Рішення № 93639126, 09.12.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/4900/20

Провадження № 2/638/3206/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Цвірюка Д.В.,

за участю секретаря Куценко К.Д.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 10 вересня 2008 року вона уклала шлюб з відповідачем, від якого мають дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21.09.2018 року у справі №638/5562/18 шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано. Позивач зазначає що фактично з травня 2018 року неповнолітній син проживає разом з нею, де створені всі умови для проживання, виховання та утримання дитини. Позивач самостійно сплачує усі витрати, пов`язані з забезпеченням дитини. Мати у повному обсязі сама намагається створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток особистості дитини в атмосфері любові та моральної забезпеченості. Відповідач матеріальної допомоги на дитину в добровільному порядку не надає, вихованням сина не займається, є працездатним, але неофіційно. Інколи батько проводить час з дитиною, але після таких зустрічей дитина постійно скаржиться на поведінку відповідача. На даний час позивач має власний невеликий бізнес, тривалість робочого дня встановлює собі сама, а тому має час відводити дитину до школи, займатися з нею вечорами, гуляти та іншим чином піклуватися про її добробут. Мати має можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займатись вихованням дитини, чого не в змозі забезпечити відповідач. Спиртними напоями позивач не зловживає, не палить, добре відноситься до дитини. Враховуючи що на даний час дитина проживає разом з позивачем, за місцем проживання дитини створені всі умови для її гармонійного розвитку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, позивач вважає за доцільне та в інтересах дитини визначити місце проживання з матір`ю.

Ухвалою Дзержинського районного суду від 27.04.2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06.05.2020 року за клопотанням представника позивача відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою суду від 12.10.2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позові, просили задовольнити.

Представник відповідача адвокат Бихов Р.О. позовні вимоги визнав, проти задоволення не заперечував.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника Департаменту служб у справах дітей ХМР.

Суд, заслухавши вступне слово позивача, представників сторін, з`ясувавши обставини справи, безпосередньо дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх кожний окремо та у сукупності й взаємозв`язку, дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, не суперечать законодавству та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 10 вересня 2008 року. Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21.09.2018 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Від шлюбу подружжя має дитину – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цей факт підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09.02.2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м.Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

З матеріалів позову вбачається, що дитина проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується актом обстеження умов проживання №18 від 30.01.2020 року.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач є фізичною особою - підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 30.11.2020 року.

Згідно характеристики від 19.08.2020 року, наданою директором ХСШ №132 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається у ХСШ №132 з 2019 року, мати ОСОБА_1 , безпосередньо підтримує зв`язок з класним керівником, спілкується з учителями – предметниками, відвідує батьківські збори, приділяє увагу вихованню та навчанню дитини. Батько ОСОБА_4 з класним керівником спілкувався один раз, під час зустрічі цікавився успіхами дитини.

Відповідно до інформаційної довідки від 02.01.2020 року, наданої в.о. головного лікаря комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №4» Харківської міської ради, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходиться під наглядом лікарів-фахівців комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №4» Харківської міської ради з народження. За період спостереження до поліклініки з хлопчиком зверталась тільки мати ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку за результатами діагностичного дослідження дитини ОСОБА_5 , проведеного 15.06.2020 року, рівень психичного розвитку дитини відповідає віковим нормам. Відносини з матір`ю склалися гармонійними, спілкування з нею дає хлопчику відчуття безпеки та захищеності що сприяє благополучному розвитку дитини. На питання стосовно бажання спілкуватись з батьком відповів що іноді хоче, а іноді ні, через те, що не хоче щоб батько ображав матір.

Згідно відповіді на запит, наданої тренером колективного підприємства олімпійського учбово-спортивного центру «Акварена», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 займається у секції «Вільна боротьба» починаючи з 2019 року. На заняття хлопчика приводять мати ОСОБА_1 або бабуся – ОСОБА_6 . У батьківських зборах центру мати бере участь регулярно. Оплату занять та супровід на змаганнях здійснює також мати.

Спеціалістами служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради проведено обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_1 , де фактично проживає малолітній ОСОБА_5 , а також мати ОСОБА_1 бабуся дитини – ОСОБА_6 .

Згідно акту обстеження умов проживання №18 від 30.01.2020 року умови проживання дитини добрі. Квартира з капітальним ремонтом, обладнана необхідними сучасними меблями і побутовою технікою. В квартирі світло, чисто. Дитина з матір`ю мають окрему кімнату. У дитини є окреме спальне місце, стіл для виконання домашнього завдання, шафа для зберігання речей та одягу. Дитина забезпечена необхідними речами за сезоном. Стосунки в сім`ї дружні та доброзичливі.

Представником третьої особи – Департаменту служб у справах дітей ХМР було надано висновок про визначення місця проживання дитини, відповідно до якого, діючи як представник органу опіки та піклування, Департамент служб у справах дітей ХМР вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю – ОСОБА_1 .

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 піклується за дитиною, створює належні умови для її розвитку та виховання. Позивач має постійну роботу, на диспансерному обліку не перебуває, що підтверджується довідкою з КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» від 08.12.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 160, ч. 1 ст. 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди стосовно того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, і особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 11 листопада 1959р., зокрема у принципі 6, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Статтею 9 Конвенції про права дитини, яку ратифіковано постановою ВР за № 789-ХІІ від 27 лютого 1991р., визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке зазначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коди батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «М.С. проти України», Європейський суд з прав людини наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Статтями 10, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, крім випадків, встановлених ст.82 ЦПК України.

При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових, електронних доказів, висновків експертів, показань свідків.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В п.24 Постанови №2 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» Пленум Верховного Суду України дав роз`яснення, що у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження обставин справи.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, суд перевіряє чи визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Отже, судом встановлено, що визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, враховуючи все вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач піклується за дитиною, доглядає за її станом здоров`я, а також ті факти, що перш за все враховують інтереси дитини, суд вважає, що позовні вимоги щодо визначення місця проживання дитини разом з позивачем обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що ухвалою суду позивачу відстрочено сплату судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню. Судовий збір у розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 141, 160, 161 Сімейного Кодексу України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 9 Конвенції про права дитини, принципу 6 Декларації прав дитини, керуючись ст.ст.141, 258, 259, 263-265, 280-282, 289, 352-355 ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини – задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 разом із матір`ю ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн..

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 18.12.2020 року.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ;

відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ;

третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, м.Харків, вул.Чернишевського буд.55.

Головуючий суддя: Д.В.Цвірюк