Вирок № 93638909, 18.12.2020, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/1577/19

Провадження № 1-кп/615/39/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2020 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Токмакової А.П.,

секретарів судового засідання - Антоненко М.Г., Партоли О.Є., Момот Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області кримінальне провадження №12019220000001000 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханов Луганської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, що має на утриманні неповнолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює в ТОВ «РЕМ СТРОЙ СЕРВІС» на посаді начальника виробничо-технологічного відділу, не судимий, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

за участю прокурорів - Турбара А.В., Адамова Ф.П.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисників - Горобець Р.М., Гузь Т.О.,

потерпілих - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_3 - Власенка В.І.,

цивільного позивача - ОСОБА_7 ,

її представника - ОСОБА_27.,

встановив:

Відповідно обвинувального акту, складеного 21.11.2019 року старшим слідчим в ОВС СУ ГУ НП в Харківській області Шоста О.В., затвердженого прокурором відділу прокуратури Харківської області Пановим В.М., ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 05.07.2019 року о 09:10 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР України, згідно з яким:

- п.2.9а водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин,

керував автомобілем Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи при собі посвідчення на право керування транспортним засобом та реєстраційного талону на транспортний засіб, чим порушив вимоги п.2.1 а) і б), згідно з якими:

- п.2.1а водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії;

- п.2.1б реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон),

та рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» зі сторони м. Київ у напрямку м. Харків, де в районі 434 км, діючи з необережності, проявив необачність, не переконався, що його маневр є безпечним та не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, чим порушив вимоги п.п.10.1,11.3 ПДР України, згідно з яким:

- п.10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;

- п.11.3 на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу;

безпричинно виїхав на зустрічну смугу руху, по якій у зустрічному для нього напрямку зі сторони м. Харкова в напрямку м. Києва рухався автомобіль Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_8 , який з метою уникнення зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 , зманеврував ліворуч по ходу свого руху, а ОСОБА_1 здійснюючи маневр праворуч, повертаючись на свою смугу руху, допустив зіткнення з автомобілем Ford Transit, д.н.з. НОМЕР_2 .

Внаслідок ДТП пасажири автомобіля Ford Transit отримали: ОСОБА_4 - тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_9 , ОСОБА_6 - тілесні ушкодження середньої тяжкості, а ОСОБА_10 загинув на місці події.

Порушення вимог п.п.10.1 та 11.3 Правил дорожнього руху України ОСОБА_1 відповідно висновку комплексної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №19-621/6219 від 01.11.2019 року знаходяться в причинному зв`язку з подією та наслідками, що настали.

Органом досудового розслідування дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_9 тілесні ушкодження середньої тяжкості, потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження та смерть потерпілого ОСОБА_10 .

В судовому засіданні обвинувачений свою вину не визнав, наполягав, що є лише учасником ДТП.

Пояснив, що 05.07.2019 року приблизно о 05-06 год. ранку виїхав з м. Кременчук на автомобілі Hyundai Tucson, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить його дружині, до м. Харкова. По дорозі зупинявся тільки на АЗС, щоб заправитися. За 3 години проїхав приблизно 230 км. Весь час рухався із дотриманням швидкісного режиму - 90-95 км/год.

Рухаючись на 434 км а/д Київ-Харків-Довжанський, побачив, що в зустрічному напрямку рухається вантажний автомобіль, за яким, намагаючись обігнати та виляючи по дорозі, їхав мікроавтобус Ford Transit. В попутному напрямку попереду свого автомобіля нікого не бачив, позаду - можливо хтось їхав, але точно вказати не зміг. Здійснюючи обгін вантажного автомобіля мікроавтобус Ford Transit виїхав на зустрічну смугу руху, по якій рухався обвинувачений, але не встигаючи завершити маневр, почав звертати на ліве від нього узбіччя через зустрічну смугу руху, проте не встиг, внаслідок чого сталося зіткнення.

Автомобіль ОСОБА_1 вдарився передньою правою частиною в задні двері, які знаходяться посередині автомобіля ОСОБА_8 з права, після чого Ford Transit злетів в кювет, оскільки їхав з великою швидкістю, більше 100 км/год. Після зіткнення втратив свідомість, а коли отямився нічого не розумів. З автомобіля виповзав, оскільки отримав компресійний перелом хребта.

Звернув увагу, що з правого від автомобіля ОСОБА_8 боку широка заасфальтована обочина, більше 1,60м. Але останній виїхав на зустрічну смугу руху, хоча повинен був за наявності перешкоди маневрувати в право. Наполягав, що саме ОСОБА_8 порушив правила дорожнього руху, а саме п.10.1, 14.2в ПДР України. Обвинувачений же за межі своєї смуги не виїжджав. Крім того, з автомобіля ОСОБА_8 зник відео реєстратор, як зник і свідок - водій вантажного авто, що рухався позаду нього в попутному напрямку.

Аналізуючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 , як окремо, так і в сукупності з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами, суд відзначає їх послідовність, стабільність, логічність і відповідність фактичним обставинам кримінального провадження.

Потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 05.07.2019 року приблизно о 10:30-40 год. з чоловіком приїхала на місце ДТП, де вже була поліція, швидка, дорожня служба, батько водія ОСОБА_8 та багато інших невідомих їй людей. Потерпілих та ОСОБА_1 вже не було. Відразу побачила свого брата, який їхав з роботи. Він лежав в канаві поряд із автомобілем Ford, що перебував на лівій стороні проїжджої частини в напрямку м. Валки там же перевернутий до гори колесами, підпертий зламаними прутами, було розбите бокове скло, вм`ятини з правого боку. Автомобіль Hyundai з розбитою передньою частиною стояв ближче до розділової смуги розвернутий в напрямку м. Валки, розкидані деталі. Результатів замірів та слідів гальмування не бачила.

Вважає, що винуваті всі водії, хоче справедливості. Зробила висновок про винуватість ОСОБА_1 у ДТП з матеріалів кримінального провадження та показань свідків.

Потерпілий ОСОБА_4 вказав, що їхав на задньому пасажирському сидінні автомобіля Ford з права. Нічого не пам`ятає, оскільки після аварії втратив свідомість, повністю липень місяць не пам`ятає. В результаті ДТП став інвалідом ІІ групи. Будь які відомості про обставини ДТП вказати не може. З матеріалів кримінального провадження зробив для себе висновок, що у ДТП скоріше всього винен ОСОБА_1 . Проте матеріали кримінального провадження особисто не читав, а знайомий з ними зі слів.

Потерпіла ОСОБА_5 вказала, що сиділа посередині на задньому пасажирському сидінні автомобіля Ford. Сам момент ДТП не пам`ятає, прийшла у свідомість лише на 3 добу в реанімації. З водієм ОСОБА_8 їздила не один раз, порушень ПДР за ним не замічала. Вважає ОСОБА_1 винуватим, з матеріалами кримінального провадження не знайомилася.

Потерпілий ОСОБА_6 вказав, що знає водія ОСОБА_8 , як мешканця м. Валки, ніколи з ним не їздив. 05.07.2019 року їхав з роботи з м. Харкова, для чого підійшов на зупинку, де водії набирають пасажирів до м. Валки. Сів на пасажирському сидінні позаду водія біля вікна. Не доїжджаючи до 434 км автомобіль Ford здійснив обгін зерновоза, після чого побачив білий автомобіль, який виїхав на зустрічну смугу, приблизно за 150-200 м від них. Водій ОСОБА_8 почав маневрувати в праву сторону та гальмувати, потім взяв лівіше, але розділову смугу не перетинав. В цей момент сталося зіткнення, внаслідок чого він втратив свідомість, отямився в лікарні. Всі інші обставини знає зі слів слідчого.

Свідок ОСОБА_11 повідомив, що 05.07.2019 року о 08:30 год. їхав з роботи, прийшов на зупинку громадського транспорту поблизу супермаркету Рост, куди приїхав ОСОБА_8 на автомобілі Ford та почав набирати людей до м. Валки. Сів на пасажирському сидінні позаду зліва біля вікна. Знає ОСОБА_12 , нормальний хлопець, адекватно керує автомобілем, декілька разів їздив з ним. Швидкість була приблизно до 80 км/год. По дорозі дрімав, прокинувся від того, що автомобіль різко вильнув вліво, після чого відчув удар, тріскіт. Автомобіль перекинувся на бік. Виліз самостійно через розбите заднє вікно. Сам момент зіткнення не бачив. Удар прийшовся в бокову дверь. Потім почали зупинятися проїжджаючі автомобілі, люди допомагали вибратися з обочини. Авто лежало на узбіччі зустрічної смуги руху, передньою частиною в сторону м. Харків. Автомобіль Hyundai стояв по середині дороги передньою частиною в сторону м. Валки. Бачив водія автомобіля Hyundai, який вийшов з авто та сидів біля узбіччя, своєї провини він не вбачав, був спокійний, не конфліктував. Інші обставини не пам`ятає, знає зі слів інших пасажирів, з якими лежав у лікарні.

Свідок ОСОБА_13 пояснила, що 05.07.2019 року вийшла на зупинку до «Помідорчика», де о 08:05 год. сіла в сірий бус, водій якого ОСОБА_8 . Знає останнього та його батька як мешканців м. Валки. Сиділа на пасажирському сидінні попереду справа від водія, поряд із ОСОБА_14 , чекала, коли прийдуть інші люди. За кермом ОСОБА_12 поводив себе спокійно, адекватно. По дорозі, піднімаючись на гору, в районі с. Черемушна обігнав фуру та став у свою смугу руху. Потім побачила, як на їх смугу, лоб в лоб, різко звернув білий автомобіль (іномарка), який їхав прямо, нікуди не звертав, не юлив. Як би був п`яний, то виляв. ОСОБА_12 продовжував їхати по своїй смузі, пригальмував. Перед моментом зіткнення заплющила очі. Після зіткнення вдарилася об водія, 2 рази автомобіль крутонуло. Коли отямилася, відразу вилізла та почала допомагати іншим людям. Двоє людей опинилося під авто. Ford був розвернутий в сторону м. Харків, лежав на даху в кюветі. Hyundai стояв на смузі руху, по якій вони їхали, під кутом, розвернутий до м. Валки. ОСОБА_1 сидів біля траси, спочатку адекватний, потім кричав: «Що я наробив», розповідав, що їхав за собакою. В лікарні всіх ображав, поводив себе неадекватно. Чи був п`яний не знає, запаху не чула.

Свідок ОСОБА_14 повідомив, що 05.07.2019 року на зупинці біля «Помідорчика» побачив ОСОБА_8 та сів до нього в автомобіль на переднє пасажирське сидіння біля вікна, щоб доїхати до м. Валки. По дорозі їхали спокійно, приблизно 90 км/год. Свідок дрімав, а коли почув крик і відкрив очі, побачив білу машину (джип), яка за 50-70м їхала по їх смузі руху їм назустріч. ОСОБА_12 почав пригальмовувати та взяв вліво до зустрічної смуги, але не пересік її. Удар прийшовся в праву сторону, в задні двері. Коли виліз почав допомагати іншим, підіймали машину. Ford лежав перекинутий колесами догори в кюветі, розвернутий в сторону м. Харків, а Hyundai стояв на своїй смузі руху повернутий в сторону м. Валки, передня частина вся розбита. Швидкість руху автомобіля Hyundai вказати не зміг.

Вважає, що зіткнення відбулося на смузі руху ОСОБА_8 , по центру смуги. Зазначив, що автомобілі могли розминутися, якби водій Hyundai не повернув різко в їх сторону. Водій Hyundai виліз з автомобіля, взявся за голову та говорив: «Що я накоїв». Запаху алкоголю від водія Hyundai не чув, хоча стояв неподалік нього в лікарні, вів себе неадекватно.

Свідок ОСОБА_8 - водій автомобіля Ford пояснив, що 05.07.2019 року о 06:00 год. виїхав з м. Валки на автомобілі Ford до м. Харків у своїх справах. Повертаючись в м. Валки приблизно о 08:30 год., заїхав на Холодну гору, де взяв 7 чоловік попутчиків, щоб компенсувати кошти за поїздку. На даній ділянці рухався із допустимою швидкістю до 90 км/год., яка дозволена поза населеними пунктами.

Під`їжджаючи до м. Валки, а саме між с. Литвинівка та с. Черемушна, побачив білий автомобіль Hyundai, який рухався по своїй смузі руху один. Інших автомобілів, в тому числі в попутному напрямку не було. Приблизно за 90-95м вказаний автомобіль раптово виїхав на зустрічну смугу свого руху, де почав рухатися ближче до правого краю дороги, в зв`язку з чим відразу застосував гальмування, але колеса не заблокував. Гальмував до самого зіткнення. При цьому жодного маневру не здійснював, оскільки думав, що автомобіль Hyundai повернеться на свою смугу руху.

Вказав, що в момент удару задня частина його автомобіля була на його смузі руху, а частина передку - на зустрічній. Яким чином він опинився в такому положенні, пояснити не зміг. Завірив, що зіткнення відбулося ближче до осьової смуги, на його погляд через дії водія автомобіля Hyundai, який в останній момент змінив траєкторію свого руху. Від удару його автомобіль Ford відкинуло в кювет з правого боку в напрямку м. Харків. Де стояв автомобіль Hyundai після зіткнення, не дивився, оскільки свідка забрала швидка.

Свідок ОСОБА_15 - батько водія ОСОБА_8 пояснив, що 05.07.2019 року о 09:15 год. йому зателефонував син та повідомив, що він потрапив у ДТП в Литвинівці, просив приїхати. За 5 хвилин він з дружиною приїхали на місце події. Побачив автомобіль ОСОБА_1 , в якого була розбита передня права сторона, стояв на осьовій в напрямку м. Харків. Автомобіль Ford лежав з правої сторони в напрямку м. Харків в кюветі перевернутий догори колесами. На місці події були пожежні, поліція, швидка. Про другого водія повідомили свідки, дані яких записав поліцейський. Коли ОСОБА_15 підійшов до ОСОБА_1 , який сидів навприсядки на узбіччі, запитав: «Що ти наробив». Розмова була не тривала, оскільки дружина ОСОБА_15 почала кричати на ОСОБА_1 , після чого поліцейські посадили його до свого автомобіля для уникнення конфлікту.

Свідок ОСОБА_16 повідомив, що 05.07.2019 року рухався зі сторони м. Харків в сторону м. Київ. На під`їзді до м. Валки, на значній відстані, побачив білий автомобіль, який, як спочатку здалося свідку, розвертався на дорозі, але потім зупинився посередині дороги на розділовій смузі. Під`їжджаючи ближче свідок зрозумів, що сталася ДТП. Самого моменту зіткнення не бачив. Попереду свідка ні в попутному, ні в зустрічному напрямку автомобілів не було, нікого не наздоганяв. Припаркувався на узбіччі з правого боку своєї смуги руху за 20-30м від білого кросовера, який стояв поперек дороги, з під капоту йшов пар, розбита права передня частина. Оскільки на білому кросовері двигун працював на великих обертах, свідок підбіг до нього та через водійську дверь потрапив до салону, де вимкнув двигун. Про наявність мікроавтобуса не знав, довідався від водія зерновоза, який припаркувався на узбіччі. Після чого свідок підійшов до мікроавтобуса, який лежав в кюветі в напрямку руху до м. Харків. З іншими людьми почали допомагати пасажирам вибратися із салону мікроавтобуса.

Суд приймає до уваги показання потерпілих та свідків з урахуванням положень ч.5 ст.95 КПК України лише щодо фактів, які вони сприймали особисто.

У протоколі огляду місця події від 05.07.2019 року, доданих до нього фототаблицях та схемі зафіксовано:

- сліди шин (поз.1) спарені сліди гальмування довжиною 49,2 м, а саме:

лівий слід (поз.1), початок якого розташовується на відстані 6,1 м від лівого краю проїжджої частини по напрямку руху автомобіля «Ford Transit» та на відстані 31,8 м від кілометрового стовпчика 434 км, закінчується на відстані 4,3 м від лівого краю проїжджої частини по напрямку руху автомобіля «Ford Transit»;

правий слід (поз.1), початок якого розташовується на відстані 6,1 м від лівого краю проїжджої частини по напрямку руху автомобіля «Ford Transit» та на відстані 32 м від кілометрового стовпчика 434 км, закінчується вказаний слід на відстані 6,2 м від лівого краю проїжджої частини по напрямку руху автомобіля «Ford Transit»;

лівого колеса автомобіля «Hyundai Tucson» (поз.10);

-відокремлені фрагменти ТЗ (поз.3), розташовані за межами проїжджої частини на відстані 1,4 м від правого краю проїжджої частини в напрямку руху до м. Харкова та на відстані 3 м від кілометрового стовпчика 434 км;

-сліди шин та осип ґрунту (поз.4), які візуально дугоподібної форми, довжина яких 6 м та 6.5 м, що розташовані на відстані 1,8 м та 0,9 м від правого краю проїжджої частини по напрямку руху до Харкова. Закінчуються сліди шин та осип ґрунту на відстані 2,7 м та 4,3 м від правого краю проїжджої частини в напрямку до м. Харкова. Крім того, сліди шин та осип ґрунту початок розташовуються на відстані 16,5 м та 16,8 м від осипу ґрунту (поз.5);

-осип ґрунту (поз.5) розташована на відстані 2,4 м та 2,8 м від правого краю проїжджої частини по напрямку руху до м. Харкова довжина концентрації осипу ґрунту 2,5 м;

-подряпина на асфальті (поз.6) розташована за межами проїжджої частини на відстані 0,7 м від правого краю проїжджої частини по напрямку руху до Харкова;

-сліди шин (поз.7) на проїжджій частині та частково за межами проїжджої частини довжиною 2,7 м, початок яких розташовується на відстані 0,2 м від правого краю проїжджої частини в напрямку руху до м. Харкова;

-блок фара (поз.8) розташована за межами проїжджої частини на відстані 2,1 м від правого краю проїжджої частини та 13,5 м від кілометрового стовпчика 434 км;

-концентрована осип скла та пластику (поз.9) розташована в районі кінцевого розташування автомобіля «Hyundai Tucson» (поз.10) довжина та ширина розсіювання осипу скла та пластику становить 6 м та 5,8 м. Також концентрована осип скла та пластику розташована на відстані 0,5 м від правого краю проїжджої частини по напрямку руху до м. Харкова;

-автомобіль «Hyundai Tucson» (поз.10), розташований в кінцевому положенні на відстані 2 м та 2,1 м від лівого краю проїжджої частини по напрямку руху до м. Києва та на відстані 2,8 м від заднього лівого колеса, до кілометрового стовпчика 434 км;

-автомобіль «Ford Transit» (поз.11) розташований за межами проїжджої частини на відстані 11,8 та 11,6 м від правого габариту до правого краю проїжджої частини по напрямку руху до м. Харкова та на відстані 11 м від передньої частини до кілометрового стовпчика 434 км;

-труп (поз.12) розташований на відстані 0,1 м від переднього правого габариту автомобіля «Ford Transit» та на відстані 11,5 м від трупа до правого краю проїжджої частини по напрямку руху до м. Харкова;

-напрямок руху автомобіля «Hyundai Tucson» (поз.13);

-напрямок руху автомобіля «Ford Transit» (поз.14).

За результатами огляду місця ДТП слідчим вилучено, зокрема, автомобілі «Hyundai Tucson» та «Ford Transit», які згідно постанови від 08.07.2019 року визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Достовірність та правильність, внесених до протоколу огляду місця ДТП від 05.07.2019 року відомостей, сторони в судовому засіданні не заперечували. Суд приймає до уваги зауваження захисника Гузь Т.О., що даний протокол містить одночасно огляд місця події, огляд трупу, та огляд т/з, що не відповідає нормам чинного КПК України, понятий ОСОБА_17 приймав участь під час багатьох слідчих дій, разом з тим вказані обставини не впливають на можливість використання, як доказу обставин, які підлягають встановленню під час кримінального провадження.

Відповідно висновку судово-медичної експертизи №12-17/42-Ват/19 від 07.08.2019 року ОСОБА_10 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження у вигляді множинної травми із залученням кількох ділянок тіла, які супроводжувались переломами кісток та ушкодженнями внутрішніх органів, з подальшим розвитком крововтрати, що стало причиною його смерті на місці події.

Відповідно висновку судово-медичної експертизи №12-14/504-А/19 від 14.08.2019 року, ОСОБА_4 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, за критерієм небезпеки для життя, а також втрати органу або його функції, у вигляді закритої черепно-мозкової травми із садженням лобної ділянки справа, лінійним переломом тім`яної кістки справа, субарахноїдальним крововиливом та забоєм головного мозку із формуванням вогнищ контузій лівої лобної, лівої скроневої і правої тім`яної часток головного мозку; закритої травми грудної клітини із забоєм-розривом нижньої долі легені та лівобічним гемопневмотораксом; закритої травми живота із розривом селезінки, печінки, відривом жовчного міхура, забоєм та розривом товстого кишківника, забоєм обох нирок, а також позачеревною гематомою справа та внутрішньочеревною кровотечею.

Відповідно висновку судово-медичної експертизи №12-14/50-Важ/19 від 05.09.2019 року ОСОБА_9 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, які спричинили за собою тривалий розлад здоров`я, у вигляді поєднаної скелетної та торакальної травми у вигляді відкритого перелому дна вертлюжної западини тазу зліва, лобкової та сідничної кісток тазу зліва зі зміщенням кісткових уламків.

Відповідно висновку судово-медичної експертизи №12-14/51-Важ/19 від 06.09.2019 року ОСОБА_6 заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які спричинили за собою тривалий розлад здоров`я, у вигляді травми грудної клітини - переломів передніх відрізків 3-4 ребер справа без зміщення відломків та закритого, неускладненого, компресійного перелому тіла L1 хребця.

Наявність та тяжкість встановлених судовими експертами тілесних ушкоджень у потерпілих, отриманих ними внаслідок ДТП, сторонами в судовому засіданні не піддавалося сумніву.

Під час проведення судової транспортно-трасологічної експертизи №7/676СЕ-19 від 02.09.2019 року, судовим експертом більш детально оглянуто вилучені т/з.

Оглядом автомобіля «Ford Transit» встановлено, що він пофарбований у сірий колір. Основні пошкодження розташовані в його правій боковій частині. Передній бампер розташований на відстані приблизно 30...40 см від опорної поверхні та в правій частині має руйнування пластику. Переднє праве крило в нижній частині деформоване в напрямку справа наліво. Арка переднього правого крила в задній частині деформована в напрямку переду назад та справа наліво із потертостями та нашаруванням речовини темного кольору, які розташовані на висоті приблизно 40...70 см від опорної поверхні. Переднє колесо відокремлене з місця свого конструктивного кріплення, на поверхні диску вказаного колеса присутні потертості. Переднє вітрове скло відокремлене з місця свого конструктивного кріплення та має пошкодження по всій площині. Праве бокове дзеркало заднього виду має пошкодження та руйнування пластику. Панель передніх правих дверей деформована в напрямку спереду назад та справа наліво. На поверхні панелі передніх правих дверей присутні потертості, подряпини з нашаруванням речовини темного кольору, які розташовані на висоті приблизно 40...100 см від опорної поверхні. Панель передніх лівих дверей деформована в напрямку спереду назад. Скло передніх правих дверей відсутнє у місці свого конструктивного розташування. Ліва стійка переднього вітрового скла деформована в напрямку спереду назад. Панель даху по всій площині має деформацію. Права середня стійка кузову деформована в напрямку спереду назад та справа наліво із перегинами та руйнуванням металу. На поверхні правої стійки кузову в нижній частині присутні потертості, подряпини, відшарування фарбового покриття та нашарування речовини темного кольору, які розташовані на висоті приблизно 40...110 см від опорної поверхні. Панель задніх правих дверей частково відокремлена з місця свого конструктивного кріплення та деформована в напрямку спереду назад та справа наліво із перегинами металу. На поверхні панелі задніх правих дверей присутні потертості, подряпини, відшарування фарбового покриття та нашарування речовини темного кольору, які розташовані на висоті приблизно 50...100 см від опорної поверхні. В передній нижній частині панелі задніх правих дверей присутні залишки пінопласту вірогідніше за все від автомобіля «Hyundai Tucson». Рамка вітрового скла задніх правих дверей деформована в напрямку спереду назад та зверху вниз. Вітрове скло панелі задніх правих дверей відсутнє у місці свого конструктивного розташування. Задня права стійка кузову деформована в напрямку спереду назад та справа наліво. Задня права боковина в передній частині деформована в напрямку спереду назад, а вітрове скло вказаної панелі відсутнє у місці свого конструктивного розташування. На лівій листовій ресорі в передній частині присутній залишок металу вірогідніше за все від автомобіля «Hyundai Tucson». Заднє праве колесо зміщене з посадочного місця та розгерметизацію. Зовнішня закраїна диску вказаного колеса має деформацію в напрямку зліва направо.

Оглядом автомобіля «Hyundai Tucson» встановлено, що він пофарбований у білий колір. Основні пошкодження розташовані в його передній частині. Передній бампер відсутній у місці свого конструктивного розташування. Підсилювач переднього бамперу розташований на висоті приблизно 30...40 см від опорної поверхні та деформований в напрямку спереду назад із руйнуванням металу в правій частині. На поверхні підсилювача переднього бамперу присутні потертості з нашаруванням речовини білого кольору, які розташовані на висоті приблизно 30...40 см від опорної поверхні. Панель облицювання передка разом із решіткою радіатору охолодження двигуна відокремлені з місця свого конструктивного кріплення та мають руйнування пластику. Рамка радіатору охолодження двигуна в правій частині деформована в напрямку спереду назад із руйнуванням металу, потертостями та нашаруванням речовини білого кольору, які розташовані на висоті приблизно 50...60 см від опорної поверхні. Верхня поперечина передка в правій частині деформована в напрямку спереду назад зі перегинами та руйнуванням металу. Накладка верхньої поперечини передка має руйнування пластику. Правий кронштейн кріплення правої блок-фари відсутній у місці свого конструктивного розташування, лівий кронштейн кріплення лівої блок-фари має руйнування пластику. Всі світлові прилади передньої частини автомобіля відсутні у місці свого конструктивного розташування. Капот двигуна деформований в напрямку спереду назад та справа наліво з перегинами металу та з найбільш вираженими пошкодженнями в правій частині. На поверхні капоту двигуна в правій частині присутні потертості, відшарування фарбового покриття та нашарування речовини темного кольору, які розташовані на висоті приблизно 80...110 см від опорної поверхні. Переднє праве крило деформоване в напрямку спереду назад та справа ліво з перегинами та руйнуванням металу. На поверхні вказаного крила присутні потертості, подряпини, з відшаруванням фарбового покриття та горизонтально розташованим нашаруванням речовини темного кольору, які розташовані на висоті приблизно 60...100 см від опорної поверхні. Шина переднього правого колеса має наскрізні пошкодження, а на зовнішній боковині вказаної шини присутні подряпини. На спиці диску переднього правого колеса присутні подряпини. Вітрове скло в правій частині має пошкодження. Диск заднього лівого колеса має подряпини із залишком асфальту.

За результатами досліджень судовий експерт дійшов висновку, що в момент первинного контакту автомобіль «Hyundai Tucson» своєю передньою правою кутовою частиною контактував із передньою правою боковою частиною автомобіля «Ford Transit», таким чином, що кут між їх повздовжніми осями складав близько 150°±10°. Місце зіткнення транспортних засобів «Hyundai Tucson» та «Ford Transit» розташовувалось в районі подряпини на асфальті (поз.6 в схемі до протоколу огляду місця ДТП).

Як зазначено в дослідницькій частині висновку експертизи, із протоколу огляду місця ДТП та схеми до нього від 05.07.2019 року зафіксована слідова інформація: сліди шин (поз. 1) (спарені сліди гальмування довжиною 49,2 м), сліди шин та осип ґрунту (поз.4), осип ґрунту (поз. 5). Але в протоколі огляду місця ДТП відсутні дані про те, якими автомобілями були залишені ці сліди («Hyundai Tucson», «Ford Transit», або іншими транспортними засобами). Оскільки належність цих слідів, не вказано тому вказані вище сліди, які зафіксовані в схемі ДТП, не можливо використати для визначення місця зіткнення транспортних засобів. При цьому в схемі ДТП зафіксована подряпина на асфальті (поз.6), яка може вказувати на контакт зруйнованими частинами транспортних засобів. Виходячи із цього, місце зіткнення транспортних засобів «Hyundai Tucson» та «Ford Transit» розташовувалось в районі подряпини на асфальті (поз.6 в схемі до протоколу огляду місця ДТП). Більш точніше встановити місце зіткнення транспортних засобів відносно меж проїжджої частини, в об`ємі зафіксованої слідової інформації, не можливо.

Сторони в судовому засіданні не заперечували достовірність та правильність відомостей, встановлених під час судової транспортно-трасологічної експертизи №7/676СЕ-19 від 02.09.2019 року.

Згідно висновку судової авто технічної та транспортно-трасологічної експертизи №15711/17866 від 28.08.2019 року на момент дорожньо-транспортної пригоди рульове керування, ходова частина та робоча гальмова система автомобіля Ford Transit виконували свої основні функції та знаходились в працездатному стані. До дорожньо-транспортної пригоди на автомобілі Ford Transit технічні несправності, які б могли бути технічною причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди, відсутні.

Як зазначено у висновку судової автотехнічної експертизи №15713/17863 від 29.08.2019 року на момент експертного огляду рульове керування та робоча гальмівна система автомобіля Hyundai Tucson знаходилася у працездатному стані. На момент експертного огляду ходова частина автомобіля Hyundai Tucson знаходилася в технічно несправному та не працездатному стані. Несправний стан ходової частини автомобіля Hyundai Tucson полягає в деформації нижнього важеля переднього правого колеса, його розгерметизації, деформації нижнього важеля та важеля поперечної стійкості заднього лівого колеса. Дані несправності ходової частини автомобіля Hyundai Tucson виникли в момент ДТП. Ходова частина автомобіля Hyundai Tucson до ДТП знаходилася в працездатному стані.

В судовому засіданні заперечень щодо даного висновку судового експерта від сторін не надходило.

Відповідно до висновку комплексного судового транспортно-трасологічного та автотехнічного дослідження №1435/1436 від 15.08.2019 року, наданого стороною захисту, згідно наявної слідової інформації зафіксованої в схемі до протоколу огляду місця пригоди та фото місця пригоди, місце зіткнення автомобілів «Hyundai Tucson» та «Ford Transit» знаходилося перед початком подряпин та сліду шини (позначки 6 і 7) в межах смуги руху автомобіля «Hyundai Tucson» біля правого краю проїзної частини по напрямку його руху.

В умовах місця пригоди технічна можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Ford Transit» під керуванням водія ОСОБА_8 для водія автомобіля «Hyundai Tucson» ОСОБА_1 не визначалася його односторонніми діями і повністю залежали від дій водія автомобіля «Ford Transit» ОСОБА_8 . В діях водія автомобіля «Hyundai Tucson» ОСОБА_1 відсутні невідповідності вимогам ПДР України, які б з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з ДТП. Технічна можливість запобігти зіткненню з автомобілем «Hyundai Tucson» під керуванням водія ОСОБА_1 для водія автомобіля «Ford Transit» ОСОБА_8 полягала у виконанні ним ( ОСОБА_8 ) вимог п.п.10.1,14.2в ПДР України, для чого у нього не було причин технічного характеру. Саме дії водія автомобіля «Ford Transit» ОСОБА_8 не відповідали вимогам п.п.10.1,14.2в ПДР України і, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв`язку з ДТП.

Як вбачається зі змісту висновку, аналізуючи загальний комплекс слідової інформації, зафіксованої на схемі до протоколу огляду місця пригоди та в самому протоколі, судовий експерт звертає увагу, що дуго- та зигзагоподібні сліди шин (поз.1), які починаються на відстані 6.1 та 8.0 м від лівого краю проїзної частини по напрямку руху автомобіля «Ford Transit» зі зміщенням ліворуч на довжині 21.7 м з максимальним відхиленням до 2.9 м від лівого краю проїзної частини з послідуючим відхиленням праворуч до величини 5.2 м від лівого краю проїзної частини на довжині 18.5 м, оминають автомобіль «Hyundai Tucson» в його кінцевому положенні після зіткнення з наступним відхиленням ліворуч на довжині 9.0 м та закінчуються на відстані 4.8 м і 6.2 м від лівого краю проїзної частини по напрямку руху автомобіля «Ford Transit», загальна довжина яких становить 49,2м, означені в протоколі як спарені сліди гальмування по суті не можуть бути слідами гальмування, оскільки за трасологічними ознаками та за конструктивними особливостями транспортних засобів при гальмуванні останніх, як правило, залишаються лінійні сліди, які збігаються з вектором швидкості транспортного засобу до моменту блокування коліс, інколи за рахунок різниці зусилля на гальмових механізмів відбувається частковий розворот транспортного засобу, при цьому сліди можуть бути дугоподібними, однак переміщення центра мас збігається з вектором швидкості до початку гальмування. В даному ж випадку маємо комбіновані дуго- та зигзагоподібні сліди шин, що з огляду на фізичний сенс та особливості гальмування транспортних засобів не можуть бути саме слідами гальмування, а з врахуванням того, що початок і кінець слідів знаходяться поза кінцевим розташуванням автомобіля «Хюндай» після зіткнення - не можуть належати останньому. Сліди шин і осип ґрунту (поз.4), а також осип ґрунту (поз.5) початком на відстані 15.7 м (14.4 + 1.3 = 15.7) та 2.4 м і 2.8 м від правого краю проїзної частини довжиною 2.5 м по напрямку руху автомобіля «Хюндай» і зворотному відносно напрямку руху автомобіля «Ford Transit» не можуть характеризувати розташування місця зіткнення, оскільки знаходяться на відстані 31.2 м за автомобілем «Ford Transit» в його кінцевому положенні після зіткнення, тобто за умови зіткнення транспортних засобів у вказаному місці, автомобіль «Ford Transit» повинно було відкинути на відстань порядку 31,2м в зворотному напрямку, що за відсутності слідів його переміщення з цього положення з технічної точки зору не знаходить матеріального відображення і не може бути охарактеризовано з технічної точки зору як місце зіткнення автомобілів «Hyundai Tucson» і «Ford Transit». В той же час наявність слідів, позначених на схемі позначками 6 і 7, розташування відокремлених фрагментів транспортних засобів (поз.3) розташування транспортних засобів в кінцевому положенні після зіткнення відносно один одного та відносно вказаних слідів під позначками 6 і 7 дає підстави прийти до висновку, що за трасологічними ознаками місце зіткнення автомобілів «Hyundai Tucson» та «Ford Transit» знаходилося перед початком подряпин та сліду шини (поз. 6 і 7) в межах смуги руху автомобіля «Hyundai Tucson» біля правого краю проїзної частини по напрямку його руху.

Як визначено судовим експертом, мінімальне віддалення між транспортними засобами в момент виникнення небезпеки становило порядку 48.0 м (19.2 + 28.8 = 48.0), що за величиною менше вказаного водієм ОСОБА_1 , а це означає, що пояснення останнього в частині віддалення між транспортними засобами в момент виникнення небезпеки для руху не позбавлені технічної спроможності. Відповідно до методичних рекомендацій визначення технічної можливості уникнути пригоди при зустрічних зіткненнях можливе за умови, що транспортний засіб, який створює небезпеку - до моменту зіткнення гальмує, за умови ж, що зустрічний транспортний засіб до зіткнення не гальмував, то не залежно від того, гальмував би транспортний засіб, якому створена небезпека для руху, чи ні, зіткнення було б неминуче. В даній дорожній ситуації за відсутності слідів гальмування автомобіля «Ford Transit», ні зниження швидкості руху, ні навіть повна зупинка автомобіля «Hyundai Tucson» не виключала зіткнення транспортних засобів. Крім того, якщо зважати на час тривалості небезпеки (1.15 сек.), та порівнювати його з часом, який необхідний водію ОСОБА_1 для приведення гальма у дію (1.2 + 0.2 =1.4 сек., де: 1.2 сек. - ситуаційний час реакції водія, 0.2 - час запізнювання спрацьовування гальмового приводу), варто дійти висновку, що в такій дорожній ситуації водій ОСОБА_1 за умови реагування на небезпеку навіть не встигав привести гальма в дію. Таким чином, можливість уникнути пригоди не визначаються односторонніми діями водія автомобіля «Hyundai Tucson» ОСОБА_1 і повністю залежали від дій водія автомобіля «Ford Transit» ОСОБА_8 . Дана обставина свідчить про те, що в діях водія автомобіля «Hyundai Tucson» ОСОБА_1 відсутні невідповідності вимогам ПДР України, які б, з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з ДТП.

Аналогічних висновків дійшов судовий експерт в ході проведення наданої стороною захисту висновку автотехнічного дослідження №141-01/20 від 04.02.2020 року.

В судовому засіданні прокурор Турбар А.В. заявив, що судова експертиза сторони захисту від 15.08.2019 року є недопустимим доказом, оскільки зібрана з істотним порушенням норм КПК України, так як на час її проведення діяла норма про необхідність звернення з клопотанням до слідчого судді. Разом з тим, дану експертизу проведено за особистою заявою ОСОБА_18 , на підставі пояснень ОСОБА_1 , фотографій, отриманих захисником особисто. Судову експертизу від 04.02.2020 року прокурор вважає неналежним доказом, оскільки в її основу покладено висновок попередньої експертизи, яка проведена, на його думку, незаконно, враховуючи висновок ВС про отруєне дерево.

Захисник Гузь Т.О. заперечувала проти клопотання прокурора. Вказала, що сторони кримінального провадження мають однакові права щодо збирання доказів, клопотання до слідчого судді подається лише в передбачених законом випадках. Звернула увагу, що судовий експерт попереджений про кримінальну відповідальність, має досить великий стаж експертної роботи. До того ж прокурор не ставить під сумнів встановлені судовим експертом обставини кримінального провадження. В ході проведення експертизи досліджувалися ті ж докази, що і під час проведення експертизи стороною обвинувачення.

Аналізуючи правові норми, суд вважає неспроможними твердження прокурора про недопустимість наданих стороною захисту висновків судових експертів.

За змістом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові № 601/1143/16 від 29.09.2020 року, якщо суд без достатнього обґрунтування відкидає докази, що свідчать на користь обвинуваченого, це суперечить основоположній вимозі, що сторона обвинувачення має довести висунуте обвинувачення, і одному з фундаментальних принципів кримінального права, а саме in dubio pro reo. Тому, відхиляючи докази на користь обвинуваченого, суд має надати детальні і переконливі пояснення такому рішенню. Крім того, якщо доказ отримано і надано суду стороною обвинувачення, суд має бути вкрай обережним, оцінюючи вплив формальних порушень під час отримання доказу на можливість його використання для спростування обвинувачення. Правила оцінки доказів, особливо вимога дотримуватися передбаченого законом порядку при отриманні доказів, мають за мету запобігання неправомірному втручанню держави та заохочення доброчесної поведінки правоохоронних органів. Вимога визнати докази, отримані з порушеннями, недопустимими спрямована на те, щоб сторона, що допустила порушення, не могла скористатися його результатами. Використання цих правил на шкоду стороні, яка жодним чином не відповідальна за порушення процесуальних правил, суперечить їх меті. Суд звертає увагу на асиметричний підхід законодавця до правил доведення в кримінальному процесі. Наприклад, Кодекс у ч.3 ст.17 КПК України передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, однак не містить подібної категоричної заборони щодо доказів, які надаються на спростування обвинувачення і свідчать на користь сторони захисту.

Із наведених доказів судом достовірно встановлено, що місце зіткнення автомобілів «Hyundai Tucson» та «Ford Transit» знаходилося перед початком подряпин та сліду шини (поз. 6 і 7) в межах смуги руху автомобіля «Hyundai Tucson» біля правого краю проїзної частини по напрямку його руху.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні не надано доказів, які б свідчили про наявність іншого місця зіткнення т/з. Суд вважає слушними зауваження захисника Гузь Т.О. щодо неспроможності тверджень прокурора Турбара А.В. про розміщення місця зіткнення в районі опису скла, оскільки його розсипали по всій трасі, коли надавали допомогу потерпілим, ніхто не забезпечив збереження в даному випадку речових доказів.

Твердження ОСОБА_1 про те, що саме мікроавтобус Ford Transit, здійснюючи обгін вантажного автомобіля, виїхав на зустрічну смугу руху, по якій рухався обвинувачений, але не встигаючи завершити маневр, почав звертати на ліве від нього узбіччя через зустрічну смугу руху, проте не встиг, внаслідок чого сталося зіткнення, підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6 , який вказав, що, «доїжджаючи до 434 км, автомобіль Ford здійснив обгін зерновоза… водій ОСОБА_8 почав маневрувати в праву сторону та гальмувати, потім взяв лівіше, але розділову смугу не перетинав, в цей момент сталося зіткнення», а також показаннями свідка ОСОБА_13 , яка повідомила, що «в районі с. Черемушна водій ОСОБА_8 обігнав фуру та став у свою смугу руху».

Суд враховує сонливий стан пасажирів автомобіля Ford за час тривалої поїздки та їх стомленість після нічної робочої зміни та доходить висновку, що потерпілий ОСОБА_6 , свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 сприймали рух автомобіля Ford по смузі руху, яка відповідала вимогам ПДР України. Разом з тим, їх показання: «…біля суцільної смуги залишилися сліди від удару, збитий асфальт ( ОСОБА_6 )… Hyundai стояв на смузі руху, по якій вони їхали ( ОСОБА_13 )… відкрив очі, побачив білу машину (джип), яка за 50-70м їхала по їх смузі руху їм назустріч. ОСОБА_12 почав пригальмовувати та взяв вліво до зустрічної смуги, але не пересік її ( ОСОБА_14 )...» свідчать про те, що автомобіль Ford, здійснюючи маневр обгону, рухався по зустрічній смузі, що не відповідає п.п.10.1, 14.2в ПДР України. Обставини, що саме ОСОБА_8 виїхав на зустрічну смугу руху підтверджуються даними протоколу огляду місця ДТП та наведеними висновками судових експертиз, згідно яких зіткнення сталося на смузі руху водія ОСОБА_1 .

Суд погоджується із твердженням сторони захисту, що кут зіткнення т/з також встановлено висновком судової експертизи на підставі зафіксованих в протоколі огляду місця ДТП пошкоджень та фототаблиці, тому показання очевидців, до того ж які різняться між собою, не мають суттєвого значення для встановлення цих обставин у кримінальному провадженні. Згідно наведених обставин водій ОСОБА_1 не міг уникнути зіткнення.

Таким чином, в даному випадку небезпеку для руху своїми діями створив водій автомобіля Ford ОСОБА_8 , в зв`язку з чим для запобігання дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля Hyundai ОСОБА_1 повинен був вживати заходи. З урахуванням фактичних даних, які містяться в наданих до суду доказах, технічна можливість запобігти зіткненню з автомобілем Hyundai під керуванням водія ОСОБА_1 для водія автомобіля Ford ОСОБА_8 полягала у виконанні ним вимог п.п.10.1.,14.2в ПДР України, для чого у нього не було причин технічного характеру.

Даних про причини технічного характеру, які перешкоджали ОСОБА_8 перед початком обгону переконатися в тому, що зустрічна смуга вільна від транспортних засобів, стороною обвинувачення не надано.

В силу ч.4 ст.95 КПК України саме показання в суді суд приймає за основу фактичних обставин ДТП як безпосередньо та об`єктивно сприйняті і встановлені.

З цих же підстав суд визнає недопустимими доказами надані прокурором протоколи проведення слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , потерпілого ОСОБА_6 , які містять показання, викладені на розсуд слідчого, суперечать, як одне одному, так і фактичним обставинам ДТП, що підтвердили сторони в судовому засіданні.

У постанові від 14.09.2020 року у справі №740/3597/17 Об`єднана палата Касаційного кримінального суду ВС дійшла висновку, що для того, аби виключити обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від особи під час слідчого експерименту, сторона обвинувачення має довести, що було додержано належної правової процедури, зокрема, що: до особи не застосовувався протиправний тиск; слідчу дію проведено за волею та вільним волевиявленням особи; особа усвідомлювала право мовчати і не свідчити проти себе; права особи на захист і правову допомогу були забезпечені; слідчу дію проведено за участю понятих; під час слідчої дії здійснювався безперервний відеозапис; особі були детально і ґрунтовно роз`яснено процесуальні наслідки участі в цій слідчій дії. У цій же постанові суд зазначив, що слідчий експеримент, який полягає лише у повідомленні відомостей про факти, які мають значення для кримінального провадження, і не містить відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, має розцінюватися як потворний допит і не може мати в суді доказового значення з огляду на ч.4 ст.95 КПК України.

Пред`явлене ОСОБА_1 обвинувачення в сукупності з іншими доказами, зібраними на стадії досудового розслідування, головним чином ґрунтувалось на висновку судового автотехнічного дослідження механізму і обставин зіткнення автомобіля Hyundai з автомобілем Ford № НОМЕР_3 від 01.11.2019 року, згідно якої, встановити експертним шляхом розташування автомобілів відносно меж проїзної частини в момент первинного контакту у вигляді геометричних точок не виявляється можливим через відсутність в схемі до протоколу огляду місця ДТП від 05.07.2019 року слідової інформації, що характеризує траєкторію руху автомобілів безпосередньо перед зіткненням. Крім того, у комплексі вихідних даних, наданих стороною обвинувачення до ухвали про призначення судової автотехнічної експертизи та матеріалів кримінального провадження відсутні дані щодо механізму розвитку ДТП у частині в момент виникнення небезпеки для руху водію ОСОБА_8 , що позбавляє можливості перевірити спроможність показань пасажирів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 .

Разом з тим, судовим експертом зроблено висновки про наявність технічної можливості у водія автомобіля Hyundai запобігти ДТП шляхом виконання вимог п.п.10.1,11.3 ПДР України, які, на думку судового експерта, перебували у причинному зв`язку із його настанням, на підставі показань свідків, наданих під час досудового розслідування, які визнані судом недопустимими.

У постанові ВП ВС від 13.11.2019 року у справі №1-07/07 зазначено, що відповідно до сформованої практикою Європейського суду з прав людини доктрини про плоди отруєного дерева, якщо джерело доказів є недопустимим, усі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими самими (рішення у справі «Гефген проти Німеччини», пп.50-52 рішення у справі «Шабельник проти України (№2)», п.66 рішення у справі «Яременко проти України (№2)»). Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а й усього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав уважати, що відповідні відомості не були б здобуті за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.

До того ж, як вбачається зі змісту наданого прокурором висновку, задана для дослідження дорожня ситуація має суттєві невідповідності встановленим в ході судового розгляду фактичним обставинам ДТП. Вихідні дані були взяті із наданих на досудовому розслідуванні показань, зокрема, пасажирів автомобіля Ford, які під час судового розгляду їх змінили і дали показання, які узгоджуються з показаннями інших допитаних свідків, потерпілих та обвинуваченого щодо розташування транспортних засобів на смузі руху автомобіля Hyundai, що свідчить про іншу картину дорожньої ситуації та зумовлює відповідно іншу оцінку дій водіїв у відповідності до ПДР України. Підстав не вірити показанням потерпілих та свідків, наданим в судовому засіданні, не виявлено.

З наведених підстав висновок судового автотехнічного дослідження механізму і обставин зіткнення автомобіля Hyundai з автомобілем Ford № НОМЕР_3 від 01.11.2019 року в розумінні ст.85 КПК України суд визнає неналежним доказом.

Враховуючи положення ч.7 ст.97 КПК України суд визнає не допустимими доказами показання з чужих слів, надані свідками обвинувачення ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які приймали участь відповідно у складі слідчо-оперативної групи та забезпечували безпеку руху на місці ДТП під час здійснення кримінального провадження.

Показання, надані під час судового засідання свідком обвинувачення ОСОБА_22 , суд визнає неналежним доказом, оскільки із них неможливо підтвердити існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Свідок дату не пам`ятає, очевидцем ДТП не був, впізнати автомобіль, який проїхав біля нього, коли проводив дорожні роботи поблизу ставка на 426 км, не може.

За змістом висновку Верховного Суду, викладеного у постанові №163/1753/17 від 16.10.2019 року, об`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст.286 КК України, включає три обов`язкові ознаки: а) суспільно небезпечне діяння (порушення правил безпеки дорожнього руху); б) суспільно небезпечні наслідки (заподіяння потерпілому середніх, тяжких тілесних ушкоджень або смерті); в) причинний зв`язок між діянням і наслідками.

У випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами ст.286 КК України, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.

Суд вважає слушними заперечення захисника Гузь Т.О. про недоречність твердження сторони обвинувачення про порушення обвинуваченим п.2.9а, 2.1а,б ПДР України, які до того ж не перебувають в причинному зв`язку із наслідками та можуть бути лише обставинами, які обтяжують покарання, але прокурором не доведені.

Обвинувачений в судовому засіданні завірив суд, що алкогольні напої не вживає, в тому числі напередодні ДТП. Огляд на стан алкогольного сп`яніння після ДТП проводили тільки на наступний день. Має 25 років водійського стажу, часто їздить на далекі відстані, близько 2500 км, тому технічний паспорт на т/з та водійське посвідчення завжди знаходиться в паспорті за козирком автомобіля. Автомобіль був в справному технічному стані, оскільки за 2-3 тижні до ДТП пройшов технічний огляд, гума була абсолютно нова.

Свідок ОСОБА_23 - дружина обвинуваченого вказала, що 05.07.2019 року близько о 05:00 год. чоловік виїхав з дому до м. Харкова, щоб купити собаку для доньки. Був тверезий. За 23 роки проживання разом, штрафів за порушення ПДР України з його боку не було. Чоловік має постійну роботу та повністю забезпечує сім`ю. Мають сина - 23 роки та доньку - 12 років. Про ДТП дізналася від слідчого. Чоловік перебуває на обліку у лікаря за місцем реєстрації, постійно приймає ліки, які підтримують імунітет. Заборони керування автомобілем при вживанні цих ліків не має. Ліки не сумісні з алкоголем, тому спиртне не вживає. Може хіба що випити чашку кави з ложкою коньяку. Перерви водійського стажу не було, їздить дуже добре. Сварок напередодні в сім`ї не було, за день до ДТП алкогольні напої не вживав, оскільки це руйнує дію ліків. Правовстановлюючі документи, що належать чоловікові, бачила в кабінеті слідчого, який з його слів вилучив їх з автомобіля. Підтвердила, що документи на автомобіль повинні були бути у відсіку для окуляр.

Крім того, показання ОСОБА_1 підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_13 : «…білий автомобіль (іномарка), який їхав прямо, нікуди не звертав, не юлив. Як би був п`яний, то виляв...», «…в лікарні всіх ображав, поводив себе неадекватно. Чи був п`яний не знає, запаху не чула…», свідка ОСОБА_14 : «…запаху алкоголю від водія Hyundai Tucson не чув, хоча стояв неподалік нього в лікарні, вів себе неадекватно…».

Свідок обвинувачення ОСОБА_24 - лікар ШМД, яка приїхала на місце ДТП в другій бригаді, пояснила, що ОСОБА_1 спочатку не розмовляв, був клопітливий. Конкретних обставин не пам`ятає, оскільки виконувала свою роботу, в обставини ДТП не вникала. Запах алкоголю в автомобілі ШМД був, але чи від ОСОБА_1 , чи від інших потерпілих, вказати не може. Під час обстеження в авто у ОСОБА_1 було виявлено забій грудної клітини, потім проводилося освідування, але вже в медичному закладі. Звернула увагу, що наявне у обвинуваченого захворювання та вживання алкоголю несумісні.

Надані стороною обвинувачення докази, а саме довідка ХОБСМЕ №02-06/371 від 10.02.2020 року, висновок судово-психіатричного експерта №559 від 16.09.2019 року, суд визнає недопустимими в порядку ст.87 КПК України, оскільки зібрані з порушенням встановленого законом порядку, що підтверджується наданими стороною захисту довідками КНП «Валківська ЦРЛ» №135-ю від 06.04.2020 року, 140-ю від 10.04.2020 року, 172-ю від 29.04.2020 року.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту п.4 розділу ІХ Наказу МВС №1395 від 07.11.2015 року огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу в присутності двох свідків відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрованої Міністерством юстиції України 11.11.2015 року № 1413/27858, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я.

Суд вважає слушними зауваження захисника Гузь Т.О. про те, що зразки в передбаченому законом порядку не відбиралися, судова експертиза не проводилася.

Згідно наданої прокурором копії довідки ХОБСМЕ №16/5255-ДМ/19 від 20.07.2019 року біоматеріал для судового токсикологічного дослідження крові ОСОБА_1 відбирався лікарем КЗОЗ «Валківська ЦРЛ» ОСОБА_25 05.07.2019 року лише об 11:35 год., що не відповідає вимогам зазначеної Інструкції. Доказів, оформлених у відповідності до норм КПК України, на які звертає увагу сторона захисту, суду не надано.

В копії довідки КНП «Лікарня інтенсивного лікування першого рівня м. Горішні Плавні» вказано, що ОСОБА_1 перебуває на Д обліку у лікаря-інфекціоніста з приводу ВІЛ-інфекції, четверта клінічна стадія, атрофія головного мозку з 01.03.2019 року по теперішній час та потребує по життєвого прийому препаратів АРТ, що підтверджує показання обвинуваченого та свідків, які вказали, що п`яні так себе не ведуть, проте сторона обвинувачення не перевіряла дані обставини, лише формально провівши судово-психіатричну експертизу, для дослідження якої були надані докази, визнані судом недопустимими.

Твердження сторони обвинувачення про відсутність у ОСОБА_1 посвідчення на право керування т/з та реєстраційного талону на т/з, що є порушенням вимог п.2.1а,б ПДР України, не доведено прокурором в судовому засіданні та спростовується показаннями обвинуваченого, свідка ОСОБА_23 , а також наданими прокурором вказаними документами, що завірені слідчим. Разом з тим, будь-яких доказів, що документи вилучені в передбаченому законом порядку суду не надано.

Крім того, згідно із обвинувальним актом інкриміноване ОСОБА_1 діяння полягає у порушенні ним вимог п.п.10.1,11.3 ПДР України.

Враховуючи досліджені в ході судового розгляду докази в їх сукупності, суд вважає, що порушення обвинуваченим вказаних вимог ПДР України стороною обвинувачення належними та достатніми доказами не підтверджено, а причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 та наслідками, що настали, не доведено.

Із досліджених доказів вбачається, що обвинувачений як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні наполягав на тому, що зіткнення сталося на його смузі руху, де він рухався не змінюючи напрямку руху. Однак, жодні процесуальні дії для перевірки таких доводів обвинуваченого на стадії досудового розслідування не здійснювалися, а в судовому засіданні його позиція не спростована стороною обвинувачення.

Відповідно до вимог п.1.4 ПДР України кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Суд вважає, що в даній ситуації, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, обвинувачений не зобов`язаний був виходити з можливості грубого порушення правил дорожнього руху іншим учасником руху, не передбачав, не зобов`язаний був і не мав можливості передбачити, що водій зустрічного транспортного засобу буде здійснювати маневр обгону, не впевнившись в його безпечності для інших учасників руху.

Таким чином, забезпечуючи принцип рівності сторін з метою об`єктивного розгляду кримінального провадження, судом вжиті усі необхідні можливі процесуальні заходи з метою з`ясування фактичних обставин ДТП та встановлення істини. Проте сторона обвинувачення не зібрала та не надала достатніх і беззаперечних доказів невідповідності дій обвинуваченого вимогам ПДР України.

Як встановлено ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ст.2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Згідно ч.1 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Ст.91 КПК України містить перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

У відповідності до вимог ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч.2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов`язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

Ч.2 ст.9 КПК України вказує, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно ст.94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

З огляду на викладене, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, з яких не можна зробити категоричного висновку щодо винуватості особи у скоєнні злочину.

Виходячи із встановлених судом фактичних обставин, суд приймає до уваги, що інших доказів, які б спростовували показання обвинуваченого та ставили під сумнів їх правдивість, стороною обвинувачення не зібрано.

При оцінці інкримінованих у винуватість ОСОБА_1 дій, суд враховує і дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується виключно з позитивної сторони, працевлаштований, має на утриманні неповнолітню доньку, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався.

Відповідно до ч.1 ст.373 КПК України, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, суд ухвалює виправдувальний вирок.

За встановлених фактичних обставин, виходячи із закріпленого в ст.62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, суд доходить висновку про недоведеність вини обвинуваченого в пред`явленому обвинуваченні.

В зв`язку із виправданням обвинуваченого цивільні позови потерпілих та цивільного позивача підлягають залишенню без розгляду на підставі ч.3 ст.129 КПК України.

За змістом ч.4 ст.174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Враховуючи, що в подальшому застосуванні даного заходу відпала потреба суд доходить висновку про скасування арешту, накладеного ухвалами слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2019 року.

Процесуальні витрати на проведення експертиз віднести за рахунок Держави.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371,373-376 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати не винуватим за пред`явленим обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та виправдати за недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , цивільного позивача ОСОБА_26 - залишити без розгляду.

Процесуальні витрати на проведення судових експертиз на загальну суму 34 639,32 грн. віднести за рахунок Держави.

Скасувати арешт, накладений на підставі ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 10.07.2019 року.

Речові докази: транспорті засоби повернути власникам, інші - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Валківський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому і прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя А.П. Токмакова