Ухвала суду № 93636752, 18.12.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/3883/20

Провадження № 1-кп/415/1064/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.12.20р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 10 березня 2020 року за № 12020130240000460 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно - технічною освітою, не одруженого, не працюючого, який не є особою з інвалідністю, судимого: 1)06.04.2015 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ст. ст. 69, 70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, 2)09.06.2015 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі; 3)14.01.2016 Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі, 02.05.2019 звільнений з місць позбавлення волі на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 24.04.2019 умовно – достроково на невідбутий термін 1 рік 14 днів, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , адреси реєстрації не має,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

за участі сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора Зайченка І.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Бондаренка Ю.Ю.,

потерпілого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Лисичанського міського суду Луганської області перебуває кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 03 листопада 2020 року ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого спливає 01 січня 2021 року, у зв`язку з чим, прокурор звернувся до Лисичанського міського суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не змінились та не зменшились, а саме є достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 :

- може переховуватися від суду, про що, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, свідчать такі обставини, як тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 , в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується та вагомість наявних доказів вчинення ним тяжкого кримінального правопорушення. Також враховуючи те, що ОСОБА_1 не одружений, малолітніх дітей або осіб похилого віку на утриманні не має, ніде не працює, не має постійного джерела доходу, тому вказані обставини, дають підстави вважати про відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків. Зазначене свідчить про можливість ОСОБА_1 перебуваючи на свободі переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності;

- незаконно впливати на свідків, потерпілого, про що свідчать такі обставини, що ОСОБА_1 , особисто знайомий з потерпілим ОСОБА_3 , та свідком ОСОБА_4 , а також йому відомо їх місце проживання. Крім того, свідок ОСОБА_5 проживала разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та дає свідчення, щодо вчинення ним кримінального правопорушення, тому існує ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого які, під впливом тиску ОСОБА_1 можуть змінити показання, і, тим самим останній може уникнути кримінальної відповідальності;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, про що свідчить те, що останній раніше судимий, кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_1 вчинено повторно в період непогашеної судимості, що свідчить про відсутність бажання обвинуваченого стати на шлях виправлення та про можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи, що строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 01 січня 2021 року, просив суд продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 діб.

Захисник Бондаренко Ю.Ю. заперечував проти клопотання прокурора, зазначивши про відсутність доказів, які б підтверджували існування ризиків, зазначених в клопотанні про продовження строку тримання під вартою, на які посилається прокурор, як на підставу для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 . Вважає, що прокурором не доведено, що більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Просив змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав доводи свого захисника.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав клопотання прокурора.

Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, думку потерпілого, суд вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити такі дії, зокрема: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому він обвинувачується…

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Враховуючи стадію судового розгляду, який лише розпочатий, суд, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду даного клопотання, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) вважає, що підозра ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України є обґрунтованою в розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, суд приходить до наступного.

Ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 09 червня 2020 року під час досудового розслідування у відношенні ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 07 серпня 2020 року, включно.

Ухвалами суду від 20 липня 2020 року, 09 вересня 2020 року, 03 листопада 2020 року запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_1 продовжено.

При цьому, під час досудового розслідування слідчим суддею та судом під час судового розгляду було встановлено наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема: можливості ОСОБА_1 переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідка у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від правосуддя, суд оцінює в світлі обставин цього кримінального правопорушення та особистої поведінки обвинуваченого, його сімейного стану, відсутності працевлаштування та засобів до існування, приходить до висновку, що ризик переховування є актуальним, зважаючи на тяжкість ймовірного покарання, оскільки останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від трьох до шести років, не має міцних соціальних зв`язків, не працює, на утриманні батьків похилого віку, або осіб з інвалідністю не має, не має постійного джерела доходу, з метою уникнення відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення може переховуватися від суду.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілого та свідка, суд враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких потерпілі та свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, суд враховує, що прокурором доведено наявність ризику впливу на потерпілого ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_4 , з яким він особисто знайомий, а також йому відомо їх місце мешкання, та свідка ОСОБА_5 , яка проживала разом з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , які ще не допитані судом, а тому не можна виключити на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та свідків, та дослідження їх судом.

Також, суд вважає доведеним стороною обвинувачення існування ризику можливості вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення, що може бути достатньою причиною разом з іншими для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення, при цьому суд враховує репутацію обвинуваченого, який має не зняті та непогашені, в установленому законом порядку судимості за вчинення корисливих кримінальних правопорушень, в тому числі проти власності, знову обвинувачується у вчинені умисного тяжкого корисливого кримінального правопорушення, який вчинено у період умовно – дострокового звільнення від відбуття покарання, що свідчить про антисоціальну спрямованість особи обвинуваченого, а тому існує ризик, що останній, перебуваючи на волі може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначене свідчить, що на даний час жоден інший з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, встановленим судом та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час розгляду справи.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались, не змінились, а ризики не зменшились.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також, забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для зміни або скасування запобіжного заходу, суд не вбачає.

Враховуючи, що прокурором доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення (злочину), а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою забезпечення обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також відсутність підстав для зміни та скасування запобіжного заходу, суд, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження раніше обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 31, 177, 178, 194, 331 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України на 60 днів, тобто до 15 лютого 2021 року, включно.

Дана ухвала в частині продовження запобіжного заходу діє до 15 лютого 2021 року, включно.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та направити до Державної установи «Старобільський слідчий ізолятор», для виконання.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 вказана ухвала, у частині продовження строку дії запобіжного заходу, може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області протягом 7 днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, з моменту вручення її копії.

Суддя М.М. Старікова