Рішення № 93637080, 10.12.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/7636/19

Провадження №2-о/428/164/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2020 року Сєвєродонецький міський суд

Луганської області в складі :

судді Юзефовича І.О.,

при секретарі Продченко О.А., Гуртовій К.О.,

за участі заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного спільного проживання, заінтересована особа – Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області ,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із заявою про встановлення факту постійного спільного проживання, заінтересована особа – Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_1 , заявник мала намір отримати недоотриману пенсію свого чоловіка, яка нараховувалась Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області. З цією метою заявник звернулася із письмовою заявою до Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отримала відповідь, відповідно до якої, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її заяви, у зв`язку із відсутністю повного пакету документів, зокрема з тієї підстави, що заявник та її померлий чоловік не були зареєстровані за однією адресою. Від шлюбу подружжя має спільну дитину ОСОБА_3 , 1998р.н. За життя заявник, дитина та її покійний чоловік ОСОБА_2 проживали разом, вели спільне господарство, піклувалися один про одного. Восени 2014р., подружжя переїхало до м. Сєвєродонецьк Луганської області та проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Чоловік заявника ОСОБА_2 після переїзду зареєструвався за вищевказаною адресою, а заявник ОСОБА_1 проживала разом з чоловіком без реєстрації. З літа 2017р. подружжя повернулося до колишнього місця проживання: АДРЕСА_2 , де проживали однією сім`єю, вели спільний побут. Тому, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою і просить суд встановити факт постійного спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з її покійним чоловіком ОСОБА_2 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27.09.2019р. від ГУПФУ в Луганській області до суду надійшов відзив на заяву про встановлення факту постійного спільного проживання, в якому зазначено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в ГУПФУ в Луганській області як отримувач пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Заявник, як дружина померлого, має право на отримання недоодержаної пенсії за умови спільного проживання із пенсіонером на день його смерті. Згідно змісту заяви з 12.03.2018р. ОСОБА_1 мешкала з померлим чоловіком ОСОБА_2 на момент смерті за адресою: АДРЕСА_2 . Однак вищевказане спростовується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи. Факт спільного проживання разом з померлим пенсіонером наданими заявником документами не підтверджений. Виходячи з цього, ГУПФУ в Луганській області просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення факту постійного спільного проживання.

07.09.2020р. заявником ОСОБА_1 була подана заява про виклик свідків, у задоволенні якої в судовому засіданні було відмовлено, оскільки заявником не дотримано вимог ч.3 ст.91 ЦПК України.

Заявник ОСОБА_1 у вступному слові заявлені вимоги підтримала та пояснила, що ГУПФУ в Луганській області їй відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії чоловіка. Підставою для відмови у виплаті недоотриманої пенсії, яка залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_2 стало те, що вона та її чоловік не були зареєстровані за однією адресою. Проте, заявник та її чоловік постійно спільно проживали та вели спільне господарство.

Представник заявника ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав.

Представник заінтересованої особи Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, у відзиві на заяву зазначила прохання про розгляд справи без участі представника головного управління.

Вислухавши заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.7 ст.19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно із ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно із ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно із копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 21.02.1998р. Артемівським районним відділом реєстрації актів громадянського стану м. Луганська, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 одружились ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено запис за №85. Прізвище дружини після одруження – ОСОБА_6 . Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 08.01.2019р. Луганським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Луганській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Слов`яносербськ Луганської області. Судом установлено, що місце проживання заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить копія паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 . З копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого Слов`яносербським РВ УМВС України в Луганській області видно, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно копії довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції від 25.10.2014р. №919001873, ОСОБА_1 перемістилася з тимчасово окупованої території до м. Сєвєродонецьк Луганської області та фактично перебуває за адресою: АДРЕСА_4 . З копії довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції №1531 від 21.11.2014р. видно, що ОСОБА_2 перемістився з тимчасово окупованої території до АДРЕСА_1 . Відповідно до копії рішення Управління Пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного Управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 20.03.2019р., ОСОБА_1 відмовлено у виплаті недоодержаної пенсії ОСОБА_2 , у зв`язку із тим, що реєстрація фактичного місця проживання / перебування ОСОБА_1 не співпадає з адресою фактичного місця проживання / перебування померлого ОСОБА_2 . Відсутній факт проживання разом із пенсіонером на день його смерті.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд звертає увагу на те, що саме на заявника покладений обов`язок доказування факту спільного проживання належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Всупереч вищенаведеним нормам права, заявником ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту постійного спільного проживання ОСОБА_1 з покійним чоловіком ОСОБА_2 до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявником не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету і витрат з ОСОБА_2 . Будь-яких обставин на підтвердження факту постійного спільного проживання за однією адресою заявника ОСОБА_1 з ОСОБА_2 до дня смерті останнього не доведено.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, дослідивши усі докази в їх сукупності, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного спільного проживання, заінтересована особа – Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом. Тому, суд вважає, що судові витрати, які підлягають розподілу у цій справі відсутні.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 247, 258-259, 263-265, 268, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 ) про встановлення факту постійного спільного проживання, заінтересована особа – Головне Управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, б.9).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя І. О. Юзефович