Рішення № 93636673, 18.12.2020, Біловодський районний суд Луганської області

Справа № 408/914/20-ц

Провадження № 2/408/1420/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року Біловодський районний суд Луганської області,

в складі: головуючого- судді: Булгакової Г.В.

при секретарі: Ришковій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Біловодська, Луганської області,

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області, третя особа: приватний нотаріус Станично-Луганського районного нотаріального округу Бутакова Ірина Георгіївна, про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Біловодського районного суду Луганської області з позовом до територіальної громади в особі Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області, третя особа: приватний нотаріус Станично-Луганського районного нотаріального округу Бутакова Ірина Георгіївна, про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, посилаючись на наступне.

У січні 2015 року загинув чоловік позивача, ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Власником іншої Ѕ частки вказаного домоволодіння є позивач ОСОБА_1

12 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Станично-Луганського районного нотаріального округу Бутакової І.Г. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказаний житловий будинок, проте їй було видано постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі того, що жодного документу, який би підтверджував право власності померлого ОСОБА_2 на житловий будинок заявником надано не було.

Позивач вказує, що договір купівлі продажу житлового будинку від 12.08.2009 р. реєстр. № 1420 та Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно саме ОСОБА_2 було втрачено.

А тому, оскільки позивач ОСОБА_1 не може оформити спадкові права у позасудовому порядку, вона вимушена звернутися до суду з наявним позовом, в якому просить суд визнати право власності за нею на Ѕ частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 72,2 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м. з господарськими та побутовими будівлями та спорудами в порядку спадкуванні за законом за померлим у січні 2015 року ОСОБА_2 ..

Позивач у судове засідання не з`явилася, звернулася до суду з заявою в якій просила суд розглянути справу за її відсутністю, на позовних вимогах наполягала.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21 вересня 1984 року.

Копією договору купівлі продажу від 12 серпня 2009 року, реєстровий №1420, підтверджується, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у рівних частинах придбали у власність житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці фактичною площею 1606 кв.м. На підставі Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП «Станично-Луганське БТІ» від 07.08.2009 на вказаній земельній ділянці розташовано: А-1-житловий будинок /камінь мергель/ житловою площею 13,9 кв.м., загальною площею 24,4кв.м., К-колодязь /мет.труби/, 6,7 – огорожа /метал, шифер/.

Із копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 27 квітня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Марківського районного управління юстиції у Луганській область, вбачається, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Померлий ОСОБА_2 на день смерті мешкав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , про що вказує позивач ОСОБА_1 в заяві про видачу свідоцтв про право на спадщину за законом.

Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №61845439 від 28.09.2020, виданою приватним нотаріусом Бутаковою І.Г. підтверджується, що після смерті ОСОБА_2 заведена спадкова справа № 157/2019, за номером у Спадковому реєстрі 64834579.

Зі спадкової справи вбачається, що після смерті ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 .

З Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 12.12.2019, вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на Ѕ частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ОСОБА_2 , оскільки документу, який би підтверджував право власності померлого на вказану на Ѕ частку житлового будинку надано не було, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про зареєстроване право на житловий будинок.

А тому позивач не змогла отримати у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину на Ѕ частку житлового будинку .

З довідки на об`єкт нерухомого майна, а саме житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виданої 24 вересня 2018 року КП «Станично-Луганське районне бюро технічної інвентаризації» вбачається, що за вказаною адресою зведені: літ. З-1 – житл. будинок /черепашник/, загальною площею (підрахована за формулами) 95,4 кв.м., загальною площею 72,2 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м.; літ. з – веранда /шл.блок/, загальною площею 23,8 кв.м., літ. з1 – ганок /шл.блок/, літ. Г – погріб /шл.блок/, літ. Н – убиральня /дерево/, №1 – колодязь /пласт. труби/, №2,5 – огорожа /метал.зал.бетон/, №4 – стіна підпірна /шл.блок/, з яких самовільно зведено або переплановано: З-1 – житловий будинок; з – веранда, з1 – ганок. Станом на 01.01.2013 право власності на житловий будинок не зареєстроване, оскільки відсутній правовстановлюючий документ. Земельна ділянка площею 1638 кв. м. не приватизована.

Наявність спорудженого в 2012 році, літ. З-1 – житл. будинку /черепашник/, спорудженої в 2012 році, літ. з – веранди /шл.блок/, спорудженого в 2016 році, літ. з1 – ганку /шл.блок/,також вбачається із технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який було виготовлено станом на 10 серпня 2018 року, замовником технічної інвентаризації була позивач ОСОБА_1 .

Вирішуючи спір та перевіряючи обґрунтування позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, тобто за нею не може бути визнане право власності, а лише може бути встановлений факт належності на праві власності померлому та визнане право власності за живою особою в порядку спадкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, які не суперечать закону, в тому числі і в порядку спадкування.

Згідно із ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця). Спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).

З огляду на наведені вимоги закону слід дійти висновку про те, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування.

До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України об`єкт нерухомості належить до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; відсутній належний дозвіл на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; при будівництві допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Так, в матеріалах справи відсутні відомості, що померлий ОСОБА_2 був власником житлового будинку /черепашник/ літ.З-1, побудованого в 2012 році, загальною площею (підрахована за формулами) 95,4 кв.м., загальною площею 72,2 кв.м., житловою площею 38,3 кв.м.; літ.з – веранди /шл.блок/, загальною площею 23,8 кв.м., літ.з1 – ганок /шл.блок/, літ.Г – погріб /шл.блок/, літ.Н – убиральні /дерево/, №1 – колодязь /пласт. труби/, №2,5 – огорожи /метал.зал.бетон/, №4 – стіни підпірної /шл.блок/, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Слід зазначити, що позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на частину житлового будинку збудованого, згідно матеріалів справи, в 2012 році, в той час як підставою для набуття права власності спадкодавця на спірну частину будинку вказує договір купівлі-продажу житлового будинку від 2009 року, що не узгоджується між собою.

Так, згідно договору купівлі-продажу ОСОБА_2 у 2009 році придбав у власність частку житлового будинку, хоча і за адресою місцезнаходження спірного будинку, але зовсім з іншими літерами за планом, значно меншої площі, зведеного значно раніше, з інших конструктивних елементів /будівельних матеріалів/, тобто інший будинок. Крім того, веранда, яка є частиною житлового будинку, відповідно до технічного паспорту, була споруджена в 2016 році, тобто вже після смерті спадкодавця ОСОБА_2 .. Також відсутні достатні докази належності спадкоємцю права власності на земельну ділянку за вказаною адресою.

Слід звернути увагу на те, що при здійсненні спадкодавцем самочинного будівництва (ч. 1 ст. 376 ЦК України) до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Право власності на об`єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім`я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, а відповідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положення ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачають, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Крім того, ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (ст. 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (ст. 190ЦК України).

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові (ст. 317 ЦК України)

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень ст. 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).

Положеннями ст. ст. 328, 329 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права особа (фізична або юридична), яка набула право на майно від іншої особи, є власником новоствореного нерухомого майна як об`єкта цивільного обороту лише у разі, коли їй було передано прийняте до експлуатації в порядку, визначеному законодавством, новостворене нерухоме майно, а у разі необхідності його реєстрації також майно, яке зареєстроване за цією особою як нерухоме майно. В іншому випадку особа може передати іншій особі лише матеріали, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Стороною позивача в ході розгляду справи не доведено набуття права власності у встановленому законом порядку спадкодавцем на житловий будинок, як і не доведено те, що, останній, за свого життя здійснив будівництво зазначеного будинку, а наданий стороною позивача технічний паспорт на цей будинок, на переконання суду, лише фіксує наявність та/або відсутність об`єктів нерухомості за вказаною адресою, однак, не є доказом того, що будинок зведено саме спадкодавцем та із дотриманням технічних та будівельних норм.

Також варто відзначити, що спадкодавець до дня смерті був зареєстрований за іншою адресою, та доказів, які б свідчили про фактичне проживання спадкодавця у спірному будинку, матеріали справи також не містять.

Так, в розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК України, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Згідно до п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами ст.376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об`єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку. Такий же висновок зроблено у п 7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у спорах про спадкування».

Як роз`яснено у п. 7, п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво (ч. 1 ст. 376 ЦК), то до спадкоємців переходить право власності лише на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.

Згідно із ч. 3 ст. 375 ЦК України, право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Пунктом 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» №6 від 30.03.2012 р. вказано, що вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти не є об`єктами права власності (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Вищезазначені правові позиції викладені в постанові №6-130 цс13 від 04.12.2013 р.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до Інформаційного листа Вищого Спеціалізованого Суду від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі відсутності документів, що підтверджують право власності спадкодавця на житловий будинок, або відсутності державної реєстрації права власності необхідно з`ясувати причини відсутності правовстановлюючих документів, державної реєстрації права власності або документів на забудову. У разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

Умови і порядок переобладнання, перебудови, перепланування будинків, жилих і нежилих приміщень у житлових будинках встановлені Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76.

Згідно з пунктом 1.4.1 цього наказу, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої ради. Цими ж правилами надається визначення таких понять, як переобладнання і перепланування.

При цьому судам слід враховувати наявність технічного висновку про відповідність виконаних робіт будівельним нормам і правилам, висновку про відповідність перепланування санітарно-епідеміологічним вимогам, правилам пожежної безпеки, наявність даних про не порушення прав власників інших квартир та правил експлуатації будинку.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 узагальнення судової практики розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав від 28 січня 2013 року відмітив, що суди при розгляді справ про визнання права власності на самочинне будівництво повинні належним чином перевіряти, чи було питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право. Суд не повинен заміняти органи, які зобов`язані видавати дозволи на будівництво й узгоджувати забудови; визнання права власності на самочинне будівництво в судовому порядку має залишатися винятковим способом захисту права. Тому судам необхідно з`ясовувати, чи звертався позивач до компетентних органів із питання узаконення самочинного будівництва, чи було відмовлено компетентними органами у вирішенні зазначеного питання.

Аналіз зазначеного дає підстави для висновку, що визнання судом права власності на самочинне будівництво можливе лише у тому разі, якщо в прийнятті такого об`єкта в експлуатацію було незаконно відмовлено та за умови дотримання визначених законом вимог, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації прав за спадкодавцем на спірний будинок в порядку встановленому законом, та, що, останній, за життя звертався до відповідних органів з метою введення його в експлуатацію в порядку визначеному законом, а питання узаконення самочинно збудованого будинку не входить до компетенції суду.

Суд вважає, що позивачем заявлені вимоги не підтверджені достатніми доказами, останньою, позовні вимоги заявлені про визнання права власності на спадкове майно за нею, як спадкоємцем, яке за життя не належало спадкодавцеві (відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме майно на ім`я спадкодавця), а тому з огляду на наведені вимоги закону підстав для задоволення позову немає.

Крім того, слід зазначити, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту, слід виходити із його ефективності (стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), а це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Суд вважає, що позивачем обраний невірний спосіб захисту, оскільки, будинок є фактично самочинним будівництвом, право власності на який не було оформлено належним чином, тобто спадкодавець фактично мав статус забудовника, оскільки, завершив будівництво будинку, але не оформив право власності на цю нерухомість, а тому позивач, як спадкоємець, успадковує права та обов`язки забудовника на вказаний житловий будинок, а не право власності на нього.

Варто відзначити те, що відповідно до судової практики розгляду цивільних справ про спадкування, у разі недотримання спадкодавцем вимог законодавства щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, судами може визнаватись у порядку спадкування право на забудову, право на будівельні матеріали та інше у відповідності зі встановленим судом правовим режимом спірного майна.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги предмет та підстави позову, та те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за законом, а відтак в задоволенні позову слід відмовити.

В порядку ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід залишити за позивачем по фачтино понесеному.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 258-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , до територіальної громади в особі Станично-Луганської селищної ради Станично-Луганського району Луганської області, код за ЄДРПОУ 04335766, адреса: Луганська область Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Центральна, буд. 52, третя особа: приватний нотаріус Станично-Луганського районного нотаріального округу Бутакова Ірина Георгіївна, адреса: Луганська область Станично-Луганський район, смт. Станиця Луганська, вул. Кринична, буд. 2а, про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування за законом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Луганського апеляційного суду безпосередньо або через Біловодський районний суд Луганської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г. В. Булгакова