Ухвала суду № 93637679, 17.12.2020, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/2423/20

Провадження № 1-в/553/467/2020

У Х В А Л А

Іменем України

17.12.2020м. Полтава

Ленінський районний суд м.Полтави в складі:

головуючого судді Тимчука Р.І.,

за участі секретаря Лунич Ю.Г.,

прокурора Коннова О.В.,

розглянувши подання начальника Державної установи «Полтавська виправна колонія №64» та голови спостережної комісії Подільської районної у м. Полтаві ради у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, раніше не судимого.

По даній справі засудженого: 17.09.2018 року Колегією суддів Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області за ст.121 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі. Зараховано в строк покарання попереднє ув`язнення з 02.01.2017 року по 17.09.2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.07.2019 року згідно ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк покарання попереднє ув`язнення з 18.09.2018 року по 10.07.2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі,

у с т а н о в и в :

Начальник Державної установи «Полтавська виправна колонія №64» та голова спостережної комісії Подільської районної у м. Полтаві ради звернулись до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення з Державної установи «Полтавська виправна колонія №64» ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 17.09.2018 року Колегією суддів Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області його засуджено за ст.121 ч.2 КК України до 8 років позбавлення волі. Зараховано в строк покарання попереднє ув`язнення з 02.01.2017 року по 17.09.2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 10.07.2019 року згідно ч.5 ст.72 КК України зараховано в строк покарання попереднє ув`язнення з 18.09.2018 року по 10.07.2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Засуджений ОСОБА_1 направив до суду заяву, у якій просив розглянути подання Полтавської виправної колонії (№64) у його відсутність, про час та місце розгляду подання повідомлений належним чином.

Начальник Полтавської виправної колонії (№64) направив до суду заяву з проханням розглянути матеріали подання у відсутності представника адміністрації Полтавської виправної колонії.

Прокурор надав до суду заяву, у якій заперечує проти задоволення подання відносно ОСОБА_1 , посилаючись на те, що останній має нестабільну поведінку та не досяг необхідного ступеню виправлення.

Суд, дослідивши матеріали подання та особової справи, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1, ч.2, п.3) ч.3 ст.107 КК України, до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання незалежно від тяжкості вчиненого злочину. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття: не менше двох третин строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбування покарання, але до закінчення невідбутої частини покарання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №2 від 26 квітня 2002 року „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким”, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.

Як встановлено судом засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання з 02.01.2017 року, кінцевий строк відбування покарання 24.06.2022 рік.

За час перебування в СІЗО м.Полтави характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав.

З 09.08.2019 року засуджений ОСОБА_1 відбуває покарання в державній установі «Полтавська виправна колонія №64». Працевлаштований на виробництві установи в бригаді токарів.

Мав 1 стягнення, яке погашене. Має 4 заохочення.

Отже, з досліджених даних можна зробити висновок про нестабільну поведінку засудженого ОСОБА_1 під час відбування всього періоду покарання, і хоча існують в його поведінці і позитивні зміни, однак це в повній мірі не дає підстави вважати, що він своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

Відповідно до ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої право слухняної поведінки. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

Однією з головних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого від відбування покарання є доведеність виправлення засудженого, тобто готовність до: самокерованої поведінки, сприйняття встановлених у суспільстві норм та правил поведінки, дотримання норм чинного законодавства.

Водночас, передумовою дострокового звільнення є саме «бездоганна» поведінка засудженого протягом всього строку відбування покарання і державні органи, які пов`язані із процесом виправлення та перевиховання засудженого та суд не мають підходити до цього питання формально.

Із врахуванням того, що ОСОБА_1 відбуває покарання за вчинення тяжкого злочину, унаслідок якого настала смерть потерпілої, засуджений є суспільно-небезпечною особою, вчинив злочин в стані алкогольного сп`яніння, неможливо дійти висновку, що засуджений дійсно досяг виправлення.

Окрім того, в матеріалах справи відсутні переконливі дані про те, що процес виправлення ОСОБА_1 досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі, а сам факт працевлаштування та наявність заохочень не свідчить про його виправлення та сумлінне ставлення останнього до праці.

На теперішній час суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_1 своїми діями намагається стати на шлях виправлення. Проте є передчасним вважати, що він досяг виправлення.

У зв`язку з цим, для того щоб дійти висновку, що засуджений дійсно став на досяг виправлення необхідний більш тривалий час.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення подання відносно ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Керуючись ст.ст.537, 539 КПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні подання начальника Державної установи «Полтавська виправна колонія №64» та голови спостережної комісії Подільської районної у м. Полтаві ради про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м.Полтави протягом 7 діб з моменту її проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиР. І. Тимчук