошові кошти (кредит) у загальному розмірі 54 000,00 гривень на строк 60 місяців, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 02 жовтня 2024 р., із сплатою 56 процентів річних за користування кредитом.

З боку відповідача має місце неналежне виконання відповідачем зобов`язань, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 03.08.2020 р. складає 57155,23 грн, де 49500,00 грн. - загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом (по основному боргу); 7197,83 грн. - загальна сума прострочених чергових платежів по відсоткам; 246,40 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по заборгованості по основному боргу; 52,23 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по заборгованості по відсоткам; 111,60 - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення боргу(кредиту); 47,07 - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом.

Представник позивача ОСОБА_2 подала заяву про судовий розгляд справи за відсутністю представника позивача, підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву про визнання позовних вимог, просив розгляд справи проводити за його відсутності, без фіксування судового процесу технічними засобами.

Зважаючи на те, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 03.10.2019 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 55/0091, за яким відповідач отримав грошові кошти у розмірі 54000,00 грн на срок 60 місяців, з терміном остаточного поврнення кредиту на пізніше 02.10.2024, зі сплатою 56 відсотків річних за користування кредитом (а.с. 5-17)

Згідно умов укладеного Договору, Банк здійснює надання Кредиту одноразово шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника (п.3.2.1.)

Проценти нараховуються Банком щомісячно за методом факт/факт на фактичний залишок заборгованості за кредитом, що був отриманий Позичальником, починаючи з дати видачі кредиту до терміну остаточного повернення кредиту, визначеного Договором (п.2.4.2.)

Всі платежі за цим Договором (повернення кредиту, сплата процентів за його користування, комісійної винагороди, штрафних санкцій тощо) здійснюється шляхом списання Банком в договірному порядку коштів з поточного рахунку (п.3.3.1)

Повернення Кредиту та сплата процентів здійснюється Позичальником згідно з Графіком платежів або достроково відповідно до порядку, визначеного цим Договором, але в будь- якому випадку не пізніше терміну остаточного повернення кредиту, встановленого згідно з цим Договором (п.3.3.2);

Позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту рівними частинами в розмірі 900 грн. (девят`сот) гривень та сплату процентів, нарахованих банком на залишок основної суми боргу за кредитом, щомісячно до 3 числа місяця, наступного за звітним, починаючи з листопада 2019 року, шляхом внесення власних коштів на поточний рахунок (п.3.3.3)

Якщо сума платежу, що надійшла в рахунок повернення кредиту та сплати процентів, менше розміру, вказаного у п.п. 3.3.3. цього Договору, то несплачений платіж та нараховані проценти, що мали бути сплаченими, вважаються простроченими (п. 3.3.4.)

Відповідно до п. 3.9.1. Договору Банк має право у випадку, якщо будуть мати місце будь-які або всі можливі випадки невиконання Позичальником взятих на себе обов`язків та недотримання умов, передбачених цим Договором, вимагати повернення суми кредиту та сплати всієї суми нарахованих процентів за користування ккредитом, строк сплати яких ще не настав, в повному обсязі у тому числі, але не виключно, у разі, якщо відбулася будь-яка із наступних подій: затримання сплати частини основної суми боргуй за кредйтом та/або процентів за користування кредитом на один календарний місяць (3.9.1.1.); неподання позичальником на вимогу банку документів, що стосуються його фінансового стану (3.9.1.2.)

Згідно п. 4.2.2 Договору Банк має право вимагати від Позичальника належного виконання останнім взятих на себе зобов`язань по цьому Договору. При виникненні простроченої заборгованості за основною сумою боргу за кредитом та/або процентами більше ніж на один місяць, а також в інших випадках, передбачених цим договором, вимагати дострокового повернення кредиту сгиїати нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, вимагати дострокового повернення кредиту, сплати нарахованих процентів та інших платежів за цим Договором, та стягнути заборгованість за цим Договором у примусовому порядку.

З боку відповідача має місце неналежне виконання відповідачем зобов`язань, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 03.08.2020 р. складає 57155,23 грн, де 49500,00 грн. - загальна сума прострочених чергових платежів за кредитом (по основному боргу); 7197,83 грн. - загальна сума прострочених чергових платежів по відсоткам; 246,40 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по заборгованості по основному боргу; 52,23 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по заборгованості по відсоткам; 111,60 - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення боргу(кредиту); 47,07 - витрати від інфляції за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом (а.с. 18-19)

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до укладеного між сторонами договору та ст.ст. 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), (п.54), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. по справі № 127/15672/16, зазначено: Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник своїх зобов`язань за договором належним чином не виконував, перестав сплачувати щомісячні платежі з погашення кредиту та процентів.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, враховуючи те, що відповідачем не було належним чином виконано умови вищезазначеного кредитного договору, а також ним не було спростовано вищезазначених позовних вимог позивача на підставі чого позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-83, 89, 141, 206, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 09351600, місце знаходження: м. Харків, Конституції майдан, 22) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління ПАТ "Державний ощадний банк України", код ЄДРПОУ 09351600, заборгованість за договором про споживчий кредит № 55/0091 від 03.10.2019 у розмірі 57155 (п`ятдесят сім тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн 23 коп, які перерахувати на п/р НОМЕР_2 у філії - ХОУ АТ "Ощадбанк", ідентифікаційний код 09351600, МФО 351823.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Харківське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України" 2102 (дві тисячи сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Харківського апеляційного суду з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 18.12.2020.

Суддя: