Рішення № 93627363, 18.12.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 року Чернігів Справа № 620/4563/20

Чернігівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (далі – ТУ ДСА України у Чернігівській області), Державної судової адміністрації України (далі – ДСА України) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, яка полягала у непроведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років до заробітної плати, у період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011, у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», у відсотках до загальної суми щомісячного заробітку;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області перерахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 , за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011, надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій усіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та на суму незаконно недоплаченої надбавки за вислугу років компенсацію, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат»;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області нарахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 , за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011, заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років, за вказані періоди включно, та на суму незаконно недоплачених сум заробітної плати компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат».

Обґрунтовуючи вимоги, позивач вказує на порушення відповідачами у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду Падій В.В. від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачам для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем ТУ ДСА України у Чернігівській області, в межах встановленого судом строку, подано до суду відзив на позов, в якому останній не визнає позовних вимог і просить відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що на момент виникнення спірних відносин законодавство України не містило визначення поняття «загальна сума щомісячного заробітку». У спірний період часу діяли норми чинного законодавства, що передбачали нарахування та виплату надбавки з посадового окладу. Вказує, що є державним органом, який фінансується з державного бюджету і у своїй діяльності керується Конституцією та законами України та не може порушувати чинне законодавство України.

ДСА України правом на подання відзиву не скористалась.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 26.07.2006 і по теперішній час працює суддею - головою Городнянського районного суду Чернігівської області.

Згідно копії наказу від 26.07.2006 №65-о Місцевого суду Городнянського району Чернігівської області, з 26.07.2006 надбавка за вислугу років позивача становила 20 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас (а.с. 44).

Згідно копії наказу від 01.07.2010 № 73 Городнянського районного суду Чернігівської області з 15.08.2010 надбавка за вислугу років позивача становила 25 % від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас (а.с.45).

27.07.2020 позивач звернувся до ТУ ДСА України у Чернігівській області із заявою про перерахунок та виплату йому за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 надбавки за вислугу років в розмірі, визначеному частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій всіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, та на суму недоплаченої надбавки за вислугу років компенсацію, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Також позивач просив ТУ ДСА України в Чернігівській області нарахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) за період з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період з 22.05.2008 по 31.12.2011 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно та на суму недоплачених сум заробітної плати компенсацію, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (а.с.18).

Листом від 06.10.2020 №05-10/1126/20 ТУ ДСА України в Чернігівській області повідомило, що наказом від 26.07.2006 №65-о позивачу було встановлено надбавку у розмірі 20% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас, як такому, що має стаж роботи 10 років 11 місяців 11 днів. До стажу роботи помилково було враховано час служби в органах МВС з 14.08.1995 по 04.08.1999, тому з 26.07.2006 по березень 2007 включно нараховувалась надбавка у розмірі 20% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас. Після цього з квітня 2007 по серпень 2009 включно нарахування надбавки за вислугу років здійснювалось у розмірі 15% без зарахування до стажу роботи часу служби в органах МВС. З вересня 2009 по грудень 2011 включно надбавка нараховувалась у розмірі 20% від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційний клас (а.с.27).

Не погоджуючись із відмовою відповідача провести нарахування та виплату надбавки за вислугу років із загальної суми щомісячного заробітку, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 44 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ, чинного, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

За приписами частини 4 статті 44 Закону № 2862-ХІІ, суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Статтею 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 № 3235-IV установлено, що у 2006 році суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах, передбачених частиною четвертою статті 44 Закону № 2862-ХІІ, від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» обмеження або інші правила щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям не встановлено.

Положеннями підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до абзацу другого частини четвертої статті 44 Закону № 2862-ХІІ, а саме: слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу».

У відповідності до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2008 року №19, якою затверджено зміни, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі – Постанова №865), зазначену постанову було доповнено пунктом 2-2 такого змісту: «Суддям щомісяця виплачується надбавка за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням надбавки за кваліфікаційний клас в таких розмірах: при стажі роботи понад три роки - 10 відсотків, понад п`ять років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків».

Проте рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008 положення підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Як вбачається з трудової книжки позивача від 21.12.2004 серії НОМЕР_1 останній у період, з 26.07.2006 і по теперішній час працює суддею - головою Городнянського районного суду Чернігівської області (а.с.28-31).

Згідно розрахункового листа за період, з 01.01.2007 по 31.12.2007, позивачу нараховувалися в окремі періоди такі виплати: посадовий оклад, доплата за кваліфікаційний клас, щомісячна премія, разова премія, премія по економії фонду заробітної плати, доплата за особливо важливу роботу, додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахування, індексація заробітку (а.с.20).

Згідно розрахункового листа за період, з 22.05.2008 по 31.12.2011, позивачу нараховувалися в окремі періоди такі виплати: посадовий оклад, доплата за кваліфікаційний клас, щомісячна премія, разова премія, премія по економії фонду заробітної плати, додатковий посадовий оклад до щорічної відпустки, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахування, індексація заробітку (а.с.21-24).

Разом з тим із вищезазначених розрахункових листів вбачається, що надбавка за вислугу років за період роботи, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період, з 22.05.2008 по 31.12.2011 нараховувалася у відсотках лише від посадового окладу та доплати за кваліфікаційний клас.

Оскільки Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не встановлювалися обмеження щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям, тому з 01.01.2007 вищезгадана надбавка мала нараховуватися відповідно до частини 4 статті 44 Закону № 2862-ХІІ, тобто у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Як було вказано вище, згідно підпункту «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону № 2862-ХІІ. Зокрема в абзаці другому частини четвертої статті 44 Закону № 2862 слова «загальної суми щомісячного заробітку» замінено словами «посадового окладу».

Рішенням від 22.05.2008 №10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону №107-VI, в тому числі, й пункту 61 розділу ІІ Закону № 107-VI щодо внесення зазначених вище змін.

Отже з 01.01.2008 до 22.05.2008 (дата винесення Рішення № 10-рп/2008) надбавка за вислугу років суддям мала виплачуватися у відсотках тільки від посадового окладу, з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Проте з 22.05.2008, тобто, з часу ухвалення Конституційним Судом України Рішення № 10-рп/2008 стаття 44 Закону України «Про статус суддів» передбачала, що суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Отже з 22.05.2008 Закон України «Про статус суддів» та Постанова №865 по-різному врегульовували питання виплати суддям надбавки за вислугу років.

Відповідно до частини 3 статті 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином виходячи із визначених у частині третій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні бази обчислення суддям набавки за вислугу років після 22.05.2008 слід застосовувати положення Закону №2862-XII, який має вищу юридичну силу, а не підзаконний нормативний акт - Постанову №865.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 21.11.2019 у справі №821/481/18, від 16.04.2020 у справі №821/479/18, від 27.05.2020 у справі №817/673/18.

Також суд зазначає, що з 01.01.2012 набрав чинності Закон України від 07.07.2010 № 2453- VI «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон №2453-VI), пунктом 1 Прикінцевих положень якого було визначено, що Закон набирає чинності з дня його опублікування, крім, зокрема, статей 129 та 130 цього Закону щодо суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, які вводяться в дію з 01.01.2011.

Однак, підпунктом 3 пункту 52 Закону України від 23 грудня 2010 року № 2856- VI «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» (далі Закон № 2856-VI) було внесено зміни до пункту 1 Прикінцевих положень Закону № 2453-VI щодо набрання чинності статтями 129 та 130 Закону, а саме, зазначене, що вони набирають чинності з 01 січня 2012 року.

Згідно частини 5 статті 129 Закону № 2453-VI, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років 15 відсотків, більше 5 років 20 відсотків, більше 10 років 30 відсотків, більше 15 років 40 відсотків, більше 20 років 50 відсотків, більше 25 років 60 відсотків, більше 30 років 70 відсотків, більше 35 років 80 відсотків посадового окладу (тобто з 01.01.2012).

Так законами про Державний бюджет України на 2007, 2009, 2010, 2011 роки не встановлювалися обмеження щодо нарахування надбавки за вислугу років суддям, як це було зроблено підпунктом «б» підпункту 2 пункту 61 розділу ІІ Закону № 107-VI.

У відповідності до частини 1 статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя статті 22 Конституції України).

Отже суд не погоджується з доводами ТУ ДСА України в Чернігівській області про те, що відсутність законодавчо закріпленого визначення поняття «загальна сума щомісячного заробітку» не може бути підставою для не врахування при визначенні суми надбавки за вислугу років інших виплат та надбавок, оскільки, стаття 44 Закону України від 15.12.1992 №2862-XII «Про статус суддів», чинного у спірний період спірних правовідносин, визначала, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок та суддям виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: при стажі роботи понад 3 роки - 10 відсотків, понад 5 років - 15, понад 10 років - 20, понад 15 років - 25, понад 20 років - 30, понад 25 років - 40 відсотків від загальної суми щомісячного заробітку з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи.

Таким чином суд вважає, що ТУ Державної судової адміністрації України у Чернігівській області протиправно не було проведено нарахування та виплата позивачу надбавки за вислугу років у період, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 31.12.2011, у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів» у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову, суд може визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв`язок визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Більше того, друга вимога є похідною та залежною від першої, адже внаслідок визнання бездіяльності протиправною, неминучим є зобов`язання вчинити певні дії для відновлення порушених прав та інтересів позивача.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне зобов`язати ТУ ДСА України у Чернігівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 за період, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період, з 22.05.2008 по 31.12.2011, надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному частиною 4 статті 44 Закону України від 15.12.1992 №2862-XII «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, з урахуванням виплачених сум та з утриманням податків і зборів.

Щодо визначення складових загальної суми щомісячного заробітку за спірний період, а саме: від окладу, доплати за кваліфікаційний клас, премій усіх видів, надбавки за виконання особливо важливої роботи, додаткового посадового окладу до щорічної відпустки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, інших нарахувань, індексації доходу, суд в цій частині відмовляє, оскільки остання є передчасно заявленою - позивачу ТУ ДСА України у Чернігівської області ще не було проведено перерахунку надбавки за вислугу років у розмірі, визначеному частиною 4 статті 44 Закону України «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку, тобто право позивача ще не порушене.

Щодо нарахування компенсації на суму недоплаченої надбавки за вислугу років відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III), компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно статті 3 Закону №2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Положеннями статті 7 Закону №2050-III визначено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Статтями 33-34 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1427 (далі - Положення №1427).

За правилами пункту 2 вищевказаного Положення №1427, компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги (далі - споживчі ціни) за цей період зріс більш як на один відсоток.

У відповідності до пункту 3 Положення №1427, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і платежів) на коефіцієнт приросту споживчих цін.

Отже кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.12.2018 у справі №816/301/16 зазначив наступне: «…використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1- 3 вказаного Закону дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені».

За таких обставин підлягає задоволенню позовна вимога щодо нарахування компенсації на суму недоплаченої надбавки за вислугу років відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Позовна вимога про зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівської області нарахувати та виплатити (з урахуванням різниці виплаченої суми) ОСОБА_1 за період, з 01.01.2007 по 31.12.2007 та за період, з 22.05.2008 по 31.12.2011 заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно та на суму незаконно недоплачених сум заробітної плати компенсацію, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» також підлягає задоволенню, оскільки є похідною від першої та другої вимоги, які судом задоволені.

Згідно частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує право на мирне володіння майном і обумовлює випадки втручання у таке право мирного володіння майном.

В структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції слід виокремлювати три норми: перша норма (перше речення першого абзацу) - має загальний характер і закладає принцип мирного володіння майном; друга норма (друге речення першого абзацу) - охоплює питання позбавлення права власності та визначає для цього певні критерії и умови; третя норма (другий абзац) - визнає право договірних держав, зокрема, контролювати використання майна в загальних інтересах.

При цьому друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

При цьому будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірним тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 2 статті 2 та частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області, яка полягала у не проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років до заробітної плати у період, з 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період, з 22.05.2008 по 31.12.2011, у відповідності до частини 4 статті 44 Закону України від 15.12.1992 №2862-XII «Про статус суддів», у відсотках від загальної суми щомісячного заробітку.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 , за період, з 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період, з 22.05.2008 по 31.12.2011, надбавку за вислугу років у розмірі, визначеному частиною 4 статті 44 Закону України від 15.12.1992 №2862-XII «Про статус суддів», з урахуванням загальної суми щомісячного заробітку та з урахуванням виплачених сум; та з утриманням податків і зборів та на суму недоплаченої надбавки за вислугу років компенсацію, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , за період, з 01.01.2007 по 31.12.2007, та за період, з 22.05.2008 по 31.12.2011, заробітну плату за час відпустки, допомогу по тимчасовій непрацездатності та матеріальні допомоги на вирішення соціально-побутових питань з врахуванням донарахованої надбавки за вислугу років за вказані періоди включно, з урахуванням виплачених сум; з утриманням податків і зборів та на суму незаконно недоплачених сум заробітної плати компенсацію, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 та підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського окружного адміністративного суду або до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса реєстрації; АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ).

Відповідач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (вул. Кирпоноса, буд.16, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ - 26295412).

Відповідач: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ – 26255795).

Повний текст рішення виготовлено 18.12.2020.

Суддя В.В. Падій