Рішення № 93632398, 07.12.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/6416/20

Провадження № 2/201/2556/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 грудня 2020р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого: судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря – Іващенко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

07.07.2020р. АТ КБ “ПриватБанк” звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 105742 грн.61 коп. (а.с. №3-7).

Разом з позовною заявою до суду надійшло клопотання представника позивача Гребенюк О.С. (діє на підставі довіреності від 31.01.2019р.- а.с.№70) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. №77).

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 07.08.2020р. було відкрито провадження по справі та відповідно до положень ч.2,3 ст.274, ч.5 ст.279 ЦПК України призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. №80).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяви посилався на те, що 10.10.2011р. ОСОБА_2 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим відповідачкою була підписана анкета-заява б/н від 10.10.2011р., після підписання якої ОСОБА_2 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Підписавши анкету-заяву від 10.10.2011р., відповідачка погодилася з запропонованими їй Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з заявою складають Договір про надання банківських послуг. Зобов`язання за Договором про надання банківських послуг банк виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кошти та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконала, не здійснила в повному обсязі сплату отриманих кредитних коштів, пені, штрафів, передбачених договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 02.06.2020р. становить 105742,61 грн., з яких: 92209,12 грн. – заборгованість по тілу кредиту, в т.ч. 20035,02 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8021,94 грн. — пеня нарахована за прострочене зобов`язання, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. - фіксована частина та 5011,55 грн. - процентна складова. Зазначену суму заборгованості позивач просив суд стягнути з відповідачки, а також понесені ним судові витрати у розмірі 2102 грн.

В судові засідання 19.10.2020р. та 07.12.2020р. представник позивача не з`явився, про дату та час слухання позивач повідомлявся належним чином, шляхом направлення повідомлення про виклик до суду на поштову адресу для листування зазначену у позові, про що в матеріалах справи наявні відповідні докази (а.с.№81, 82, 89). Разом з позовною заявою до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_3 , в якій представник позивача зазначив, що позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та згідно доказів, наявних в матеріалах справи, розгляд справи проводити за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с. №76).

В судові засідання 19.10.2020р. та 07.12.2020р. відповідачка двічі поспіль не з`явилася, про дату та час слухання справи відповідачка повідомлялася шляхом направлення судових повісток за адресою проживання підтвердженою відповіддю наданою ВОМІ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 30.07.2020р. (а.с.№ 79). Конверт з судовою повісткою, який було направлено відповідачці, повернуто до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. №83). Крім того, про дати та час розгляду справи на 19.10.2020р. 07.12.2020р. відповідачка повідомлялася шляхом направлення sms-повідомлення, яке було завчасно отримано відповідачкою (а.с. №85,90) та розміщення оголошення на сайті “Судова влада” (а.с. №100).

Отже, належним чином повідомлена про розгляд справи судом, відповідачка в судові засідання повторно не з`явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не надала, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталася, а також не скористалася правом надання заперечень проти позову.

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідачка, виходячи з положень ч.11 ст.128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, згідно до ст.280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за принципами встановленими ст.89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних пілстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст.4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

10 жовтня 2011р. ОСОБА_4 (до шлюбу прізвище відповідачки - ОСОБА_5 ) звернулася до ПАТ КБ “ПриватБанк” з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим нею була підписана анкета-заява №б/н від 10.10.2011р. про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. З підписанням відповідної анкети-заяви, відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява разом з запропонованими їй для ознайомлення Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг (а.с. №39).

Відповідно до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України ).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України ).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

При винесені рішення, надаючи оцінку обґрунтованості та доведеності заявленої позивачем суми заборгованості, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно до ч.1 ст.76, ч.2 ст.77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частина 5 ст.263 ЦПК України визначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Визначаючи розмір заборгованості за договором, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх та оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими обставинами справи та наявними у справі доказами.

При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідачки суму заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 10.10.2011р. станом на 02.06.2020р. в розмірі 105742,61 грн., з яких: 92209,12 грн. – заборгованість по тілу кредиту, в т.ч. 20035,02 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8021,94 грн. — пеня нарахована за прострочене зобов`язання, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в розмірі 500 грн. - фіксована частина та 5011,55 грн. - процентна складова.

Відповідний розмір заборгованості позивачем визначений згідно до розрахунку заборгованості (а.с.№8-22), який долучений до позовної заяви.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги заборгованості, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.10.2011р. посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку як невід`ємні частини договору.

Згідно наданого банком розрахунку вбачається, що після укладення договору, відповідачка користувалася наданими банком кредитними коштами, здійснювала часткове погашення заборгованості за наданим кредитом в межах розміру кредитного ліміту.

Згідно наданих суду АТ КБ “ПриватБанк” додаткових доказів на обґрунтування доведеності позовних вимог судом встановлено наступне.

За укладеним договором ОСОБА_1 було видано наступні карти: НОМЕР_1 термін дії до 05/17, НОМЕР_2 термін дії до 09/18, НОМЕР_3 термін дії до 08/20, 5167985500070180 термін дії до 04/21, довідка банка долучена до позовної заяви (а.с. №38).

Згідно довідки банка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, після підписання відповідачкою анкети-заяви від 10.10.2011р. на картковий рахунок 04.07.2013р. було встановлено початковий кредитний ліміт 1500 грн., в подальшому кредитний ліміт було збільшено до 23000 грн. та 10.10.2018р. кредитний ліміт було анульовано (а.с. №37), отже після 10.10.2018р. відповідачка особисто не мала можливості використовувати кредитні кошти (зняття готівки, оплата товару) за для власних потреб за рахунок кредитного ліміту.

З наданої позивачем виписки по картковому рахунку за період з 04.07.2013р. по 28.05.2020р. встановлено, що після 04.07.2013р. (дата встановлення початкового кредитного ліміту на карту в розмірі 1500 грн.) та по 10.10.2018р. (дата анулювання кредитного ліміту) ОСОБА_1 користувалася наданими банком кредитними коштами (зняття готівки, оплата товару, тощо), проте відповідні платіжні операції були проведені саме в розмірі встановленого кредитного ліміту у відповідний період, відповідне також вбачається із розрахунку заборгованості, з якого можна зробити висновок, що відповідачка використовувала кредитні кошти в межах ліміту 1500 грн. - 23000 грн.

При цьому, з розрахунку заборгованості за договором б/н від 10.10.2011р. судом встановлено, що в заборгованість по тілу кредиту банком було включено суму відсотків погашених за рахунок кредиту (стовпчик 4 розрахунку “відсотки погашені за рахунок кредиту”).

Крім того, з виписки по картковому рахунку судом встановлено, що окрім операцій проведених банком по погашенню відсотків за рахунок кредиту, відображені операції про включення до розміру заборгованості по тілу кредиту сум, які віднесені банком на погашення пені, платежів за сервісом “Оплата частинами”, відповідні операції відображено як “списание процентов за использование кредитного лимита”, “пеня за просрочку за кредитом”, “щомісячний платіж за сервісом “Оплата частинами”, а також великі суми по операціям, які не відносяться до кредитних “ ОСОБА_6 средств при обнулении ККО касира DD041093OJA. Отже, в наслідок включення банком до суми заборгованості по тілу кредиту, сум зарахуванням за вищенаведеними платежами, банком самостійно було збільшено розмір заборгованості по тілу кредиту до 92209,12 грн., при цьому, що на картковий рахунок кредитний ліміт було встановлено в максимальному розмірі 23000 грн. (а.с. №23-36).

Також, судом встановлено, що у анкеті-заяві, яка була підписана відповідачкою 10.10.2011р., не погоджені умови про встановлення відповідальності у вигляді пені та штрафів за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в договорі розмір неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, порядок та строки її нарахування .

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, відсоткова ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Тобто, банк на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинен надавати суду підписані позичальником Умови та Правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розуміла відповідачка, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме надану редакцію Витягу з Тарифів та Витягу з Умов розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент підписання анкети-заяви містили умови щодо сплати відсотків та неустойки у вигляді штрафу саме у зазначених в цих документах розмірах і порядках нарахування, як про це наголошує позивач у позовній заяві.

За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про розмір відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст. 11 Закону України від 12.05.1991р. № 1023-XII “Про захист прав споживачів” ).

Згідно з пунктом 22 ч.1 ст.1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996р. № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013р. у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст.42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Таким чином відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 АТ КБ “ПриватБанк” дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), у постановах Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18) тощо, які в силу ч.2 ст.416 ЦПК України є обов`язковими для застосування судами в аналогічних правовідносинах.

Враховуючи, що позивачем не доведено, що при підписанні анкети-заяви від 10.10.2011р. відповідачка була обізнана та погодилася з редакцією Умов та Правил, на яку посилається позивач, отже, позивачем не надано належних доказів, що відповідачка була обізнана та погодилася саме з умовами надання банківських послуг, керуючись якими банк здійснював погашення процентів, пені, інших платежів за рахунок кредитного ліміту, чим збільшив заборгованість по тілу кредиту до 92209,12 грн. При цьому поза увагою суду не може залишитися той факт, що на рахунок кредитний ліміт було встановлено в максимальному розмірі 23000 грн., а також те, що сторони не обумовили у письмовому вигляді розмір та порядок нарахування неустойки, як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, станом на дату анулювання кредитного ліміту, заборгованість по тілу в межах ліміту 23000 грн. погашена в повному обсязі не була.

За вищезазначеного суд вважає, що з відповідачки підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту в розмірі 23000 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по тілу кредиту в розмірі 23000 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за пенею 8021,94 грн. та штрафам 500 грн. (фіксована частина) та 5011,55 грн. (процентна складова), не ґрунтуються на умовах договору, а тому не підлягають задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині позовних вимог в розмірі 457 грн. 20 коп. (23000 грн. х 2102 грн. : 105742,61 грн. = 457,20 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 634, 638, 648, 1054 ЦК України, постановою Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19), постановами Верховного Суду від 14.08.2019р. у справі № 229/1953/16-ц (провадження № 61-32390св18), від 21.08.2019р. у справі № 643/5386/17-ц (провадження № 61-2699св18), від 16.08.2019р. у справі №595/290/17-ц (провадження № 61-29972св18), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч.4 ст.223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч.2,3 ст. 274, ч.5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за Договором про надання банківських послуг б/н від 10.10.2011р. станом на 02.06.2020р. по тілу кредиту в розмірі 23000 грн. (двадцять три тисячі грн.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати по сплаті судового збору в сумі 457 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.